Постанова

від 02.03.2020 по справі 520/5349/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2020 р.Справа № 520/5349/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Старостіна В.В.,

Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Тітов О.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 12.09.20 року по справі № 520/5349/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метида"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Метида", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив суд:

- скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області №00000091421, №00000101421 від 19.02.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при проведенні перевірки контролюючим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки є неправомірними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення №00000091421, №00000101421 від 19.02.2019 року прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2019 адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення №00000091421, прийняте ГУ ДФС України у Харківській області 19 лютого 2019 року.

Скасовано податкове повідомлення-рішення №00000101421, прийняте ГУ ДФС України у Харківській області 19 лютого 2019 року.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метида" (61108, м.Харків, пр. Академіка Курчатова, 3-а, код ЄДРПОУ 31151444) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м.Харків, вул.Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198) судовий збір у розмірі 3669 (три тисячі шістсот шістдесят дев`ять) грн. 91 коп.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що фахівцем Головного управління ДФС у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Метида" (податковий номер 31151444) з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з контрагентами - постачальниками: ТОВ "Тарспец-ДВ" (податковий номер 40059861) за грудень 2015 - січень 2016 року, ТОВ "Таргетінг" (податковий номер 39908747), за лютий - березень 2016 року, ТОВ "Сигма Капітал" (податковий номер 39528415) за листопад 2016 року, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг).

Результати перевірки оформлені актом від 25.01.2019 №212/20-40-14-21-08/31151444, яким зафіксовано порушення позивачем п.п. "а" п.198.1, абз. 1 і 2 п.п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов`язань на суму ПДВ 99733,04 грн., за січень 2016 року - на суму ПДВ 189257,98 грн., за лютий 2016 року - на суму ПДВ 15359,94 грн., за березень 2016 року - на суму ПДВ 6171,37 грн., за листопад 2016 року - на суму ПДВ 360,00 грн., в результаті чого:

- занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, в сумі 233778,23 грн., в тому числі за грудень 2015 року - на суму ПДВ 99733,04 грн., за січень 2016 року - на суму ПДВ 129970,89 грн., за березень 2016 року - на суму ПДВ 4074,30 грн.;

- завищено від`ємне значення податку на додану вартість в сумі 77104,00 грн. в тому числі за січень 2016 року - на суму ПДВ 59287,00 грн., за лютий 2016 року - на суму ПДВ 15360,00 грн., за березень 2016 року - на суму ПДВ 2097,00 грн., за листопад 2016 року - на суму ПДВ 360,00 грн.

Позивач, не погодившись з актом перевірки від 25.01.2019 №212/20-40-14-21-08/31151444, подав заперечення до Головного управління ДФС у Харківській області.

Рішенням від 18.02.2019 №7069/10/20-40-14-21-14 Головним управлінням ДФС у Харківській області залишено без змін висновки, наведені в акті перевірки від 25.01.2019 №212/20-40-14-21-08/31151444.

На підставі вищевказаного акту перевірки від 25.01.2019 №212/20-40-14-21-08/31151444, відповідачем винесено податкові повідомленні - рішення від 19.02.2019:

- №00000091421, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 167556,25 грн., з яких за податковим зобов`язанням - 134045, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 33511,25 грн.;

- №00000101421, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 77104 грн.

Не погоджуючись з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України - тут та надалі у редакції, чинній на момент виникнення та існування спірних відносин).

Податковий кредит, за змістом підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

По суті позовних вимог суд зазначає, що відповідно до підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За приписами пункту 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 1983.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, що підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Слід зазначити, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з податку на додану вартість, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний дохід на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію (згідно із Законом N 1724-VIII від 03.11.2016, до внесення змін Законом 1724-VIII від 03.11.2016 в наступній редакції - первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення).

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Встановлюючи обов`язкове підтвердження платником податків задекларованих показників податкового обліку належними документами, законодавець презумує, що ці документи мають відображати реальний стан речей щодо задекларованих об`єктів оподаткування. При цьому сама по собі наявність або відсутність окремих документів, так само, як помилки у їх оформленні, не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо фактичний рух активів або зміни в активах чи в зобов`язаннях платника податків, пов`язані із господарською операцією, мали місце.

