Рішення

від 26.02.2020 по справі 160/9403/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 року Справа № 160/9403/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Віхрової В.С.

при секретарі судового засідання Піддубцеві О.В.

за участю

представника позивача Сологуб Д.О.

представника відповідача Агаджанян О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авеш Груп" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

27.09.2019 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Авеш Груп» (надалі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (надалі - відповідач), згідно якого (з урахуванням поданих 21.10.2019 р. уточнень) просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, винесене Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області від 11.07.2019 р. №0020351418 по нарахуванню Товариству з обмеженою відповідальністю "Авеш Груп" податку на додану вартість в сумі 62172,00 грн., штрафних (фінансових) санкцій в сумі 15543,00 грн.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду справа №160/9403/19 передана судді Віхровій В.С.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує про незгоду з призначенням і проведенням перевірки, висновками Акту та нарахованими податковим повідомленням-рішенням податком і штрафними фінансовими санкціями, оскільки перевіркою виявлено порушення, допущені лише його контрагентами, які надали підприємству послуги, що не були придбані по ланцюгу постачання у виробника в період, що перевірявся. Позивач зазначає, що податкове законодавство України регламентує порядок отримання інформації на предмет підтвердження реальності господарських операцій між контрагентами. Така інформація може бути отримана в ході зустрічної звірки або документальної перевірки контрагентів платника податків, але не за аналізом інформаційних баз контролюючих органів. При цьому, послуги не обов`язково мали бути надані в період, що перевірявся. Вони могли придбаватись у неплатника ПДВ, або продавець міг не зареєструвати податкову накладну, або в її реєстрації ДФС України відмовила, чи призупинила таку реєстрацію. Для з`ясування зазначеного контролюючий орган зустрічних перевірок не проводив, а висновки зробив лише за наявними зареєстрованими податковими накладними. Про реальність господарських операцій з контрагентами по організації транспортно-експедиторською обслуговування вантажів автотранспортом, як вказує позивач, свідчать первинні документи, надані до перевірки, а також документи, які свідчать про використання робіт в своїй господарській діяльності, документи бухгалтерського обліку, у тому числі: товарно-транспортні накладні та платіжні доручення на підтвердження оплати наданих послуг. Жодного порушення в складанні первинних документів ТОВ Авеш Груп контролюючим органом не зафіксовано. Той факт, що ТОВ Метер Груп та ТОВ Дунк Арт є фігурантами кримінальних проваджень за ст.ст.205, 212 КК України, не має жодного впливу на реальність взаємодій позивача з вказаними підприємствами, адже, кримінально-процесуальний закон не містить такого визначення як фігурант , суб`єктами зазначених злочинів є фізичні, а не юридичні особи. Крім того, вироки по зазначеним провадженням не винесені. За сукупністю обставин, посилаючись на судову практику та правові висновки судів, позивач вважає достатніх підстав для задоволення позову.

У відповідності до ч.1 ст.173 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) підготовку справи до судового розгляду здійснює суддя адміністративного суду, який відкрив провадження в адміністративній справі.

Згідно положень ст.ст.175, 182 КАС України у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; позивачу, іншим відповідачам, третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів. У строк, встановлений судом, позивач має право подати відповідь на відзив, а відповідач - заперечення.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (ст.192 КАС України).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.10.2019 р. позовну заяву було залишено без руху.

21.10.2019 р. позивачем була подана заява про усунення недоліків позовної заяви разом з уточненою позовною заявою та копією уточненої позовної заяви для відповідача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2019 р. позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче судове засідання призначено на 20.11.2019 р. о 10:40 год.

06.11.2019 р. через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідачем продубльовано висновки Акту перевірки, які на думку податкового органу, стали підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Позиція відповідача в заперечення позову полягає в тому, що донарахування податкового зобов`язання здійснено правомірно, оскільки під час перевірки встановлено нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, за весь період діяльності СГ по ланцюгу взаємопов`язаних господарських операцій з руху товарів/послуг: транспортно-експедиційні послуги, автотранспортні послуги, встановлена відсутність джерела їх законного введення в обіг та реального задекларованого виробництва.

