Постанова

від 27.02.2020 по справі 520/7916/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Чудних С.О.

27 лютого 2020 р.Справа № 520/7916/19

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.,

суддів - Рєзнікової С.С. , Калитки О. М. ,

за участю секретаря судового засідання - Білюк Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Фірма КЛИЧ до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДПС у Харківській області про скасування рішень, -

Встановила :

13.08.2019 року позивач товариство з обмеженою відповідальністю Фірма КЛИЧ (далі - ТОВ Фірма КЛИЧ , підприємство) звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення комісії відповідача ГУ ДФС у Харківській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладних / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (правонаступником якого є Головне управління ДПС у Харківській області, далі - ГУ ДПС у Харківській області, контролюючий орган):

- від 13.06.2018 року № 787241/21184174, яким позивачу відмовлено у реєстрації податкової накладної № 34 від 16.09.2017 року у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН);

- від 13.06.2018 року № 787240/21184174, яким позивачу відмовлено у реєстрації податкової накладної. № 35 від 16.09.2017 року у ЄРПН;

- від 22.05.2018 року № 715263/21184174, яким позивачу відмовлено у реєстрації податкової накладної № 45 від 27.10.2017 року у ЄРПН;

- від 23.05.2018 року № 720643/21184174, яким позивачу відмовлено у реєстрації податкової накладної № 44 від 27.10.2017 року у ЄРПН;

- від 23.05.2018 року № 718529/21184174, яким позивачу відмовлено у реєстрації податкової накладної № 43 від 27.10.2017 року у ЄРПН;

- від 06.08.2018 року № 871321/21184174, яким позивачу відмовлено у реєстрації податкової накладної № 20 від 01.08.2017 року у ЄРПН;

- від 03.08.2018 року № 870208/21184174, яким позивачу відмовлено у реєстрації податкової накладної № 19 від 01.08.2017 року у ЄРПН;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в ЄРПН податкові накладні № 34 від 16.09.2017 року, № 35 від 16.09.2017 року, № 45 від 27.10.2017 року, № 44 від 27.10.2017 року, № 43 від 27.10.2017 року, № 20 від 01.08.2017 року, № 19 від 01.08.2017 року, № 60 від 30.11.2017 року, які подано ТОВ Фірма КЛИЧ до ЄРПН, протягом 15 днів з дня набрання законної сили рішенням суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2019 року, що набрало законної сили 21.12.2019 року, адміністративний позов ТОВ Фірма КЛИЧ задоволений частково наступним чином.

Так, судовим рішенням визнані протиправними та скасовані рішення комісії ГУ ДПС у Харківській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладних / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 13.06.2018 року № 787241/21184174, від 13.06.2018 року № 787240/21184174, від 22.05.2018 року № 715263/21184174, від 23.05.2018 року № 720643/21184174, від 23.05.2018 року № 718529/21184174, від 06.08.2018 року № 871321/21184174, від 03.08.2018 року № 870208/21184174, якими позивачу відмовлено у реєстрації у ЄРПН податкових накладних № 35 від 16.09.2017 року, № 45 від 27.10.2017 року, № 44 від 27.10.2017 року, № 43 від 27.10.2017 року, № 20 від 01.08.2017 року, № 19 від 01.08.2017 року, відповідно.

Відповідач Державна фіскальна служба України зобов`язана зареєструвати в ЄРПН податкові накладні № 34 від 16.09.2017 року, № 35 від 16.09.2017 року, № 45 від 27.10.2017 року, № 44 від 27.10.2017 року, № 43 від 27.10.2017 року, № 20 від 01.08.2017 року, № 19 від 01.08.2017 року, № 60 від 30.11.2017 року, які подано ТОВ Фірма КЛИЧ до ЄРПН.

У задоволенні позовних вимог в іншій їх частині ТОВ Фірма КЛИЧ відмовлено.

Судом проведений розподіл судових витрат - стягнуто на користь позивача судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України та ГУ ДПС у Харківській області у розмірі 7.684,00 грн. з кожного.

31.10.2019 року до суду першої інстанції позивачем подано заяву, в якій він просить прийняти додаткове судове рішення про стягнення на користь ТОВ Фірма КЛИЧ понесених судових витрат у вигляді адвокатського гонорару у розмірі 7.200,00 грн. солідарно за рахунок бюджетних асигнувань з Державної фіскальної служби України та ГУ ДПС у Харківській області.

Для підтвердження понесених ТОВ Фірма КЛИЧ судових витрат, в додатках до заяви, позивачем надано детальний опис наданих послуг, а саме: акт наданих послуг, рахунок на оплату та платіжні доручення від позивача про сплату вартості послуг на користь адвоката.

Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2019 року заява позивача задоволена частково - стягнуто на користь підприємства за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України та ГУ ДПС у Харківській області у розмірі 1.800,00 грн. з кожного.

Висновок суду вмотивований тим, що дана справа є справою незначної складності, відтак, заявлена сума винагороди є неспівмірною.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі відповідач ГУ ДПС у Харківській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати судове рішення в частині, якою задоволена заява ТОВ Фірма КЛИЧ , та ухвалити нове, яким скасувати додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2019 року.

