Рішення

від 03.03.2020 по справі 491/973/19

АНАНЬЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №491/973/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 березня 2020 року Ананьївський районний суд Одеської області

у складі: головуючого у справі судді - Желяскова О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Гула О.Р.,

сторін у справі:

позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ананьїв Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Гандрабурівської сільської ради Ананьївського району Одеської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини

В С Т А Н О В И В:

На розгляді в Ананьївському районному суді Одеської області перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до Гандрабурівської сільської ради Ананьївського району Одеської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

В позовній заяві позивачка зазначає, що ОСОБА_2 була зареєстрована в с.Гандрабури Ананьївського району Одеської області, по день своєї смерті, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_1 . 20 червня 2013 року остання склала заповіт, який посвідчила Гандрабурівська сільська рада Ананьївського району Одеської області. Даним заповітом ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробила розпорядження: земельну ділянку площею 1.71 га, яка розташована на території Гандрабурівської сільської ради Ананьївського району Одеської області, згідно державного акту на право на земельну ділянку серії ЯА № 287866, виданого Ананьївською районною державною адміністрацією Одеської області, вона заповіла позивачці - ОСОБА_1 .

Як зазначає позивачка, після смерті спадкодавця відкрилася спадщина. До складу спадщини ОСОБА_4 ввійшла вищезазначена земельна ділянка.

Згідно позовної заяви, незадовго до своєї смерті спадкодавець змінила фактичне місце проживання, переїздила із с.Гандрабури Ананьївського району до далеких родичів, які мешкають у Росії. Як зазначає позивачка, що стосується прописки ОСОБА_4 , то вона не змінювалася, остання залишилася зареєстрованою в с. Гандрабури Ананьївського району.

Позивачка зазначає, що в 2019 році вона звернулася до Ананьївської районної державної нотаріальної контори Одеської області, тобто за місцем відкриття спадщини, з метою отримання відповідного свідоцтва про право на спадщину, але державний нотаріус, в результаті ретельного вивчення поданих позивачкою документів, відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, мотивуючи відмову тим, що позивачкою пропущений шестимісячний строк для прийняття спадщини.

В позовній заяві, позивачка вказує, що дійсно, вищезазначений термін був нею пропущений в зв`язку з тим, що на час відкриття спадщини вона не знала про наявність заповіту, котрий залишила ОСОБА_2 . Той факт, що позивачка являюся далекою родичкою померлій не свідчить сам по собі про наявність намірів в спадкодавця зробити заповідальне розпорядження, та залишити позивачці у спадок належну їй земельну ділянку.

Як зазначає позивачка, згідно ст.63 Закону України Про нотаріат нотаріус, або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі. Позивачка, вказує на те, що вищезазначеними особами не було зроблено спроби розшукати її, як спадкоємця за заповітом, так як ні нотаріусу, ні голові сільської ради за місцем відкриття спадщини, аналогічно як і їй, взагалі не було відомо про смерть ОСОБА_5 , адже вона померла в іншій державі, а точніше в місті Санкт-Петербург Росії, дана смерть зареєстрована 7 лютого 2017 року Відділом РАЦС Колпинського району Комітету по справам РАЦС Уряду Санкт-Петербурга. Безпосередньо сам факт смерті спадкодавця став позивачці відомий лише в липні 2018 року, так як повідомлення про смерть не публікувалось і не могло бути опубліковано у регіональній пресі, далекі родичі спадкодавця вчасно не сповістили позивачку про те, що ОСОБА_3 померла на території Російської Федерації, повторне свідоцтво про її смерть їй надіслано вже в поточному році, після чого вона активно почала займатися спадковим питанням, так як разом з отримання свідоцтва про смерть позивачці повідомили і про наявність заповіту на її ім`я. Позивачка вважає, що дані причини є поважними, пов`язаними із об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, та суттєво перешкоджали її зверненню до нотаріальної контори в строки встановленні ст.1270 ЦК України.

Як зазначає позивачка, особи, котрі прийняли спадщину ОСОБА_5 відсутні, тому вона вважає належним відповідачем у даній справі Гандрабурівську сільську раду Ананьївського району Одеської області, як орган місцевого самоврядування.

Позивачка зазначає, що вона єдина претендує на переоформлення у якості спадкового майна земельної ділянки, яка належала ОСОБА_6 . Згідно витягів зі Спадкового реєстру, виданих Ананьївською районною державною нотаріальною конторою Одеської області заведені спадкові справи від імені ОСОБА_5 відсутні. Близьких родичів спадкодавець взагалі не мала.