07.11.2019 р. через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якої позивач підтримав свою правову позицію з підстав раніше наведених.

У підготовче судове засідання 20.11.2019 р. прибули уповноважені представники сторін. У зв`язку із встановленням судом необхідності виклику свідків у наступне судове засідання, розгляд справи відкладено до 10:20 год. 11.12.2019 р.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.11.2019 р. у підготовче судове засідання, яке призначено на 11.12.2019 р. о 10:40 год. викликано для допиту в якості свідків: фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

У підготовче судове засідання 21.11.2019 р. прибули уповноважені представники сторін.

Представником позивача повторно заявлено клопотання про виклик свідків у судове засідання та для належного забезпечення явки свідків до судового засідання зупинити провадження у справі. Суд ухвалив задовольнити клопотання представника позивача, викликати для допиту в якості свідків: фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у наступне судове засідання, провадження у справі зупинити до 15.01.2020 р.

Чергове підготовче засідання призначено 15.01.2020 р. о 10:00 год.

10.01.2020 р. через канцелярію суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі з додатками та доказами їх направлення на адресу відповідача.

Ухвалою суду від 15.01.2020 р. провадження у справі поновлено.

У підготовче судове засідання 15.01.2020 р. прибули уповноважені представники сторін.

Представником позивача заявлено клопотання про відкладення розгляду справи для забезпечення явки свідків, які були викликані у судове засідання, проте не прибули з поважних причин.

Представник відповідача проти клопотання не заперечував.

Судом ухвалено перенести судовий розгляд справи на 05.02.2020 р. о 10:20 год.

У підготовче судове засідання 05.02.2020 р. прибули уповноважені представники сторін та свідок Седнєв О.В.

Заслухавши пояснення сторін, покази свідка, суд ухвалив закінчити підготовче провадження у справі та призначити розгляд справи по суті на 26.02.2020 р. о 10:00 год.

У судове засідання 26.02.2020 р. прибули уповноважені представники сторін.

Представник позивача вимоги позову підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував у повному обсязі, просив в їх задоволенні відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно статті 75 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до п. 78.4 статті 78 Податкового кодексу України, визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

У період з 29.05..2019 р. по 04.06.2019 р. на підставі направлення від 29.05.2019 р. №3735, відповідно до п.19-1.1 ст.19-1, пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, на підставі наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 29.05.2019 р. №3144-п проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Авеш Груп з питання дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Метер Груп (код ЄДРПОУ 40038328) за період з 01.11.2016 р. по 30.11.2016 р., ТОВ Дунк Арт (код ЄДРПОУ 40325974) за період з 01.01.2017 р. по 31.01.2017 р.

За результатами перевірки складено Акт №32223/04-36-14-18/38283925 від 11.06.2019 р. (надалі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, пп.1 п. розділу V, пп.1. пп. 2, пп.5 п.5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015 №13), внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 62172,00 грн., в тому числі: листопад 2016 р. - 50700,00 грн., січень 2017 р. - 11472,00 грн.

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки, позивач 01.07.2019 р. (вх.№93492/10) подав заперечення до ГУ ДФС у Дніпропетровській області, за наслідками розгляду яких, висновки Акту перевірки залишені без змін (лист ГУ ДФС у Дніпропетровській області Про результати розгляду заперечень до Акту перевірки від 11.06.2019 р №32223/04-36-14-18/38283925 №79080/04-36-14-18 від 09.07.2019 р.).

11.07.2019 р. на підставі Акту перевірки ГУ ДФС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0020351418, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Авеш Груп" збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ всього на 77715,00 грн., в т.ч. за податковими зобов`язаннями - 62172,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 15543,00 грн.

Не погоджуючись з донарахованими зобов`язаннями вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивачем було подано скаргу до ДПС України 31.07.2019 р. (вх.№32104/6), за наслідками розгляду якої податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга - без задоволення (Рішення про результати розгляду скарги ДПС України від 19.09.2019 р. №2363/6/99-00-08-05-01).

Судом встановлено, що позивачем дотримано порядок адміністративного оскарження висновків Акту перевірки та винесеного за наслідками перевірки податкового повідомлення-рішення до податкового органу, податкового органу вищого рівня. Вичерпавши способи захисту в порядку досудового урегулювання спору, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Так, згідно Акту перевірки, податковим органом встановлені наступні порушення позивачем податкового законодавства, що слугували підставою для визначення грошового зобов`язання з ПДВ оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

1.Між ТОВ Авеш Груп та ТОВ Метер Груп укладено договір на організацію транспортно-експедиторського обслуговування вантажів автотранспортом від 13.10.2016 р. №131016-1.

ТОВ Метер Груп на адресу ТОВ Авеш Груп виписано податкові накладні та акти виконаних робіт на загальну суму 304198,80 грн., у тому числі 50699,80 грн. ПДВ.

ТОВ Авеш Груп до перевірки надано товарно- транспортні накладні, в яких у графі Автоперевізник зазначено ТОВ Авеш Груп , у графі Замовник - підприємство ТОВ Ергопак (у деяких ТТН замовника не зазначено), у графі Вантажовідправник - підприємства ТОВ Ергопак , ТОВ Главтара Україна , ТОВ ПФГ Нафтахім , ТОВ ТОСАФ МБС Україна , ТОВ АСАТ , а у графі Вантажоодержувач - підприємства ТОВ Ергопак , ТОВ Епіцентр К , ТОВ АТБ-МАРКЕТ , ТОВ ЛІМ-ТРЕЙД , ТОВ Ашан Україна гіпермаркет , ТОВ Новус Україна , ТОВ Метро Кеш енд Кері Україна , ТОВ Дівія Трейд , ТОВ Аванта-Трейд .

Відповідно до даних бухгалтерського обліку вищенаведені операції відображені у періоді з 01.11.2016 по 30.11.2016 наступним чином: Дт 94 Інші витрати Кт 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками на суму 253 500,20 грн., Дт 641 Податковий кредит Кт 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками на суму 50699,80 грн., Дт 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками Кт 311 Податковий кредит на суму 117491,75 грн., Дт 79 Фінансовий результат Кт 94 Інші витрати у сумі 253500,20 грн.

Станом на 01.11.2016 між суб`єктами господарювання рахується кредиторська заборгованість (рахунок 631) у сумі 167650,00 грн., станом на 30.11.2016 - кредиторська заборгованість (рахунок 631) становить 354358,25 грн.

Перевіркою встановлено наступну інформацію щодо ТОВ Метер Груп :

основний вид діяльності - організація будівництва будівель;

звітність з ПДВ подавалась за періоди з 06.2016 по 12.2016 (декларація з ПДВ №1600047655 від 24.12.2016 року подана у листопаді 2016 року з нульовими показниками, що свідчить про відсутність діяльності ТОВ Метер Груп ), з 03.2017 по 04.2017, з 05.2017 звітність відсутня;

ТОВ Метер Груп не подано до контролюючого органу: звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (форма Д4) за листопад 2016 року, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ), звіт про фінансові результати підприємства за 2016 рік та податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2016 рік.

Крім того, ТОВ Метер Груп не задекларовано податкові зобов`язання за листопад 2016 року по взаємовідносинах з ТОВ Авеш Груп .

В Акті перевірки зазначено, що у ході перевірки було здійснено аналіз даних Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН) та встановлено, що у листопаді 2016 року ТОВ Метер Груп здійснювало придбання великої кількості товарно-матеріальних цінностей, що мають різноманітні характеристики та потребують застосування особливих умов їх транспортування та зберігання, а саме: масло напівсинтетичне LUXE SL, кама Ойл олива моторна, АКБ 6СТ - 60 АЗ (0) WРК, акумулятор DYNAMIC Ехреrt 6СТ-140-А3 (3), фільтр повітряний 08У А-003, спецпланка (9006) 178 мм, абсорбент газоконденсатний ТУ У 23919929.011-2000. суміш вуглеводнів, бензино-лігроїнова фракція ТУ У 23.2-31514949- 004:2009, сольвент кам`яновугільний марки Б, та інших товарів. При цьому, транспортно- експедиційні послуги підприємством не придбавались.

Перевіркою встановлено, що ТОВ Метер Груп є фігурантом кримінального провадження №32017040040000009 від 30.06.2017 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України.

Відповідно до ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07.07.2017 по справі №202/449/17 досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлені особи діючи на території Дніпропетровської області створили (придбали) суб`єкти підприємницької діяльності (юридичні особи), зокрема ТОВ Метер Груп , з метою прикриття незаконної діяльності, що полягає в наданні послуг по мінімізації податкових зобов`язань реальному сектору економіки.

Таким чином, вказані дії можуть свідчити про нікчемність господарських операцій, зазначених вище, та їх документального оформлення виключно з метою прикриття протиправної діяльності, направленої на ухилення від сплати податків та використання коштів для насичення тіньової економіки .

2. Між ТОВ Дунк Арт (нова назва - ТОВ Джерело Сімпл ) та ТОВ Авеш Груп укладено договір на організацію транспортно-експедиторського обслуговування вантажів автотранспортом від 22.12 2016 №221216-1.

На виконання умов договору ТОВ Дунк Арт виписано на адресу ТОВ Авеш Груп податкові накладні та акти виконаних робіт на загальну суму 68835,00 грн., у тому числі 11 472,50 грн. ПДВ.

Як свідчать матеріали Акта перевірки, ТОВ Авеш Груп до перевірки надано товарно-транспортні накладні, в яких у графі Автоперевізник зазначено ТОВ Авеш Груп , у графі Замовник - підприємство ТОВ Ергопак (у деяких ТТН замовника не зазначено), у графі Вантажовідправник -підприємства ТОВ Ергопак , ТОВ Деново , а у графі Вантажоодержувач -підприємства ТОВ Ергопак , ТОВ Епіцентр К , ТОВ АТБ-МАРКЕТ , ТОВ Ашан Україна гіпермаркет , ТОВ Новус Україна , ТОВ Метро Кеш енд Кері Україна , ТОВ Експансія , ПП Світ-Хім , ПП Будпостач .

Відповідно до даних бухгалтерського обліку вищенаведені операції відображені у періоді з 01.01.2017 по 31.01.2017 наступним чином: Дт 94 Інші витрати Кт 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками на суму 57362,50 грн., Дт 641 Податковий кредит Кт 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками на суму 11472,50 грн., Дт 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками Кт 311 Податковий кредит на суму 00,00 грн., Дт 79 Фінансовий результат Кт 94 Інші витрати у сумі 57362,50 грн.

Перевіркою встановлено наступну інформацію щодо ТОВ Дунк Арт ::

основний вид діяльності - неспеціалізована оптова торгівля; ТОВ Дунк Арт не подано до контролюючого органу: звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (форма Д4) за січень 2017 року,

податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ), звіт про фінансові результати підприємства за 2017 рік та податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2017 рік; ТОВ Дунк Арт за весь період діяльності надано лише одну декларацію з ПДВ за період січень 2017 року.

В Акті перевірки зазначено, що згідно з даними ЄРПН підприємством ТОВ Дунк Арт взагалі не задекларовано жодної операції з придбання товарів/послуг за весь період діяльності підприємства.

Крім того, перевіркою встановлено наявність ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22.11.2017 по справі №335/14256/17, відповідно до матеріалів якої встановлено, що ТОВ Дунк Арт (нова назва - ТОВ Джерело Сімпл ) є фігурантом кримінального провадження №42017080000000086 від 15.07.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205 КК України. Відповідно до матеріалів даної ухвали встановлено, зокрема, що з метою прикриття незаконної діяльності, пов`язаної з мінімізацією податкового навантаження шляхом штучного формування схемного податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам-контрагентам, створену наступні суб`єкти підприємницької діяльності (юридичні особи), зокрема ТОВ Джерело Сімпл та інші, в результаті чого було заподіяно матеріальну шкоду державі у вигляді ненадходження до державного бюджету податку на додану вартість. У подальшому, отримані кримінально- протиправним шляхом грошові кошти акумулюються у безготівковій формі на розрахункових рахунках підконтрольних підприємств з ознаками фіктивності.

Зважаючи на викладені вище обставини, перевіркою було зроблено висновок, що задекларовані господарські операції з придбання у ТОВ Метер Груп та ТОВ Дунк Арт виконаних робіт в дійсності не відбулося. Надані ТОВ Авеш Груп первинні документи не опосередковувалися реальним рухом активів між ТОВ Метер Груп , ТОВ Дунк Арт та ТОВ Авеш Груп .

Сукупність фактів та обставин, що характеризують діяльність суб`єктів господарювання, задіяних в ланцюгу, на думку відповідача, свідчать про те, що метою їх функціонування є створення виключено документообігу по нереальним господарським операціям для отримання податкової вигоди.

Враховуючи вищевикладене, податковий орган дійшов висновку про неможливість підтвердження реальності фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ Авеш Груп з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ Метер Груп та ТОВ ДУНК АРТ в частині придбання Транспортно-експедиційних послуг та Автотранспортних послуг, що призвело до заниження ТОВ АВЕШ ГРУП податку на додану вартість на загальну суму 62172,00 грн. в тому числі: листопад 2016 року - 50700,00 грн., січень 2017 року - 11472,00 грн., у зв`язку із чим було винесено податкове повідомлення-рішення, яке оскаржується.

Досліджуючи вказане податкове повідомлення-рішення на предмет його відповідності закону, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. З Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, гуртуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних ва підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з п. 83.1 ст. 83 Податкового кодексу України, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені Податковим кодексом України (п.п. 83.1.1); податкова інформація (п.п. 83.1.2); експертні висновки (п.п. 83.1.3); судові рішення (п.п. 83.1.4); інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені Податковим кодексом України або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи (п.п. 83.1.6).

Як встановлено судом, первинні документи підприємство надало за запитом податкового органу, що підтверджено відповідачем під час розгляду справи.

Згідно з п, 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснених операцій з: п) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності): в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи): ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці пертому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум: податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної / розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на догану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1. 54 1.2, 54.3.4. 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Аналіз вищевикладених норм податкового законодавства свідчить, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Тому податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтвердженні належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) -податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов`язкові реквізити, визначені в п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 р. зазначено, що задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків.

Судом встановлено та підтверджено долученими до матеріалів справи доказами, що в межах здійснення основного виду діяльності ТОВ Авеш Груп у спірний період мало господарські відносини з ТОВ Дунк Арт , ТОВ Метер Груп з перевезення вантажу на підставі укладених цивільно-правових договорів, про що свідчать первинні та бухгалтерські документи, що складені в межах даних відносин, а саме:

- з ТОВ Метр Груп за період з 01.11.2016 р. по 30.11.2016 р.: договір на організацію транспортно-експедиторського обслуговування вантажів автотранспортом №131016-1 від 13.10.2016 р.; рахунки фактури; акти здачі-приймання робіт; заявки на перевезення вантажів; товарно-транспортні накладні; податкові накладні, квитанції до податкових накладних;

- з ТОВ Дунк Арт за період з 01.01.2017 по 31.11.2016 р.: договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом №221216-1 від 22.12.2016 р.; рахунки фактури; акти здачі-приймання робіт; заявки на перевезення вантажів; товарно-транспортні накладні; податкові накладні та квитанції до них; податкова декларація з ПДВ та квитанція №2; розрахунок коригувань сум ПДВ; розшифровки податкових зобов`язань та податкового реєстр податкових накладних.

За наслідками отриманих послуг позивач отримав від контрагентів податкові накладні, які зареєстровані в ЄРПН належним чином, що в ході судового розгляду справи не було спростовано.

Суд звертає увагу, що податковий орган не вказує на відсутність у позивача обов`язкових первинних документів, не зазначає про їх недоліки.

З чого слідує висновок, що, відповідачем не було належним чином проведено дослідження, не надано оцінку первинним та бухгалтерським документам ані позивача ані спірних контрагентів, не зазначені конкретні та деталізовані висновки за результатами дослідження і оцінки.

При цьому, як вбачається з установлених судом обставин справи, факт отримання послуг позивачем та розрахунки за такі послуги підтверджується належним чином оформленими первинними документами підприємства, наданими до суду і які були досліджені під час судового розгляду справи. Порушень їх оформлення податковим органом не вказані, такі порушення судом також не встановлені.

Реальність здійснення господарських операцій також підтверджена показами свідка, який був допитаний під час судового розгляду справи.

Наведені відповідачем обставини, з урахуванням наданим позивачем документів, не свідчать про відсутність реальності проведених операцій між позивачем та контрагентами, оскільки ґрунтуються на інформації з інформаційних баз даних податкового органу відносно контрагентів позивача.

Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, в постановах від 16.01.2018 р. у справі № 820/4648/13-а, у справі № 826/1398/17, яка полягає у тому, що на реальність господарських операцій жодним чином не впливає наявність у контрагента платника податку виробничих, трудових та інших ресурсів, оскільки останній має право їх залучати на підставі цивільно-правових угод.

Щодо посилань відповідача на операції та дані контрагентів позивача з їх постачальниками, досліджуючи ланцюг придбання/отримання товару, суд зазначає, що невиконання контрагентом та його постачальниками своїх податкових зобов`язань тягне відповідальність та негативні наслідки саме для таких осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених сум до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування вказаних показників та має всі документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

Такі посилання податкового органу не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарських операції за умови наявності інших документів, що підтверджують реальність постачання товарів чи надання послуг і не може вважатися беззастережним та безперечним доказом на підтвердження доводів податкової інспекції про фіктивність спірних господарських операцій.

Натомість контролюючим органом не здійснювалось дослідження усіх господарських операцій контрагентів, зокрема, щодо попередніх періодів та ін. обставин, які мають значення.

Дефектність та навіть фіктивність контрагента платника податків не свідчить про те, що платник податків, який укладав договори з таким контрагентом, знав про протиправний характер діяльності свого контрагента. Отже, аргументи податкового органу стосовно фіктивності контрагента та нереальності фінансово-господарських відносин зі спірними контрагентами не можуть бути вичерпними доказами нереальності операцій, за які позивач має нести негативні наслідки.

Також суд зазначає, що позивач є відокремленою самостійною юридичною особою від своїх контрагентів, а тому не може нести податкову відповідальність за відсутності вини, оскільки це б порушувало конституційний принцип індивідуального характеру відповідальності.

Крім того, чинне станом на час виникнення спірних правовідносин законодавство не покладало на платника податків обов`язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування, чи формувати валові витрати. Законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України"). Також, слід врахувати позицію Європейського суду з прав людини у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Викладені висновки підтверджено у рішенні у справі Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), у п. 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим, щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, прямого впливу на оподаткування організації-заявника це не мало б .

З аналізу викладеного вбачається, що Європейський суд з прав людини чітко визначив правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом. Вказаний підхід до визначення недопустимості порушення майнових прав особи знайшов своє продовження у праві Європейського Союзу, зокрема у Шостій Директиві від 17.05.1977 №77/388/EU щодо гармонізації законодавства держав-членів стосовно податків з обороту.

Отже, подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи відповідача про неможливість підтвердження реальності фінансово-господарських операцій зі спірними контрагентами мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування витрат.

Згідно ч.2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

При цьому, належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об`єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Згідно Акту перевірки, контрагенти позивача: ТОВ Метер Груп , ТОВ Дунк Арт є фігурантами кримінальних справ.

Згідно з ч. 6 ст. 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З викладеного слідує висновок, що лише обставина порушення кримінальної справи не є належним доказом в розумінні КАС України.

Відносно вироку суду про притягнення до кримінальної відповідальності, суд вважає за необхідне зазначити, що Верховний Суд у постанові від 27.03.2018 року у справі №815/3563/17 чітко висловив позицію, згідно якої критично ставиться до формального з`ясування обставин у справі. Тому ігнорування встановлених судом фактів, які мають значення для даної справи, є недопустимим. Суд, аналізуючи встановлені обставини, надає оцінку саме змісту досліджуваного вироку.