У разі підтвердження платником податку показників податкового обліку належним чином оформленими документами, передбаченими податковим законодавством, ці показники вважаються задекларованими правильно, якщо контролюючий орган не доведе зворотне.

Отже, подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов`язує право платника на податкову вигоду.

При цьому, неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

В свою чергу, господарською діяльністю згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

За правилами підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника та інших учасників у сфері економіки, у зв`язку з чим презюмується економічна виправданість дій платника, спрямованих на одержання податкової вигоди, та достовірність відомостей його податкової та бухгалтерської звітності.

У разі ж надання податковим органом достатньо переконливих доводів та доказів відносно того, що насправді господарські операції контрагентами не здійснювалися, а схема взаємодії учасників господарської операції свідчить про їх недобросовісність, суд не повинен обмежуватися перевіркою формальної відповідності поданих платником документів вимогам податкового законодавства, а має оцінити усі докази у справі у сукупності та взаємозв`язку з ціллю виключення внутрішніх протиріч та суперечливостей між ними у процесі перевірки реального руху активів між заявленими учасниками операції.

Як свідчать матеріали справи, під час спірної перевірки контролюючий орган дійшов висновку про безпідставність відображення у бухгалтерському та податковому обліках господарських операцій ТОВ "Метида" з ТОВ "Тарспец-ДВ", ТОВ "Таргетінг", ТОВ "Сигма Капітал" щодо придбання товарів.

Колегією суддів встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ "Тарспец-ДВ" (постачальник) укладено договір поставки №201115.1 від 20.11.2015, за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та сплатити за товар в асортименті, кількості, номенклатурі згідно виписаних товарних документів на умовах даного договору (т. 1 а.с. 86)

На підтвердження виконання умов вищевказаного договору позивачем до матеріалів справи надано: видаткові накладні, податкові накладні (т. 1 а.с. 87-101)

Також колегією суддів встановлено, що у період з лютого по березень 2016 року ТОВ "МЕТИДА" здійснювало у ТОВ "Таргетінг" разові замовлення на придбання товарно - матеріальних цінностей на підставі рахунків - фактури: №74 від 29.02.2016, №26 від 03.03.2016, №40 від 14.03.2016 (т. 1 а.с. 102-104).

На підставі видаткових накладних ТОВ "Таргетінг" здійснив поставки замовленого товару на ТОВ "Метида" на загальну суму 129187,82 грн., у тому числі ПДВ - 21531,31 грн. (т. 1 а.с.105-107)

В подальшому куплений товар у ТОВ "Таргетінг", позивачем реалізований при виконанні своїх зобов`язань перед ДП "Харківський завод спеціальних машина", та ДП "Львівський бронетанковий завод", що підтверджується наявними в матеріалах справи договорами поставки, виписками за поставлений товар, видатковими накладними.

За результатом здійснення господарських операцій ТОВ "Таргетінг" склало та зареєструвало податкові накладні: №№ 74, 26, 40, на підставі яких відповідно до норм чинного законодавства ТОВ "Метида" включило зазначені суми до власного податкового кредиту (т. 1 а.с.108-110).

З матеріалів справи встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ "Сигма Капітал" (постачальник) укладено договір поставки №28 від 01.08.2016, за умовами якого постачальник на умовах, в порядку та строки, встановлені даним договором зобов`язався приймати та оплачувати товар.

На виконання умов вищевказаного договору сторонами складено рахунок до сплати №131 від 24.11.2016, видаткову накладну №82 від 24.11.2016, податкову накладну №34 від 24.11.2016 (т. 1 а.с. 111-117).

Транспортування сировини, придбаної позивачем за вищевказаним договором поставки здійснювалось із залученням перевізника ТОВ "НОВА ПОШТА", що підтверджується актом здачі - прийняття робіт (надання послуг) №НП/1-0076790 від 30.11.2016.

Розрахунки за товар по вищевказаним правовідносинам позивача з його контрагентами ТОВ "Тарспец-ДВ", ТОВ "Таргетінг", ТОВ "Сигма Капітал" здійснені у безготівковій формі, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по рахунках позивача (т. 1 а.с. 118-131).