Як зазначено в позовній заяві, по вказаним причинам позивачка вчасно в нотаріальну контору не подала заяви про прийняття спадкового майна, в тому числі і відносно земельної ділянки, яка належала спадкодавцю, пропустила шестимісячний строк, передбачений діючим законодавством для подання вищевказаної заяви, і, при даних обставинах, нотаріусом Ананьївської районної державної нотаріальної контори Одеської області їй було рекомендовано звернутися до суду.

Враховуючи викладене, позивачка звернулася до суду та просить винести рішення, котрим визнати причину пропуску строку для прийняття спадщини - поважною, визначити їй - ОСОБА_1 , додатковий строк для подання заяви до Ананьївської районної державної нотаріальної контори Одеської області про прийняття спадщини, котра залишилась після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 11 жовтня 2019 року у справі було відкрито провадження та розпочато підготовче провадження, прийнято рішення про здійснення розгляду справи за правилами загального провадження, як справи у спорі щодо спадкування, призначено проведення підготовчого судового засідання, а також роз`яснено відповідачу право подати відзив на позовну заяву, роз`яснено порядок та строки його подачі, роз`яснено відповідачу право звернутися до суду з зустрічною позовною заявою.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви з додатками направлено відповідачу рекомендованим листом з супровідним листом від 11 жовтня 2019 року за вихідним №491/973/19/8519/2019 (а.с.23).

Відповідачем копію ухвали про відкриття провадження у справі отримано 21 жовтня 2019 року, про що свідчить Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення… (а.с.24) з розпискою представника відповідача про отримання рекомендованого листа суду за вихідним №491/973/19/8519/2019.

Проте, відповідач будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце слухання справи, 28 листопада 2019 року у підготовче судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву, в установлений в ухвалі про відкриття провадження п`ятнадцятиденний термін з моменту отримання ухвали, не подав, будь-яких заяв або клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.

Позивачка, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце слухання справи, що підтверджується розпискою у Рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення… (а.с.25) про отримання 23 жовтня 2019 року листа суду за вихідним №491/973/19/8518/2019 (а.с.22), до суду не з`явилася, про причини своєї неявки суду не повідомила.

При цьому, в матеріалах справи міститься заява позивачки від 10 жовтня 2019 року (а.с.19), в якій позивачка зазначає, що просить суд розглядати справу у її відсутність, на позовних вимогах наполягає, не заперечує проти винесення заочного рішення по справі.

Враховуючи викладене, наявність відомостей про належне повідомлення усіх учасників справи про дату, час та місце проведення підготовчого судового засідання, заяви позивача, судом після виконання завдань підготовчого провадження, визначених ст.189 ЦПК України, 28 листопада 2019 року було закрито у справі підготовче провадження та призначено її до судового розгляду по суті.

Копію ухвали суду від 26 листопада 2019 року про призначення справи до судового розгляду по суті було направлено відповідачу рекомендованим листом з супровідним листом від 28 листопада 2019 року за вихідним №491/973/19/9961/2019 (а.с.29).

Відповідачем вказаний лист отримано 5 грудня 2019 року, про що свідчить Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення… (а.с.31) з розпискою представника відповідача про отримання рекомендованого листа суду за вихідним №491/973/19/9961/2019.

Позивачем копію ухвали суду від 26 листопада 2019 року отримано 5 грудня 2019 року, про що свідчить Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення… (а.с.30) з розпискою позивач про отримання рекомендованого листа суду за вихідним №491/973/19/9960/2019 (а.с.28).

Судове засідання, призначене на 2 січня 2020 року було відкладено на 3 березня 2020 року, у зв`язку з перебуванням головуючого у справі судді у щорічній відпустці (а.с.32).

Про дату час, та місце слухання справи позивачку було повідомлено шляхом направлення на її номер телефону SMS-повідомленням, згідно заявки від 10 жовтня 2019 року (а.с.18), тексту судової повістки, яке доставлено 2 січня 2020 року (а.с.34).

Відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання з розгляду справи було повідомлено шляхом направлення на його адресу судової повістки (а.с.33), яку отримано представником позивача 9 січня 2020 року, що підтверджується розпискою у Рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення… за вихідним суду №491/973/19/28/2020 (а.с.36).

Проте, 3 березня 2020 року відповідач, як зазначалося вище будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, до суду не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, будь-яких заяв або повідомлень від нього на адресу суду не надходило.

Крім того, відповідачем у проміжок часу з 21 жовтня 2019 року - дати отримання відповідачем копії ухвали про відкриття провадження у справі по 3 березня 2020 року до суду відзив на позовну заяву або зустрічний позов не подано.

Враховуючи викладене судом було поставлено на обговорення питання щодо можливості здійснення заочного розгляду справи.

Позивачка в судовому засіданні проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Крім того, як зазначалося вище, в матеріалах справи міститься заява позивачки від 10 жовтня 2019 року (а.с.19), в якій позивачка зазначає, зокрема, що не заперечує проти винесення заочного рішення по справі.

Враховуючи викладене, положення ч.3 ст.223 ЦПК України, наявність відомостей про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце слухання справи, суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності позивача.

При цьому, ч.4 ст.223 ЦПК України визначено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У відповідності до положень ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

При цьому, з наведених вище обставин вбачається, що відповідач, неодноразово був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, при цьому у судові засідання не з`явився без повідомлення причин неявки, що відповідає передумовам заочного розгляду справи, передбаченим пунктами 1 та 2 частини 1 статті 280 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач відзив на позовну заяву не подав, що відповідає умові визначеній п.3 ч.1 ст.280 ЦПК України.

Позивачка в судовому засіданні проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Крім того, як зазначалося вище, в матеріалах справи міститься заява позивачки від 10 жовтня 2019 року (а.с.19), в якій позивачка зазначає, зокрема, що не заперечує проти винесення заочного рішення по справі.

Враховуючи викладене, суд вважає що існують визначені ч.4 ст.223, ч.1 ст.280 ЦПК України підстави та умови для здійснення заочного розгляду справи, про що у відповідності до положень ч.1 ст.281 ЦПК України без виходу до нарадчої кімнати постановлено відповідну ухвалу.

Позивачка у судовому засіданні з розгляду справи позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити, пояснивши, що спадкодавця є її дальньою родичкою, та тривалий час на території України не проживала, перебуваючи в Російській Федерації у родичів. Про факт смерті спадкодавиці позивачці стало відомо лише у липні 2018 року, коли вона поштою отримала від дальніх родичів з Росії копію свідоцтва про смерть спадкодавиці та копію її заповіту. З заповіту вона дізналася про те, що успадкувала від померлої земельну ділянку. У зв`язку з викладеним вона у січні 2018 року звернулася до нотаріуса з метою оформлення права на спадщину, проте нотаріусом їй було відмовлено, оскільки було пропущено шестимісячний строк звернення за спадщиною.

В подальшому у судовому засіданні було досліджено матеріали справи, доповнень до судового розгляду позивачка не мала.

У судових дебатах позивачка про сила задовольнити її позовні вимоги та визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини.

Суд дослідивши матеріали справи, з урахуванням заяв учасників справи, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити з наступних підстав.

Позивачкою є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка села Гандрабури Ананьївського району Одеської області, зареєстрована та проживаюча в с.Гандрабури Ананьївського району Одеської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , що підтверджується доданими до позовної заяви копіями: паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області 16 лютого 1998 року (а.с.7) та відомостями, що містяться в позовній заяві.

Позивачка звернулася до суду з даною позовною заявою та просить визнати причину пропуску строку для прийняття спадщини - поважною, визначити їй - ОСОБА_1 , додатковий строк для подання заяви до Ананьївської районної державної нотаріальної контори Одеської області про прийняття спадщини, котра залишилась після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивачка зазначає, що вона є спадкоємицею за заповітом на майно померлої та на підтвердження зазначеного факту дає до позовної заяви копію заповіту складеного в селі Гандрабури Ананьївського району Одеської області двадцятого червня дві тисячі тринадцятого року від імені ОСОБА_2 , що народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Гандрабури Ананьївського району Одеської області, зареєстрованої та проживаючої в селі Гандрабури Ананьївського району Одеської області, ідентифікаційний номер за Державним реєстром фізичних осіб-платників податків та інших обов`язкових платежів № НОМЕР_4 (а.с.10), відповідно до якого ОСОБА_7 заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , земельну ділянку площею 1,71 гектара, яка розташована на території Гандрабурівської сільської ради Ананьївського району Одеської області згідно державного акту на землю серії ЯА №287866, виданого Ананьївською районною державною адміністрацією 7 вересня 2005 року. Заповіт зареєстровано в реєстрі за №23.

