Рішення

від 27.12.2019 по справі 448/1296/18

МОСТИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 448/1296/18

Провадження № 2/448/96/19

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

27.12.2019 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кічака Ю.В.,

при секретарі судового засідання Керницькій Л.М.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Маломокрянської сільської ради Мостиського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Мостиська державна нотаріальна контора Львівської області, про визнання права на земельні ділянки в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Штендер М.В. звернувся до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що після смерті ОСОБА_2 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишилось спадкове майно - земельна ділянка (середня земельна частка) площею 2,01 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) на території Маломокрянської сільської ради Мостиського району Львівської області відповідно до Сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ №3143, виданого 22.05.1997р., зареєстрованого в Книзі записів сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку) за №394.

Зазначає, що спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 успадкував її чоловік ОСОБА_3 (батько позивача), факт прийняття ним спадщини стверджується фактичним вступом в управління та володіння спадковим майном.

Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер спадкодавець ОСОБА_3 . До складу спадщини, яка відкрилась внаслідок його смерті, входить право на земельну ділянку (середню земельну частку) площею 1,05 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) на території Маломокрянської сільської ради Мостиського району Львівської області відповідно до Сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ №3142, виданого 22.05.1997р., зареєстрованого в Книзі записів сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку) за №393, а також право на вищевказану спірну земельну ділянку площею 2,01 га, що розташована на території Маломокрянської сільської ради Мостиського району Львівської області, яку останній успадкував після смерті своєї дружини ОСОБА_2 .

Стверджує, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги спадкування за законом та у встановленому законом порядку прийняв спадщину, яка відкрилась після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , факт прийняття ним спадщини стверджується довідкою про склад сім`ї спадкодавця на час його смерті, однак через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів про право на зазначені земельні ділянки, позивач ОСОБА_1 позбавлений можливості реалізувати та оформити свої спадкові права в позасудовому порядку.

З огляду на наведені обставини, просить суд ухвалити рішення, яким визнати за позивачем ОСОБА_1 право на спірні земельні ділянки в порядку спадкування за законом після смерті його батька ОСОБА_3 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, однак в матеріалах справи міститься ордер про надання правової допомоги, згідно якого його інтереси представлятиме представник адвокат Штендер М.В. Також в матеріалах справи міститься заява адвоката Штендера М.В., в якій такий зазначає, що підтримує позовні вимоги свого довірителя, просить розглядати справу за наявними матеріалами та без його (представника) участі.

Представник відповідача - Маломокрянської сільської ради Мостиського району Львівської області в судове засідання не з`явився, проте подав заяву, в якій зазначив, що позов визнає та просить розглядати дану цивільну справу у його відсутності.

Представник третьої особи - в.о. завідувача Мостиської державної нотаріальної контори Львівської області в судове засідання не з`явився, проте надіслав заяви-повідомлення №01-16/962 та №01-16/961; інформаційні довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) (заповіти/спадкові договори) від 10.12.2018р. №54425277 та №54425280, від 05.08.2019р. №57105407 та №57105403, з яких слідує, що спадкові справи після смерті ОСОБА_2 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , в нотаріальній конторі не заводилися; заповіти вказаними особами не складалися. Просив розглядати дану справу у його (представника) відсутності.

Оскільки розгляд справи відбувся за відсутності учасників справи, то відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У ч.4 ст.206 ЦПК України зазначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, суд вважає, що у відповідності до вимог ст.ст.200, 206 ЦПК України у справі можливо ухвалити рішення про задоволення позову при проведенні підготовчого засідання.

Згідно ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що врегульовано частиною 3 ст.12 ЦПК України.

Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст.ст.77-78 ЦПК України.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина внаслідок смерті ОСОБА_2 .

До складу спадщини ОСОБА_2 входить право на земельну ділянку (право на середню земельну частку) площею 2,01 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) на території Маломокрянської сільської ради Мостиського району Львівської області відповідно до Сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ №3143, виданого 22.05.1997р., зареєстрованого в Книзі записів сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку) за №394.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року №7 Спадкові відносини в Україні регулюються Цивільним кодексом України 2003 року (ЦК), законами України "Про нотаріат", ЗУ Про міжнародне приватне право", іншими законами та підзаконними нормативними актами, як нормами матеріального та процесуального права. Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини. У разі, коли спадщина, відкрилась до набуття чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Згідно ст. 524 ЦК УРСР в редакції 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінене заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.

