Постанова

від 24.02.2020 по справі 440/3401/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2020 р.Справа № 440/3401/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

представника позивача Боднар Д.О.

представника відповідача Фоменко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2019, суддя Н.І. Слободянюк, Пушкарівська вулиця, 9/26, Полтава, Полтавська область, 36000, повний текст складено 25.11.19 по справі № 440/3401/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю"Сигнал"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Сигнал" (далі - позивач, ТОВ "Сигнал") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Полтавській обл.), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0012675612 від 23.05.2019.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2019 позов задоволено.

Не погодившись з даним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти по справі нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції не враховано вимоги п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України (далі - ПК України), відповідно до яких платник має право подати уточнюючий розрахунок лише в разі самостійного виявлення помилок, а також те, що під час проведення перевірки за період березень 2019 року встановлено порушення податкового законодавства, що призвело до завищення податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за березень 2019 року у розмірі 11529,46 грн. та заниження ПДВ до сплати в бюджет на 11529,46 грн.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.12.2019 відкрито апеляційне провадження по справі.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2020, закінчено підготовку до розгляду, призначено справу у відкритому судовому засіданні.

24 лютого 2020 року ухвалою колегії суддів замінено відповідача по справі належним.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які відповідач посилається в апеляційній скарзі, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом були встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами.

ТОВ "Сигнал" пройшло в установленому законодавством порядку процедуру державної реєстрації юридичної особи, перебуває на обліку як платник податків в Полтавській ДПІ та зареєстровано платником податку на додану вартість.

ГУ ДФС у Полтавській обл. проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій декларації з податку на додану вартість ТОВ Сигнал за березень 2019 року, за результатами якої складено акт № 19037/16-31-56-12-10/13936536 від 25.04.2019.

В ході камеральної перевірки встановлено та в акті перевірки зафіксовано порушення ТОВ Сигнал п. 198.6 ст. 198, п. 200.2 ст. 200 ПК України внаслідок віднесення до податкового кредиту за березень 2019 року податку на додану вартість на загальну суму 11529,46 грн, не підтвердженого зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними, виписаними МПП Астрем , АТ Полтаваобленерго , ТОВ Епіцентр К .

Акт перевірки № 19037/16-31-56-12-10/13936536 від 25.04.2019 отримано ТОВ Сигнал 02.05.2019.

13 травня 2019 року ТОВ Сигнал направлено до ДФС у Полтавській обл. заперечення на акт перевірки № 19037/16-31-56-12-10/13936536, в яких повідомлено, що некоректне заповнення Додатку 5 декларації з податку на додану вартість за березень 2019 року товариством усунуто 03.05.2019 шляхом подання уточнюючого розрахунку до цієї декларації (звіт та квитанція додаються).

23 травня 2019 року ГУ ДФС у Полтавській обл. на підставі пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України прийнято податкове повідомлення-рішення № 0012675612, яким донараховано ТОВ Сигнал грошове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 14411,83 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням - 11529,46 грн. та штрафною санкцією - 2882,37 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обгрунтованості.

Суд апеляційної інстанції з даними висновками суду погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням наведеного, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства урегульовано ПК України.

Відповідно до п.п. 61.1, 61.2 ст. 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п.41.1 ст.41 ПК України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Відповідно до п. 41.3. ст.41 ПК України повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України (далі - МК України) та законами України.

Основним спірним питанням, з огляду на підстави звернення з позовом та аргументи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, є наявність права у платника подати уточнюючий розрахунок під час проведення контролюючим органом камеральної перевірки.

Відповідно до п. 75.1. ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За змістом пп.75.1.1. п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Пунктом 76.1. статті 76 ПК України встановлено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу. (п. 76.2. ст. 76 ПК України)

Згідно з п. 86.2 ст. 86 ПК Укпраїни за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

За правилами п. 50.1. ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Зазначена правова норма зобов`язує платника податку надіслати до контролюючого органу уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою уточнюючого розрахунку, чинного на час подання, або виправити помилку шляхом відображення уточнюючих показників у складі поточної декларації за будь-який наступний податковий період.

Приписами п. 50.2. ст. 50 ПК України передбачено, що платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

З огляду на зазначене, законодавцем встановлено обмеження щодо подачі уточнення показників поданої звітності лише у разі проведення документальної планової або позапланової перевірки.

Зважаючи на те, що спірні правовідносини виникли під час проведення камеральної перевірки, а положення п. 50.1 ст. 50 ПК України не обмежують платника в подачі уточнюючих розрахунків під час проведення камеральної перевірки, колегія суддів вважає необгрунтованими доводи, викладені в апеляційній скарзі стосовно неможливості подання позивачем уточнюючого розрахунку під час проведення даної перевірки. Відтак, після отримання акта камеральної перевірки позивач не обмежений у праві подати уточнюючий розрахунок до цієї декларації.

Таким чином, після проведення камеральної перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки платник має право подавати уточнюючі розрахунки, а контролюючий орган, приймаючи відповідне податкове повідомлення-рішення за наслідками такої камеральної перевірки, повинен встановити дійсний обов`язок платника зі сплати податку з урахуванням даних уточнюючого розрахунку.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13.06.2019 у справі № 820/5299/17, застосування яких є обов`язковими колегією суддів відповідно до п. 5 ст. 242 КАС України.

Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ("Серявін та інші проти України").

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на всі аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

З урахуванням наведеного вище, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відтак, відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року по справі № 440/3401/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Л.В. Любчич Судді (підпис) (підпис) О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 05.03.2020