Рішення

від 05.03.2020 по справі 160/10097/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2020 року Справа № 160/10097/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого суддіЦарікової О.В., секретаря судового засіданняБезрученко К.В.. за участі: представника позивача: представника позивача:Нікульнікова Ю.В., Пономаренка О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про встановлення відсутності повноважень, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- встановити відсутність повноважень Головного управління ДФС у Дніпропетровській області здійснювати нарахування ОСОБА_1 податкових зобов`язань за платежами орендної плати з фізичних осіб щодо шляхом складення на неї податкових повідомлень-рішень: №253204/1-5353-0461 від 26.04.2019 року, яким їй визначено суму 561421,30 грн.; №253209/1-5353-0461 від 26.04.2019 року, яким їй визначено суму 595108,02 грн; №317280-5353-0461 від 13.06.2019 року, яким їй визначено суму 595108, 02 грн.; № 317280-5353-0461 від 13.06.2019, яким їй визначено суму 595108, 02 грн.;

-визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми Ф :

№ 253204/1-5353-0461 від 26.04.2019 року, яким ОСОБА_1 повідомлено що згідно з п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до п.286.5 ст.286 ПК України йому визначено суму податкового зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 561421,30 грн.;

№ 253209/1-5353-0461 від 26.04.2019 року, яким ОСОБА_1 повідомлено, що згідно з п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до п.286.5 ст.286 ПК України йому визначено суму податкового зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2017 рік у розмірі 595108,02 грн.;

№ 317280-5353-0461 від 13.06.2019 року, яким ОСОБА_1 повідомлено, що згідно з п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до п.286.5 ст.286 ПК України йому визначено суму податкового зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2018 рік у розмірі 595108,02 грн.;

№ 317280-5353-0461 від 13.06.2019 року, яким ОСОБА_1 повідомлено, що згідно з п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до п.286.5 ст.286 ПК України йому визначено суму податкового зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2019 рік у розмірі 595108,02 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем протиправно винесені податкові повідомлення - рішення №253204/1-5353-0461 від 26.04.2019 року, яким позивачу визначено суму у розмірі 561421,30 грн.; №253209/1-5353-0461 від 26.04.2019 року, яким позивачу визначено суму у розмірі 595108, 02 грн; №317280-5353-0461 від 13.06.2019 року, яким позивачу визначено суму у розмірі 595108, 02 грн.; № 317280-5353-0461 від 13.06.2019, яким позивачу визначено суму у розмірі 595108, 02 грн.. Вказані податкові повідомлення-рішення позивач вважає протиправними, оскільки у податкового органу була відсутня компетенція нараховувати орендну плату за земельну ділянку, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210100000:01:009:0004. Окрім того, оскаржені податкові повідомлення - рішення не відповідають установленій формі, не містять посилання на норми законодавства. У позивача існує обов`язок по сплаті орендної плати на підставі договору, а не на підставі податкових повідомлень-рішень, що винесені податковим органом.

Податковий орган не врахував, що позивач уже задекларував собі податкові зобов`язання з орендної плати за період 2016 - 2019 роки у податкових деклараціях, які подані до податкового органу, зазначені декларації прийняті і не скасовані, що також свідчить про протиправність оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/10097/19. Розгляд адміністративної справи призначено за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 20 листопада 2019 року о 14:30. Останнє судове засідання відбулось 05 березня 2020 року.

27 липня 2019 року відповідач надав відзив на адміністративний позов, в якому проти заявлених позовних вимог заперечив та вказав, що нарахування ОСОБА_1 орендної плати за оскарженими податковими повідомленнями - рішеннями відбулося в межах повноважень податкового органу та на підставі витягів ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області про нормативну грошову оцінку земельної ділянки у розмірі 3 відсотки на рік від нормативної грошової оцінки землі.

11 грудня 2019 року представником позивача надана відповідь на відзив, в якій він навів доводи, аналогічні тим, що вказані в позовній заяві.

26 грудня 2019 року від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких останній вказав, що відповідно до приписів Податкового кодексу України на підставі витягів про нормативно грошову оцінку земельної ділянки, наданих компетентним органом державної влади - ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області №21/23 від 03.04.2018 року (в якому вказана грошова оцінка станом на 01.01.2016 року) та №26/23 від 03.04.2018 року (в якому вказана грошова оцінка станом на 01.01.2017 року), розрахункова сума орендної плати складає: за 2016 рік: 18714 043,46 грн. * 3% = 561421,30 грн., за 2017 рік, 2018 рік та 2019 рік: 19836933,85 грн. * 3% = 595108,02 грн..