На підтвердження складу спадщини до позовної заяви додано копію Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №287866 (а.с.9), виданого 7 вересня 2005 року Ананьївською районною державною адміністрацією Одеської області, ОСОБА_7 , яка мешкає в с.Гандрабури, на підставі розпорядження Ананьївської районної державної адміністрації Одеської області від 15 лютого 2005 року №45 про те, що вона є власником земельної ділянки площею 1,71 га, розташованої на території Гандрабурівської сільської ради, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Частиною 1 статті 1220 Цивільного кодексу України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до частини 2 статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

При цьому, на підтвердження факту відкриття спадщини та часу її відкриття позивачкою додано до позовної заяви копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 (а.с.8), виданого повторно Відділом РАЦС Колпінського району Комітету у справах РАЦС Уряду Санкт-Петербургу 20 липня 2018 року, відповідно до якого ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Санкт-Петербург Росія померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянка України, про що 7 лютого 2017 року складено актовий запис про смерть №244.

Водночас, зазначена копія свідоцтва про смерть не може бути належним доказом факту смерті спадкодавця - ОСОБА_7 та відповідно факту відкриття спадщини виходячи з наступного.

Так, частиною 4 статті 24 ЦК України визначено, що цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Частиною 1 статті 49 ЦК України визначено, що актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 2 статті 49 ЦК України актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо.

Згідно з частиною 3 статті 49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Частиною 4 статті 49 ЦК України визначено, що реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідним законом, який регулює порядок здійснення державної реєстрації актів цивільного стану є Закон України Про державну реєстрацію актів цивільного стану .

Частиною 1 статті 3 зазначеного Закону визначено, що державна реєстрація актів цивільного стану у встановлених законом випадках є обов`язковою. Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та Єдиного державного демографічного реєстру в обсязі, визначеному Законом України Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус .

Частиною 2 статті 3 Закону України Про державну реєстрацію актів цивільного стану визначено, що державна реєстрація актів цивільного стану проводиться відповідно до цього Закону, Цивільного та Сімейного кодексів України та інших актів законодавства органами державної реєстрації актів цивільного стану.

При цьому, частиною 1 статті 4 Закону України Про державну реєстрацію актів цивільного стану визначено, що органами державної реєстрації актів цивільного стану є: 1) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану; 2) відділи державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану); 3) виконавчі органи сільських, селищних і міських (крім міст обласного значення) рад.

Частиною 2 статті 4 Закону України Про державну реєстрацію актів цивільного стану визначено, що державну реєстрацію актів цивільного стану громадян України, які проживають або тимчасово перебувають за кордоном, проводять дипломатичні представництва і консульські установи України.

Частиною 4 статті 6 Закону України Про державну реєстрацію актів цивільного стану встановлено, що органи державної реєстрації актів цивільного стану видають відповідні свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану.

З наведеного можливо дійти висновку, що єдиним належним документом, що підтверджує факт смерті фізичної особи та відповідно відкриття спадщини, є видане в установленому законом порядку свідоцтво про державну реєстрацію відповідного акту цивільного стану.

Зазначене відповідає правовій позиціє Верховного Суду України висловленій в пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування , в якому зазначено, що згідно з правилами статті 1220 ЦК України та статті 249 ЦПК України (в редакції станом на 30 травня 2008 року) часом відкриття спадщини слід вважати день смерті особи, зазначений у свідоцтві про смерть, виданим відповідним державним органом реєстрації актів цивільного стану. Часом відкриття спадщини посмертно реабілітованих осіб є день прийняття рішення районною комісією з питань поновлення прав реабілітованих про повернення майна реабілітованого або відшкодування його вартості спадкоємцям першої черги. Коло спадкоємців першої черги визначається на день винесення цього рішення. Визнання особи безвісно відсутньою не відкриває спадщини.

Проте, суду такого документу не надано.

Слід зауважити, що відповідно до частин 1-3 статті 9 Закону України Про державну реєстрацію актів цивільного стану державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану. Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.

Частиною 5 статті 9 Закону України Про державну реєстрацію актів цивільного стану визначено, що правила проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання затверджуються Міністерством юстиції України.

Частиною 6 статті 9 Закону України Про державну реєстрацію актів цивільного стану визначено, що особливості проведення державної реєстрації актів цивільного стану дипломатичними представництвами і консульськими установами України визначаються Консульським статутом України та інструкцією про державну реєстрацію актів цивільного стану, яка затверджується центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері зовнішніх зносин України за погодженням із Міністерством юстиції України.

Як вбачається, з матеріалів ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Санкт-Петербург Російської Федерації.

В такому випадку, державна реєстрація факту її смерті мала здійснюватися відповідно до положень частини 6 статті 9 Закону України Про державну реєстрацію актів цивільного стану Консульським статутом України та інструкцією про державну реєстрацію актів цивільного стану.

Відповідно до положень ч.1 ст.33 Консульського статуту України консул відповідно до законодавства України реєструє акти громадянського стану громадян України.

На виконання положень ч.6 ст.9 Закону України Про державну реєстрацію актів цивільного стану спільним Наказом Міністерства юстиції України та Міністерства закордонних справ України від 23 травня 2001 року №32/5/101 затверджено Інструкцію про порядок реєстрації актів громадянського стану в дипломатичних представництвах та консульських установах України (Далі - Інструкція).

Відповідно до п.1.2 Інструкції консульська посадова особа (далі за текстом - консул) провадить реєстрацію народження з одночасним визначенням походження дитини, смерті, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені громадян України.

Відповідно до п.3.1 Інструкції реєстрація смерті громадян України, померлих за кордоном, провадиться консулом за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті, виявлення тіла померлого або за місцем поховання.

Пунктами 3.2-3.3 Інструкції визначено, що Реєстрація смерті провадиться за письмовою заявою родичів померлого, компетентних органів країни перебування, адміністрації медичного закладу, у якому настала смерть, та інших осіб на підставі: - медичного документа про смерть, виданого медичним закладом, - довідки про смерть, виданої компетентними органами держави перебування. Ці документи додаються до актового запису про смерть. Свідоцтво про смерть видається близьким родичам померлого, або надсилається разом з паспортним документом померлого до Міністерства закордонних справ України для передачі зазначеним вище особам.

З наведеного вбачається, що законодавством України передбачено чіткий порядок державної реєстрації смерті громадянина України, який помер за кордоном, з видачею відповідного свідоцтва про смерть.

Проте, як зазначалося, вище суду документа встановленого законодавством України зразка, який би підтверджував факт смерті особи, яка є спадкодавцем в даній справі не надано.

Крім того, навіть, якщо брати до уваги додану до позовної заяви копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 (а.с.8), виданого повторно Відділом РАЦС Колпінського району Комітету у справах РАЦС Уряду Санкт-Петербургу 20 липня 2018 року, відповідно до якого ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Санкт-Петербург Росія померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянка України, про що 7 лютого 2017 року складено актовий запис про смерть №244, то вбачається, що воно не містить відомостей про по батькові померлої особи, та місце її народження.

При цьому, з доданої до позовної заяви копії заповіту складеного в селі Гандрабури Ананьївського району Одеської області двадцятого червня дві тисячі тринадцятого року (а.с.10), вбачається, що спадкодавцем за ним є ОСОБА_7 , що народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Гандрабури Ананьївського району Одеської області, зареєстрованої та проживаючої в селі Гандрабури Ананьївського району Одеської області, ідентифікаційний номер за Державним реєстром фізичних осіб-платників податків та інших обов`язкових платежів № НОМЕР_4 .

В розділі першому Рекомендації № R (2005) 7 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам Про документи, що посвідчують особу, та документи для поїздок за кордон, та боротьбу з тероризмом визначено, що ідентифікація особи - означає унікальну комбінацію характеристик, що відносяться до кожної фізичної особи, таких як прізвище, ім`я, дата та час народження, стать та фізичні характеристики, які у відповідності внутрішньодержавним правом або міжнародним правом, де це може бути застосовано, дозволяє компетентним органам встановити особу.

Пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону України Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус визначено, що ідентифікація особи - це встановлення особи шляхом порівняння наданих даних (параметрів), у тому числі біометричних, з наявною інформацією про особу в реєстрах, картотеках, базах даних тощо.

Відповідно до статті 7 Інформація Єдиного державного демографічного реєстру Закону України Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус до інформації про особу, яка підлягає внесенню до Реєстру, зокрема, відноситься інформація про дату та місце народження особи.

