Рішення

від 28.02.2020 по справі 280/5779/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2020 року 09 год. 50 хв.Справа № 280/5779/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо неврахування ОСОБА_1 періоду 01.01.2006 по 18.04.2007 до страхового стажу роботи;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області врахувати період з 01.01.2006 по 18.04.2007 перебування ОСОБА_1 у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років до страхового стажу роботи, який необхідний для призначення пенсії за віком.

В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що позивач працює з 01.08.2002 по теперішній час в КУ Обласна туберкульозна лікарня та в період з 22.06.2004 по 18.04.2007 знаходилась у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років, що підтверджується трудовою книжкою, довідкою з місця роботи, відомостями про зарахування страхового стажу роботи за період з 2006 року, індивідуальними відомостями про застраховану особу за 2007 рік. Вважає, що відповідач через свою бездіяльність неправомірно не зараховує до страхового стажу роботи позивача період з 01.01.2016 по 18.04.2017, хоча відповідні відомості надавались до органу ПФУ роботодавцем позивача у паперовому вигляді без надання звітності в електронному вигляді. З посиланням на положення ч. 3 ст. 56 Закону України Про пенсійне забезпечення , ст. 24, п. 3-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідач позов не визнав, надавши свій письмовий відзив 19 грудня 2019 року за вх. №53839. Зазначає, що відповідно до Порядку нарахування та сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за деякі категорії застрахованих осіб, затвердженого постановою КМУ № 1092 від 25.08.2004 обов`язок обчислення, сплати страхових внесків та подання звітності про нарахування та сплату страхових внесків за період з 01.01.2006 по 31.12.2006 покладений на роботодавця позивача, а з 01.01.2007 - на управління праці та соціального захисту населення. Вказує, що починаючи з 01.01.2005 (дати запровадження сплати страхових внесків за осіб, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) час догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховують до страхового стажу у разі отримання відповідної допомоги за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Оскільки Реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнобов`язкового державного соціального страхування не містить індивідуальних відомостей про страховий стаж позивача за період з 01.01.2006 по 18.04.2007, відповідач не має законних підстав для зарахування цього періоду до її страхового стажу. На підставі викладеного, просить у задоволенні позовної заяви відмовити.

КУ Обласна туберкульозна лікарня в письмових поясненнях від 18.12.2019 вх. № 53647 зазначає, що надавала відомість про осіб, що мають підстави для зарахування стажу роботи без сплати страхових внсеків до ПФУ за 2006 рік. З 01.01.2007 такий обов`язок покладався на районні (міські) управління праці та соціального захисту населення. Підтверджує, що в період з 22.06.2004 по 18.04.2007 згідно наказу № 70/1к від 22.06.2004 позивач знаходилась у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років. Вважає, що період з 01.01.2006 по 18.04.2007 має бути зарахований позивачу до страхового стажу, який дає право на пенсію за віком у повному обсязі.

Ухвалою суду від 27 листопада 2019 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/5779/19 та залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Комунальну установу Обласна туберкульозна лікарня . Призначено судове засідання на 23 грудня 2019 року без виклику сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Листом від 26.02.2019 вих. № 320/Д-9 ГУ ПФУ в Запорізькій області за результатами розгляду звернення на урядову гарячу лінію повідомило позивача про те, що відповідно до даних облікової картки в реєстрі застрахованих осіб період відпустки по догляду за дитиною до трьох років у 2004 році враховано ОСОБА_1 до страхового стажу, а саме: 7 місяців 21 день, про що свідчить наданий КУ Обласна туберкульозна лікарня Запорізької обласної ради звіт за формою БСВ . Отже, щодо вирішення питання відсутності даних за 2006 рік запропоновано звернутись до роботодавця. Питання страхового стажу за період перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.01.2007 по 31.12.2007 необхідно вирішувати з управлінням праці та соціального захисту населення.

04.11.2019 ОСОБА_1 звернулась із заявою до ГУ ПФУ у Запорізькій області в якій зазначила, що під час оформлення пенсії за Списком № 1 стало відомо про відсутність даних про відрахування внесків за періоди з 01.02.2004 по 30.04.2004, з 01.07.2004 по 31.12.2004, з 01.01.2006 по 31.12.2006 та з 01.01.2007 по 31.03.2007. Просила надати копії звітностей відомостей про осіб, що мають підстави для зарахування стажу роботи без сплати страхових внесків до ПФУ за період з 2004-2007 рік, які здавались в письмовому вигляді КУ Обласна туберкульозна лікарня .