Відповідно до ст. 548 ЦК Української РСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ст. ст. 548, 549 ЦК Української РСР 1963 року (діяли на момент відкриття спадщини), для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Таким чином, за ст.549 ЦК УРСР спадкоємець вважається таким, що фактично прийняв спадщину, якщо він довів, що він вступив в управління або користування спадковим майном.

Отже, оскільки спадкодавець ОСОБА_2 померла у 2001 році, відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України на вказані правовідносини поширюється дія ЦК УРСР від 1963 року.

Як вбачається із матеріалів справи, спадкодавець ОСОБА_2 за життя своїм майном не розпорядилася, заповіту не склала. У зв`язку з відсутністю заповіту, спадкування здійснюється за законом.

Так, відповідно до довідки, виданої виконавчим комітетом Маломокрянської сільської ради Мостиського району Львівської області, за №427 від 08.06.2016р. після смерті ОСОБА_2 в управління її спадковим майном вступив її чоловік ОСОБА_3 , який доглядав за житловим будинком, обробляв земельну ділянку, сплачував відповідні платежі. Тобто, в силу ст.549 ЦК УРСР, ОСОБА_3 прийняв спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 , фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном, що належало спадкодавцеві.

Згідно матеріалів справи спадкова справа після смерті спадкодавця ОСОБА_2 нотаріусом не заводилася.

Підсумовуючи, суд вважає, що належне спадкодавцю ОСОБА_2 право на спірну земельну ділянку (середню земельну частку) успадкував спадкоємець першої черги спадкування за законом - її чоловік ОСОБА_3 , батько позивача по справі.

ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрилася спадщина внаслідок смерті ОСОБА_3 (батька позивача ОСОБА_1 ).

До складу спадщини спадкодавця ОСОБА_3 входить право на земельну ділянку (середню земельну частку) площею 1,05 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) на території Маломокрянської сільської ради Мостиського району Львівської області відповідно до Сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ №3142, виданого 22.05.1997р., зареєстрованого в Книзі записів сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку) за №393, а також право на вищевказану спірну земельну ділянку площею 2,01 га, що розташована на території Маломокрянської сільської ради Мостиського району Львівської області, яку останній успадкував після смерті своєї дружини ОСОБА_2 .

Згідно матеріалів справи, спадкодавець ОСОБА_3 за життя своїм майном не розпорядився, заповіту не склав. У зв`язку з відсутністю заповіту, спадкування здійснюється за законом.

Як вбачається з матеріалів справи, саме син останнього - позивач ОСОБА_1 як спадкоємець першої черги спадкування за законом у відповідності до вимог ст.1261 ЦК України та ст.ст.1268, 1269 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину, яка відкрилась після смерті батька - спадкодавця ОСОБА_3 . Факт прийняття ним спадщини стверджується спільним проживанням зі спадкодавцем на час його смерті, зокрема довідками, виданими виконавчим комітетом Маломокрянської сільської ради Мостиського району Львівської області 04.05.2016 року за №345 та 29.10.2019р. №519.

Протягом встановленого законом шестимісячного строку, що передбачений ч.1 ст.1270 ЦК України, позивач ОСОБА_1 не заявив про відмову від даної спадщини.

Спадкова справа після смерті спадкодавця ОСОБА_3 нотаріусом не заводилася.

Підсумовуючи вищевказане, суд вважає, що належне спадкодавцю ОСОБА_3 право на спірні земельні ділянки успадкував саме син спадкодавця - позивач ОСОБА_1 .

В той же час, через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на спірні земельні ділянки позивач не може в позасудовому порядку в повній мірі оформити свої спадкові права, у зв`язку із чим звернувся до суду із зазначеним позовом.