Аргументує вимоги апеляційної скарги відповідач фактично тим, що документи, які зазначені позивачем як підстава для відшкодування правничої допомоги, не містять інформацію про підготовку позовної заяви та збільшення саме по цій справі. Водночас, вартість послуг адвоката, як того вимагає ч. 1 ст. 134 КАС України, наданими документами також не підтверджується.

Вказує, що відповідно до акта про надання правничої допомоги позивач отримав правову допомогу у формі складання позову та представництво у суді, вивчення судової практики та подання доказів, складення заяв та клопотань та їх оформлення, детального опису робіт (наданих послуг) та видачі ордеру. Жодного посилання на адміністративну справу, в межах якої заявлені до відшкодування зазначені витрати, акт про надання правничої допомоги не містить.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив, що не перешкоджає апеляційному перегляду справи.

Позивачем додаткове судове рішення в апеляційному порядку не оскаржено.

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення на підставі ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Частинами 1, 2, 3 ст. 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частинами 4, 5 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 7 ст. 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 9 ст. 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Як установлено судовим розглядом, представництво інтересів позивача ТОВ Фірма КЛИЧ в суді першої інстанції здійснювалося адвокатом Кобріним М.В. на підставі довіреності від 18.02.2019 року, виданої ТОВ Фірма КЛИЧ /а.с. 144/.

За умовами договору, б/н від 09.07.2018 року про надання правової допомоги та Додаткової угоди № 1 від 15.05.2019 року, укладеного між позивачем та адвокатом Кобріним М.В., встановлено, що адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновлення порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів, зокрема, надання правової допомоги по оскарженню у відмові ГУ ДПС у Харківській області в реєстрації в ЄРПН податкових накладних № 34 від 16.09.2017 року, № 35 від 16.09.2017 року, № 45 від 27.10.2017 року, № 44 від 27.10.2017 року, № 43 від 27.10.2017 року, № 20 від 01.08.2017 року, № 19 від 01.08.2017 року, № 60 від 30.11.2017 року шляхом оскарження в судовому порядку рішень комісії ГУ ДПС у Харківській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову у такій реєстрації та зобов`язання ДПС України зареєструвати вищевказані податкові накладні в ЄРПН /а.с. 145, 146/.

Відповідно до п. 2.10. Договору, за надання правової допомоги адвокатом клієнт сплачує гонорар та компенсує витрати, пов`язані з наданням правової допомоги, згідно Акту наданих послуг (розрахунку) до цього Договору, в якому зазначається їх вартість, відповідно до додаткової угоди, складеної до цього Договору.

Згідно п. 2 Додаткової угоди № 1 від 15.05.2019 року, адвокат зобов`язався підготувати позовну заяву; інші процесуальні документи, необхідні для підтвердження правової позиції клієнта; представляти інтереси клієнта в суді; здійснити інші необхідні представницькі послуги для захисту інтересів клієнта в суді.

Клієнт та адвокат погодили, що гонорар адвоката по даній справі складає 450,00 грн. за одну годину надання правової допомоги (п. 3).

Згідно акту наданих послуг № 60 від 29.10.2019 року, адвокатом виконані наступні роботи (надані такі послуги):

- підготовка позовної заяви ТОВ Фірма КЛИЧ - проведення аналізу документів; проведення аналізу судової практики; надання консультації замовнику; робота з документами; підготовка позовної заяви та додатків відповідно до кількості учасників; передача позовної заяви з додатками до суду - 15 годин х 450,00 грн. = 6.750,00 грн.

- підготовка заяви про поновлення строку для звернення до адміністративного суду - аналіз судової практики; підготовка документу; консультація замовника - 1 година х 450,00 грн. = 450,00 грн.

Загальна вартість професійної правничої допомоги складає 7.200,00 грн. /а.с. 175/.

Згідно платіжних доручень від 29.10.2019 року № 1433 та № 1435, адвокатом Кобріним М.В. прийнято від позивача ТОВ Фірма КЛИЧ суму у розмірі 7.200,00 грн.

Погоджуючись із висновком суду першої інстанції про часткове задоволення заяви позивача, колегія суддів зазначає, що дана справа є справою незначної складності, складання адвокатом документів не потребувало значного часу (15 годин), і такі послуги не є послугами значного обсягу, відтак, витрати на правничу допомогу у сумі 3.600,00 грн. є співмірним із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягу послуг у суді першої інстанції, затраченим ним часом на надання таких послуг (попереднє опрацювання матеріалів, опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини, формування правової позиції, підготовка процесуальних документів по справі) відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Так, у справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Інші доводи апеляційної скарги означених висновків колегії суддів не спростовують.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 292, 293, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення, а додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року, - без змін.

Постанова Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі тридцяти днів, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Л.В. Мельнікова Судді (підпис) (підпис) С.С. Рєзнікова О.М. Калитка Постанова у повному обсязі складена і підписана 06 березня 2020 року.