Ухвала

від 11.02.2020 по справі 700/290/19

ЛИСЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 700/290/19

Провадження № 2/700/127/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2020 року смт.Лисянка

Лисянський районний суд Черкаської області

у складі: головуючого судді Яценко Г.М.,

за участю секретаря судового засідання Сіденко Н.П.,

представника позивача Хоріщенка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт. Лисянка справу № 700/290/19 провадження № 2/700/127/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до приватного сільськогосподарського підприємства Нива ЛЛ про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки та визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки,

установив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до приватного сільськогосподарського підприємства Нива ЛЛ про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки та визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 10 вересня 2006 року між приватним сільськогосподарським підприємством Нива ЛЛ та її бабою - ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,4902 га для ведення сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7122885000:03:000:0239, що розташована в адміністравних межах Погибляцької сільської ради, Лисянського району, Черкаської області .

Згідно свідоцтва про смерть виданого Лисянським районним відділом реєстрації актів цивільного стану ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно свідоцтва про право на спадщину за законом ВТТ №559817 посвідченого Лисянською державною нотаріальною конторою від 12.03.2014 року №459 зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Державним реєстратором Лисянської нотаріальної контори від 12.03.2014 року №311167171228, спадкоємцем земельної ділянки площею 2,4902 га був батько позивача - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Спадкоємцем даної земельної ділянки, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 26.07.2016 є позивач.

Після отримання свідоцтва про право на спадщину позивач дізналася, що 04.07.2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Лисянського районного управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_4 , було зареєстровано право оренди земельної ділянки на підставі документів поданих директором ПСП Нива ЛЛ ОСОБА_5 . Як вбачається із матеріалів реєстраційної справи, 04.07.2014 року ПСП Нива ЛЛ в особі його директора ОСОБА_6 Н ОСОБА_7 А ОСОБА_7 було подано пакет документів для державної реєстрації права оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7122885000:03:000:0239, загальною площею 2,9402 га, яка розташована в адміністравних межах Погибляцької сільської ради, Лисянського району, Черкаської області. У цей же день, державним реєстратором було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, з індексним номером 14228884, та зареєстровано оренду земельної ділянки строком до 12.10.2023 року.

На момент державної реєстрації прав оренди ОСОБА_2 , ніяким чином не могла набути прав та обов`язків, так як ІНФОРМАЦІЯ_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть. Крім того, ОСОБА_2 , 26.06.2014 року замовила Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з індексним номером НВ-71015113352014 та здійснила дві банківські операції, на суму 51,00 грн та 120,00 грн, що є неможливим.

Вказані обставини змусили позивача звернутися до суду з даним позовом, у якому просить скасувати рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки та визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі №б/н від 10.09.2006 року, що зареєстрований 30.03.2007 року №040778900147, який укладений між ПСП Нива ЛЛ та ОСОБА_2 , від 11.07.2013 року зареєстрованого на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №14228884 від 04.07.2014 року Державним реєстратором Шпицею В.О. Також, просить стягнути з відповідачів понесені судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Хоріщенко А.В. позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Заперечення проти позову до суду не надходили.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановили, що 10 вересня 2006 року ОСОБА_2 та ПСП Нива ЛЛ уклали договір оренди земельної ділянки площею 2,4902 га (рілля) для ведення сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 7122885000:03:000:0239 , яка розташована в адміністративних межах Погибляцької сільської ради, Лисянського району, Черкаської області.

Пунктом 8 укладеного між сторонами договору встановлено, що цей правочин укладено строком на 10 років.

Згідно з пунктом 31 договору орендар зобов`язаний:

- приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку;

- виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому договором;

- дотримуватися режиму природоохоронного використання земель;

- подати копію цього договору державній податковій службі.

Дія договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його укладено (пункт 37 згаданого договору).

У пункті 43 договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Цей договір укладений у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один із яких знаходиться в орендодавця, другий - в орендаря, третій - в органі, який провів його державну реєстрацію.

Також судом встановлено, що ОСОБА_2 та ПСП Нива ЛЛ 11.07.2013 року внесли зміни до договору оренди від 10.09.2006 року зареєстрованого 30.03.2007 року №040778900147, якими несли зміни до п.8, п.9, п.11 п.14, п.п. 16-19, п.23, п.26 .

Так відповідно до ч.1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 2 ст. 319 ЦК України визначено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно ст. 13 Закону України Про оренду землі встановлено, - договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 761 ЦК України, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Такі договори не потребують нотаріального посвідчення, укладаються у простій письмовій формі та набувають чинності з моменту досягнення сторонами усіх істотних його умов та його підписання.

Постановою Верховного Суду України від 19.02.2014 року у справі №6-162ц13, Верховним Судом України зроблено правовий висновок щодо моменту укладення договору оренди землі та зазначено наступне: частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін мас бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору. Таким чином, договір оренди землі є укладеним з моменту його підписання.

Така ж позиція Верховного Суду України викладена в постанові від 18 грудня 2013 року у справі № 6-127цс13 та постанові від 25 грудня 2013 року по справі № 6-118цс13 (при цьому правові відносини у вказаній постанові виникли в період, коли договір оренди землі підлягав державній реєстрації): вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене статтею 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору оренди земельної ділянки. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

Реєстрація договору є адміністративним актом, тобто елементом зовнішнім щодо договору.

Відсутність реєстрації такого договору, не є підставою для визнання його недійсним у порядку, визначеному частиною третьою статті 203 та частиною першою статті 215 ЦК України.

Дійсно, до 01.01.2013 року ст. 18 Закону України Про оренду землі було встановлено, що, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Крім цього, ст. 20 Закону України Про оренду землі , в редакції чинній до 01.01.2013 року передбачала, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

З 01.01.2013 року ст.18 та ст. 20 Закону України Про оренду землі виключено.

Станом на момент укладення змін до договору оренди від 10.09.2006 року зареєстрованого 30.03.2007 року №040778900147 обов`язку реєструвати договір оренди не було.

Таким чином, з моменту підписання ОСОБА_2 та ПСП Нива ЛЛ змін до договору оренди стали обов`язковими до виконання сторонами.

Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 215 ЦК визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, правочин, який суперечить законодавству, згідно ст. 215 ЦК України може бути визнаний недійсним в судовому порядку.

Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України, Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 6 листопада 2009 року N 9, судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та міжнародним договорам.

Стаття 24 Закону України Про оренду землі передбачає обов`язок орендодавця не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою та п. 29 договорів оренди (обов`язки орендодавця: не вчиняти будь - яких дій, які б перешкоджали Орендарю користуватися земельною ділянкою)

При вирішенні справи необхідно враховувати як права власника земельної ділянки щодо розпорядження своєю власністю, так і права орендаря, який має право на стабільні та визначені правовідносини протягом певного, визначеного законом чи домовленістю сторін права користування чужою власністю.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Згідно з частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, та не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

У статті 11 ЦК України надано перелік підстав виникнення юридичних прав та обов`язків (юридичних фактів), які виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з дій, що не передбачені такими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Однією з таких підстав є відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України договори та інші правочини.

Вказані обставини мають певний часовий проміжок дії, який має початок та закінчення.

У частині першій статті 251 ЦК України строк визначено як певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк може бути визначено актами цивільного законодавства, правочином чи рішенням суду (частина третя статті 251 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України.

Згідно із частиною третьою статті 6 ЦК України сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

У частині першій статті 627 ЦК України деталізовано принцип свободи договору. Зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тому вольовий характер визначення строку не викликає сумніву. Тобто сторони наділені значними можливостями впливати на момент настання або закінчення строків, оскільки можуть змінювати строк, наближати або віддаляти його настання.

У статті 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі» .

На час підписання договору оренди, 10 вересня 2006 року, частина друга статті 124 ЗК України передбачала, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

У частині другій статті 125 ЗК України вказано, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Вимога про те, що право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону, передбачена у частині другій статті 126 ЗК України.

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон № 161-XIV у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

У статті 13 Закону № 161-XIV надано визначення договору оренди землі. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально (стаття 14 цього Закону № 161-XIV).

Момент укладення договору визначено у статтях 638, 640 ЦК України. Вказано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Отже, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, дотрималися письмової форми договору та підписали його, він вважається укладеним.

За таких обставин, підстави для задоволення позовних вимог про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки та визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки відсутні.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-83, 133, 141, 263-265, 273, 354 ЦПК України, ст. ст. 6, 13, 15, 16, 203, 204, 205, 215, 216, 792 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

У позові ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства Нива ЛЛ про скасування рішення прийнятого державним реєстратором Шпицею Віктором Олександровичем Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №14228884 від 04.07.2014 року та визнання недійсними змін до договору оренди землі укладених 11 липня 2013 року до договору оренди землі від 10 вересня 2006 року - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 21.02.2020 року.

Суддя Г.М. Яценко