Рішення

від 05.03.2020 по справі 420/6854/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/6854/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасишиної О.М.,

за участю секретаря: Сидорівського С.А.,

представника позивача: Шаврова І.І.,

представника відповідача: Поперечного О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження позовну заяву Селянського (фермерського) господарства «Бесарабія» до Головного управління ДПС в Одеській області, Відділу аудиту платників Ізмаїльського управління управління аудиту Головного управління ДПС України в Одеській області про визнання протиправними дії, скасування наказу № 9772 від 11.12.2018 року та податкових повідомлень-рішень від 28.01.2019 року № 0003851411, 0003861411, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов Селянського (фермерського) господарства «Бесарабія» до Головного управління ДПС в Одеській області, Відділу аудиту платників Ізмаїльського управління управління аудиту Головного управління ДПС України в Одеській області про визнання протиправними дії, скасування наказу № 9772 від 11.12.2018 року та податкових повідомлень-рішень від 28.01.2019 року № 0003851411, 0003861411.

Ухвалою від 25.11.2019 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження.

12.12.2019 року (вх. № 47277/19) представником відповідача Головного управління ДПС в Одеській області до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву.

Ухвалою від 20.01.2020 року Одеським окружним адміністративним судом продовжено строк підготовчого провадження.

Ухвалою від 05.02.2020 року Одеським окружним адміністративним судом закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

14.02.2020 року (вх. № 6707/20) представником позивача до канцелярії суду подані письмові пояснення щодо відзиву на позовну заяву.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки складено акт, висновки якого базуються на припущеннях і не враховують докази та відомості щодо господарської діяльності Селянського (фермерського) господарства «Бесарабія» у періоді, який перевірявся, та, відповідно, донарахування податкових зобов`язань та покладення на позивача відповідальності у вигляді штрафних санкцій є безпідставним та таким, що суперечить чинному законодавству, що свідчить про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, необґрунтованість та протиправність винесення відповідачем оскаржуваних рішень.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, в яких в обґрунтування правової позиції зазначено, що при складанні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючий орган діяв в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, та вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, зокрема посилаючись на акт проведеної перевірки, та вказує, що первинні документи під час здійснення перевірки надані.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви Селянського (фермерського) господарства «Бесарабія» Одеському окружному адміністративному суду.

Як вбачається з акту перевірки, Головним управлінням ДФС в Одеській області на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.2, п. 78.1 ст. 78 ПК України та наказу ГУ ДФС в Одеській області від 11.12.2018 року № 9772 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки СФГ Бесарабія , проведена позапланова виїзна документальна перевірки Селянського (фермерського) господарства Бесарабія , з питань правильності обчислення податку на прибуток за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 рік.

За наслідками перевірки складено акт № 001037/15-32-14-11/32356605 від 28.12.2018р. (а.с. 26-31), відповідно до висновків якого встановлено порушення:

п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п. 46.1 ст. 46, п. 49.2 ст. 49, п. 134.1.1 ст. 134 ПК України, підприємством за 2017 рік не подано декларацію з податку на прибуток підприємства, не задекларовано доходи отримані від реалізації продукції, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2017 рік на загальну суму 400761,00 грн.;

відповідно до п. 121.1 ст. 121 ПК України передбачено, що не забезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органом оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках передбачених цим Кодексом передбачені штрафні санкції.

За результатами перевірки Головним управління ДФС в Одеській області прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме:

№0003851411 від 28.01.2019 року щодо збільшення суми грошового зобов`язання по податку на прибуток у загальному розмірі 500951,25 грн., з яких основне зобов`язання 400761,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 100190,25 грн.;

№0003861411 від 28.01.2019 року щодо штрафних (фінансових) санкцій (штрафи) у розмірі 510,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пп. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п.2 ст.3 вказаного Закону бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704 (зі змінами та доповненнями), відповідно до якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Зокрема, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України№88 від 24.05.1995р., первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об`єктивний предметний зв`язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

У постанові від 8 вересня 2009 року (додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22.04.2010 р. № 568/11/13-10) Верховний Суд України зазначив, що надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину. При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов`язання).

Однак, податковий орган може довести, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою. Так, податкова вигода може бути необґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). При цьому діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак податкова вигода не є самостійною діловою метою.

Для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку судам слід: з`ясувати реальність задекларованих господарських операцій; встановити наявність ділової мети у операціях, що досліджуються; визначити об`єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; підтвердити або спростувати добросовісність позивача, у зв`язку з тим, що його контрагенти мають дефекти правового статусу; оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

Перевіряючи правомірність прийняття контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд виходить з наступного.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Пунктом 44.3 ст. 44 ПК України передбачено, що платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до п. 291.5-1.3 ПК України, Не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи суб`єкт господарювання, який станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Як вбачається з акту перевірки, СФГ Бесарабія до 01.01.2017 року було платником єдиного податку четвертої групи та станом на 01.01.2017 року мало податковий борг з податку на додану вартість (податок на додану вартість с/г підприємств за операціями із зерновими і технічними культурами, код платежу 14011001) в сумі 23960,33 грн.

Згідно п. 298.8.1 ПК України, Сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року:

загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);

звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (юридичні особи);

розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юридичні особи) - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

Враховуючи вищевикладене СФГ Бесарабія не подало до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку четвертою групи з додатками на 2017 рік, у зв`язку з чим не підтвердило статус платника єдиного податку.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України, вказано, що податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання.

Згідно п. 44.2 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

За приписами п.п. 134.1.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

За змістом п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно п. 85.4 ст. 85 ПК України, при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Так, з метою отримання копій документі на підставі п. 85.4 ст. 85 ПК України, позивачу було надано запит від 14.12.2018 року № 23/15-32-14-11 про надання копій наступних документів:

документів та регістрів бухгалтерського обліку щодо реалізації у липні 2017 року ріпаку врожаю 2017 року в кількості 85,08 т. на загальну суму без ПДВ 829530,00 грн. ТОВ Конкорд Комодітіз код за ЄДРПОУ 38963016 та документи, які свідчать про включення суми реалізації до доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків визначених за правилами бухгалтерського обліку в податковій декларації з податку на прибуток за 2017 рік;

документів та регістрів бухгалтерського обліку щодо реалізації у серпні 2017 року пшениці м`якої 3 класу в кількості 129,084 т. на загальну суму без ПДВ 527092,57 грн. та пшениці м`якої 6 класу в кількості 95,448 т. на загальну суму без ПДВ 365883,68 грн. Підприємству з іноземними інвестиціями Гленкор Агрікалчер Україна код ЄДРПОУ 23393195 та документи, які свідчать про включення суми реалізації до доходу від будь-якої діяльності (за врахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку в податковій декларації з податку на прибуток за 2017 рік;

документів та регістрів бухгалтерського обліку щодо реалізації у вересні 2017 року соняшнику 3 класу в кількості 50,076 т. та щодо реалізації у листопді 2017 року соняшнику 3 класу в кількості 7,88 т. на загальну суму без ПДВ 503946,07 грн. ТОВ Кернел Трейд код ЄДРПОУ 31454383 та документи, які свідчать про включення суми реалізації до доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків) визначений за правилами бухгалтерського обліку в податковій декларації з податку на прибуток за 2017 рік.

Зазначений запит був отриманий позивачем про що свідчить наявний у запиті підпис посадової особи (а.с. 54-55).

Проте, станом на дату закінчення перевірки (20.12.2018 року) будь-яких, належним чином завірених копій затребуваних первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, визначених у запиті від 14.12.2018 року № 23/15-32-14-11 копій документів та надання пояснень № 2/15-32-14-11 від 20.12.2018 року надано не було (а.с. 58-59).

Разом з тим, СФГ Бесарабія за 2017 рік не подало до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства, не надано до перевірки первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено чинним законодавством України, проте, згідно декларацій з податку на додану вартість за період з 01.01.2017р. по 31.12.2017р. та даних ЄРПН, СФГ Бесарабія у вказаному періоді здійснювало операції з продажу продукції про, що свідчать зареєстровані в ЄРПН податкові накладні, а саме:

№1 від 16.07.2017 року № 9145507207 від 26.07.2017 року;

№2 від 19.07.2017 року № 9145560093 від 26.07.2017 року;

№3 від 21.07.2017 року № 9145530270 від 26.07.2017 року;

№1 від 07.08.2017 року № 9170140076 від 22.08.2017 року;

№2 від 07.08.2017 року № 9170140100 від 22.08.2017 року;

№1 від 20.09.2017 року № 9216964450 від 19.10.2017 року;

№1 від 08.11.2017 року № 9274154048 від 21.12.2017 року.

Підсумовуючи вищевказане, суд погоджується з твердженнями відповідача, що СФГ Бесарабія за перевіряємий період здійснювало реалізацію сільськогосподарської продукції на загальну суму 2671743,00 грн. (2226452,00 грн. без ПДВ) про, що свідчать вищевказані зареєстровані в ЄРПН податкові накладні, у зв`язку з чим, показники по операціями продажу позивач повинен був відобразити в рядку 01 декларації з податку на прибуток підприємств Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначених за правилами бухгалтерського обліку.

При цьому, за період з 01.01.2017р. по 31.12.2017р. СФГ Бесарабія не подано до контролюючого органу Звіт про фінансові результати (Форма №2м), декларацію з податку на прибуток підприємства та не задекларовано показники по операціям з продажу продукції, у зв`язку з чим занижено податок на прибуток на загальну суму 400761,00 грн., а також, як до перевірки та і до суду не надано первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, тому неможливо визначити витрати, що вплинули на фінансовий результат до оподаткування при обчисленні об`єкта оподаткування.

Оскільки, СФГ Бесарабія не подано до контролюючого органу Звіт про фінансові результати (Форма №2м), декларацію з податку на прибуток підприємства та не задекларовано показники по операціям з продажу продукції, у зв`язку з чим занижено податок на прибуток на загальну суму 400761,00 грн. контролюючим органом 11.12.2018 було прийнято рішення про проведення документальної позаплановою виїзної перевірки СФГ Бесарабія , що оформлено наказом № 9772.

В даному випадку з урахуванням вимог ст. 81 ПК України 14.12.2019р. позивачу вручено копію наказу № 9772 від 11.12.2019 про проведення документальної позапланової перевірки та ознайомлено з направленнями на перевірку № 11098/14-11 від 11.12.2018 року, № 11099/14-11 від 11.12.2018 року, про що зазначено позивачем у позові.

Умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних перевірок врегульовано ст. 81 ПК України.

Відповідно до п. 81.1 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Враховуючи вищевикладене та в сукупності встановлених обставин, суд дійшов висновку, що у контролюючого органу були підстави для проведення даної перевірки та прийняття наказу №9772 від 11.12.2018 про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до правової позиції, наведеної в Ухвалі ВАСУ від 03.11.2015р. № К/800/7940/15, Постанови Верховного суду від 20.02.2018 по справі № 826/1205/16, Постанові Верховного суду від 17.04.2018 по справі № 826/12612/17:

Згідно позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 24 грудня 2010 року, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необгрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки .

Ч. 5. ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, суд критично ставиться до аргументів позивача про перебування голови СФГ Бесарабія ОСОБА_1 на амбулаторному лікуванні у Тузлівській сільській лікарській амбулаторії сімейної медицини з 17.12.2018 року по 22.12.2018 року, оскільки згідно наявної в матеріалах справи довідки від 22.12.2018 року (а.с. 22), не вбачається прізвища, ім`я по батькові лікаря та повної назви та реквізитів медичного закладу.

При цьому, відповідно до п. 1.1. Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності, а не довідкою про амбулаторне лікування.

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до приписів статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як зазначено колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 31.03.2015р. по справі №21-15а15: "… для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. За відсутності ж факту придбання товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів …".

Аналогічний висновок зроблено колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 14.03.2017р. по справі №21-1513а16: "… господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. (…) Потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового грошового зобов`язання на підставі таких операцій …".

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що відповідач при винесенні оскаржуваних рішень діяв правомірно, а отже у задоволенні позовних вимог позивача суд дійшов висновку, що відповідач при винесенні оскаржуваних рішень діяв правомірно, а отже у задоволенні позовних вимог позивача про визнання протиправними дії, скасування наказу № 9772 від 11.12.2018 року та податкових повідомлень-рішень від 28.01.2019 року № 0003851411, 0003861411 необхідно відмовити повністю.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи висновки суду про відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви Селянського (фермерського) господарства «Бесарабія» (місцезнаходження: 68160, Одеська область, Татарбунарський район, с. Тузли, вул. Нова, буд. 1; код ЄДРПОУ 32356605) до Головного управління ДПС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 43142370), Відділу аудиту платників Ізмаїльського управління управління аудиту Головного управління ДПС України в Одеській області (місцезнаходження: 68609, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Кишинівська, буд. 3) про визнання протиправними дії, скасування наказу № 9772 від 11.12.2018 року та податкових повідомлень-рішень від 28.1.2019 року № 0003851411, 0003861411 - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII Перехідні положення КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Повний текст рішення складено та підписано 05.03.2020р.

Суддя О.М. Тарасишина

.