Рішення

від 13.02.2020 по справі 910/12623/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.02.2020Справа № 910/12623/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М. , при секретарі судового засідання Стеренчук М.О. , розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Акціонерного товариства "ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИЙ БАНК УКРАЇНИ" (03150, м. Київ, ВУЛИЦЯ АНТОНОВИЧА, будинок 127)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮКС ВЕЙ" (01001, м. Київ, ВУЛИЦЯ МАЛА ЖИТОМИРСЬКА, будинок 11/5, офіс 5 А)

про стягнення 172 606,75 грн.

Представники учасників справи:

Від позивача Ряба В.В., довіреність № 0010000/20641-19 від 28.08.2019;

Від відповідача не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИЙ БАНК УКРАЇНИ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЮКС ВЕЙ про стягнення 172606,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором оренди нерухомого майна банку № 185-00/2/150217 від 15.02.17 року в частині своєчасної сплати орендної плати за користування нерухомим майном відповідно до умов договору, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/1262/19, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 23.10.2019 року.

Проте, судове засідання, призначене на 23.10.2019 року, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2019 року підготовче засідання призначено на 13.11.2019 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2019 року відкладено підготовче засідання на 12.12.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2019 року продовжено строк підготовчого провадження у справі № 910/12623/19 на 30 днів з ініціативи суду та відкладено розгляд підготовчого засідання на 15.01.2020 року.

У судовому засіданні 15.01.2020 року судом протокольно оголошено перерву у підготовчому засіданні на 22.01.2020 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2020 року враховуючи те, що у відповідності до ч. 2 ст. 182 ГПК України судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання та оголошення в ньому перерви, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.02.2020 року.

У судові засідання 13.11.2019, 12.12.2019, 15.01.2020, 22.01.2020 та 13.02.2020 з`явився уповноважений представник позивача.

У судове засідання 15.01.2020 року з`явився уповноважений представник відповідача.

У судові засідання 13.11.2019, 12.12.2019, та 22.01.2020 та 13.02.2020 уповноважений представник відповідача не з`явився.

Копія ухвали суду від 22.01.2020, яка направлялася на адресу місцезнаходження відповідача, а саме: 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, б. 5 А, офіс 21, яка співпадає з місцезнаходженням відповідача згідно інформації за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулася до Господарського суду м. Києва з відміткою інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення - вибули

В свою чергу, про дату, час і місце розгляду справи по суті 13.02.2020 повідомлений належним чином директор відповідача Прийменко А.А., що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103053399553.

Так, до початку судового засідання 13.11.2019 року через канцелярію суду 12.11.2019 від відповідача надійшли пояснення по справі, які за змістом судом оцінені як відзив на позовну заяву.

Зокрема, у письмових поясненнях відповідачем позовні вимоги не визнаються в повному обсязі, як такі, що не ґрунтуються на нормах закону та є безпідставними, викладені в позові обставини не відповідають дійсності, а саме, з огляду на те, що листом за вих. №1-06/17 від 26.06.2017 відповідач звернувся до позивача, який отримано останнім 27.06.2017 вх. №16280, з пропозицією про припинення дії договору оренди № 185-00/2/150217 від 15.02.2017 з 30.06.2017. В подальшому сторони договору 31.07.2017 уклали договір про внесення змін до договору оренди нерухомого майна банку №185-00/2/150217, яким змінили п. 3.2. зазначеного договору оренди та погодили останнім днем користування приміщення вважати 31.07.2017 включно. Оскільки термін користування приміщенням закінчився 31.07.2017, відповідач звільнив орендоване майно від своїх речей та повернув позивачу з оренди приміщення, про що сторони уклали відповідний акт приймання-передачі орендованого майна від орендаря до орендодавця від 31.07.2017.

Враховуючи те, що орендоване майно було повернуте позивачу, а укладений договір оренди припинив свою дію, відповідач вважає подальше нарахування позивачем орендної плати, інших платежів за договором та індексації платежів безпідставними.