Вказані обставини сторонами не оспорюються та підтверджуються наявними у справі письмовими доказами, а саме: копією свідоцтва про смерть спадкодавця ОСОБА_3 ; повідомленням Мостиського відділу ДРАЦС ГТУЮ у Львівській області про наявність актового запису про смерть ОСОБА_2 ; довідками, виданими виконавчим комітетом Маломокрянської сільської ради Мостиського району від 04.05.2016р. №345, від 06.06.2016р. за №424, від 08.06.2016р. №427, від 29.10.2019р. №520, від 29.10.2019р. №519; копією Сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ №3142, виданого 22.05.1997р., зареєстрованого в Книзі записів сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку) за №393; інформаційними довідками зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 10.12.2018р. №54425277 та №54425280; інформаційними довідками зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 05.08.2019р. №57105407 та №57105403; копією свідоцтва про укладення шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; копіями сторінок паспорта та свідоцтва про народження позивача ОСОБА_1 ; іншими матеріалами справи.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця).

Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом).

У відповідності до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Правилами ст.1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч.1 ст. 1297 ЦК України).

Оскільки у зв`язку з вищевикладеними обставинами питання про право позивача на спірне майно (земельні ділянки) не може бути вирішено в позасудовому порядку, тому це питання повинно бути вирішено у судовому порядку шляхом визнання за ним (позивачем) права власності на вищевказане майно.

Статтею 55 Конституції України передбачено право кожного на захист своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Положення ст.ст.81, 131 ЗК України визначають, що громадяни України набувають право власності на земельні ділянки, в тому числі на підставі спадкування.

Згідно ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування , право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням його цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Згідно п.11 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 N7 Про судову практику у справах про спадкування при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Права власника майна підлягають захисту шляхом пред`явлення позову про визнання права на належне йому майно за умови, якщо власник не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб.

З врахуванням викладеного, зокрема того, що судом достовірно встановлено, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги спадкування за законом спадщини, яка відкрилась внаслідок смерті спадкодавця ОСОБА_3 ; він у передбачений законом спосіб (строк і порядок) прийняв дану спадщину; інших спадкоємців, які б прийняли спадщину, судом не встановлено; до складу спадщини спадкодавця ОСОБА_3 входить і право на земельну ділянку, яке останній успадкував в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 ; право на спірні земельні ділянки було посвідчене Сертифікатами на право приватної власності на землю (середню земельну частку), виданими і зареєстрованими у встановленому законом порядку, однак оригінали такихо втрачено, суд приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту своїх порушених прав як визнання за ним права власності на спадкове майно є таким, що відповідає характеру спірних правовідносин сторін та характеру самих порушених прав позивачки, а тому може бути застосований судом.

Узагальнюючи, суд вважає, що є всі підстави для визнання за позивачем права на спірні земельні ділянки в порядку спадкування за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-82, ч.3 ст.200 , ч.4 ст.206, ст.ст.258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Маломокрянської сільської ради Мостиського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Мостиська державна нотаріальна контора Львівської області, про визнання права на земельні ділянки в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право на земельну ділянку (середню земельну частку) площею 1,05 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) на території Маломокрянської сільської ради Мостиського району Львівської області відповідно до Сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ №3142, виданого 22.05.1997р., зареєстрованого в Книзі записів сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку) за №393.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право на земельну ділянку (середню земельну частку) площею 2,01 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) на території Маломокрянської сільської ради Мостиського району Львівської області відповідно до Сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ №3143, виданого 22.05.1997р., зареєстрованого в Книзі записів сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку) за №394.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 , уродженець, проживає та зареєстрований за адресою: 81385 АДРЕСА_1 .

Відповідач - Маломокрянська сільська рада Мостиського району Львівської області, місцезнаходження: 81385, с.Малі Мокряни, вул.Погулянка, 3 Мостиського району Львівської області, код ЄДРПОУ - 04372017.

Третя особа - Мостиська державна нотаріальна контора Львівської області, місцезнаходження: м.Мостиська, вул.Грушевського, 22 Львівської області.

Суддя Ю.В.Кічак

Рішення набрало законної сили ___

Суддя Ю.В.Кічак