Рішення

від 20.01.2020 по справі 755/18382/19

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/18382/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2020 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Гончарук В,П., з секретарем Гриценко О.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою громадянина Туреччини ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в м. Києві та Київській області про скасування постанови про визнання незаконним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни та заборону в`їзду. Просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в м. Києві та Київській області від 05 квітня 2019 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Туреччини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 05 квітня 2019 року головним спеціалістом ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області Тітаренко А.С. за погодженням начальника управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Семиног І.О. прийнято рішення про примусове повернення до країни походження громадянина Республіки Туреччини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборонено в`їзд на територію України строком на три роки до 05.04.2022 року та зобов`язано останнього покинути територію України у термін до 15.04.2019 року.

Вважає, що рішення ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області від 05 квітня 2019 року підлягає скасуванню, оскільки складено відносно Позивача протиправно, є необгрунтованим, передчасним, неправомірним і таким, що порушує права позивача та не відповідає фактичним обставинам справи, прийняте без дослідження всіх обставин, які мають значення для вирішення справи.

13 листопада 2019 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва відкрито провадження в справі за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін.

Позивач копію ухвали про відкриття провадження у справі було отримано 16 грудня 2019 року, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідачем копію ухвали, копію позовної заяви з доданими до неї документами було отримано 11 грудня 2019 року, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідачем не використано право подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України Суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Віповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважен.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Судом встановлено, що 05 квітня 2019 року головним спеціалістом ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області Тітаренко А.С. за погодженням начальника управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Семиног І.О. прийнято рішення про примусове повернення до країни походження громадянина Туреччини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборонено в`їзд на територію України строком на три роки до 05.04.2022 року та зобов`язано останнього покинути територію України у термін до 15.04.2019 року.

Зі змісту вказаного рішення убачається, що 05.04.2019 року по вул. Петропавлівська 11, було виявлено громадянина Туреччини ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме: проживав без документів на право проживання в Україні

У ході опитування громадянин Туреччини , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 пояснив, що прилетів літаком в Міжнародний аеропорт Одесса 25.02.2019 року. Його зустрічав брат якого звуть ОСОБА_3 тел. НОМЕР_1 . проживає у АДРЕСА_1 , власником квартири є чоловік на ім`я ОСОБА_4 , кожен місяць сплачує йому оренду у розмірі 6000 гри. В Україну приїхав із метою працевлаштування. Брат познайомив його із людиною на ім`я ОСОБА_5 тел. НОМЕР_2 який пообіцяв оформити йому всі належні документи для працевлаштування за винагороду 1500$. Працює на столичному ринку Тростина продає жіночій одяг. В органи міграційної служби в зв`язку з оформленням посвідки на тимчасове проживання, дозволу на імміграцію, продовження строку перебування на території України не звертався. Близьких родичів не території України не має. Власного житла не має. Претензій до співробітників міграційної служби не має.

За порушення правил перебування іноземних громадян на території України працівниками ЦМУ ДМС в місті Києві та Київській області відносно гр. Туреччини ОСОБА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.І ст. 203 КУпАП (ЦМУ № 002097 від 05.04.2019 р. ).

Встановлені обставини, а саме: нелегальне становите, відсутність у громадянина Туреччини ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , підстав для подальшого перебування на території України свідчать про те. що ним порушені вимоги ст. 4. ст. 15. Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства .

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства , який визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України.

В силу положень ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 203 КУпАП порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в`їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених частиною другою цієї статті.

З матеріалів справи вбачається, що саме за порушення вищевказаних норм законодавства, а саме - за порушення правил перебування в Україні, проживання без документів на право проживання в Україні, відповідно до ч. 1 ст.203 КУпАП, працівником ЦМУ ДМС України в м. Києві та Київській області стосовно Туреччини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 складено протокол про адміністративне правопорушення від 03.04.2019 року та постановою від 05.04.2019 року накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Того ж дня відносно позивача прийнято оскаржуване рішення.

Згідно частини 3 статті 3 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства , іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

В силу частини 1 статті 9 Закону №3773-VI, іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України.

Відповідно до частин 1, 3 статті 13 вказаного Закону, в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється: в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; якщо при клопотанні про в`їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи; якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі; якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, органів доходів і зборів та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні; якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну; якщо така особа намагається здійснити в`їзд через контрольні пункти в`їзду-виїзду на тимчасово окуповану територію без спеціального дозволу або така особа під час попереднього перебування на території України здійснила виїзд із неї через контрольний пункт в`їзду-виїзду.

Згідно пункту 14 частини 1 статті 1 Закону №3773-VI, нелегальний мігрант - це іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Частиною 1 статті 23 Закону №3773-VI передбачено, що нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду.

В судовому засіданні встановлено, що 18 грудня 2018 року позивач отримав Дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства НОМЕР_4, який дійсний до 18 грудня 2021 року.

Крім того, 18 лютого 2019 року позивач отримав Візу в Україну, як чинна до 18 травня 2019 року.

