Рішення

від 03.03.2020 по справі 949/60/20

ДУБРОВИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №949/60/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2020 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого судді: Оборонової І.В.,

за участю секретаря: Волкодав А.А.,

заявника: ОСОБА_1 ,

представника заявника: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Виконавчий комітет Миляцької сільської ради Дубровицького району Рівненської області про встановлення фактів, що мають юридичне значення,

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, у якій просить встановити факт його постійного проживання без реєстрації однією сім`єю на час відкриття спадщини із спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свою заяву обгрунтовує тим, що його матір`ю є ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя матері належала земельна частка (пай) розміром 2,23 га, що підтверджується сертифікатом на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 №021134 від 11.04.1997 року. Також матері належали: земельна ділянка, площею 0,51 га, на яку видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №503053 від 30.06.2010 року; земельна ділянка, площею 0,51 га, на яку видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №503054 від 30.06.2010 року та земельна ділянка, площею 1,46 га, на яку видано державний акт на право власності на земельну діянку серії ЯЛ №503052 від 30.06.2010 року, які розташовані на території Миляцької сільської ради Дубровицького району Рівненської області.

Після смерті матері відкрилася спадщина на вищезазначену земельну частку (пай). На час відкриття спадщини, заявник постійно проживав з матір`ю без реєстрації, а тому вважає, що фактично прийняв спадщину, після її смерті.

Коли заявник звернувся до нотаріуса, то йому було роз`яснено, що відсутні відповідні документи, що підтверджують факт його спільного проживання разом із спадкодавцем.

В судовому засіданні заявник та його представник заяву підтримали та просили її задоволити з зазначених у ній підстав.

Від представника заінтересованої особи до суду надійшла заява про розгляд справи без участі, проти задоволення заяви не заперечує.

В судовому засіданні свідки: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтвердили факт постійного проживання ОСОБА_1 із його матір`ю ОСОБА_3 протягом двох років до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , по АДРЕСА_1 , з якою вів спільне господарство, доглядав матір до смерті.

Заслухавши пояснення заявника, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заяву слід задоволити з наступних підстав.

Як вбачається із копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 18.01.2016 року, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6).

За життя ОСОБА_3 належали: земельна частка (пай) розміром 2,23 га, що підтверджується сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії РВ №0211343 від 11.04.1997 року (а.с.7); земельна ділянка, площею 0,51 га, на яку видано державний акт на право власності на земельну діянку серії ЯЛ №503053 від 30.06.2010 року (а.с.9); земельна ділянка, площею 0,51 га, на яку видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №503054 від 30.06.2010 року (а.с.10) та земельна ділянка, площею 1,46 га, на яку видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №503052 від 30.06.2010 року (а.с.8), які розташовані на території Миляцької сільської ради Дубровицького району Рівненської області.

Заявник ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 22.12.1987 року (а.с.5).

Згідно довідки №5802-17, виданої 16.01.2020 року, виконавчим комітетом Миляцької сільської ради Дубровицького району Рівненської області, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована та проживала по АДРЕСА_1 . Разом з нею з 2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 проживав її син ОСОБА_1 без реєстрації (а.с.11).

Заявник ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса, проте йому було роз`яснено, що відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо на день смерті постійно проживав зі спадкоємцем і не заявив про відмову від неї.

Згідно копії паспорта позивача він з 04 грудня 2010 року по теперішній час зареєстрований в АДРЕСА_2 (а.с.4).

Проте докази того, що заявник протягом 2014-2016 років постійно проживав за місцем своєї реєстрації в м. Сарни чи в іншому місці в справі відсутні.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення судам роз`яснено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно з пунктами 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Частиною третьою статті 1268 ЦК визначено, що спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Отже, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно з частиною першою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Місцем проживання фізичної особи згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно до ч.10 ст. 6 того ж Закону реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008, № 7 "Про судову практику у справах про спадкування якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Крім того, щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори.

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом, як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно з підпунктами 4, 10 пункту 4 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

Таким чином відсутність реєстрації місця проживання заявника за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані заявником, та оцінені судом (На що звертає увагу Верховний Суд у постанові від 10.01.2019 у справі № 484/747/17).

Відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України , суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами ; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частина друга статті 80 ЦПК України).

Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).

Надані заявником докази відповідно до вимог ст. 76, 78-80 ЦПК України є допустимими, достовірним та достатніми. Оцінюючи їх у сукупності, суд приходить до висновку про доведеність заяви.

За змістом ст. 1268 ЦК України причини постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини вказана норма закону не передбачає.

Встановлення цього факту для заявника має юридичне значення, оскільки є передумовою реалізації заявником спадкоємцем права на отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті своєї матері.

Таким чином, суд вважає доведеним той факт, що ОСОБА_1 протягом двох років до часу відкриття спадщини проживав без реєстрації разом із своєю матір`ю ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України , суд -

В И Р І Ш И В :

Заяву задоволити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 із спадкодавцем ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 з 2014 року до 16 січня 2016 року.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Дубровицький районний суд Рівненської області в Рівненський апеляційний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає по АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий 19 вересня 2012 року Дубровицьким РВ УМВС України в Рівненській області.

Заінтересована особа: Виконавчий комітет Миляцької сільської ради Дубровицького району Рівненської області, с.Милячі Дубровицький район Рівненська область, код ЄДРПОУ 41339878.

Суддя: підпис

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя Дубровицького

районного суду І.В. Оборонова