Відповідно до відомостей Дніпровської міської ради протягом 2016-2018 років гр. ОСОБА_1 є орендарем зазначеної земельної ділянки.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 25 вересня 2018 року справа №804/2643/14, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою, закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця до закінчення строку договору листа - повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно зі статтею 34 цього Закону в разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Після закінчення строку дії розглядуваного договору оренди земельної ділянки позивач продовжує нею користуватися і цього факту не заперечує. Отже, повернення відповідно до положень договору оренди не відбулося.

09 січня 2020 року представником позивача надані пояснення, в яких зазначено, що позивач є орендарем земельної ділянки, якій на підставі договору оренди землі належить право володіння і користування земельною ділянкою. Відповідач надав до суду складені ним розрахунки орендної плати за землю не вбачаючи, що вони не є розрахунками податкових зобов`язань, які не додані до спірних податкових повідомлень-рішень. Вказане підтверджує обґрунтованість аргументів позовної заяви.

03 лютого 2020 року представником позивача надані пояснення, в яких вказано, що витяги про нормативну грошову оцінку не мають значення для правильного вирішення справи в розумінні ч.1 ст.72 КАС України, вони не є належними доказами, оскільки не містять інформації про суми орендної плати за умовами договору, а стосуються лише визначення сум земельних податків, що не є предметом доказування у цій справі.

У судовому засіданні 05 березня 2020 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд задовольнити адміністративний позов повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти адміністративного позову, просив відмовити в його задоволенні повністю.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом та підтверджується наявними матеріалами справи, ОСОБА_1 є власником нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається із: складського приміщення, підсобної будівлі, естакади та навісу. Вказане майно належить позивачу на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2010 та договору купівлі-продажу від 29.05.2002, серія та номер 1913, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №40275253 від 08.07.2015 року.

Означене нерухоме майно розташоване на земельній ділянці комунальної власності площею 0,3842 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210100000:01:009:0004.

Між позивачем (як орендарем) та Дніпропетровською міською радою (орендодавець) 06.06.2003 року укладений договір оренди земельної ділянки, площею 0,3842 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .Дніпропетровськ, АНД район, вул АДРЕСА_1 для фактичного розміщення адміністративно - складських будівель, кадастровий номер 1210100000:01:009:0004.

Відповідно до п.2.1. договору оренди земельна ділянка передається в оренду до 22.01.2018 року.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 2366922,19 грн..

До вказаного договору від 06.06.2003 року сторонами 25.12.2008 року укладено додатковий договір, яким визначено нормативну грошову оцінку земельної ділянки у розмірі 6341626,89 грн..

Пунктом 2 додаткового договору внесено зміни в Розділ 1 основного договору Предмет договору та доповнено його наступними пунктами:

1.4. категорія земельної ділянки: землі житлової та громадської забудови.

Розділ 3. Орендна плата викладено у наступній редакції:

3.1. Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі у гривнях у розмірі мінімальної ставки орендної плати, встановленої Законом України Про оренду землі .

3.2. обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюються з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюється під час укладення або зміни умов договору оренду чи продовження його дії

3.3. Зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору у порядку та у випадках передбачених законодавством України.

Судом встановлено, що позивачем до податкового органу подавалися податкові декларації з плати за землю з типом звітні з орендної плати.

Так, в податковій декларації за 2016 рік від 15.02.2016 позивачем визначена сума річної орендної плати за земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:01:009:0004 у сумі 427505,1 грн..

У звітній податковій декларації за 2017 рік від 16.02.2017 позивачем визначена сума річної орендної плати за вказану земельну ділянку - 453155,06 грн..

Так, в податковій декларації за 2018 рік від 26.01.2018 позивачем визначена сума річної орендної плати за земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:01:009:0004 у сумі 453155,06 грн..

У звітній податковій декларації за 2019 рік від 06.03.2019 позивачем визначена сума річної орендної плати за вказану земельну ділянку - 595108,13 грн..

Також 31.05.2019 року позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з орендної плати (уточнюючу) за 2016 рік, в якій відкориговано (зменшено) суму річної орендної плати за земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:01:009:0004, в якій визначено річну суму орендної плати 113942,88 грн..

31.05.2019 року позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з орендної плати (уточнюючу) за 2017 рік, в якій відкориговано (зменшено) суму річної орендної плати за земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:01:009:0004 визначивши річну суму орендної плати 127412,25 грн..

09.07.2018 року позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з орендної плати (уточнюючу) за 2018 рік, в якій відкориговано (збільшено) суму річної орендної плати за земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:01:009:0004 до 595108,13 грн.

31.05.2019 позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з орендної плати (уточнюючу) за 2018 рік в якій відкориговано (зменшено) суму річної орендної плати за земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:01:009:0004 до 127412,25 грн.

28.05.2019 позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з орендної плати (уточнюючу) за 2019 рік в якій відкориговано (зменшено) суму річної орендної плати за земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:01:009:0004 до 127412,25 грн..

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області отримано витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по земельній ділянці кадастровий номер 1210100000:01:009:0004, за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебуває у користуванні ОСОБА_1 : від 03.04.2018 за 21/230318/03-07, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки за вищезазначеною адресою станом на 01.01.2016 складає 18 714 043,46 грн.. та від 03.04.2018 за №26/230318/03-07, згідно з яким нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2017 складає 19 836 933,85 грн..

Також в матеріалах справи міститься розрахунок орендної плати за землю кадастровий номер 1210100000:01:009:0004, за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до якого нормативна грошова оцінка 1 кв. м. земельної ділянки у 2016 році становила 18714043,46 грн.; нормативна грошова оцінка вказано земельної ділянки у 2017 -2019 роках становила 19 836 933,85 грн..

У зв`язку із чим, Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області винесено податкові-повідомлення рішення, за якими нараховано ОСОБА_1 орендну плату з фізичних осіб за користування земельною ділянкою кадастровий номер 1210100000:01:009:0004:

-від 26.04.2019 №253204/1-5353-0461 про визначення суми податкового зобов`язання з орендної плати за землю з фізичних осіб на 2016 рік у розмірі 561421,30 грн.;

- від 26.04.2019 №253209/1-5353-0461 про визначення суми податкового зобов`язання з орендної плати за землю з фізичних осіб на 2017 рік - 595108,02 грн.;

- від 13.06.2019 №317280-5353-0461 про визначення суми податкового зобов`язання з орендної плати за землю з фізичних осіб на 2018 рік - 595108,02 грн.;

- від 13.06.2019 № 317280-5353-0461 про визначення суми податкового зобов`язання з орендної плати за землю з фізичних осіб на 2019 рік - 595108,02 гривень.

Щодо наявності у податкового органу компетенції по нарахуванню орендної плати за землю, слід зазначити, що законодавством відокремлено механізм справляння орендної плати за користування земельними ділянками комунальної власності, повноту та своєчасність справляння якої покладено на органи фіскальної служби.

Так, відповідно до пп.14.1.39. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Підпунктом 191.1.1 п. 191.1. ст. 191 ПК України визначено, що контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

Відповідно до статті 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема:

отримувати безоплатно від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, у тому числі від органів, які забезпечують ведення відповідних державних реєстрів (кадастрів), інформацію, документи і матеріали (пп.. 20.1.3. п.20.1 ст. 20 ПК України);

проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (пп.. 20.1.4. п.20.1 ст. 20 ПК України);

визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов`язань платників податків (пп.. 20.1.18. п.20.1 ст. 20 ПК України);

отримувати безоплатно від органів, що забезпечують ведення відповідних державних реєстрів (кадастрів), інформацію, необхідну для здійснення повноважень контролюючих органів щодо забезпечення погашення податкового боргу платника податків. У випадках, передбачених законом, податковий керуючий має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, які містяться в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Строк надання інформаційних довідок цими органами на письмові запити контролюючих органів не може перевищувати п`яти робочих днів з дня отримання таких запитів (пп.. 20.1.24. п.20.1 ст. 20 ПК України);

проводити у визначеному законодавством порядку перевірку показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування та із своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, виконанням законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (пп.. 20.1.43. п.20.1 ст. 20 ПК України).

