Постанова

від 05.03.2020 по справі 640/24897/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/24897/19 Суддя (судді) першої інстанції: Патратій О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Кобаля М.І., Мельничука В.П., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Національного інституту раку на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2019 року у справі за позовом Національного інституту раку до Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ

Національний інститут раку звернувся до суду з позовом, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель № 16490-р-пк-пз від 12.11.2019 р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2019 року позовну заяву повернуто позивачу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2019 року було повернуто позовну заяву позивачу на підставі пункту 3 частини 4 статті 169 КАС України, оскільки позов подано особою, яка не підтвердила повноваження щодо підписання такої заяви.

В апеляційній скарзі Національний інститут раку посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить скасувати вказане судове рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Зокрема, скаржник зазначає, що у якості документу про повноваження представника додано копію довіреності від 12.07.2019 року, яка була завірена підписом та печаткою адвоката Яременка В.М. При цьому, апелянт наголосив, що до вказаної довіреності було додано копію посвідчення адвоката та Свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2019 року було повернуто позовну заяву позивачу на підставі пункту 3 частини 4 статті 169 КАС України, оскільки позов подано особою, яка не підтвердила повноваження щодо підписання такої заяви.

Згідно з частинами першою, третьою статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Документи, що підтверджують повноваження представників, визначенні статтею 59 КАС України.

Зокрема частина 4 статті 59 КАС України визначає, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява підписана представником позивача - адвокатом В.Д. Яременком, який на підтвердження своїх повноважень надав копію довіреності від 12.07.2019 р. б/н. Крім того, представником позивача до вказаної довіреності було додано копію посвідчення адвоката та Свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю.

Водночас, окружний суд повертаючи позовну заяву зазначив, що додана до позовної заяви ксерокопія довіреності від 12.07.2019р., яка уповноважує Яременка В.Д. представляти інтереси Національного інституту раку завірена Яременком В.Д. Проте, жодних доказів на підтвердження повноважень Яременка В.Д. посвідчувати документи, у тому числі довіреності від імені Національного інституту раку, до позовної заяви не додано.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що професійні права адвоката закріплені в статті 20 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність .

Так, пунктом 9 частини 1 статті 20 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачено, що під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом установлено інший обов`язковий спосіб посвідчення копій документів.

Враховуючи, що до позовної заяви було додано копію посвідчення адвоката та Свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю, які є належними доказами на підтвердження повноважень щодо права подання (підписання) позовної заяви помилковим є висновок окружного суду про те, що представником Яременком В.Д. не надано доказів на підтвердження повноважень посвідчувати документи, у тому числі довіреності від імені Національного інституту раку.

Колегія суддів зазначає, що суд не повинен тлумачити положення статей у такий спосіб, щоб створювати штучні перешкоди для доступу до правосуддя в адміністративній справі.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейським судом з прав людини зазначено, що надмірний формалізм може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах Zubac v. Croatia , Beles and Others v. the Czech Republic , № 47273/99, пп. 50-51 та 69, та Walchli v. France , № 35787/03, п. 29).

При цьому, Європейський суд з прав людини (далі також - ЄСПЛ) провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

У такий спосіб здійснюється право на суд , яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати вирішення спору судом (рішення у справі Kutic v. Croatia , заява №48778/99, пункт 25).

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має застосовуватися на практиці і бути ефективним . Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права (рішення у справах Bellet v. France та Nunes Dias v. Portugal ).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі Perez de Rada Cavanilles v. Spain ).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання, та є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції з постановленням нової ухвали про направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Відповідно до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись статтями 312, 315, 320, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Національного інституту раку задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2019 року скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.О. Лічевецький

Суддя М.І. Кобаль

Суддя В.П. Мельничук