Рішення

від 06.03.2020 по справі 636/4226/19

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №636/4226/19

Провадження №2/636/570/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2020 року м. Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Оболєнської С.А.,

секретаря судового засідання - Гамоліної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Чугуєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім.О.О.Морозова про стягнення середнього заробітку за затримку виплати заробітної плати при звільненні та моральної шкоди ,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Чугуївського міського суду Харківської області з позовом до державного підприємства Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім.О.О.Морозова та, з урахуванням зменшених позовних вимог, просив стягнути з Державного підприємства Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 12912,43 грн, моральну шкоду у розмірі 20 000 грн та провести розподіл судових витрат з урахуванням витрат на правову допомогу.

Позов мотивований тим, що 27.01.2011 року ОСОБА_1 на підставі наказу №10-п від 27.01.2011 року прийнятий у відділ 81 дослідно-виробничої бази КП ХКБМ слюсарем- ремонтником 4 розряду. 0 6.09.2019 року його відповідно до наказу №163 від 03.09.2019 звільнено з ДП ХКБМ за згодою сторін, відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України. Станом на момент пред`явлення позову, ОСОБА_1 не виплачена заробітна плата за 4 місяці та компенсаційні виплати при звільненні. Згідно довідки ДП ХКБМ від 30.09.2019 року №4419/3 заборгованість по заробітній платі станом на 27.09.2019 року склала: за червень 2019 року - 8085,91 грн, за липень 2019 року - 23538,49 грн, за серпень 2019 року - 556,97 грн, за вересень 2019 року - 886,81 грн. Станом на 09 жовтня 2019 року підприємство своїх зобов`язань перед ним не виконало.Відповідно до довідки №4419/3 від 30.09.2019 року середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 , розрахована, згідно Постанови КМУ від 08.02.1995 року №100 зі змінами та доповненнями, за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, складає 561,41 грн., а період затримки 23 дні, тому вважає, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні складає 12912,43 грн.

В позовній заяві також зазначено, що внаслідок несвоєчасної виплати відповідачем заробітної плати, йому була спричинена моральна шкода. Через відсутність належних до виплати коштів він вимушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя та пошуку коштів на своє утримання та утримання власної сім`ї. Він та його сім`я фактично були позбавлені засобів до існування, у зв`язку з затримкою виплати зароблених коштів. Заробітна плата його була єдиним засобом для існування його сім`ї. У зв`язку з затримкою виплати заробітної плати його діти були позбавлені можливості оздоровитися в літній період часу та він не зміг у зв`язку відсутністю грошових коштів належним чином підготувати старшого сина до школи. Він постійно зазнавав емоційного стресу, в зв`язку з неможливістю ведення звиклого для нього способу життя та вимушений наразі докладати зусиль для відновлення свого порушеного права та отримання належних йому сум заробітної плати. Тяжкість додаткових зусиль для організації життя підтверджується тим, що у зв`язку з відсутністю засобів для існування його дружина змушена була перервати відпусту по догляду за дитиною до досягненню нею трирічного віку та вийти на роботу до Чугуївської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 імені І ОСОБА_2 . Рєпіна, що підтверджується наказом №122-о від 19.08.2019 року. У зв`язку з чим оцінює розмір завданих йому страждань у сумі 20 000 грн.

Ухвалою від 18 жовтня 2019 року будо відкрито провадження в справі та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб.

Від позивача надійшла заява, згідно якої він просив позов задовольнити та розглядати справу в його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечував (а.с.43).

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, причину неявки суду не повідомив, про дату та час розгляду справи, згідно з ч.8 ст.128 ЦПК України, повідомлявся своєчасно та належним чином, шляхом направлення судових повісток про виклик до суду, що підтверджується зворотними повідомленнями, які містяться в матеріалах справи (а.с.46, 49), відзив із зазначенням заперечень проти позову з посиланням на докази, якими вони обґрунтовуються, не надав, заяв про розгляд справи в його відсутності не надходило.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до копії вкладишу в трудову книжку ОСОБА_1 27.01.2011 року прийнятий у відділ 81 дослідно-виробничої бази КП ХКБМ слюсарем- ремонтником 4 розрядуна підставі наказу №10-п від 27.01.2011 року. 0 6.09.2019 року звільнений з ДП ХКБМ за згодою сторін, п. 1 ст. 36 КЗпП України відповідно до наказу №163 від 03.09.2019.

Згідно копії довідки ДП ХКБМ від 30.09.2019 року №4419/3 ОСОБА_1 працював в ДП ХКБМ на посаді слюсар- ремонтник з 27.01.2011 р. по 06.09.2019 р. Заборгованість по заробітній платі станом на 27.09.2019 року склала: за червень 2019 року - 8085,91 грн, за липень 2019 року - 23538,49 грн, за серпень 2019 року - 556,97 грн, за вересень 2019 року - 886,81 грн. Середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 розрахована, згідно Постанови КМУ від 08.02.1995 року №100 зі змінами та доповненнями, за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, складає 561,41 грн.

Під час розгляду даної справи в суді ОСОБА_1 виплачена заборгованість по заробітній платі в повному обсязі, у зв`язку з чим, ним зменшені позовні вимоги (а.с. 38, 43).

Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Порядку).

Крім того, положеннями розділу III Порядку передбачені виплати, які підлягають і не підлягають врахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.

Такий правовий висновок наведений Верховним Судом України у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 523/18850/14-ц.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що саме з вини державного підприємства Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім.О.О.Морозова відбулася невиплата належних звільненому ОСОБА_1 сум, у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України , що відповідно до статті 117 КЗпП України є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Розмір середньомісячної заробітної плати позивача складає 561,41 грн, який розраховувався за два попередні місяці роботи.

Враховуючи, що на день звернення до суду остаточний розрахунок при звільненні не здійснений, періодом затримки слід рахувати наступний день за днем звільнення, а саме 07.09.2019 по день подачі позову до суду 09.10.2019, тобто 23 дні.

Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 12912,43 грн, а саме 561,41 грн (середньоденна зарплата) х 23 дні (період затримки за робочі дні з 07.09.2019 по 09.10.2019 року)

Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди з відповідача суд вважає , шо вони підлягають частковому задоволенню.

Матеріали справи свідчать про факт порушення державним підприємством Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім.О.О.Морозова вимог ст.116, 117 КЗпП України, що спричинило ОСОБА_1 моральні страждання через неправомірність дій роботодавця, вимушеність змін в організації свого життя.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Частинами 1-3 статті 23 ЦК України та роз`ясненнями, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При цьому враховуються вимоги розумності і справедливості.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди слід виходити з характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При цьому враховуються вимоги розумності і справедливості.

Крім того, необхідно з`ясовувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань, а також в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керується.

Статтею 237-1 КЗпП України визначено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Встановивши, що між сторонами виник спір щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, суд застосовує до спірних відносин положення статті 237-1 КЗпП України, оскільки спір, який виник, є трудовим.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Оскільки відповідачем порушено трудові права позивача у зв`язку із несвоєчасною виплатою заробітної плати, відсутність остаточного розрахунку з позивачем при звільненні, що викликало зміни в його звичайному ритмі життя та певні душевні хвилювання, суд, виходячи з характеру моральних страждань позивача, істотності вимушених змін у житті, тривалості негативних наслідків, з урахуванням вимог розумності та справедливості, вважає, що стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає моральна шкода в розмірі 3000,00 грн.

Відповідно до частин 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

За змістом статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі № 372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

До матеріалів справи долучено договір про надання правової допомоги від 19.09.2019 року, укладений між адвокатом Биченком А.О. та ОСОБА_1 з додатковою угодою від 19.09.2019 року, в якій визначений розмір гонорару, копія ордеру серія ЧК №112320, акт №1 до договору від 08.10.2019 року та квитанція про сплату юридичних послуг в розмірі 1000,00 грн., які є належними та допустимими доказами здійснених витрат, тому в цій частині суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 5, 13, 76-81, 141, 263, 265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до державного підприємства Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім.О.О.Морозова про стягнення середнього заробітку за затримку виплати заробітної плати при звільненні та моральної шкоди , задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім.О.О.Морозова на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку виплати заробітної плати у розмірі 12912 (дванадцять тисяч дев`ятсот дванадцять) грн 15 коп., моральну шкоду у розмірі 3000 (три тисячі ) грн.00 коп., та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 (одна тисяча) грн 00 коп.

Стягнути з державного підприємства Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім.О.О.Морозова на користь держави судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до або через Чугуївський міський суд Харківської області.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , ІН НОМЕР_2 .

Відповідач: державне підприємство Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім.О.О.Морозова , адреса місцезнаходження: вул. Плеханівська, буд. №126, м. Харків, ЄДРПО 36624713.

Суддя: С.А. Оболєнська