Рішення

від 26.02.2020 по справі 904/4847/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2020р. Справа № 904/4847/19 За позовом: Акціонерного товариства Акцент-Банк , м. Дніпро

До: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінілон , м. Дніпро

Про: стягнення 1 771 174, 57 грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

Секретар судового засідання Броян А.Р.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Омельченко Є.В. (адвокат);

Від відповідача: Ковтуненко Р.О. (адвокат)

СУТЬ СПОРУ :

АТ Акцент-Банк (позивач) звернувся до суду з позовом до ТОВ Фінансова Компанія Фінілон ( відповідач) про стягнення 1 771 174, 57 грн. заборгованості за договором про переведення боргу від 30.06.16р. (укладеним між сторонами). Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на наступні обставини: 30.06.16р. між сторонами було укладено договір про переведення боргу, відповідно до умов якого відповідач прийняв не себе виконання зобов`язання по виплаті грошових коштів, які виникли на підставі депозитних договорів та договорів банківського обслуговування згідно переліку, укладених між структурними підрозділами позивача та фізичними особами. За твердженням позивача, він на виконання умов договору про переведення боргу здійснив перерахування відповідачу коштів, які розміщені кредиторами позивача за депозитними договорами та договорами банківського обслуговування (згідно переліку до договору про переведення). Позивач зазначає, що після укладання договору про переведення боргу з відповідачем по вказаним у переліку №1 (додаток №1) договорам на підставі рішення Оболонського районного суду м. Києва від 02.03.16р. по справі №202/1802/17 та постанови Дніпровського апеляційного суду від 29.05.19р. по №756/8323/15 було стягнуто з банку (позивача) на користь фізичних осіб ( гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 ) грошові кошти за договорами №SAMAB01000000254816, № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 . На виконання вищезазначених судових рішень позивачем у цій справі на підставі відповідних платіжних доручень було сплачено на користь гр. ОСОБА_1 грошові кошти на загальну суму 6 374 594, 62 грн. та на користь гр. ОСОБА_2 - грошові кошти на загальну суму 231 181, 57 грн. За твердженням позивача, після здійснення ним цих платежів у відповідача відповідно до умов договору про переведення боргу від 30.06.16р. виникла заборгованість перед АТ Акцент-Банк в розмірі 1 771 174, 57 грн.

ТОВ Фінансова Компанія Фінілон (відповідач) проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначаючи, що до договору про переведення боргу від 30.06.16р. між сторонами укладалися низка додаткових угод: №1 від 29.09.16р. (відповідно до якої відповідач повинен був перерахувати позивачу 6 714, 10 грн. суму зобов`язань позивача (банку) перед фізичними особами), №2 від 09.12.16р. (відповідно до якої відповідач повинен був перерахувати позивачу 3 588 906, 00 грн. суму зобов`язань позивача (банку) перед фізичними особами) та №3 від 10.03.17р. (відповідно до якої відповідач повинен був перерахувати позивачу 4 387 825, 80 грн. суму зобов`язань позивача (банку) перед фізичними особами). Відповідач зазначає, що свої зобов`язання за вищезазначеними договором та додатковими угодами до нього ним були виконані у повному обсязі , на підтвердження цього посилається на відповідні платіжні доручення про перерахування коштів. Також зазначає, що твердження позивача про існування у відповідача перед ним дебіторської заборгованості у розмірі 1 771 174, 75 грн. не відповідає дійсності і є безпідставним, оскільки на виконання листа позивача від 10.04.17р. №498 (із вимогою перерахувати грошові кошти, необхідні для погашення заборгованості перед кредиторами, з якими ведуться спори) відповідачем відповідно до платіжного доручення №1 від 10.04.17р. та виписки по рахунку були перераховані кошти на рахунок позивача на загальну суму 5 912 174, 20 грн.; а тому (на думку відповідача) перерахована сума цих коштів включає в себе також суму зобов`язань позивача перед гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_1 на загальну суму 5 491 633, 23 грн. Окрім того, відповідач зазначає, що позивачем не надано обґрунтованого розрахунку стягуваної суми та не зазначено підстави виникнення саме такого розміру заборгованості перед позивачем.

АТ Акцент-Банк (позивач) у відповіді на відзив заперечував проти обставин , викладених у відзиві на позов, зазначаючи, що зазначені у позові зобов`язання відповідача не були предметами додаткових угод №№1, 2, 3 до договору про переведення боргу від 30.06.16р. і не були виключені з дії договору, а тому наполягає на задоволені позовних вимоги в повному обсязі.

ТОВ Фінансова Компанія Фінілон ( відповідач) своїм правом на надання заперечень на відповідь на відзив не скористався.

По справі було оголошено перерву з 18.02.20р. по 27.02.20р.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

30.06.16р. ПАТ Акцент-Банк (сторона-1) та ТОВ Фінансова компанія Фінілон (сторона-2 ) підписали договір про переведення боргу, відповідно до умов якого на підставі згоди кредиторів, отриманої стороною-1 шляхом приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, розміщених на сайті сторони-1 : https:// privatbank.ua/terms/, який є невід`ємною частиною цього договору, сторона-1 переводить, а сторона-2 приймає на себе виконання зобов`язань по виплаті грошових коштів, що виникли на підставі депозитних договорів та договорів банківського обслуговування згідно переліку (додаток №1). Зобов`язання по виплаті грошових коштів, які переводяться на сторону-2, виникли із депозитних договорів та договорів банківського обслуговування згідно переліку (додаток №1), які укладені структурними підрозділами сторони-1, які здійснювали діяльність на території АР Крим (п.1.1. договору). Згідно п.2 договору: сторона -1 переводить на сторону-2 борг в об`ємі та на умовах, що виникли в момент укладення цього договору.

Відповідно до п. 3 договору: на протязі двадцяті днів з моменту укладення цього договору сторона-1 зобов`язується перерахувати стороні-2 грошові кошти, розміщені кредиторами на підставі договорів у розмірі згідно додатку №1. Перерахування грошових коштів сторона - 1 може виконати у декілька платежів. Переказ грошових коштів виконується в гривні по курсу іноземної валюти до гривні, встановленому НБУ на дату такого переказу.

Згідно п.4. договору: з моменту набрання чинності цим договором сторона-2 приймає на себе обов`язки сторони-1 та стає боржником по договорам згідно додатку №1 .Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами (п.5. договору) (а.с.41).

За твердженням позивача, він на виконання умов договору про переведення боргу здійснив перерахування відповідачу коштів, які розміщені кредиторами ПАТ Акцент-Банк за депозитними договорами та договорами банківського обслуговування ( згідно додатку до договору про переведення боргу); на підтвердження чого додав до позовної заяви меморіальний ордер №G0630L00IZ від 30.06.16р. на суму 204 936 243, 92 грн. Але слід вказати , що одержувачем коштів за цим меморіальним ордером вказано не ТОВ Фінансова компанія Фінілон , а КБ ПриватБанк (а.с.53). Отже, позивачем не надано належних доказів на підтвердження перерахування ним на користь ТОВ Фінансова компанія Фінілон вищезазначених коштів .

З інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається наступне. Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 02.03.16р. (тобто ще до часу підписання позивачем та відповідачем договору про переведення боргу) у цивільній справі №756/8323/15-ц позовні вимоги гр. ОСОБА_2 до ПАТ Акцент-Банк про захист прав споживача фінансових послуг задоволено, стягнуто з відповідача на користь гр. ОСОБА_2 кошти за договором банківського вкладу від 28 травня 2013 року №SAMAB01000001209370 у валюті вкладу разом з нарахованими відсотками у загальному розмірі 9159,20 доларів США, а саме: 8000,00 доларів США - основана заборгованість та 1159,20 доларів США - заборгованість за відсотками, стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних згідно ст. 625 ЦК України за договором від 28 травня 2013 року №SAMAB01000001209370 у розмірі 1033,03 грн, а також стягнуто з ПАТ Акцент-Банк в дохід держави судовий збір у розмірі 2093,58 грн.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29.05.19р. у справі №202/1802/17 заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 листопада 2017 р. скасовано і ухвалено нове, яким стягнуто з ТА Акцент-Банк на користь гр. ОСОБА_1 грошові кошти за договорами банківського вкладу: Стандарт з щомісячною виплатою № SAMAB01000000254816 від 22.04.2011 року в сумі 100 000 (сто тисяч) доларів США; Стандарт № SAMAB01000000470064 від 02.11.2011 року в сумі 49 999 (сорок дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) євро 99 центів; Стандарт 12 міс № SAMAB01000000470024 від 02.11.2011 року в сумі 49 999 (сорок дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) євро 99 центів; стягнуто з ПАТ Акцент-Банк на користь гр. ОСОБА_1 проценти за банківськими вкладами Стандарт з щомісячною виплатою № SAMAB01000000254816 від 22.04.2011 року за період з 01 квітня 2014 року по 20 квітня 2016 року в розмірі 18 517,80 (вісімнадцять тисяч п`ятсот сімнадцять) доларів США; Стандарт №SAMAB01000000470064 від 02.11.2011 року за період з 01 квітня 2014 року по 20 квітня 2016 року в розмірі 7 715 (сім тисяч сімсот п`ятнадцять) євро 74 центів; Стандарт 12 міс №SAMAB01000000470024 від 02.11.2011 року за період з 01 квітня 2014 року по 20 квітня 2016 року в розмірі 7 715 (сім тисяч сімсот п`ятнадцять) євро 74 центів; стягнуто з ПАТ Акцент-Банк в дохід держави судові витрати в сумі 17 225,00 грн.