Подані пояснення, до яких додано копії листа відповідача за вих. №1-06/17 від 26.06.2017, Договору про внесення змін до договору оренди нерухомого майна банку №185-00/2/150217 від 31.07.2017, копію Акта приймання-передачі Орендованого майна від Орендаря до Орендодавця від 31.07.2017, долучені судом до матеріалів справи.

Судом також повідомлено, що до початку судового засідання 12.12.2019 через канцелярію суду 02.12.2019 року надійшли заперечення позивача б/н від 29.11.2019 на пояснення відповідача, в яких звертається увага на відсутність в банку будь-яких документів, які б підтверджували повернення відповідачем банку орендованого майна з оренди; 06.12.2019 року від позивача надійшло клопотання про витребування доказів. Подані документи долучені судом до матеріалів справи.

В подальшому, ухвалою суду від 12.12.2019 клопотання Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про витребування доказів задоволено та згідно ст. 81 ГПК України ухвалено витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮКС ВЕЙ" для огляду у судовому засіданні оригінал Акту приймання-передачі орендованого майна від 31.07.2017 та Договору про внесення змін до договору оренди нерухомого майна банку № 185-00/2/150217 від 15.02.2017.

В судовому засіданні 15.01.2020 на виконання вимог ухвали суду від 12.12.2019 року уповноваженим представником відповідача надано суду для огляду оригінал Акту приймання-передачі орендованого майна від 31.07.2017 та Договору про внесення змін від 31.07.2017 року, а також подано копії зазначених документів для долучення до матеріалів справи.

Також до початку судового засідання 22.02.2020 від представника позивача надійшло клопотання про повторне витребування від ТОВ ЛЮКС ВЕЙ оригіналу оригінал Акту приймання-передачі орендованого майна від 31.07.2017 та Договору про внесення змін до договору оренди нерухомого майна банку № 185-00/2/150217 від 15.02.2017, за результатами розгляду якого в судовому засіданні 22.02.2020 судом протокольно ухвалено про відмову в задоволенні даного клопотання, оскільки копії документів, наявні в матеріалах справи та долучені Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЮКС ВЕЙ" до пояснень від 12.11.2019 року, є ідентичними за своїм змістом з оригіналами документів, наданих відповідачем для огляду в судовому засіданні 15.01.2020 року.

В свою чергу, інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, а також заяв та клопотань процесуального характеру від сторін на час розгляду справи до суду не надходило.

У судовому засіданні 13.02.2020 року з розгляду справи по суті представник позивача надав усні пояснення та відповіді на запитання суду, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 13.02.2020 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 15.02.2017 Публічне акціонерне товариство Державний експортно-імпортний банк України (позивач у справі, орендодавець за договором) та Товариство з обмеженою відповідальністю Люкс Вей (відповідач у справі, орендар за договором) уклали Договір оренди нерухомого майна банку № 185-00/2/150217 (далі - Договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно, загальною площею 24,48 кв.м., а саме: частину нежилих приміщень (в літ. А) приміщення №14 групи приміщень № 2 площею 20.4 кв.м. (далі - Орендовані приміщення) та місця загального користування площею 4,08 кв.м., другого поверху будівлі, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Мала Житомирська, 3 (далі - Будівля), зі всіма внутрішніми системами та комунікаціями, що існують на час укладення цього Договору (далі з Орендованим приміщенням - орендоване майно).

Відповідно до п. 1.4. Договору загальна вартість (відновна) орендованого майна, разом з ПДВ, складає 693 846,43 грн та може змінюватися орендодавцем без укладення додаткових договорів до цього Договору. На вимогу орендаря орендодавцем надається інформація про поточну відновну вартість орендованого майна.

Розділами 2-9 Договору сторони визначили мету оренди, умови передачі та повернення орендованого майна, орендну оплату та компенсація витрат орендодавця, гарантійний платіж, обов`язки орендаря, обов`язки орендодавця, права орендодавця, відповідальність сторін і вирішення спорів за договором тощо.

Відповідно до п. 12.1 даного Договору цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів відбитками печаток Сторін та діє до останнього дня строку оренди. В частині сплати орендарем орендної плати, індексації орендної плати, компенсації орендодавцю вартості комунальних послуг та інших витрат орендодавця, передбачених цим Договором, сплати неустойки (штрафів/пені) за порушення умов цього Договору, зобов`язань компенсації спричинених збитків, Договір діє до повного та належного виконання сторонами зобов`язань за ним.