Листом від 12.11.2019 вих. № 2621/Д-9 ГУ ПФУ в Запорізькій області повідомило, що для вирішення питання щодо відсутності індивідуальних відомостей позивач має звернутись до роботодавця.

Також, листом від 23.05.2019 вих .№ 04-13/3404 Управління соціального захисту населення райдержадміністрації повідомило, що з 01.01.2007 ОСОБА_1 не знаходилась на обліку в управлінні, як отримувач державної соціальної допомоги.

Вважаючи дії відповідача протиправними та з вимогою вчинити певні дії позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши наявні у справі матеріали, суд приходить до наступних висновків.

Відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування регулюються Законом України № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі Закон № 1058-IV).

Згідно зі статтею 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01.01.2004 - дати набрання чинності законом) - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Статтею 21 Закону №1058-IV передбачено, що органи Пенсійного фонду ведуть облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходження страхових внесків, створюють і забезпечують функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять у тому числі і від роботодавців.

У відповідності до частини п`ятої статті 21 Закону №1058-IV центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування надають Пенсійному фонду інформацію для ведення персоніфікованого обліку в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов`язкового державного соціальною страхування.

Пунктом 1 Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1998 року №794 (далі - Положення №794) визначено, що персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов`язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Згідно з пунктом 5 Положення №794 персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (далі - уповноважений орган).

Пунктом 16 Положення №794 встановлено, що на кожну фізичну особу відкривається персональна облікова картка, в якій використовується постійний індивідуальний ідентифікаційний номер Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів. Персональна облікова картка фізичної особи повинна мати таку структуру: частина персональної облікової картки, де зберігаються анкетні дані про фізичну особу: ідентифікаційний номер; прізвище, ім`я та по батькові; дата народження: місце народження; стать; адреса постійного місця проживання; серія і номер документа, з якого взято відомості до персональної облікової картки: громадянство; номер домашнього телефону (за згодою); частина персональної облікової картки, що відображає сплату страхового збору (внесків) та стаж роботи фізичної особи: ідентифікаційний номер роботодавця; рік, за який внесено відомості; тривалість трудової або іншої діяльності, яка зараховується до стажу роботи: сума заробітку (доходу), на який нараховується страховий збір (внески) на пенсійне страхування (помісячно); розмір страхового збору (внесків) на пенсійне страхування за відповідний місяць; відомості, які підтверджують наявність особливих умов праці, які дають право на пенсію на пільгових умовах.

За наявними у справі документами, зокрема, з листів та відзиву відповідача, встановлено, що за період з 01.01.2006 по 18.04.2007 в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообовязкового державного соціального страхування індивідуальні відомості про страховий стаж позивача відсутні.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 11 Закону № 1058 загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, при усиновленні дитини.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 14 Закону № 1058 страхувальниками таких осіб є підприємства, установи, організації, військові частини та органи, які виплачують заробітну плату (винагороду), грошове забезпечення, допомогу, надбавку або компенсацію.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 № 1092 затверджено Порядок нарахування та сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за деякі категорії застрахованих осіб (був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок № 1092), яким визначено механізм сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за осіб, які відповідно до законів отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Так, зазначеним Порядком № 1092 (в редакції, чинній протягом 2006 року) визначено, що обчислення і сплата страхових внесків за осіб, які відповідно до законів отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та працюють на умовах трудового договору чи у фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності провадиться страхувальниками - платниками страхових внесків до солідарної системи, визначеними пунктом 2 статті 14 Закону № 1058, та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності, які сплачують фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок).

З 01.01.2007 згідно Порядку № 1092 (зі змінами, внесеними постановою КМУ від 11.01.2007 № 13) обчислення і сплата страхових внесків за осіб, які відповідно до законів отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, які застраховані та не застраховані в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням провадиться страхувальниками - районними (міськими) управліннями праці та соціального захисту населення.

Відповідно до п. 9 Порядку № 1092 страхувальники подають до управлінь Пенсійного фонду України звіти про нарахування та сплату страхових внесків до 20 числа місяця, що настає за звітним. Порядок і форма звітності встановлюється правлінням Пенсійного фонду України.

Таким чином, обов`язок з обчислення, сплати страхових внесків та подання звітності про нарахування та сплату страхових внесків за період з 01.01.2006 по 31.12.2006 покладений на роботодавця позивача, а з 01.01.2007 - на управління праці та соціального захисту населення.

Відповідно до п.п. 4 п. 3-1 Розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058 до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку з 1 січня 2004 року до часу запровадження сплати страхових внесків (єдиного внеску) за жінок, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Сплату страхових внесків за осіб, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, запроваджено з 01.01.2005.