Колегія суддів зазначає, що правочини, укладені між позивачем та ТОВ "Тарспец-ДВ", ТОВ "Таргетінг", ТОВ "Сигма Капітал" є такими, що укладені між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті. Отже, такі договори є належними та допустимими доказами наявності між позивачем та його контрагентами факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Доказів повернення коштів позивачу від контрагентів після їх перерахування, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо фіктивного отримання коштів за поставлений товар (що могло б мати місце у разі пов`язаності цих осіб), відповідачем не надано.

Отже, в підтвердження доводів про реальність господарських операцій з вищевказаними контрагентами позивачем надані первинні документи, в тому числі, податкові накладні; рахунки-фактури; акт здачі-прийняття робіт; видаткові накладні; банківські виписки. Оплата вартості зазначених у первинних документах товарів проведена позивачем шляхом перерахування безготівкових коштів, що визнається сторонами.

Обставини щодо фактичного існування товару, використання його платником у межах власної господарської діяльності підтверджується актом перевірки, наданими до матеріалів справи первинними та іншими документами та не спростовується сторонами.

Зазначені документи надавались відповідачу у ході проведення перевірки, між сторонами проведенні розрахунки, а в ціні придбаних послуг сплачено ПДВ. Придбані товари використані позивачем у власній господарській діяльності.

Таким чином, наявність вказаних документів, досліджених колегією суддів під час розгляду справи, спростовують доводи апеляційної скарги про порушення позивачем вимог податкового законодавства, викладені в акті перевірки.

Крім того, колегія суддів зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є самостійною та достатньою підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо отримання контролюючим органом наступної податкової інформації:

- №106/20-40-14-08-12/40059861 щодо ТОВ "Тарспец-ДВ" за звітній період декларування ПДВ за січень 2016 року, відповідно яких встановлено неможливість виконання ТОВ "Тарспец-ДВ" оформлених господарських операцій з зв`язку з відсутність у контролюючого органу інформації щодо зберігання та транспортування товарів, інформації про власні чи орендовані фонди та невідповідність придбаного та реалізованого за грудень 2015 та січень 2016 року товару;

- №23/15-32-14-07-08 від 07.02.2018 щодо ТОВ "Таргетінг" за звітній період декларування ПДВ вересень-жовтень 2015 року, грудень 2015 року та січень-квітень 2016 року, то дана інформація складена в зв`язку з неможливість вручення контрагенту запиту та неотримання від ТОВ "Таргетінг" документів, які свідчать про здійснення фінансово - господарської діяльності;

- №77/08-29-12-01 від 17.01.2017 за звітній період декларування ПДВ жовтень-листопад 2016 року, то її було складено в зв`язку з ненаданням ТОВ "Сигма Капітал" документів, які свідчать про здійснення фінансово - господарської діяльності.

Приписами частини 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Частиною 1 ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Чинне податкове законодавство не ставить у залежність право платника податків на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб (Ухвала ВАСУ від 13.06.16 по справі №К/800/25461/14).

Платник податків самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентом правил здійснення господарської діяльності (ухвала ВАС України від 12 лютого 2015 року по справі К/9991/69219/12).

Як зазначено в постанові Верховного суду від 06.02.2018 по справі №804/4940/14 відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем... Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку.

Контрагенти позивача ТОВ "Тарспец-ДВ", ТОВ "Таргетінг", ТОВ "Сигма Капітал" належним чином виконали взяті на себе зобов`язання, сторонами були підписані усі необхідні та передбачені законом первинні документи на підтвердження здійсненої господарської операції.

За таких обставин, висновки контролюючого органу щодо фінансово-господарської діяльності ТОВ "Тарспец-ДВ", ТОВ "Таргетінг", ТОВ "Сигма Капітал" не можуть бути підставою для встановлення грошового зобов`язання до ТОВ "Метида", яке не несе відповідальність за самостійну господарську діяльність його контрагентів та їх посадових осіб.

Також колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо кримінальних проваджень, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32014100080000024 від 27.02.2014 (щодо ТОВ "Таргетінг"), №42017080000000046 від 01.02.2017 (щодо ТОВ "Сигма Капітал"), з огляду на наступне.

