Рішення

від 05.03.2020 по справі 756/14350/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2020 року м. Київ № 756/14350/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомКиївської міської клінічної лікарні №8 до третя особаГоловного управління ДФС у м. Києві (відповідач-1) Державної фіскальної служби України (відповідач-2) Департамент охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) провизнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась Київська міська клінічна лікарня №8 з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, Державної фіскальної служби України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просить (з урахуванням уточненої позовної заяви від 12.11.2018):

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 11.09.2018 №0260251309;

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 23.10.2018 №34281/6/99-99-11-02-02-25.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що Київська міська клінічна лікарня №8 є бюджетною неприбутковою організацією, підпорядкованою Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). У свою чергу, лише 22.01.2015 вказаним Департаментом профінансовано позивача на виплату заробітної плати за І половину січня місяця 2015 і позивач одразу з цього фінансування було сплачено заборгованість з єдиного соціального внеску за грудень 2014 року у сумі 137 110,30 грн. Відтак, як наголошено у позовній заяві, для Київської міської клінічної лікарні №8 у спірний період діяли обставини, які не залежали від її волі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.12.2018 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), залучено до участі у справі третю особу, встановлено сторонам строк для надання відзиву, відповіді на відзив та заперечення.

15.01.2019 від представника відповідача-1 через канцелярію суду надійшов відзив, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши про правомірність оскаржуваного рішення від 11.09.2018 №0260251309, винесеного з огляду на несвоєчасну сплату позивачем єдиного внеску та на те, що у силу ч. 12 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

21.01.2019 від представника позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив відповідача-1, в якій останнім додатково наголошено на обґрунтованості заявлених позовних вимог.

20.05.2019 від представника відповідача-2 через канцелярію суду надійшов відзив, в якому останній також заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши про те, що оскаржуване рішення про результати розгляду скарги від 23.10.2018 №34281/6/99-99-11-02-02-25 прийнято у порядку та строки, визначені чинним законодавством, з урахуванням того, що останнє не є рішенням, у розумінні ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не зумовлює виникнення у позивача будь-яких прав та обов`язків.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзиви та відповідь на відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, Головним управлінням ДФС у м. Києві винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 11.09.2018 №0260251309, яким на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування вирішено застосовувати до Київської міської клінічної лікарні №8 штраф у розмірі 31 955,54 грн. (20% з 01.01.2015) за період з 21.01.2015 до 23.01.2015 та нараховано пеню у розмірі 479,33 грн.

Скориставшись правом на адміністративне (досудове) оскарження вказаного рішення, позивачем подано відповідну скаргу до Державної фіскальної служби України, рішенням якої від 23.10.2018 №34281/6/99-99-11-02-02-25 рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 11.09.2018 №0260251309 залишено без змін, а скарга - без задоволення.

Вважаючи вказані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Нормативно-правовим актом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

У силу п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , платниками єдиного внеску, зокрема, є роботодавці, а саме: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , платник єдиного внеску, зокрема, зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (ч. 5 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ).

Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (ч. 7 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ).

Згідно з ч. 8 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з податковим органом за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (ч. 11 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ).

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ).

Відповідно до ч. 3 ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (ч. 10 ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ).

У силу п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , податковий орган застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно (ч. 13 ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ).

Про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа податкового органу у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску. Порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень податкового органу щодо нарахування пені та застосування штрафів (ч. 14 ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ).

Так, приписами ч. 4 ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначено, що у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 11.09.2018 №0260251309, останнім застосовано до Київської міської клінічної лікарні №8 штраф за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 31 955,54 грн. (20% з 01.01.2015) за період з 21.01.2015 до 23.01.2015 та нараховано пеню у розмірі 479,33 грн.

Водночас, представником позивача визнано факт такої несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування), проте, наголошено на тому, що вказана несвоєчасність виникла за відсутності вини останнього, а пов`язана виключно з несвоєчасним фінансуванням Київської міської клінічної лікарні №8, яка є бюджетною неприбутковою організацією, підпорядкованою Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

З приводу вказаного, а також виходячи з аналізу наведених законодавчих положень, суд звертає увагу, що у силу ч. 12 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника, а сплата позивачем, як роботодавцем, єдиного внеску має бути здійснена не пізніше 20 числа наступного місяця, при цьому, незалежно від фактичної виплати заробітної плати.

На підставі викладеного, слід зазначити, що наявність або відсутність вини у платника єдиного внеску не ставиться у залежність для застосування до останнього штрафних санкцій та нарахування пені у разі порушення ним строків сплати (перерахування) єдиного внеску.

З урахуванням наведеного, а також виходячи із заявлених предмету та підстав позову, суд вказує про правомірність оскаржуваного рішення Головного управління ДФС у м. Києві про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 11.09.2018 №0260251309 та відсутність підстав для скасування останнього.

Щодо решти позовних вимог, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Приписами п. 8 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Разом з тим, відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб`єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак, обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

З огляду на викладене вище, рішення суб`єкта владних повноважень є такими, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

Зі змісту оскаржуваного рішення Державної фіскальної служби України від 23.10.2018 №34281/6/99-99-11-02-02-25 вбачається, що останнім рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 11.09.2018 №0260251309 залишено без змін, а скарга - без задоволення.

Отже, дане рішення саме по собі не є юридично значеним для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, а, відтак, рішення Державної фіскальної служби України від 23.10.2018 №34281/6/99-99-11-02-02-25 безпосередньо не порушує права та інтереси позивача, з огляду на що, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відмову у задоволенні останніх

Керуючись ст.ст. 12, 77, 139, 246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Київської міської клінічної лікарні №8 (ЄДРПОУ 05497146, адреса: 04159, м. Київ, вул. Кондратюка, 8) до Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) та Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197, адреса: 39292197, адреса: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (ЄДРПОУ 02012906, адреса: 01001, м. Київ, вул. Прорізна, 19) відмовити у повному обсязі.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок