Рішення

від 05.03.2020 по справі 460/60/20

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05 березня 2020 року м. Рівне № 460/60/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Спеціалізоване управління - 39" до Управління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Спеціалізоване управління -39 (далі - позивач), звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Рівненській області (далі - відповідач), про визнання протиправною та скасування постанови відповідача про накладення штрафу уповноваженими особами від 10 грудня 2019 року № РВ 959/949/000159/ТД-ФС. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акта інспекційного відвідування, на підставі якого прийнято спірну постанову, не ґрунтуються на достовірних, об`єктивних та належним чином встановлених і відображених у акті даних, не відповідають фактичним обставинам та суперечать чинному законодавству, оскільки особи, зазначені в акті інспекційного відвідування не реалізовували своє право на працю шляхом працевлаштування у позивача, а виконували роботи на підставі договору підряду, який не має ознаки трудового договору є дійсним і чинним, і законодавством не заборонено його укладання і виконання. Просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, у якому він заперечив проти заявлених позовних вимог. Зокрема, зазначив, що оспорювана постанова прийнята за наслідками проведеного позапланового заходу у вигляді інспекційного відвідування позивача, в ході якого уповноваженими представниками відповідача виявлено порушення трудових відносин, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору, що є порушенням норм трудового законодавства. Надання трудовому договору форми цивільно-правового, не зважаючи, на наявні у штаті товариства посади з відповідними трудовими функціями, перешкоджають реалізації працівником права на працю, гарантованого Конституцією та КЗпП України, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічну оплачувану відпустку, право на здорові і безпечні умови праці. Постанову вважає правомірною та просить відмовити в задоволенні позову.

Позивачем подано відповідь на відзив, у якому вказано, що особи, зазначені в акті інспекційного відвідування не подавали документи для працевлаштування до позивача, не вказували під час інспекційного відвідування, що є працівниками позивача, були задіяні для виконання робіт у зв`язку із зайнятістю працівників позивача на інших об`єктах, а при виконанні робіт не здійснював керівництво і контроль за виконання ними робіт. Також, що відповідачем не було надано жодного належного та достовірного доказу виконання такими особами робіт підвищеної небезпеки, наявність чи відсутність у них відповідних дозволів.

Відповідач не скористався своїм правом на подання заперечень на відповідь на відзив, наданий позивачем.

Ухвалою суду від 3 січня 2020 року заяву позивача про забезпечення позову було повернуто без розгляду.

Ухвалою суду від 8 січня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 11 січня 2020 року в забезпеченні позову за заявою позивача було відмовлено.

Ухвалою суду від 3 лютого 2020 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 13 лютого 2020 року в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та витребування доказів відмовлено повністю.

Повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх доказами, наявними в матеріалах справи, судом встановлено наступне.

У період з 15.10.2019 по 28.10.2019, на підставі наказу від 15.10.2019 № 1383 та направлення на інспекційне відвідування від 15.10.2019 № 1078-Н/09-27, Управлінням Держпраці у Рівненській області було проведено інспекційне відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Спеціалізоване управління -39 на предмет додержання вимог законодавства про працю, за результатами якого складений акт від 28.10.2019 № РВ 959/949/АВ.

В акті інспекційного відвідування від 28.10.2019 № РВ 959/949/АВ зазначено про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Спеціалізоване управління -39 вимог:

- ч.1 ст.21 КЗпП України, а саме: не укладено трудовий договір з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , за якими ці працівники зобов`язується виконувати роботу, визначену угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а товариство зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін;

- ч.3 ст.24 КЗпП України, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 були допущені до роботи без укладення трудового договору оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску в загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

31.10.2019 позивачем подано до Управління Держпраці у Рівненській області заперечення на вказаний акт інспекційного відвідування. Проте, вказані заперечення не взяті відповідачем до уваги та розцінені такими, що не спростовують порушення, викладені в акті інспекційного відвідування від 28.10.2019 № РВ 959/949/АВ, про що відповідач зазначив у відповіді на заперечення від 04.11.2019 р. № 04-16/5179.

10.12.2019, за результатами розгляду справи про накладання штрафу, відповідачем прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за № РВ 959/949/000159/ТД-ФС, якою до позивача застосований штраф за порушення законодавства про працю в сумі 625950грн.