За твердженням позивача на виконання вищезазначених судових рішень ним на підставі відповідних платіжних доручень було сплачено на користь гр. ОСОБА_1 грошові кошти на загальну суму 6 374 594, 62 грн. та на користь гр. ОСОБА_2 грошові кошти на загальну суму 231 181, 57 грн.

Позивач вважає, що після здійснення ним цих платежів у відповідача відповідно до умов договору про переведення боргу від 30.06.16р. виникла заборгованість перед АТ Акцент-Банк в розмірі 1 771 174, 57 грн.

Але суд не може погодитися з такими твердженнями позивача , виходячи з наступного.

Відповідно до статті 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У частині 1 статті 510 ЦК встановлено, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Отже, зобов`язання є правовідношенням між конкретно визначеними особами - сторонами зобов`язання.

Чинне цивільне законодавство передбачає можливість заміни сторін у зобов`язанні, однак встановлює певні обмеження свободи розсуду учасників відповідних правовідносин з метою запобігання порушенню балансу інтересів цих осіб.

Зокрема, заміна кредитора за загальним правилом здійснюється без попередньої згоди боржника, оскільки не впливає на правове становище боржника, для якого неважливо, яка саме особа має здійснити виконання, зокрема, сплатити кошти (статті 512, 516 ЦК).

Разом із тим закон встановлює обмеження на заміну боржника у зобов`язанні поза волею кредитора. Згідно зі статтею 520 ЦК боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Норма статті 520 ЦК має на меті убезпечити кредитора від непередбачуваного та неочікуваного ризику невиконання зобов`язання внаслідок заміни особи боржника. Необхідність отримання згоди кредитора на переведення боргу зумовлена тим, що особа боржника завжди має істотне значення для кредитора. Вступаючи у договірні відносини, кредитор розраховував на отримання виконання з огляду на якості конкретного боржника (здатність виконати обов`язок, платоспроможність, наявність у боржника майна тощо).

Відтак, для заміни боржника у зобов`язанні необхідна воля кредитора щодо відсутності заперечень проти покладення обов`язку первісного боржника на іншу особу.

Судом встановлено, що під час підписання договору про переведення боргу від 30.06.16р. з ТОВ Фінансова компанія Фінілон (сторона-2), позивачем - ПАТ Акцент-Банк в порушення вищенаведених правових норм не було отримано згоди кредиторів (фізичних осіб за депозитними договорами та договорами банківського обслуговування) на переведення боргу на іншу особу (відповідача). Посилання позивача у тексті цього договору на те, що його було укладено на підставі згоди кредиторів, наявними в матеріалах справи доказами не підтверджується.

Більше того, з доданого до позовної заяви Переліку №1 (додатку до договору) неможливо взагалі ідентифікувати кредиторів, які зазначені в цьому додатку. Окрім того, слід зазначити, що ухвалою суду від 28.10.19р. позовну заяву було залишено судом без руху та вимагав від позивача надати докази на підтвердженням отримання згоди від кредиторів на переведення боргу за цим договором; доказів розміщення коштів кредиторами за договорами згідно переліку та в розмірі, зазначеному у додатку №1; тощо. Проте, на час винесення рішення у цій справі позивачем не було надано доказів, які б могли підтвердити надання згоди кредиторами на укладення договору про переведення боргу від 30.06.16р. ; доказів про перерахування позивачем на користь відповідача коштів , які раніше були розміщені кредиторами ПАТ Акцент-Банк за депозитними договорами та договорами банківського обслуговування (згідно додатку до договору про переведення боргу).

Таким чином, враховуючи відсутність згоди кредиторів (фізичних осіб) на переведення боргу, суд приходить до висновку, що його було підписано сторонами в порушення приписів ст. 520 ЦК України. А тому оцінює критично і твердження сторін про те, що вони здійснювали конклюдентні дії на виконання умов договору про переведення боргу від 30.06.16р.

Відповідно до ч.3-4 ст. 13 ГПК України: кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до приписів ст. 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події; у разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Відповідно до ст. 76 цього Кодексу : належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання ( ст.79 ГПК України ).

Здійснивши оцінку наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про не обґрунтованість (не доведеність належними доказами) заявлених позивачем вимог, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 13, 73, 74, 79, 86, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, судові витрати покласти на позивача.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення . Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення .

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.Ю.Васильєв

Повне рішення складено 06.03.20р.