Наведені обставини унеможливлюють для суду однозначне ототожнення особи спадкодавця з особою, яка померла, відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 (а.с.8), виданого повторно Відділом РАЦС Колпінського району Комітету у справах РАЦС Уряду Санкт-Петербургу 20 липня 2018 року, та відповідно встановлення факту відкриття спадщини.

Слід також, звернути увагу на те, що згідно витягу зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) віл 25 січня 2019 року №54874982 (а.с.16 зворотні бік) у відомостях про заповіт номер у спадковому реєстрі - НОМЕР_6 за номером нотаріальних дій 23, посвідчений 20 червня 2013 року Гандрабурівською сільською радою Ананьївського району Одеської області, містилась інформація про те, що заповідачем за ним є ОСОБА_2 .

А в доданій до позовної заяви копії витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 13 серпня 2019 року №57202297 (а.с.17) у відомостях про заповіт номер у спадковому реєстрі - НОМЕР_6 за номером нотаріальних дій 23, посвідчений 20 червня 2013 року Гандрабурівською сільською радою Ананьївського району Одеської області, вбачається, що до зазначеного запису про заповіт було внесено відомості про зміну по батькові заповідача, а саме змінено його з ОСОБА_2 на ОСОБА_2 на підставі листа Гандрабурівської сільської ради Ананьївського району Одеської області від 7 серпня 2019 року №310.

Проте, оригінала або копії листа, що став підставою для внесення змін про заповідача суду не надано.

При цьому, позивачкою оригіналу зазначеного документу суду для дослідження не надано.

Зазначене викликає сумніви, щодо можливості використання доданої до позовної заяви копії заповіту, як належного доказу.

Також, суд зауважує, що сама позивачка, як у позовній заяві, так і в своїх поясненнях, наданих суду в судовому засіданні, зазначає, що про факт смерті ОСОБА_3 їй стало відомо у липні 2018 року.

При цьому, у судовому засіданні, в супереч відомостям, що містяться в позовній заяві позивачка зазначила, що в той же час, у червні-липні 2018 року, вона отримала й копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3 та копію заповіту.

Проте, як вбачається з матеріалів справи до нотаріуса позивачка звернулася лише у січні 2019 року, що підтверджується копією листа державного нотаріуса Ананьївської районної державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 25 січня 2019 року вихідний №112/01-16 (а.с.6).

До суду з даною позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини позивачка звернулася взагалі лише 10 жовтня 2019 року, тобто більш ніж через рік після того, як їй стало відомо про відкриття спадщини та майже через дев`ять місяців після того після того, як нотаріус в листі від 25 січня 2019 року вихідний №112/01-16 (а.с.6) рекомендував їй здійснити таке звернення.

Будь-яких поважних причини таких затримок позивачкою суду не наведено та доказів, які б свідчили про неможливість звернення до суду безпосередньо після відмови нотаріуса не надано.

Частиною 3 статті 1272 ЦК України визначено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Статтею 1272 ЦК України визначення поважних причини з яких спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини та які дають підставу для поновлення такого строку не визначено.

Пленум Верховного Суду України у постанові від 30 травня 2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування зазначив, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій (абзац 6 пункту 24 постанови).

Більш детальне визначення поважних причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини надані Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування , в якому зазначено, що при вирішенні справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. У зазначеній категорії справ є обов`язковим обґрунтування в мотивувальній частині судового рішення поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Також, у вказаному листі зазначено, що судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно частини 1 статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 статті 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.2 ст.5 ЦПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладене, суд вважає що позовні вимоги ОСОБА_1 до Гандрабурівської сільської ради Ананьївського району Одеської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, є необґрунтованими, недоведеними належними доказами, у зв`язку з чим в їх задоволенні слід відмовити.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76, 141, 264, 265, 273, 280-289, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Гандрабурівської сільської ради Ананьївського району Одеської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - відмовити в повному обсязі.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.

У відповідності до ч.2 ст.272 ЦПК України, учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення видаються копії скороченого судового рішення.

Повний текст рішення складено 06 березня 2020 року.

Після складення повного тексту рішення, копію повного тексту рішення протягом двох днів з дня його складання надіслати учасникам справи. За заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді.

Відомості про сторін у справі на виконання п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач:ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ; Відповідач:Гандрабурівська сільська рада Ананьївського району Одеської області, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 04380940, яка знаходиться за адресою: 66428, Одеська область, Ананьївський район, с.Гандрабури.

Суддя: О.О.Желясков

Рішення набуло законної сили ____