Розділом 14 Договору передбачено, що невід`ємною частиною цього Договору є його наступні додатки: Додаток №1 - План-схема орендованих приміщень, Додаток №2 - Форма Акту приймання-передачі орендованого майна від орендодавця до орендаря, Додаток №3 Форма Акту приймання-передачі орендованого майна від орендаря до орендодавця.

Вказаний договір підписаний представниками орендодавця та орендаря, скріплений печатками юридичних осіб.

Судом встановлено, що укладений Договір за своїм змістом та правовою природою є договором найму (оренди), який підпадає під правове регулювання норм глави 58 Цивільного кодексу України та §5 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). В силу частини 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічне визначення договору оренди міститься і в ст. 759 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Згідно п. 3.1 Договору орендодавець 15 лютого 2017 року передає, а орендар приймає у строкове платне користування орендоване майно на підставі Акту приймання-передачі орендованого майна від орендодавця до орендаря, що складається у формі, викладеній в Додатку №2 до цього Договору. Орендоване майно вважається переданим орендодавцем орендарю від дати підписання від дати підписання Акту приймання-передачі орендованого майна від орендодавця до орендаря уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів відбитками печаток сторін.

За умовами п. 8.1 Договору орендодавець зобов`язується передати орендареві у строкове платне користування орендоване майно та прийняти у орендаря орендоване майно на умовах Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору оренди нерухомого майна банку № 185-00/2/150217 від 15.02.2017 року орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 24,48 кв.м, а саме: частину нежилих приміщень (в літ. А) приміщення №14 групи приміщень №2 площею 20,4 кв.м. (орендовані приміщення) та місця загального користування площею 4,08 кв.м, другого поверху будівлі, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Мала Житомирська, 3 (Будівля), зі всіма внутрішніми системами та комунікаціями.

Факт отримання нерухомого майна в оренду, його характеристики та подальше користування сторонами не заперечувались.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем було належним чином виконано свій обов`язок з передачі в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю ЛЮКС ВЕЙ нерухомого майна, загальною площею 24,48 кв.м, а саме: частини нежилих приміщень (в літ. А) приміщення №14 групи приміщень №2 площею 20,4 кв.м. (орендовані приміщення) та місця загального користування площею 4,08 кв.м, другого поверху будівлі, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Мала Житомирська, 3 (Будівля), зі всіма внутрішніми системами та комунікаціями на підставі Договору оренди нерухомого майна банку № 185-00/2/150217 від 15.02.2017 року, а відповідачем прийнято вказане майно у строкове платне користування без будь - яких зауважень.

Відповідно до абз. 1 ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до п. 4.1 Договору розмір орендної плати за один календарний місяць користування 1 кв.м орендованого майна становить 233,33 грн., крім того ПДВ 46,67 грн, а всього з ПДВ 280,00 грн. Загальний розмір орендованої плати за один календарний місяць користування орендарем орендованим майном становить 5 712,00 грн., крім того ПДВ - 1 142,40 грн., а всього з ПДВ 6 854,40 грн. (Орендна плата).

Згідно п. 4.2 Договору орендна плата нараховується, починаючи з дати передачі орендованого майна орендарю за Актом приймання-передачі орендованого майна від орендодавця до орендаря та сплачується орендарем орендодавцю щомісяця на підставі рахунків-фактур, виставлених орендодавцем, протягом п`яти робочих днів з дня отримання орендарем відповідного рахунку-фактури. Орендодавець виставляє орендарю рахунки-фактури щодо сплати орендної плати до п`ятнадцятого числа кожного поточного місяця, за який сплачується орендна плата.

Орендна плата за цим Договором підлягає щомісячній індексації наступний чином: розмір індексації орендної плати за поточний місяць користування орендарем орендованим майном, визначається як різниця між орендною платою, скоригованою на індекс інфляції (застосовується оприлюднений Державною службою статистики України індекс інфляції за місяць що передає поточному місяцю користування орендарем орендованим майном) та орендною платою (п. 4.3 Договору).

Відповідно п. 4.4. Договору орендна плата не включає вартість комунальних послуг (послуг з електропостачання, теплопостачання, газопостачання, водопостачання та водовідведення) на інших витрат, що безпосередньо пов`язані із орендованим майном.

Компенсація вартості комунальних послуг (послуг з електропостачання, теплопостачання, газопостачання, водопостачання та водовідведення), що безпосередньо пов`язані із орендованим майном здійснюється орендарем орендодавцю щомісячно у сумі фактичних витрат орендодавця, що розраховується за діючими на дату отримання послуг цінами і тарифами, збільшеними на суму ПДВ. Розрахунок вартості зазначених комунальних послуг здійснюється орендодавцем відповідно до показників лічильника(ів) орендованого майна, яким(и)здійснюється облік споживання конкретного виду комунальних послуг, а у разі відсутності окремого(их) лічильника(ів) для такого обліку, відповідно до показників загального(их) лічильника(ів) Будівлі, яким(и) здійснюється облік споживання конкретного виду комунальних послуг, пропорційно площі усієї будівлі.

Оплата платежів, передбачених цим пунктом Договору, здійснюється орендарем протягом п`яти робочих днів з дня отримання відповідного акту-рахунку від орендодавця, який виставляється орендодавцем до двадцять п`ятого числа кожного місяця, наступного за місяцем отримання орендарем таких послуг.

Згідно п. 8.1. Договору орендодавець має право отримувати орендну плату у порядку передбаченому Договором.

Так, у відповідності до умов Договору, позивачем були виставлені відповідачу для оплати рахунки-фактури за оренду нерухомого майна банку за липень 2017 - травень 2019 на загальну суму 157 651,20 грн., а саме:

№07/БО/2017 від 11.07.2017 на суму 6 854,40 грн., №08/ДО/2017 від 07.08.2017 на суму 6 854,40 грн., №09/БО/2017 від 31.10.2017 на суму 6 854,40 грн., №09/БО/2017 від 31.10.2017 на суму 6 854,40 грн., №11/БО/2017 від 10.11.2017 на суму 6 854,40 грн., №12/БО/2017 від 12.12.2017 на суму 6 854,40 грн., №01/БО/2018 від 15.01.2018 на суму 6 854,40 грн., №02/БО/2018 від 09.02.2018 на суму 3 427,20 грн., №02/БО/2018/1 від 09.02.2018 на суму 3 427,20 грн., №03/БО/2018/1 від 14.03.2018 на суму 6 854,40 грн., № 04/БО/2018 від 10.04.2018 на суму 6 854,40 грн., №05/БО/2018 від 08.05.2018 на суму 6 854,40 грн., №06/БО/2018 від 13.06.2018 на суму 6 854,40 грн., №07/БО/2018 від 06.07.2018 на суму 6 854,40 грн., №08/БО2018 від 07.08.2018 на суму 6 854,40 грн., №09/БО/2018 від 07.09.2018 на суму 6 854,40 грн., №10/БО/2018 від 05.10.2018 на суму 6 854,40 грн., №11/БО/2018 від 31.10.2018 на суму 6 854,40 грн., №12/БО/2018 від 14.12.2018 на суму 6 854,40 грн., №01/БО/2019 від 16.01.2019 на суму 6 854,40 грн., №02/БО/2019 від 13.02.2019 на суму 6 854,40 грн., №03/БО/2019 від 15.03.2019 на суму 6 854,40 грн., №04/БО/2019 від 12.04.2019 на суму 6 854,40 грн., № 05/БО/2019 від 13.05.2019 на суму 6 854,40 грн.;

Рахунки-фактури з оплати індексації орендної плати за липень 2017 - травень 2019 на загальну суму 1 398,30 грн., а саме:

№07/БО/2017-інд від 17.07.2017 на суму 109,67 грн., №08/БО/2017-інд від 17.08.2017 на суму 13,71 грн., №08/БО/2017-інд від 31.10.2017 на суму 137,09 грн., №11/БО/2017-інд від 21.11.2017 на суму 82,25 грн., №12/БО/2017-інд від 18.12.2017 на суму 61,69 грн., №01/БО/2018-інд від 17.01.2018 на суму 68,54 грн., №02/БО/2018-інд від 14.02.2018 на суму 51,41 грн., №02/БО/2018-інд від 19.02.2018 від 15.03.2018 на суму 61,69 грн., №04/БО/2018-інд від 17.04.2018 на суму 75,40 грн., №05/БО/2018-інд від 17.05.2018 на суму 54,84 грн., №10/БО/2018-інд від 12.10.2018 на суму 130,24 грн., №11/БО/2018-інд від 14.11.2018 на суму 116,52 грн., №12/БО/2018-інд від 14.12.2018 на суму 95,96 грн., №01/БО/2019 від 16.01.2019 на суму 54,84 грн., №02/БО/2019 на суму 13.02.2019 на суму 68,54 грн., № 03/БО/2019 від 15.03.2019 на суму 34,27 грн., №04/БО/2019 від 12.04.2019 на суму 61,69 грн., №05/БО/2019 від 13.05.2019 на суму 68,54 грн.;

Акти-рахунки з компенсації вартості комунальних послуг за липень 2017 - квітень 2019 на загальну суму 13 557,25 грн., а саме:

від 19.08.2017 на суму 318,61 грн., від 27.09.2017 на суму 172,80 грн., від 30.10.2017 на суму 210,12 грн., від 29.11.2017 на суму 300,02 грн., від 27.12.2017 на суму 601,22 грн., від 24.01.2018 на суму 803,16 грн., від 27.02.2018 на суму 1 003,66 грн., від 26.03.2018 на суму 1 019,69 грн., від 25.04.2018 від 1 052,96 грн., від 30.05.2018 від 652,84 грн., від 26.06.2018 на суму 388,86 грн., від 24.07.2018 на суму 234,46 грн., від 20.08.2018 на суму 219,66 грн., від 27.09.2018 на суму 221,44 грн., від 25.10.2018 на суму 356,86 грн., від 26.11.2018 на суму 329,75 грн., від 11.12.2018 на суму 697,92 грн., від 30.01.2019 на суму 1 079,78 грн., від 28.02.2019 на суму 1 083,90 грн., від 29.03.2019 на суму 918,98 грн., від 25.04.2019 на суму 729,66 грн., від 23.05.2019 на суму 1 151,90 грн.

Копії вказаних рахунків - фактур та актів - рахунків наявні в матеріалах справи.

Факт надсилання вищезазначених рахунків - фактур та актів - рахунків на адресу відповідача належним чином підтверджується матеріалами справи, а саме копіями відповідних описів вкладення в цінні листи, конвертів та рекомендованих повідомлень.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як стверджує позивач, в порушення умов Договору оренди нерухомого майна банку №185-00/2/150217 від 15.02.2017 відповідач свої договірні зобов`язання в частині перерахування коштів за оренду нерухомого майна банку та інших платежів в обумовлені Договором строки (терміни) належним чином не здійснив, у зв`язку з чим за відповідачем рахується заборгованість по орендній платі за період липень 2017 - травень 2019 в сумі становить 157 651,20 грн., заборгованість з компенсації вартості комунальних послуг за період липень 2017-квітень 2019 в сумі 13 557,25 грн., заборгованості зі сплати індексації орендної плати за період липень 2017 - травень 2019 в сумі 1398,30 грн. Загальний розмір заборгованості відповідача згідно спірного Договору, за твердженнями позивача, становить 172 606,75 грн.

У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором позивач звертався до відповідача з листом № 216-00/41 від 13.07.2018, в якому повідомляв про відсутність наміру продовження орендних правовідносин з відповідачем та пропонував підписати повідомлення про відмову від договору оренди і акт приймання - передачі майна з оренди, які були долучені до вказаного. Факт надсилання вказаного листа на адресу відповідача підтверджується матеріалами справи.

Окрім цього, на виконання положень Договору оренди та відповідно до ст. 222 ГК України банком 21.05.2019 року було направлено боржнику вимогу № 0016500/11275-19 про погашення заборгованості за Договором з орендної плати, індексації орендної плати та компенсації вартості комунальних послуг. На підтвердження факту надсилання вимоги на адресу ТОВ Люкс Вей позивачем надано відповідні докази.

Проте, зазначені вимоги відповідачем залишені без відповіді та задоволення.

Таким чином, як зазначено позивачем в позовній заяві та підтверджено представником останнього в судових засіданнях, відповідач свої зобов`язання зі сплати орендної плати, спожитих комунальних послуг та індексації орендної плати з урахуванням індексу інфляції за період липень 2017 по травень 2019 в сумі 172 606,75 грн., а саме по орендній платі в сумі 157 651,20 грн., з компенсації вартості комунальних послуг в сумі 13 557,25 грн., зі сплати індексації орендної плати в сумі 1398,30 грн., у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору не виконав, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у зазначеному вище розмірі, яку позивач просив суд стягнути в поданій позовній заяві.

Пунктом 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ст. 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Доказів визнання недійсними Договору оренди нерухомого майна банку №185-00/2/150217 від 15.02.2017 року та/або його окремих положень суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час його підписання та на протязі виконання з боку сторін також відсутні.

В свою чергу відповідач, заперечуючи проти заявлених позивачем позовних вимог про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати, спожитих комунальних послуг та орендної плати з урахуванням індексу інфляції за період липень 2017 по травень 2019 в загальній сумі 172 606,75 грн., визначеної згідно п. 8.1 Договору, посилається на укладання сторонами 31.07.2017 року Договору про внесення змін до договору оренди нерухомого майна банку №185-00/2/15027 від 15.02.2017, відповідно до якого орендоване майно передано у строкове платне користування до 31 липня 2017 року включно, та подальшу передачу орендованого майна згідно Акту приймання-передачі Орендованого майна від орендаря до орендодавця від 31.07.2017.

Суд зазначає, що за приписами ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Так, за змістом ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Приписами ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України встановлено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Згідно п. 12.2 Договору умови договору зберігають чинність протягом всього строку його дії, в тому числі у випадках, коли після його укладення чинним законодавством України буде встановлено правила, що погіршують становище орендаря.

Як визначено сторонами в п. 12.3 Договору зміни і доповнення до Договору можуть вноситись виключно за взаємною згодою сторін. Внесення змін та/або доповнень до Договору здійснюється сторонами у письмовій формі шляхом укладення додаткових договорів, які підписуються уповноваженими представниками сторін, а їх підписи скріплюються відбитками печаток сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до статті 188 Господарського процесуального кодексу України розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно зі ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Із вказаними нормами узгоджуються передбачене умовами п.п.12.4.4 п.12.4 Договору припинення договору внаслідок дострокового розірвання за взаємною згодою сторін.

Як встановлено судом за матеріалами справи, листом за №1-06/17 від 26.06.2017 відповідач звернувся до позивача з пропозицією про дострокове припинення Договору з 30.06.2017, яка згідно відмітки про вхідну реєстрацію документу за № 16280 отримана позивачем 27.06.2017.

В подальшому 31.07.2017 року між ПАТ "ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИЙ БАНК УКРАЇНИ" та Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЮКС ВЕЙ укладено Договір про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна банку №185-00/2/150217 від 15.02.2017, копія якого наявна в матеріалах справи, та відповідно до умов якого сторони виклали п.3.2 Договору у новій редакції, а саме: Орендоване майно передається орендарю у строкове платне користування до 31 липня 2017 року включно .

Згідно п. 2 вказаного Договору про внесення змін від 31.07.2017 цей договір про внесення змін набуває чинності з 31 липня 2017 року.

Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Тобто в силу припису ст. 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.

Наразі, доказів визнання недійсним Договору про внесення змін до Договору та/або його окремих положень суду не надано.

При цьому на підтвердження того факту, що орендодавець прийняв, а орендар передав із строкового платного користування предмет оренди - нерухоме майно, загальною площею 24.48 кв.м, а саме: частину нежилих приміщень (в літ. А) приміщення №14 групи приміщень №2 площею 20,4 кв.м та місця загального користування площею 4.08 кв.м, другого поверху будівлі, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Мала Житомирська, 3, зі всіма внутрішніми системами та комунікаціями, що існували на час укладення Договору оренди та були передані орендодавцем орендарю за Актом приймання-передачі орендованого майна від орендодавця до орендаря від 15.02.2017, загальною вартістю з ПДВ 693 846,43 грн. (орендоване майно), відповідачем до матеріалів справи долучено копію Акту приймання - передачі орендованого майна від орендаря до орендодавця від 31 липня 2017, підписаного обома сторонами та засвідченого печатками сторін.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України розірвання договору є підставою для припинення зобов`язання.

Згідно ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

За приписами ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Таким чином, з огляду на вищевикладене та наявні в матеріалах справи документи, за висновками суду спірний Договір оренди нерухомого майна банку № 185-00/2/150217 від 15.02.17 р. слід вважати припиненим з 31 липня 2017 .

При цьому виходячи з фактичних обставин справи спірне приміщення перебувало у орендному користуванні відповідача до 31.07.2017. Факт оренди нежитлового приміщення до вказаної дати відповідачем не заперечувався.

В свою чергу, враховуючи зміст укладених між сторонами правочинів та документів на їх виконання, зокрема, акту приймання - передачі майна від 31.07.2017, а також пояснення відповідача, останній припинив користування орендним приміщенням саме з 31.07.2017.

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України (ч. 4 ст. 291 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За приписами ч.1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з умовами п. 3.4 Договору орендоване майно вважається повернутим орендодавцю з дати підписання Акту приймання - передачі орендованого майна від орендаря до орендодавця уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів відбитками печаток сторін.

Аналогічні умови щодо повернення орендованого майна за Актом приймання - передачі в останній день строку оренди, яким, зокрема, з урахуванням Договору про внесення змін до Договору оренди від 31.07.2017, є саме 31.07.2017.

Окрім цього, згідно п. 5.5 Договору по закінченню строку оренди, припинення або дострокового розірвання Договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві майно в порядку, обумовленому у Договорі, у стані не гіршому ніж той, в якому орендоване майно було одержано орендарем, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або знищення (повного або часткового) орендованого майна з вини орендаря.

Наразі, факт повернення відповідачем орендованого майна позивачеві та прийняття останнім без будь - яких заперечень, взаємних претензій і розбіжностей стосовно орендованого майна належним чином підтверджено матеріалами справи.

Згідно п. 4.6 даного Договору нарахування орендної плати здійснюється за весь час фактичного користування орендованим майном.

В свою чергу суд зазначає, що згідно п. 4.2 Договору орендна плата нараховується, починаючи з дати передачі орендованого майна орендарю за Актом приймання-передачі орендованого майна від орендодавця до орендаря та сплачується орендарем орендодавцю щомісяця на підставі рахунків-фактур, виставлених орендодавцем.

Припинення дії цього Договору не звільняє орендаря від обов`язку сплатити орендодавцеві частини орендної плати за останній/неповний місяць користування орендованим майном, що виникла у зв`язку із застосуванням індексу інфляції відповідно до цього пункту (п. 4.3 Договору).

Також, як визначено сторонами в п. 4.4 Договору у випадку дострокового припинення дії цього Договору та/або повернення орендованого майна орендарем орендодавцю до останнього дня строку оренди, орендар зобов`язується сплатити зазначені в цьому пункті комунальні платежі на підставі виставлених орендодавцем рахунків - актів.

З огляду на вищенаведене, оскільки за умовами Договору орендна плата, індексація орендної плати та відшкодування комунальних платежів нараховуються орендодавцем та сплачуються орендарем до дати фактичного повернення об`єкта оренди та підписання відповідного акту приймання-передачі, враховуючи наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази підписання сторонами Акту приймання-передачі орендованого майна з оренди в порядку пунктів 3.3, 3.4 Договору та, відповідно, фактичного повернення орендованого майна, за умови відсутності наданих позивачем доказів на спростування зазначених фактів, зобов`язання орендаря сплачувати орендну плату, індексацію орендної плати та компенсувати комунальні платежі, за висновками суду, внаслідок припинення Договору зобов`язання відповідача сплачувати вказані платежі припиняється 31.07.2017.