Вважаючи таку постанову органу Держпраці протиправною, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 43 Конституції України, держава створює умови для здійснення громадянами права на працю. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю є важливими способами захисту трудових прав працівників, гарантією забезпечення законності в трудових відносинах.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положенням про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі - Положення №96), визначено, що центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, є Державна служба України з питань праці (Держпраці) (п.1).

Згідно з п. 7 Положення № 96, Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 100, територіальним органом Держпраці на території Рівненської області є Управління Держпраці у Рівненської області.

До завдань Держпраці належить, зокрема, державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (п. 4 Положення № 96).

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Згідно частини другої статті 2 КЗпП України, працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно до частини першої та другої статті 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Згідно приписів частини другої статті 24 КЗпП України, при укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Таким чином, право на працю реалізується шляхом її вільного вибору особисто працівником шляхом здійснення ним дій, які чітко виражають його бажання на укладення саме трудового договору. Працевлаштування працівника на роботу без його згоди є порушенням статті 43 Конституції України.

Під час інспекційного відвідування відповідачем не було встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 писали заяви на працевлаштування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Спеціалізоване управління -39", подавали трудові книжки, документи про освіту, про стан здоров`я та інші документи, передбачені частиною другою статті 24 статті 24 КЗпП України, або іншим чином здійснили своє волевиявлення для працевлаштування.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 під час інспекційного відвідування не вказали, що вони є працівниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Спеціалізоване управління -39".

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 подали як до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Спеціалізоване управління -39 , так і до Управління Держпраці у Рівненській області нотаріально посвідчену заяву від 14.11.2019, де вказали, що вони не бажали і не бажають бути працівниками Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Спеціалізоване управління -39 , не писали і не будуть писати заяви про прийняття на роботу до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Спеціалізоване управління -39 .

Таким чином ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 чітко заявили про те, що вони не бажали бути працівниками Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Спеціалізоване управління -39 .

Судом встановлено, що 11.10.2019 між позивачем та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 був укладений договір підряду, за яким позивач доручав, а фізичні особи брали на себе обов`язок виконати наступні роботи: провести збирання металоконструкції згідно додатку № 1. Додатком № 1 до договору підряду від 11.10.2019 р. визначено перелік робіт, а саме: збирання металевих конструкцій каркаса (колон, ферм, в`язей, розпорок та прогонів). Роботи мали виконуватися на об`єкті Будівництво магазину продовольчих та непродовольчих товарів в АДРЕСА_1 (п.1.2. Договору підряду від 11.10.2019 р.).

Таким чином ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , знаходилися на об`єкті Будівництво магазину продовольчих та непродовольчих товарів в с. АДРЕСА_1 у зв`язку з виконанням договору підряду від 11.10.2019р.

Судом не встановлено, що вище згадані особи під час інспекційного відвідування виконували інші роботи, ніж ті, які були передбачені договором підряду від 11.10.2019 р.

Трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою:

- працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові,

- власник підприємства або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові зарплату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівника приймають на роботу (посаду) для виконання певної роботи за конкретною кваліфікацією, професією, посадою з підпорядкуванням правилам внутрішнього трудового розпорядку. Прийняття на роботу здійснюється відповідно до штатного розпису підприємства, установи чи організації - працівника приймають на роботу (посаду), яка включена до штату роботодавця, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені законодавством про працю гарантії та компенсації.

Виходячи зі змісту норм статті 626 Цивільного кодексу України, цивільно-правовим договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Цивільно-правові договори застосовуються, як правило, для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення цієї мети договір вважається виконаним і дія його припиняється. Тобто, він застосовується для реалізації визначених, найчастіше разових робіт.

Незважаючи на деякі спільні риси цивільно-правових договорів та трудового договору, вони є різними, оскільки, перш за все, підпадають під сферу дії різних законодавчих актів. Так відносини між роботодавцем і працівником за трудовим договором регулюються КЗпП України, на нього поширюється дія Закону України Про охорону праці та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти з охорони праці. При укладанні цивільно-правової угоди (договору) на сторін (замовника та підрядника) поширюються норми цивільного законодавства України.

Таким чином, цивільно-правовим договором передбачено, що підрядник виконує роботи або надає послуги, на свій страх і ризик, а це означає, що про своє життя і здоров`я він повинен піклуватися самостійно. Законодавство не вимагає проведення замовником процедур з питань охорони праці з підрядником.

При роботі за цивільно-правовим договором процес праці підрядника не регламентується. Підрядник сам організовує свою роботу, визначає час початку й закінчення щоденної роботи, розподіляє час роботи та її тривалість на свій розсуд, на нього не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку замовника.