Відповідно до п. 286.1 та 286.5 ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків затверджений наказом Міністерства фінансів України 28.12.2015 № 1204. Пунктами 1 та 2 Розділу ІІ Порядку передбачено, що контролюючий орган визначає суму нарахування (зменшення) грошових, податкових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, що передбачені Кодексом або іншим законодавством, і складає податкове повідомлення-рішення у випадках, якщо:

1) платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявність показників, які підлягають декларуванню відповідно до вимог Кодексу , та наявність діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством;

2) дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, податкового кредиту, суми бюджетного відшкодування та/або завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, що заявлені у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

3) згідно із законодавством з питань державної митної справи, податковим та іншим законодавством відповідальним за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;

4) дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених Кодексом , у тому числі податку на доходи фізичних осіб, таким податковим агентом;

5) результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях;

6) в інших випадках, коли надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення передбачено законом.

У випадках, зазначених у пункті 1 цього розділу, відповідний структурний підрозділ контролюючого органу складає податкове повідомлення-рішення за такими формами - Ф - для платників податків - фізичних осіб, якщо відповідно до законодавства контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов`язання платника податків з причин, не пов`язаних із порушенням податкового або іншого законодавства (додаток 1).

Враховуючи наведені норми, суд відхиляє доводи представника позивача про те, що у відповідача відсутні повноваження нараховувати ОСОБА_1 орендну плату за користування земельною ділянкою кадастровий номер 1210100000:01:009:0004, на підставі податкових повідомлень - рішень, а також те, що оскаржені податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам законодавства та визначеній формі.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та правомірності винесення оскаржених податкових повідомлень -рішень, суд зазначає таке.

Відповідно до п.п.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п.п.14.1.136 п.14.1 ст.14 ПК України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до положень п.287.10 ст.287 ПК України, податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.

Згідно п.1 ст.102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного, подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Отже, положення ст.102 Податкового кодексу України, не передбачають обов`язку відповідача провести перевірку для визначення суми грошового зобов`язання, в той час контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків.

Зі змісту Земельного кодексу України та Закону України Про оренду землі користування землею в Україні є платним.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України, плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України, платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, - це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

Отже, ПК України визначив обов`язки орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України). Подібне визначення міститься й у статті 21 Закону України Про оренду землі .

Справляння плати за землю, в тому числі і орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу XIII ПК України.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно зі статтею 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

З 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України який, відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 ПК України).

Підпунктами 288.5.1 і 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 зазначеного Кодексу встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Оскільки плату за землю у формі орендної плати за землі комунальної та державної власності віднесено Верховною Радою України до загальнодержавних податків і зборів згідно з переліком, наведеним у статті 9 Податкового кодексу України, логічним завершенням аналізу наведених правових норм є висновок про те, що розмір орендної плати за вказані ділянки є нормативно-регульованою ціною із визначеними мінімальною та максимальною межами.

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Таким чином, починаючи з 01 січня 2011 року, на адміністрування орендної плати та відносини, що виникають при оренді земельної ділянки комунальної та державної власності, поширюються приписи Податкового кодексу України з усіма правилами обрахування орендної плати та наслідками недотримання порядку нарахування та справляння цього обов`язкового платежу.

Саме із зазначеного часу мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено, становить 3 % від їх нормативної грошової оцінки.

Наведені правові норми свідчать про те, що з набранням чинності Податковим кодексом України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

Враховуючи викладене, річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу.

Диспозиція пункту 288.5 статті 288 ПК України, чітко розрізняє розмір орендної плати, яка визначається договором, та річну суму платежу, яка не може бути меншою від затвердженого законодавцем розміру.

Отже, незалежно від установленого договором розміру орендної плати сума річного платежу не повинна бути меншою від розміру, встановленого чинним законодавством, що регулює означені правовідносини.

Зважаючи на законодавче закріплення мінімального та максимального розміру орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, суд вважає, що після набрання чинності Податковим кодексом України позивач мав самостійно перерахувати розмір орендної плати з урахуванням обмежень, визначених підпунктами 288.5.1 та 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже неодноразово була висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 24 квітня 2015 року (справа № 131а15), від 14 березня 2017 року (справа № 21-2246а16), а також Верховним Судом у постановах від 24 січня 2018 року (справа № 817/206/15), від 07 березня 2018 року (справа № 813/6875/14), від 29 серпня 2018 року (справа № 804/1866/16), від 20 листопада 2018 року (справа №813/269/18) від 28 березня 2019 року (справа №814/1834/16), і відповідно до вимог ч.5 ст.242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 02.02.2011р. №216/8, встановлено річний розмір орендної плати за користування земельними ділянками на території міста у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України, незалежно від мети використання.