Тобто, оплаті підлягають орендні платежі, індексація орендної плати та комунальні витрати за весь час фактичного користування майном, оскільки його припинення у розумінні умов договору оренди та Цивільного кодексу України пов`язано з моментом підписання сторонами відповідного документу (акту) про повернення відповідачем предмета договору оренди, який, в даному випадку, збігається в часі з припиненням строку дії Договору.

Отже, враховуючи вказані висновки та предмет позову, згідно якого період прострочення та, відповідно, стягнення боргу визначені позивачем за липень 2017 - травень 2019, правомірним є стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати, індексації з орендної плати та компенсації вартості комунальних платежів за липень 2017 року в сумах 6854,40 грн. орендної плати, 109,67 грн. індексації орендної плати та 318,61 грн. компенсації вартості використаних комунальних послуг.

В свою чергу, встановлюючи фактичні обставини справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд зазначає, що у пункті 30 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи "Щодо якості судових рішень" міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю.

Наразі принцип змагальності необхідно розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та принцип ефективної участі.

Пункт 4 ст. 129 Конституції України змагальність сторін прямо пов`язує зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певним засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, відповідач заперечуючи проти позовних вимог посилається на відсутність у нього як орендодавця будь - яких документів на підтвердження повернення спірного майна орендарем, а саме Договору від 31.07.2017 про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна банку №185-00/2/150217 від 15.02.2017 та складеного на його виконання Акту приймання - передачі орендованого майна від орендаря до орендодавця від 31.07.2017.

Проте суд зазначає, що приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи копії Договору від 31.07.2017 про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна банку №185-00/2/150217 від 15.02.2017 та Акту приймання - передачі орендованого майна від орендаря до орендодавця від 31.07.2017, та подані в судовому засіданні 15.01.2020 на виконання вимог ухвали суду від 12.12.2019 про витребування оригіналів документів для огляду їх оригінали, відсутність у однієї зі сторін правочину примірника договору за наявності іншого примірника в іншої його сторони не спростовує існування останнього та юридичної значимості наявних оригіналів документів, в зв`язку з чим вказані документи судом розцінюються як належні, допустимі та достовірні докази дострокового за згодою обох сторін припинення дії спірного Договору оренди та належного повернення майна орендодавцеві орендарем у визначений Договором та Договором про внесення змін до нього строк.

При цьому, оскільки зі сторони позивача будь - які заперечення щодо дійсності зазначених правочинів відсутні, наведені вище доводи позивача судом до уваги не приймаються як такі, що спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з встановлених судом обставин щодо припинення Договору оренди у зв`язку із закінченням строку оренди майна та поверненням останнього позивачеві, оскільки за висновками суду протягом липня 2017 відповідач у відповідності до умов Договору користувався орендованим майном (нежитловими приміщеннями), зобов`язання щодо сплати орендної плати, компенсації комунальних витрат та сплати індексації орендної плати за останній місяць користування у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору останнім виконані не були, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення даної заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 6 854,40 грн. заборгованості з орендної плати, 318,61 грн. заборгованості з комунальних послуг та 109,28 грн. індексації орендної плати.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "ГарсіяРуїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "ХіроБалані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії" свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, № 303-A, пункт 29).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Отже, оскільки позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Оскільки спір виник у зв`язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України, ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Вей" (01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, б. 11/5, офіс 5 А; код ЄДРПОУ 38912270) на користь Акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України (03150, м. Київ, вул. Антоновича, б. 127; код ЄДРПОУ 00032112) 6 854,40 грн. (шість тисяч вісімсот п`ятдесят чотири грн. 40 коп.) заборгованості з орендної плати, 318,61 грн. (триста вісімдесят гривень 61 коп.) заборгованості з комунальних послуг, 109,67 грн. (сто дев`ять гривень 67 коп.) індексації орендної плати та 109,28 грн. (сто дев`ять гривень 28 коп.) судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 06 березня 2020 року.

Суддя А.М.Селівон