Тому, починаючи з 01.01.2005 час догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховують до страхового стажу у разі отримання відповідної допомоги за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

При цьому суд зазначає, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За змістом вищезазначених норм, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Суд зазначає, що, фактично, внаслідок невиконання з боку роботодавця - КУ Обласна туберкульозна лікарня обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.

Вказана позиція висловлена ВС у постанові від 09.09.19 по справі № 242/5448/16-а.

Також, Верховним судом у постанові від 27 березня 2018 року у справі №208/6680/16-а(2а/208/245/16), від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а та від 20 березня 2019 року у справі № 688/947/17, від 30.09.19 у справі № 316/1392/16-а та від 30.09.19 у справі № 414/736/17 висловлена правова позиція яка полягає в тому, що …за загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі… .

Згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_1 встановлено, що вона з 01.08.2002 працює в КУ Обласна туберкульозна лікарня (до 15.01.2003 - Протитуберкульозна лікарня) до цього часу.

Згідно довідки КУ Обласна туберкульозна лікарня від 10.01.2019 ОСОБА_1 з 22.06.2004 по 18.04.2007 згідно наказу № 70/1к від 22.06.2004 знаходилась у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років.

Тобто, матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем у справі той факт, що позивач дійсно працював в КУ Обласна туберкульозна лікарня та займав відповідні посади, що дає право на призначення пенсії за Списком № 1, а також те, що з 22.06.2004 по 18.04.2007 знаходилась у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років.

Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків не є підставою для незарахування періодів роботи з 01.01.2006 по 18.04.2007 до страхового стажу позивача.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Вирішуючи питання щодо позовних вимог суд виходить з того, що чинним законодавством дійсно передбачено обов`язок органів ПФУ здійснювати розрахунок страхового стажу з 01.01.2004 за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Оскільки дані за період з 01.01.2006 по 18.04.2007 в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування індивідуальні відомості про страховий стаж позивача відсутні, то підстави для визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо неврахування ОСОБА_1 періоду з 01.01.2006 по 18.04.2007 до страхового стажу роботи, у суду відсутні.

В той же час, з метою захисту права позивача суд вважає за можливе зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області врахувати період з 01.01.2006 по 18.04.2007 перебування ОСОБА_1 у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років до страхового стажу роботи, який необхідний для призначення пенсії за віком.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позовну заяву слід задовольнити частково.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Зважаючи на часткове задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем на сплату судового збору у розмірі 768,40 грн., слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача частково в сумі 384,20 грн. Оригінал квитанції №13059 від 20.11.2019 знаходиться в матеріалах адміністративної справи.

Щодо витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (ч.3 ст. 132 КАС України).

Частинами 1 та 2 ст.16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України , від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12.10.2006 у справі Двойних проти України , від 30.03.2004 у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Судом встановлено, що 04.11.2019 між ОСОБА_1 та АО Юрлюкссервіс укладено договір № 35/2019 про надання правової допомоги.

Згідно розрахунку суми судових витрат від 21.12.2019 адвокатом надані наступні види правничої допомоги: усна консультація - 400 грн.; правовий аналіз документів, збір доказів для позову, підготовка та подача позовної заяви - 2000 грн.; відповідь на відзив на позовну заяву - 1000 грн. Всього на суму 3400 грн.

21.12.2019 позивачем та АО Юрлюкссервіс підписано акт виконаних робіт за договором про надання правової допомоги.

Також, долучено оригінал квитанції до прибуткового касового ордеру № 33 від 21.12.2019 про сплату ОСОБА_1 3400 грн. за договором про надання юридичних послуг від 04.11.2019 № 35/2019.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність № 5076-VI від 05.07.2012 (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону, видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

В межах розгляду даної справи представником позивача було здійснено представництво та надано інші види правової допомоги (консультації, складання процесуальних документів тощо).

Всі заявлені до відшкодування види робіт, виконані адвокатом мають місце бути, підтверджені належними доказами.

Однак, враховуючи те, що позовна заява задоволена частково, то витрати на правничу допомогу слід стягнути частково в сумі 1700 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області врахувати період перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років з 01.01.2006 по 18.04.2007 до страхового стажу ОСОБА_1 .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 384,20 грн. (триста вісімдесят чотири гривні 20 копійок) та витрат на правову допомогу в сумі 1700 грн. (одна тисяча сімсот гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 28 лютого 2020 року.

Суддя Л.Я. Максименко