Так, згідно з п. 83.1 ст. 83 Податкового кодексу України, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Частиною 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частиною 1 ст. 62 Конституції України передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 06.11.2018 по справі №822/551/18 (адміністративне провадження №К/9901/61751/18), факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Належним доказом неправомірної діяльності підприємства-контрагента та факту відсутності постачання товарів з їх боку є виключно вирок суду, проте, доказів того, що в межах кримінального провадження №32014100080000024 від 27.02.2014, №42017080000000046 від 01.02.2017 винесено обвинувальний вирок суду відповідачем до матеріалів справи не надано, а колегією суддів не встановлено.

Разом з тим, факт наявності інформації щодо відкритих кримінальних проваджень не є належними та допустимими доказами в адміністративній справі.

Щодо посилань контролюючого органу в акті перевірки на відсутність у позивача товарно - транспортних накладних, суд зазначає наступне.

Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила № 363).

Відповідно до розділу 1 Правил перевезення товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно положень пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.6 Правил перевезення основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платників податку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Вказаний висновок суду повністю узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постанові від 21 серпня 2018 року у справі №П/811/2816/15.

Отже, товарно-транспортні накладні призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є первинним документом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг і підставою для формування витрат за такі послуги.

Також, слід зазначити, що у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі №826/13058/15, суд зазначив: "товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції в цілому. В межах спірних відносин податковий кредит та витрати по факту придбання послуг перевезення позивачем не формувався, що обумовлює безпідставність доводів податкового органу в частині вимог до товарно-транспортних накладних взагалі".

З письмових пояснень представника позивача колегією суддів встановлено, що придбаний позивачем у ТОВ "Тарспец-ДВ" "міст четвертий в зборі" (корпус якого зроблений з алюмінію, вага у зборі - 60 кг) транспортується у будь-якому легковому автомобілі. За один раз машина здатна перевезти до двох одиниць товару. Аналогічна ситуація і з товарами "коло каліброване ф16мм", "поковка коло Ф56" та "важіль поворотного кулака лівий".

Крім того, придбаний позивачем у ТОВ "Таргетінг" "балон з вентилем 5-150л" - це газовий балон ємністю 5 л та робочим тиском у 150 атм (розмір 430 мм. вага - 4 кг).

Отже, доводи апеляційної скарги про значний обсяг товару є безпідставними та необґрунтованим, і жодним чином не можуть бути доказом нереальності господарських операцій з контрагентами.

Таким чином, формування податкового кредиту та податкового зобов`язання платником ПДВ здійснено відповідно до вимог Податкового кодексу України за правилом першої події.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідачем в ході проведення перевірки не наведені та не встановлені обставини, які б свідчили про невідповідність господарських операцій з придбання товарів меті та задачам діяльності позивача, або що реалізація вказаних операцій не обумовлена розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Протиправна поведінка контрагента може бути підставою для збільшення в податковому обліку платника податків задекларованої суми оподатковуваного доходу (внаслідок зменшення суми витрат) та для зменшення задекларованої суми податкового кредиту, якщо будуть встановлені обставини, що свідчать про узгодженість поведінки платника податків та його контрагента.

Однак у даній справі таких обставин щодо поведінки позивача колегією суддів не встановлено, а матеріали справи таких доказів не містять.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність обґрунтованих підстав для збільшення позивачу суми грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 134045,00 грн. та зменшення суми від`ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 77104,00 грн.

Також, за відсутності в діях позивача складу податкового правопорушення, відсутні підстави для нарахування платнику податків штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 33511,25 грн.

За таких обставин, зважаючи на наявність у позивача належним чином складених та зареєстрованих податкових накладних, первинних документів бухгалтерського обліку, підтвердження позивачем фактів отримання товару, його оприбуткування та використання у власній господарській діяльності, суд вважає доведеною реальність спірних господарських операцій.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції Товариства з обмеженою відповідальністю "Метида" мали реальний характер, призвели до зміни майнового стану учасників господарських відносин, а тому податкові повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області від 19.02.2019 №00000091421, №00000101421 прийнятті необґрунтовано та підлягають скасуванню.

За приписами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2019 року по справі № 520/5349/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.В. Старостін Судді С.С. Рєзнікова А.О. Бегунц Повний текст постанови складено 06.03.2020 року