В подальшому рішеннями Дніпропетровської міської ради встановлені наступні ставки орендної плати за земельні ділянки, які надано в користування:

- на 2016 рік рішенням міської ради від 15.07.2015р. №3/65 (набуває чинності з 01.01.2016р.) - 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яку надано в користування;

- з 01.08.2016р. рішенням міської ради від 13.07.2016р. №7/11 (набуває чинності з 01.08.2016р.) - 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яку надано в користування;

- на 2017 рік рішенням міської ради від 15.02.2017р. №12/18 (набуває чинності з першого числа місяця, що настає за датою його офіційного оприлюднення) - 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яку надано в користування (п.п.4.1.1. Рішення);

- на 2018 рік рішенням міської ради від 06.12.2017р. №13/27 (набирає чинності з 01.01.2018р.) - 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яку надано в користування (п.1.1. додатку 1 до Рішення).

Враховуючи зазначені обставини доводи представника позивача відносно того, що контролюючим органом в порушення приписів п.288.1 ст.288 ПК України визначено спірними податковими повідомленнями-рішеннями грошові зобов`язання з орендної плати за землю без урахування розміру орендної плати, встановленої договорами оренди вказаних земельних ділянок, укладеними позивачем із Дніпропетровською міською радою, в сторону збільшення такої плати без внесення відповідних змін до цього договору оренди, що суперечить вимогам Цивільного кодексу України, є безпідставними.

В додатковому договорі від 25.12.2008 року до договору оренди землі від 06.06.2003 визначено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюються з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюється під час укладення або зміни умов договору оренду чи продовження його дії (п.3.2.).

Зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору у порядку та у випадках передбачених законодавством України (п.3.3).

Таким чином, умовами договору оренди та додатковою угодою до цього договору чітко встановлено, що визначення розміру орендної плати залежить від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а зміна нормативної грошової оцінки такої земельної ділянки є підставою для перегляду орендної плати.

Як вбачається з наданого відповідачем розрахунку грошових зобов`язань з орендної плати, визначених спірними податковими повідомленнями-рішеннями, контролюючий орган нарахував позивачеві ці грошові зобов`язання, виходячи з наступного:

- податкове зобов`язання за 2016 рік за земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:01:009:0004 становить 561421,30 грн. (18 714 043,46 грн.*3)/100);

- податкове зобов`язання за 2017 рік за земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:01:009:0004 становить 595108,02 грн. (19 836 933,85 грн.*3)/100);

- податкове зобов`язання за 2018 рік за земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:01:009:0004 становить 595108,02 грн. (19 836 933,85 грн.*3)/100);

- податкове зобов`язання за 2019 рік за земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:01:009:0004 становить 595108,02 грн. (19 836 933,85 грн.*3)/100).

Матеріалами справи та наявним розрахунком орендної плати за землю підтверджується, що контролюючий орган при його здійсненні використовував дані державного земельного кадастру, а саме: витяги із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:01:009:0004, за адресою: м.Дніпропетровськ, АНД район, вул. Артільна, 12: від 03.04.2018 за 21/230318/03-07 відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки за вищезазначеною адресою станом на 01.01.2016 складає 18 714 043,46 грн. та від 03.04.2018 за №26/230318/03-07, згідно з яким нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2017 складає 19 836 933,85 грн..

Приписами п.п.14.1.42 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що дані державного земельного кадастру - це сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.38 Закону України Про державний земельний кадастр відомості з державного земельного кадастру надаються у формі: витягів з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.

Відповідно до підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Відповідні центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з підпунктом 14.142 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, дані державного земельного кадастру - це сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

Відповідно до підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України, базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Згідно з п.289.3 ст.289 Податкового кодексу України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

У пункті 4 Порядку подання інформації про платників податків, об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2011 № 1386 зазначено, що Держгеокадастр та Мін`юст подають щомісяця до 10 числа, а також на запит територіального органу ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки або ДФС інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю та єдиного податку, в тому числі: Держгеокадастр - про земельні ділянки, зокрема про кадастровий номер земельної ділянки, дату реєстрації у Державному земельному кадастрі, дату державної реєстрації земельної ділянки (відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою чи договору оренди), площу відповідно до правовстановлюючих документів, цільове призначення та місце розташування земельної ділянки, дату та значення нормативної грошової оцінки, частку кожного із співвласників земельної ділянки (у разі коли земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності), а також про землевласників або землекористувачів, зокрема найменування та місцезнаходження або прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача.

Оскільки позивачем декларувалися та сплачувалися суми орендної плати без врахування нормативної грошової оцінки земельної ділянки в період 2016-2019 років, цілком обґрунтованим є збільшення контролюючим органом позивачу суми грошового зобов`язання з орендної плати за спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Суд також приймає до уваги, що зазначені витяги позивачем не оскаржуються, правильність наведеної в них інформації жодним чином не спростована.

Представником позивача суду не надано витягів про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, на підставі яких позивачем проводився розрахунок орендної плати за користування земельною ділянкою, кадастровий номер 1210100000:01:009:0004 за 2016-2019 роки.

Зважаючи на вищенаведені норми, відповідачем правомірно при здійсненні розрахунку грошових зобов`язань позивача з орендної плати використано відомості з витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 03.04.2018 за 21/230318/03-07 та від 03.04.2018 за №26/230318/03-07.

Суд відзначає, що в матеріалах адміністративної прави містяться податкові декларації з орендної плати за земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:01:009:0004 за 2018 рік від 26.01.2018, в якій позивачем самостійно задекларовані грошові зобов`язання з орендної плати за земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:01:009:0004 .

В подальшому, 09.07.2018 року та 31.05.2019 позивачем подавалися до податкового органу податкові декларацію з орендної плати за земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:01:009:0004 за 2018 рік (уточнюючі).

Також позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з орендної плати за земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:01:009:0004 звітну за 2019 рік від 06.03.2019 та 28.05.2019 позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з орендної плати за 2019 рік (уточнюючу).

У всіх перелічених податкових деклараціях за 2018 та за 2019 роки позивач самостійно декларував грошові зобов`язання саме з орендної плати за земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:01:009:0004, а не зобов`язання із земельного податку.

Чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у вказаній редакції).

Як видно з договору оренди земельної ділянки від 06.06.2003 строк його дії закінчився 22.01.2018, проте ОСОБА_1 продовжує використовувати вказану земельну ділянку по теперішній час, що не заперечуються представником позивача. Разом з тим, сам факт закінчення строку дії договору оренди не є безумовною підставою для висновку про одночасне припинення у землекористувача обов`язку, пов`язаного зі сплатою орендних платежів.

Так, за приписами статті 33 Закону України Про оренду землі від 06.10.1998 № 161-XIV, по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:

власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);

уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Статтею 34 Закону України Про оренду землі від 06.10.1998 № 161-XIV передбачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Таким правовий висновок наведений в постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2019 року у справі справа №820/3218/16 (касаційне провадження №К/9901/19368/18).

Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що законодавством передбачено процедуру комунікації між орендарем і орендодавцем перед закінченням і після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки задля з`ясування можливості пролонгації договору шляхом укладення додаткової угоди чи припинення договірних відносин.

Однак в матеріалах справи відсутні докази фактичного припинення ОСОБА_1 користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди від 06.06.2003, зокрема, не підтверджується належними та допустимими доказами факт повернення в належному стані об`єкта договору оренди позивачем.

За таких обставин, покладення контролюючим органом на позивача обов`язку зі сплати орендної плати за землю згідно з оскарженими податковими повідомленнями-рішеннями від 13.06.2019 №317280-5353-0461 та від 13.06.2019 №317280-5353-0461 є обгрунтованим.

У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що відповідачем надано достатні докази, які свідчать про те, що оскаржені податкові повідомлення-рішення прийняті в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України, обґрунтовано та правомірно. У той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування заявлених позовних.

Отже, нарахування позивачу грошового зобов`язання з орендної плати за користування земельною ділянкою Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області за податковими повідомленнями-рішеннями: від 26.04.2019 року №253204/1-5353-0461, від 26.04.2019 року №253209/1-5353-0461, від 13.06.2019 року №317280-5353-0461, від 13.06.2019 року № 317280-5353-0461 (форми "Ф") здійснено на законних підставах, з урахуванням чого, вказані податкові повідомлення- рішення винесені правомірно, у межах повноважень, наданих відповідачу законодавством України та не підлягають скасуванню.

Оскільки судом під час розгляду зазначеної адміністративної справи не встановлено факту недодержання суб`єктом владних повноважень процедури реалізації управлінської функції, а також не виявлено факту порушення суб`єктом владних повноважень прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то суд доходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 139, 194, 205, 242 - 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17а, м. Дніпро, 49600) про встановлення відсутності повноважень, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 05 березня 2020 року.

Суддя О.В. Царікова