Постанова

від 13.02.2020 по справі 756/3003/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/1870/2020

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2020 року м. Київ

Справа № 756/3003/19

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.,

за участю секретаря судового засідання Зиль Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником ОСОБА_2 , на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 26 вересня 2019 року, ухвалене у складі судді Майбоженко А.М.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Оболонський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції в м. Києві, ОСОБА_4 - про зменшення розміру заборгованості,

встановив:

У лютому 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про часткове звільнення від заборгованості по сплаті аліментів.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що в період з 06.11.1996 року по 09.12.2004 року позивач перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 . Від цього шлюбу у сторін народилася донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі виконавчого листа № 2-2351 від 26.04.2005 року, виданого Оболонським районним судом міста Києва, Оболонським районним відділом Державної виконавчої служби міста Києва було відкрито виконавче провадження № 47671245 про стягнення з позивача на користь колишньої дружини аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів доходу щомісячно, починаючи з 01.04.2005 року і до повноліття ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

29.10.2018 року старшим державним виконавцем Оболонського районного відділу ДВС міста Києва Браташовим А.В. здійснено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів. Згідно з даним розрахунком заборгованість позивача зі сплати аліментів станом на 29.10.2018 року складає 69 354 грн. 75 коп. Однак, з 01 лютого 2017 року донька сторін ОСОБА_4 проживає разом з позивачем та знаходиться на його утриманні, тому позивач вважає, що дана обставина є підставою для звільнення його від сплати заборгованості по аліментах з 01.02.2017 року і до досягнення донькою повноліття у розмірі 24 551 грн. 50 коп.

Крім того, у період з 2016 року до квітня 2018 року на рахунок відповідачки позивачем було сплачено кошти у розмірі 29 975 грн. для погашення заборгованості по аліментах, про що він повідомляв державного виконавця, але вказані виплати при розрахунку заборгованості не були враховані.

З урахуванням поданих уточнень, позивач з вказаних підстав просить припинити стягнення аліментів за період з 01.02.2017 по 28.09.2018 у розмірі 24 551,50 грн., а суму коштів у розмірі 29 975 грн., що сплачені позивачем за цей період, зарахувати в рахунок погашення аліментів.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 26 вересня 2019 року позов задоволено частково.

Звільнено ОСОБА_1 від сплати заборгованості по аліментах у виконавчому провадженні №47671245 по виконанню виконавчого листа №2-2351, виданого 26.04.2005 року Оболонським районним судом м. Києва про стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини заробітку (доходу) щомісячно за період з 01.02.2017 року і до повноліття дитини.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зарахування суми коштів в розмірі 29 975 грн., сплаченої ним на рахунок погашення заборгованості з аліментів та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовну вимогу задовольнити.

В апеляційній скарзі, посилаючись на незаконність рішення суду, порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, зазначає, що оскільки відповідач ОСОБА_3 через власні погляди на сплату аліментів і боргові зобов`язання позивача не бажає підтвердити виконавцю, що дані кошти були сплачені позивачем в рахунок погашення заборгованості по аліментах, державний виконавець, який в першу чергу захищає інтереси стягувача, не може долучити надані ним квитанції до матеріалів виконавчого провадження. Відмова державного виконавця зарахувати в рахунок погашення аліментів суму коштів у розмірі 29 975 грн. сплачені на рахунок відповідача є законною, та в межах повноважень державного виконавця, оскільки в квитанціях не міститься призначення платежу, а містяться лише дані відповідача, яка є стягувачем у виконавчому проваджені.

Вказує, що суд невірно з`ясовував права, обов`язки виконавця і законність його дій, щодо відмови зарахувати в рахунок погашення аліментів суму коштів у розмірі 29 975 грн. сплачені на рахунок відповідача і помилково дійшов висновку, що розгляд даного питання є дискреційним повноваженням виконавця.

Крім того стверджує, що оскільки між ним та відповідачем, як сторонами виконавчого провадження, виник спір щодо розміру заборгованості по аліментам, то такий спір відповідно до закону підлягає вирішенню судом у порядку позовного провадження з дотриманням процедури, визначеної відповідним процесуальним законом. Однак, суд дійшов помилкового висновку, що зарахування здійснених ним платежів у розмірі 29 975 грн. в рахунок існуючої заборгованості по аліментам сплачені на рахунок відповідача є дискреційним повноваженням державного виконавця, який здійснює виконавче провадження, чим порушив право позивача на законний розгляд та захист його прав.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 заперечує проти доводів скарги, вважає рішення таким, що ухвалено з дотримання норм процесуального та матеріального права та повним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Вказує, що спірна заборгованість виникла внаслідок безпідставного невиконання позивачем рішення про стягнення аліментів. Копії квитанцій, що додані позивачем до позовної заяви, не містять відповідних обов`язкових реквізитів та призначення платежу, а тому не є доказами про сплату аліментів. Крім того, між сторонами існувала усна домовленість щодо сплати половини вартості навчання доньки, тобто кошти, що іноді перераховував позивач, були саме коштами за навчання, а не сплата аліментів. Вказує, що позивач також не надав суду доказів, які б свідчили про необхідність погашати заборгованість шляхом переказів коштів безпосередньо відповідачу, адже позивачу було достеменно відомо про рішення суду щодо стягнення аліментів та про відкрите виконавче провадження щодо нього та про існування заборгованості зі сплати аліментів

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали доводи апеляційної скарги, просили рішення суду скасувати.

Відповідач ОСОБА_3 заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила рішення суду залишити без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, будучи повідомленими про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку, тому колегія суддів вважала можливим розглянути справу за їх відсутності відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, вислухавши пояснення учасників справи, які з`явились в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, в період з 06.11.1996 року по 09.12.2004 року позивач ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 . Від цього шлюбу у сторін народилася донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі виконавчого листа № 2-2351 від 26.04.2005 року, виданого Оболонським районним судом міста Києва, Оболонським районним відділом Державної виконавчої служби міста Києва відкрито виконавче провадження № 47671245 про стягнення з позивача на користь колишньої дружини аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів доходу щомісячно, починаючи з 01.04.2005 року і до повноліття дитини.

29.10.2018 року старшим державним виконавцем Оболонського районного відділу ДВС міста Києва Браташовим А.В. здійснено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів. Згідно з даним розрахунком заборгованість позивача зі сплати аліментів станом на 29.10.2018 року складає 69 354 грн. 75 коп.

З 01 лютого 2017 року донька сторін ОСОБА_4 проживає разом з позивачем та знаходиться на його утриманні. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 досягла повноліття.

Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що обрання дитиною місця проживання з відповідачем змінило обставини, які слугували підставою для стягнення аліментів на її утримання, а саме проживання дитини з матір`ю - стягувачем аліментів, а тому дана обставина є істотною і такою, що впливає на обґрунтованість стягнення аліментів на користь відповідача і з цих підстав суд вважав правильним звільнити позивача від сплати заборгованості по аліментам за період з 01.02.2017 року і до повноліття дитини, задовольнивши позовні вимоги в цій частині.

Разом з тим, суд не вбачав підстав для задоволення позовних вимог в їх іншій частині, оскільки зарахування здійснених позивачем платежів в рахунок існуючої заборгованості по аліментам є дискреційними повноваження державного виконавця, яким здійснюється виконавче провадження.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог у цій частині колегія суддів вважає правильними.

Оскільки рішення суду в частині припинення стягнення аліментів за період з 01.02.2017 року по 28.09.2018 року у розмірі 24 551 грн. 05 коп. не оскаржується, тому відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України судом апеляційної інстанції в цій частині не переглядається.

Відповідно до змісту апеляційної скарги, позивачемоскаржується рішення суду лише в частині відмови у позовних вимогах про зарахування суми в розмірі 29 975 грн. в рахунок погашення заборгованості по аліментах. Позивач в апеляційній скарзі зазначає, що дійсно в квитанціях про сплату ним суми в загальному розмірі 29 975 грн. відсутня вказівка про призначення платежу, лише містяться дані відповідача, яка є стягувачем у виконавчому провадженні. Оскільки призначенням таких платежів є сплата аліментів, то просив зарахувати зазначену суму в рахунок погашення заборгованості.

Проте колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині, оскільки позовні вимоги є недоведеними.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частинами першою - третьою статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Положеннями статей 180, 183, 185 СК України визначаються декілька видів виконання цього обов`язку, зокрема, утримання неповнолітньої дитини, що стягується у частках або твердій грошовій сумі (статті 180, 183); участь батьків у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом, тощо) (стаття 185 СК України).

Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Згідно з частиною другою статті 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Відповідно до ч. 3 ст. 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі спору - судом.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, виконаного старшим державним виконавцем Оболонського районного відділу ДВС м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Браташовим А.В. станом на 29 жовтня 2018 року, заборгованість по аліментах у ОСОБА_1 виникла за період з 10 березня 2015 року по 28 вересня 2018 року. Відповідно до вказаного розрахунку, який не було спростовано позивачем, в зазначений період ним не було здійснено платежів по аліментах, загальна сума заборгованості становить 69 354 грн. 75 коп.

Як встановлено судом першої інстанції і вказана обставина визнана відповідачем, з 01 лютого 2017 року донька сторін ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з батьком ОСОБА_1 та знаходиться на його утриманні.

Разом з тим, відповідно до вказаного розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 по сплаті аліментів за період з 10 березня 2015 року по 01 лютого 2017 року становить 44 803 грн. 25 коп. ( а.с. 28).

Заявляючи позовні вимоги про зарахування суми в розмірі 29 975 грн. на погашення вказаної заборгованості, позивач посилається на ті обставини, що він сплачував аліменти та заборгованість, проте у квитанціях не було зазначено призначення платежу - аліменти , тому державний виконавець відмовив йому в зарахуванні цієї суми на погашення заборгованості. На підтвердження своїх вимог позивачем подано копії відповідних квитанцій.

Заперечуючи проти позовних вимог у частині зарахування суми у розмірі 29 975 грн. на погашення заборгованості зі сплати аліментів, відповідач ОСОБА_3 посилалась на те, що між сторонами існувала усна домовленість про сплату коштів за навчання доньки, які є додатковими витратами на дитину, оскільки відповідачем було сплачено за навчання дочки у Ліцеї політики, економіки, права та іноземних мов - 60 500 грн., а за навчання в Київському національному торговельно-економічному університеті - 29 560 грн. Тому сплачені позивачем кошти у сумі 29 975 грн. були витрачені саме на оплату за навчання, та не можуть вважатись погашенням заборгованості по аліментах, що виникла за період до 01 лютого 2017 року.

На підтвердження вказаних обставин відповідачем надано дублікати квитанції про оплату нею щомісячно у період з квітня 2016 року по травень 2018 року на рахунок Ліцею політики, економіки, права та іноземних мов ( код 31570365) коштів з призначенням платежу - оплата за послуги навчання учня ОСОБА_4 ( учня 9-А класу, 10-А класу, 11-А класу відповідно). Як вбачається з вказаних квитанцій, суми платежів становлять: 22.04.2016 року - 2500 грн., 24.05.2016 року - 2500 грн., 23.09.2016 року - 1500 грн., 05.10.2016 року - 1500 грн., 31.10.2016 року - 5000 грн., 24.11.2016 року та 27.12.2016 року - по 2500 грн.

За період з 23.03.2017 року по 14.05.2018 року розмір щомісячного платежу становив 3000 грн., всього - 11 платежів, а 25.05.2017 року сплачено 4500 грн.

Відповідно до договору між ОСОБА_3 та Київським національним торговельно-економічним університетом № 1487д/6к-2018 про навчання від 31 серпня 2018 року, відповідачем сплачено за навчання ОСОБА_4 на рахунок університету 06.08.2018 року - 9535 грн., 27.12.2018 року - 9535 грн., 15.08.2019 року - 10490 грн. ( а.с. 78-103).

Як вбачається з копій квитанцій, наданих позивачем на підтвердження заявлених ним позовних вимог, ОСОБА_1 було сплачено на користь ОСОБА_3 : 28.04.2016 року - 930 грн., 03.10.2016 року - 860 грн., 30.06.2016 року - 970 грн., 19.07.2016 року - 1040 грн., 25.10.2016 року - 955 грн., 22.12.2016 року - 3200 грн., 29.09.2017 року - 1500 грн., 24.10.2017 року - 1500 грн., 21.12.2017 року - 1500 грн., 21.11.2017 року - 1500 грн., 05.11.2018 року - 3000 грн., 16.01.2018 року - 3000 грн., 21.02.2018 року - 3000 грн., 21.03.2018 року - 1500 грн., 21.04.2018 року - 1500 грн. В зазначених квитанціях призначення платежу вказано - поповнення рахунку. ( а.с. 10, 57-59).

Враховуючи відсутність у вказаних платіжних документах вказівки про призначення платежу - сплата аліментів, позивачем не доведено тієї обставини, що вказані кошти були спрямовані ним саме на основне утримання дитини ( аліменти), а не на інші додаткові витрати, які викликані особливими обставинами.

Крім того, при порівнянні наданих сторонами квитанцій вбачається, що період сплати ОСОБА_1 коштів на користь ОСОБА_3 співпадає з періодом оплати відповідачем ОСОБА_3 коштів за навчання дитини в навчальних закладах. Також вбачається, що значна частина платежів, здійснених позивачем, становлять половину від місячної вартості навчання ОСОБА_4 в Ліцеї політики, економіки, права та іноземних мов, що сплачувалась ОСОБА_3 , протягом 2016 - 2018 років.

Також з доданої позивачем до позовної заяви квитанції від 23 серпня 2018 року на суму 5050 грн. ( а.с. 11) вбачається, що призначенням платежу на користь ОСОБА_3 вказано за навчання в КНЕУ .

За викладених обставин колегія суддів вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що вказані платежі ним здійснювались саме на оплату поточних платежів по аліментах чи сплату заборгованості по аліментах, а не були його участю у додаткових витратах ОСОБА_3 на дитину, викликаних необхідністю оплати за навчання.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовної вимоги в цій у цій частині, оскільки відсутні достатні, належні та допустимі докази на підтвердження наявності підстав для зарахування коштів на загальну суму 29 975 грн. в рахунок погашення заборгованості по сплаті аліментів.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині є правильним, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не вбачається.

За правилами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 268 , 367 , 368 , 37 4, 375, 381-383 ЦПК України , суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником ОСОБА_2 , - залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 26 вересня 2019 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 06 березня 2020 року.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Немировська О.В.

Чобіток А.О.