Крім того, статтею 18 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 23.09.1999 №1105-XIV передбачено, що страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах.

Водночас особи, які виконують роботи за цивільно-правовим договором можуть самостійно застрахуватися у Фонді соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань. У разі нещасного випадку або професійного захворювання застраховані особи можуть отримати відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Тобто, законодавець не покладає на замовника обов`язку здійснення загальнообов`язкового державного соціального страхування підрядника, а тому питання щодо здійснення загальнообов`язкового державного соціального страхування є правом сторін договору цивільно-правового характеру.

З огляду на викладене, характерними ознаками трудових відносин є:

- систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат);

- підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку;

- виконання роботи за професією (посадою), яка потребує спеціальних навиків, що породжує обов`язок роботодавця надати робоче місце;

- обов`язок роботодавця здійснювати загальнообов`язкове державне соціальне страхування працівника;

- дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 08.05.2018 у справі № 127/21595/16-ц (№61-10203св18), які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.

Договором підряду від 11.10.2019 було передбачено виконання конкретної роботи (п. п. 1.1., 1.2.), самостійну організацію та виконання робіт (п. п. 2.1., 2.2., 2.3., 2.4., 2.7.), визначено конкретний строк виконання робіт (п. п. 2.8., 2.9.), передбачено виконання робіт власними інструментами, визначено порядок здачі/приймання виконаних робіт (п. п. 3.1.-3.4.), передбачено умову оплати виконаних робіт після їх виконання (п. 4.2.), а також конкретно визначено, що він не є трудовим договором, при виконанні робіт не підлягають під дію правил внутрішнього трудового розпорядку позивача, не поширюються норми трудового законодавства тощо (п. п. 1.3., 2.3., 2.7., 8.8.).

Суд погоджується, що договір підряду від 11.10.2019 не є систематичним та був укладений у зв`язку з зайнятістю відповідних працівників позивача на інших об`єктах. При цьому згідно штатного розпису позивача штат працівників за професіями монтажник з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій і електрозварювальник ручного зварювання був повністю укомплектований.

На момент прийняття оскаржуваної постанови договір підряду від 11.10.2019 був повністю виконаний його сторонами, а тому в силу статті 599 Цивільного кодексу України є припиненим.

Суд не погоджується з твердженням відповідача, що наявність у штаті позивача посад монтажників з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій і електрозварювальників ручного зварювання, тобто посади працівників, які за своєю професією та кваліфікацією можуть проводити роботи, що виконувались підрядниками, є підтвердженням трудових відносин, оскільки в матеріалах справи відсутні відповідні посадові інструкції Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Спеціалізоване управління -39 , що виключає можливість порівняння посадових обов`язків працівників позивача на посадах монтажників з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій і електрозварювальників ручного зварювання з обов`язками підрядника за договором підряду від 11.10.2019р. При цьому посадові обов`язки монтажників з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій і електрозварювальників ручного зварювання є відмінними від обов`язків за цивільно-правовим договором і не можуть бути ототожнені, оскільки відмінним є предмет їхнього регулювання.

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що позивач здійснював керівництво і контроль за виконанням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 робіт, передбачених договором підряду від 11.10.2019 р., що підтверджується актом інспекційного відвідування від 28.10.2019р. № РВ 959/949/АВ, в якому зазначено про відсутність відповідних осіб позивача та місці виконання робіт. Наявність на об`єкті виконання робіт, передбаченому договором підряду від 11.10.2019р., працівників позивача не є безумовним підтвердженням того, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 підпорядковувалися правилам внутрішнього трудового розпорядку позивача. В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували виконання робіт за договором підряду від 11.10.2019р. згідно правил внутрішнього трудового розпорядку позивача.

Відповідач вказує, що роботи за договором підряду від 11.01.2019р. є роботами підвищеної небезпеки, на який треба отримати спеціальний дозвіл.

Частиною третьою статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл.

Відповідно до ст. 21 Закону України Про охорону праці , роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Відповідач конкретно не зазначив, які роботи передбачені згідно переліку видів робіт підвищеної небезпеки, додаток № 2 до Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 р. № 1107, та якими доказами це підтверджується.

Згідно частини другої статті 1 Закону України Про охорону праці , роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, і фізична особа, яка використовує найману працю.

В матеріалах справи відсутній жодний доказ наявності або відсутності в ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 відповідних дозволів.

Суд зауважує, що жодним законом України не передбачено обов`язок фізичної особи, яка не є роботодавцем, отримувати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки. Жодним нормативно-правовим актом не заборонено фізичній особі виконувати роботи, які відносяться до робіт підвищеної небезпеки.

Крім того, на підтвердження того, що роботи за договором підряду від 11.01.2019р. є роботами підвищеної небезпеки, відповідач надав лише чорно-білі роздруківки фотографій.

Разом з тим, з таких доказів не можливо встановити місце фото фіксації, відсутня прив`язка до паспорта об`єкту, на якому виконуються роботи, не зазначено осіб, які зафіксовані на фотографіях і де на них ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (при цьому в акті інспекційного відвідування від 28.10.2019 № РВ 959/949/АВ зазначено про встановлення прізвища, ім`я, по батькові таких осіб та характер виконання ними робіт), не можливо встановити на якому об`єкті зафіксовано автокран, відсутні номерні знаки тощо, що не дає можливості ідентифікувати приналежність автокрану, а тому вони відхиляються судом як неналежні докази.

Відповідно до направлення на інспекційне відвідування від 15.10.2019 р. № 1078-71/09-27 та розділу І акту інспекційного відвідування від 28.10.2019 № РВ 959/949/АВ, відповідач уповноважений був здійснювати перевірку позивача на предмет оформлення трудових відносин з найманими працівниками, повідомлення про прийняття працівника на роботу та дотримання вимог законодавства з пищать загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Тобто відповідач не уповноважений був здійснювати і не здійснював перевірку позивача з питань дотримання правил з охорони праці, дотримання вимог безпеки виробництва тощо, а тому відповідач не міг встановлювати і не встановлював факт виконання чи не виконання робіт з підвищеною небезпекою, наявність чи відсутність будь-яких дозволів тощо, а тому отримання у зв`язку з цим докази є недопустимими.

Суд бере до уваги нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_6 В.Д., Супруна В.Д., Мосюка А.Ф., Груши О.В., Крижанського В.М. від 14.11.2019р., де вони вказали, що укладаючи з Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Спеціалізоване управління -39 договір підряду від 11.10.2019, усвідомлювали його відмінність від трудового договору, усвідомлювали наслідки укладення саме договору підряду, бажали їх настання і свідомо виконували роботи саме на підставі договору підряду від 11.10.2019р.

Таким чином враховуючи вище викладене, у суду немає правових підстав вважати договір підряду від 11.10.2019р. трудовим договором.

Чинним в Україні законодавством не передбачено, що при укладанні договору підряду від 11.10.2019р. з фізичними особами, позивач повинен додатково укладати трудовий договір із вказаними в ньому фізичними особами, а також оформлювати їх укладання наказами чи розпорядженнями.

Частиною третьою статті 24 КЗпП України та постановою Кабінету міністрів України Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу від 17.06.2015 р. № 413 не передбачено обов`язок позивача повідомляти органи Державної фіскальної служби про укладення з фізичними особами договору підряду.

Отже, позивач не порушував частину першу ст. 21 та частину третю ст. 23 КЗпП України, а тому на нього було протиправно накладений штраф за порушення законодавства про працю в сумі 62595грн, передбачений абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України.

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи вищенаведене в його сукупності, суд прийшов до висновку, що відповідач не надав достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності прийнятого рішення.

Натомість, доводи та аргументи позивача щодо неправомірності прийняття відповідачем спірної постанови знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, у зв`язку з чим позовну заяву належить задовольнити повністю.

За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 9389,25грн, сплачена відповідно до платіжного доручення від 03.01.2020 № 5236, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Керуючись статтями 241-246 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Рівненській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Спеціалізоване управління -39 № РВ 959/949/000159/ТД-ФС від 10 грудня 2019 року в повному обсязі.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Спеціалізоване управління -39 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Управління Держпраці у Рівненській області судовий збір у сумі 9389,25грн (дев`ять тисяч триста вісімдесят дев`ять гривень, 25коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

1) позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Спеціалізоване управління -39" (35302, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Великий Олексин, вул. Залізнична, 24; код ЄДРПОУ 40443212);

2) відповідач - Управління Держпраці у Рівненській області (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Лермонтова, 7; код ЄДРПОУ 39780243).

Суддя Комшелюк Т.О.