Рішення

від 05.03.2020 по справі 420/6239/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/6239/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткове)

05 березня 2020 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження питання про винесення додаткового рішення з приводу відшкодування витрат на правничу допомогу у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль-південь» (ЄДРПОУ 34252469, місце знаходження: вул. Романа Кармена 21, м. Одеса, 65058) до Офісу великих платників податків ДПС (ЄДРПОУ 43141471, місцезнаходження: 04119 м. Київ, вул. Дегтярівська 11 Г) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходилась справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль-південь» (ЄДРПОУ 34252469, місце знаходження: вул. Романа Кармена 21, м. Одеса, 65058) до Офісу великих платників податків ДПС (ЄДРПОУ 43141471, місцезнаходження: 04119 м. Київ, вул. Дегтярівська 11 Г) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.02.2020 р. адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС від 08.10.2019 р. №0005445311, яким зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 126 480,00 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДПС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль-Південь» судовий збір у розмірі 1921 грн.

12.02.2020 року за вх. №6398/20 представником позивача подано детальний опис наданих послуг виконаних адвокатом, та здійснених ним необхідних витрат для надання правничої допомоги, у якому представник позивача просить суд стягнути з Офісу великих платників податків ДПС (ЄДРПОУ 43141471, місцезнаходження: 04119 м. Київ, вул. Дегтярівська 11 Г) на користь ТОВ «Автомагістраль-південь» понесені судові витрати у загальному розмірі 14 921,00 грн., зокрема; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000 грн., судовий збір у розмірі 1 921 грн.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 132 КАС України передбачено, що до витрат пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до ст. 30 цього Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частиною 4, 5 ст. 134 КАС України встановлено:

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Водночас, для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» , від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» , від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» , від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України» , заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Оцінюючи письмові докази, надані представником позивача, на підтвердження обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу у сумі 13 000,00 грн., суд вважає їх обґрунтованими частково, з огляду на наступне.

На підтвердження витрат на правничу допомогу Представником позивача адвокатом Кутафіним Д.В. наданий договір про надання правової допомоги № 15-03/2019 АМП від 15.03.2019 року;

- копія акту №2/2020 від 27.01.2020 р.;

- копію рахунку - фактури на оплату послуг за договором про надання правової допомоги;

- копію платіжного доручення про оплату послуг за Договором про надання правової допомоги № 26038 від 10.02.2020 року;

Термін "адвокатська діяльність" - означає комплекс усіх видів роботи адвоката з надання правової допомоги. Питання укладення договору щодо надання правової допомоги регулюється ст. 26 Закону. Ця норма Закону встановлює, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Статтею 27 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено форму та зміст договору про надання правової допомоги: договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі; договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадках:

1) надання усних і письмових консультацій, роз`яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди);

2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об`єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк.

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги може укладатися на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах. Особливості укладення та змісту контрактів (договорів) з адвокатами, які надають безоплатну правову допомогу, встановлюються законом, що регулює порядок надання безоплатної правової допомоги.

Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 року у справі №815/1479/18 (провадження № №К/9901/23194/19):

«Для вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою» .

Як вбачається з Акту виконаних робіт/послуг із надання правової допомоги здійснено наступний перелік робіт:

Фіксована частина розміру гонорару адвоката - 2 000 грн.;

Вивчення документів, вивчення нормативних актів, підготовка правової позиції (5 годин із розрахунку 500 грн./год.).;

Складання позовної заяви (3 годин із розрахунку 500 грн./год.).;

Складання відповіді на відзив і додаткових пояснень (3 годин із розрахунку 500 грн./год.);

Представництво в судовому засіданні (5 разів із розрахунку 1000 грн./год.);

Моніторинг (відстеження) стану розгляду справи відповідно до ЄДРСР (500 грн.).

Оцінюючи докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи суддя вважає за необхідне зазначити.

По перше: у Розділі 4 Договору № 15-03/2019АМП у п. 4.2 зазначається, що гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені Сторонами та відображається у Акті наданих послуг.

Пунктом 4.5 встановлено, що до гонорару не включаються фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

З огляду на вказане, до договору не надано документ про узгодження суми вартості послуг, тарифів між сторонами, та не визначено умов щодо порядку та форми розрахунку адвокатського гонорару, а саме: погодинно, або за іншою формою.

Крім того, п. 4.5 містить посилання на фактичні витрати необхідні для виконання договору, які не відносяться до гонорару. В свою чергу суду не надано, переліку (визначення) таких фактичних витрат.

По друге: адвокатом зазначається, що на вивчення документів, вивчення нормативних актів, підготовку правової позиції він витратив 5 годин, на складання позовної заяви - 3 години, загалом адвокатом витрачено 8 год. на підготовку та виготовлення адміністративного позову на 8 арк.

Щодо підготовки правової позиції, адвокат у поданому адміністративному позові посилається на правові висновки ВАСУ 2016 р.

Тоді як, Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 755/10947/17 зазначила, що під час вирішення тотожних спорів має враховуватись саме остання правова позиція.

Крім того, категорія справи щодо зменшення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту, є такою, що має сталу практику спираючись на висновки Європейського суду з прав людини та Верховного суду, а отже, необхідності у витрачання 5 год. на вивчення нормативних актів, підготовку правової позиції є недоцільним приймаючи до уваги складність категорії справи.

З огляду на встановлене, суд доходить висновку, що стягненню підлягає сума за складання позовної заяви (3 годин із розрахунку 500 грн./год.).

Щодо складання відповіді на відзив і додаткових пояснень (3 годин із розрахунку 500 грн./год.) суд дійшов висновку, що стягненню підлягає сума 1 500 грн.

Щодо прибуття і участі у судових засіданнях (5-ти с/з із розрахунку 1000 грн.).

Із 5- ти судових засідань фактично відбулось підготовче с/з 21.11.2019 року, яке тривало 10 хвилин, судові засідання призначені на 17.12.2019 р., 16.01.2020 р., 27.01.2020 року на підставі клопотань представників позивача та відповідача проводились без їх участі.

З огляду на встановлене, суд доходить висновку, що стягненню підлягає сума 500 грн.

Щодо моніторингу (відстеженню) стану розгляду справи відповідно до ЄДРСР (із розрахунку 500 грн. за одиницю).

Приписами ч. 2 ст. 44 КАСУ встановлено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі Пономарьов проти України", та "Трух проти України").

У рішенні в справі "Каракуця проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи.

З огляду на встановлене, суд доходить висновку, що вказана сума стягненню не підлягає.

Також стягненню підлягає фіксована частина гонорару у розмірі 2000 грн.

При цьому, суд зазначає, що питання повернення витрат пов`язаних зі сплатою судового збору вирішено судом під час прийняття рішення Одеським окружним адміністративним судом від 11.02.2020 року.

Керуючись положеннями ст.ст. 241-245, 248, 252, 256, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Клопотання представника позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу - задовольнити частково.

Стягнути з Офісу великих платників податків ДПС (ЄДРПОУ 43141471, місцезнаходження: 04119 м. Київ, вул. Дегтярівська 11 Г) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль-південь» (ЄДРПОУ 34252469, місце знаходження: вул. Романа Кармена 21, м. Одеса, 65058) суму 5 500,00 грн. (п`ять тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині - відмовити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 КАС України та може бути оскаржена у порядку та строки визначені статтею 295, 297 КАС України.

Пунктом 15.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Головуючий суддя Токмілова Л.М.