Така правова позиція, серед іншого, підтверджується висновками Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 року у справі №808/2459/17, де вказано, що сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Станом на момент прийняття рішення у даній адміністративній справі відсутні обвинувальні вироки суду відносно позивача та/або його контрагентів у період, який перевірявся, з якого б вбачалась протиправність (фіктивність) вчинених операцій на підставі зібраних доказів та їх дослідження.

Тому посилання податкового органу на обставини, встановлені в ході досудового слідства в рамках означених кримінальних справ, суд вважає протиправними, оскільки такими даними не окреслено коло суб`єктів господарювання реального сектору економіки з якими здійснювалося лише документальне оформлення господарських операцій без реального їх проведення, відображення фіктивних господарських операцій у податковому та бухгалтерському обліку з метою мінімізації останніми податкових зобов`язань, господарські операції між позивачем та контрагентами в рамках даних кримінальних проваджень не досліджувались. Не надано доказів, що первинні документи, виписані за результатом таких операцій, підписані чи видані неуповноваженими особами, не встановлено, що відповідна посадова особа не видавала будь-яких доручень щодо здійснення господарської діяльності, або виконання певних робіт.

Суд акцентує увагу, що сам факт порушення кримінальної справи чи наявність обвинувальних вироків щодо посадових осіб господарюючих суб`єктів не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримувати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України ).

Окрім того, в силу приписів ст. 207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, одного лише висновку органу податкової служби про нереальність (нікчемність) вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, оскільки податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

Однак, правова позиція суду в тому, що обов`язок ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податків. При цьому, такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може поширюватись на третіх осіб, у т.ч. на його контрагентів.

Окремо суд зазначає, що в силу приписів ч.4 ст.73 КАС України, Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010 р. №1232, а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за №34/18772 отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов`язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону.

Як було зазначено вище, відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Крім того, визначальним критерієм для підтвердження права платника податку на податковий кредит та/або віднесення відповідних сум до валових витрат є реальність вчинюваної господарської операції, тобто встановлення факту зміни руху активів чи зміни стану зобов`язань платника податку внаслідок придбання ним товарів (послуг), що використовуються таким платником у своїй господарській діяльності.

Суд зазначає, що чітких порушень з боку позивача з приводу провадження його господарської діяльності у періоді, який перевірявся, податковим органом не наведено. Вчинення порушень безпосередньо ТОВ Авеш Груп Акт перевірки не містить. Таких порушень, також, не встановлено під час судового розгляду справи.

Враховуючи встановлені судом фактичні обставини, надані документи та їх зміст, свідчать про правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту суми витрат на оплату вартості отриманих послуг, відповідно до первинних документів при проведенні господарської діяльності.

За таких обставин, слід дійти висновку, що висновки податкового органу, що стали підставами для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, правомірність податкового повідомлення-рішення перед судом не доведена.

При цьому судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З системного аналізу положень чинного законодавства України у взаємозв`язку із встановленими обставинами справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, з огляду на що позовна заява підлягає задоволенню.

У відповідності до ст. 139 КАС України, за наслідками розгляду даної справи, документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 6, 72-77, 242-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Авеш Груп" до Головного управління ДПС у Дніпропетрвоській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити;

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення, винесене Головним управлінням ДФС у Дніпропетрвоській області від 11.07.2019 р. №0020351418 по нарахуванню Товариству з обмеженою відповідальністю "Авеш Груп" податку на додану вартість в сумі 62172,00 грн., штрафних (фінансових) санкцій в сумі 15543,00 грн.;

В порядку розподілу судових витрат стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авеш Груп" документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетрвоській області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 06 березня 2020 року.

Суддя (підпис) В.С. Віхрова

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Помічник судді Ю.Ю. Ковтун

06.03.2020

Рішення не набрало законної сили 06 березня 2020 р.

Суддя В.С. Віхрова