25 березня 2019 року в межах дії візи на підставі рішення 04/04 позивачу була видана посвідка на тимчасове проживання № НОМЕР_3 , дата закінчення строку якої 18 грудня 2021 року.

Частиною 4 ст. 5 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною четвертою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства, дійсний поліс медичного страхування, дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства (крім іноземців та осіб без громадянства, які згідно із законодавством України мають право на працевлаштування без отримання такого дозволу) та зобов`язання роботодавця повідомити центральні органи виконавчої влади, що забезпечують реалізацію державної політики у сферах міграції, зайнятості населення та трудової міграції про дострокове розірвання чи припинення трудового договору (контракту) з таким іноземцем або особою без громадянства.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону прибули в Україну для працевлаштування та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період роботи в Україні.

Згідно трудового договору від 04 березня 2019 року позивач ОСОБА_1 був прийняти на роботу на посаду заступника директора Товариства з обмеженою відповідальністю ПІРАМІДА САВА (ЄДРПОУ 41671042).

В`їзд в Україну та виїзд з України здійснюється: іноземців та осіб без громадянства - за паспортним документом за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в`їзду та виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України. (ст. 15 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства ).

В`їзд в Україну та виїзд з України здійснюється: іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні у зв`язку з працевлаштуванням, - за паспортним документом та посвідкою на тимчасове проживання (ст. 15 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства ).

Реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в`їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону. Правила щодо реєстрації іноземців та осіб без громадянства не поширюються на осіб, які з наміром визнання їх біженцями в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні чи отримання притулку або тимчасового захисту, незаконно перетнули державний кордон України. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції здійснює реєстрацію іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія закону про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту в Україні, лише за наявності одного з документів, що видаються таким особам відповідно до зазначеного закону (ст. 16 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства ).

Іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування в Україні або які не можуть виконати обов`язок виїзду з України, не пізніше дня закінчення відповідного строку їх перебування у зв`язку з відсутністю коштів або втратою паспортного документа можуть добровільно повернутися в країну походження або третю країну, у тому числі за сприяння міжнародних організацій (ст. 25 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства ).

За змістом положень Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, рішення органів ДМС, органів охорони державного кордону та органів СБУ про примусове повернення може бути оскаржено до суду. Після оголошення іноземцю рішення про примусове повернення посадові особи з`ясовують у іноземця намір оскаржити згадане рішення. У разі висловлення іноземцем наміру оскаржити це рішення негайно повідомляється центр надання правової допомоги, якщо іноземець самостійно не уклав угоду з адвокатом. Рішення про примусове повернення оголошується іноземцю протягом 72 годин з дати його ухвалення, за винятком випадків, коли місцезнаходження іноземця не встановлено, в присутності перекладача та/або законного представника (на вимогу особи) під підпис та обліковується посадовою особою органу ДМС, органу охорони державного кордону та органу СБУ, яка уповноважена складати документи для примусового повернення, у журналі обліку прийнятих рішень про примусове повернення та видворення з України іноземців та осіб без громадянства (додаток 3).

Натомість з оскаржуваного рішення та інших матеріалів не вбачається даних про те чи висловлював позивач намір оскаржити відповідне рішення чи ні, але з огляду на те, що після прийняття рішення позивач в межах строку звернення до адміністративного суду скористався правом оскарження, відповідне бажання було наявне і відповідач мав повідомити центр надання правової допомоги.

В порушення вимог Інструкції перекладач не брав участі під час оголошення рішення про примусове повернення позивача і на думку суду, така ситуація склалась у зв`язку із тим, що позивач фактично не розумів своїх прав і у зв`язку з незнанням української мови, не розумів які рішення приймаються та які фактичні наслідки прийняття таких рішень.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На підставі вищевикладеного, беручи до уваги належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги громадянина Туреччини ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в м. Києві та Київській області про скасування постанови про визнання незаконним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження - підлягають задоволенню, оскільки відповідачем не надано суду жодного доказу на спростування доводів позивача, тоді як дане спростування, відповідно до ст. 77 КАС України, покладено на відповідача. У зв`язку з чим суд приймає до уваги доводи позивача і виходить з того, що позивачем було надано достатній обсяг доказів перебування останнього на території України на законних підставах.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 9, 26 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства , ст.ст. 1, 3 Закону України Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту , ст.ст. 2, 5, 6-11, 13-15, 72-79, 90, 241-246, 268-271, 288 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву громадянина Туреччини ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в м. Києві та Київській області про скасування постанови про визнання незаконним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в м. Києві та Київській області від 05 квітня 2019 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Туреччини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення суду набирає законної сили після розгляду справи Шостим апеляційним адміністративним судом.

Повний текст постанови суду складено 20 січня 2020 року.

Учасники справи:

Позивач: громадянин Туреччини ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Відповідач - Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (02125, м. Київ, вул. Березняківська, 4а, код ЄДРПОУ 42552598).

Суддя: