Рішення

від 27.02.2020 по справі 120/4127/19-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

27 лютого 2020 р. Справа № 120/4127/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Поліщук І.М.,

за участю:

секретаря судового засідання: Дмитрука М.В.

представника позивача: Федик Ю.Ю.

представника відповідача: Тимошевська Ю.Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Приватного підприємства "Еліта-Індустріал"

до: Головного управління ДПС у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство "Еліт-Індустріал" (далі - ПП "Еліт-Індустріал", позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Еліт-Індустріал" складено акт №617/1405/35110957 від 29.10.2019, яким зафіксовано порушення п.п. 198.1 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 ПК України.

На підставі виявлених порушень відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002850512 від 02.12.2019, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 172602,00 грн., а також №0002860512 від 02.12.2019, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на 5137,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішенням ПП "Еліт-Індустріал" звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 16.12.2019 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 15.01.2020.

Судове засідання 15.01.2020 відкладено до 05.02.2020 у зв`язку з неотриманням позивачем відзиву на позовну заяву.

Ухвалою від 05.02.2020, постановленою судом без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.02.2020.

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги та просила їх задовольнити в повному обсязі. Зокрема зазначила, що господарські операції із ТОВ "Біт-Центр" підтверджуються усіма первинними документами, в тому числі сертифікатами відповідності бітуму, а також документами, які підтверджують його подальше використання. Крім того, вказала, що податковий орган фактично поклав на позивача відповідальність за ймовірні порушення з боку ТОВ "Біт-Центр".

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення даного адміністративного позову, посилаючись на обставини, що викладені у відзиві на позовну заяву. Зокрема зазначив, що надані позивачем первинні документи не вважаються первинними, оскільки складені за операціями з придбання товарів, фактичне здійснення яких неможливо підтвердити. Крім того, з реєстру податкових накладних слідує, що позивач декларує операції з придбання бітуму в ТОВ "Біт-Центр", однак неможливо встановити походження такого бітуму. Представник відповідача також зазначила, що від ГУ ДФС у Кіровоградській області надійшла узагальнена податкова інформація щодо ТОВ "Біт-Центр", згідно якої останній має ознаки нереальності операцій, а саме: відсутній рух активів, зобов`язань чи коштів під час здійснення операцій; відсутні ресурси для здійснення операцій; відсутність реального ланцюга постачання реалізованих товарно-матеріальних цінностей. Крім того, вказала, що авто, яке перевозило бітум, не належить ТОВ "Біт-Центр", а також не встановлено правової підстави для використання даного авто. Також звернула увагу на відсутність у позивача необхідних умова та ознак, які потрібні для здійснення задекларованих операцій. Представник відповідача також заперечувала щодо стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу в сумі 15000,00 грн., зазначивши, що така сума є неспівмірною зі складністю даної справи.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що в період з 11.10.2019 по 18.10.2019 посадовими особами відповідача проведено планову виїзну документальну перевірку ПП "Еліт-Індустріал".

За наслідками даної перевірки відповідачем складено акт №617/1405/35110957 від 29.10.2019, яким зафіксовано порушення п.п. 198.1 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 ПК України, а саме: занижено позитивне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту у вересні 2018 року на суму 115068,00 грн.; занижено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за жовтень 2018 року на суму 4588,00 грн.

На підставі виявлених порушень відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002850512 від 02.12.2019, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 172602,00 грн., а також №0002860512 від 02.12.2019, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на 5137,00 грн.

Не погоджуючись із даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України). При цьому, в даному випадку норми Податкового кодексу України застосовуються в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п.п. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення, визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов`язань платників податків, застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, що передбачено п.п. 20.1.18, 20.1.19 цього ж Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. (абз. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абз. 11 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Варто зазначити, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Як слідує із матеріалів справи, 26.09.2017 між позивачем (покупець) та ТОВ "Біт-Центр" (постачальник) укладено договір постачання нафтопродуктів №70, відповідно до умов якого, постачальник зобов`язується передати покупцю товар, визначений у цьому договорі, який не є обтяжений, та що до якого відсутні претензії третіх осіб, а покупець зобов`язується прийняти зазначений товар і сплатити його вартість (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 1.2. Договору, найменування товару: бітум шляховий БНД 60/90, бітум шляховий БНД 70/100, пічне паливо.

Відповідно до умов даного договору, постачальник зобов`язується відвантажити покупцю товар у відповідності до заявки протягом 3-7 робочих днів з дати передоплати (п. 5.1. Договору).

Факт подальшого виконання умов даного договору та поставки відповідного товару ПП "Еліт-Індустріал" підтверджується наявними у матеріалах справи документами, а саме:

1) видатковими накладними:

- №87 від 22.09.2018 р. бітум шляховий БНД 60/90 на суму 373148,40 грн., в тому числі ПДВ 62191,40 грн.;

- № 96 від 05.10.2018р бітум шляховий БНД 60/90 на суму 376253,20 грн., в тому числі ПДВ 62708,87 грн.

2) товарно-транспортними накладними:

- №Р96 від 05.10.2018 бітум шляховий БНД 60/90 на суму 376253,20 грн., в тому числі ПДВ 62708,87 грн.;

- №Р 87 від 22.09.2018 бітум шляховий БНД 60/90 на суму 373148,40 грн., в тому числі ПДВ 62191,40 грн.

3) податковими накладними:

- від 28.09.2018 №24 на суму 432606,00 грн., в тому числі ПДВ 72434,33 грн.;

- від 24.09.2018 №16 на суму 20394,00 грн., в тому числі ПДВ 3399,00 грн.;

- від 11.09.2018 №7 на суму 266234,40 грн., в тому числі ПДВ 44372,40 грн.

4) платіжними дорученнями:

- від 11.09.2018 на суму 15450 грн., в тому числі ПДВ 2575,00 грн.;

- від 11.09.2018 на суму 86519,95 грн., в тому числі ПДВ 14419,99 грн.;

- від 11.09.2018 на суму 164264,45 грн., в тому числі ПДВ 27377,41 грн.;

- від 28.09.2018 на суму 455000,00 грн., в тому числі ПДВ 75833,33 грн.

Крім того, як слідує із матеріалів справи, в зв`язку з недопоставкою товару ТОВ "Біт-Центр" було повернено кошти платіжним дорученням на повернення коштів від 18.10.2018 на суму 58352,75 грн., в тому числі ПДВ 9725,46 грн.

В зв`язку з поверненням коштів, ТОВ "Біт-Центр" складено розрахунок коригування кількісних і вартісних показників від 18.10.2018 №20 на суму 58372,72 грн., в тому числі ПДВ 9725,46 грн.

Як зазначає позивач у позовній заяві, придбаний бітум в подальшому було використано для виконання робіт щодо капітального ремонту:

- дорожнього покриття по вул. Дорошенка 9 від перехрестя з вул. Чернишевського до перехрестя з вул. Героїв Майдану) в м. Бар, Вінницької області відповідно до укладеного договору № 19-06-18 від 19.06.2018 з комунальним підприємством "Бар- благоустрій "Барської міської ради;

- дорожнього покриття по вул. Злагода в м. Бар, Вінницької області відповідно до укладеного договору №1109 від 11.09.2018 з комунальним підприємством "Бар- благоустрій" Барської міської ради.

При цьому, актом перевірки №617/1405/35110957 від 29.10.2019 підтверджено реальність здійснення господарських операцій із КП "Бар-Благоустрій" за вересень 2018 року, зокрема їх вид, обсяг та розрахунки.

В той же час, як слідує зі змісту акту перевірки, перевіряючі дійшли висновку про відсутність реального факту здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ "Біт-Центр" згідно договору від 26.09.2017 №70.

Зокрема, представник відповідача зазначає, що з реєстру податкових накладних слідує, що позивач декларує операції з придбання бітуму в ТОВ "Біт-Центр", у якого відсутнє реальне джерело походження вказаного товару. Також зазначає, що згідно податкової інформації, наданої ГУ ДФС у Кіровоградській області, ТОВ "Біт-Центр" має ознаки нереальності здійснення операцій, саме: відсутній рух активів, зобов`язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції; відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій. Крім того, авто, яке перевозило бітум, не належить ТОВ "Біт-Центр", при цьому, в ході перевірки не встановлено правової підстави для використання даного транспортного засобу.

Таким чином, із наведених вище обставин, висновки контролюючого органу щодо відсутності реального факту здійснення господарських операцій згідно договору від 26.09.2017 №70, зумовлені недобросовісністю контрагента позивача - ТОВ "Біт-Центр", відсутністю у нього реального джерела походження бітуму, руху активів, зобов`язань чи власного капіталу, а також фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення задекларованих господарських операцій.

При цьому, наведені вище обставини, на думку представника відповідача, свідчать про те, що надані позивачем первинні документи не вважаються первинними, оскільки складені за операціями з придбання товарів, фактичне здійснення яких неможливо підтвердити.

Разом із тим, наведені вище посилання представника відповідача суд оцінює критично та звертає увагу на те, що здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання доходу, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення понесених витрат до складу валових витрат та формування податкового кредиту.

Окрім того, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов`язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників (виконавців) при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту та донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит.

Разом із тим, відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, щодо встановлення факту відсутності у ТОВ "Біт-Центр" мети на здійснення господарської діяльності та відсутності її реального здійснення. Також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентом. При цьому, жодним нормативно-правовим актом не передбачено право податкового органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

В даному ж випадку, факт отримання позивачем товару, оплати його вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача.

Крім того, матеріалами справи також підтверджується факт подальшого використання позивачем придбаного у ТОВ "Біт-Центр" бітуму, зокрема, для виконання робіт щодо капітального ремонту дорожнього покриття відповідно до договорів № 19-06-18 від 19.06.2018 та №1109 від 11.09.2018, укладених з комунальним підприємством "Бар- благоустрій "Барської міської ради, які також були предметом перевірки контролюючого органу.

При цьому, як уже зазначалося судом вище, актом перевірки №617/1405/35110957 від 29.10.2019 підтверджено реальність здійснення господарських операцій із КП "Бар-Благоустрій" за вересень 2018 року, зокрема їх вид, обсяг та розрахунки.

Що ж до посилань представника відповідача на відсутність у ТОВ "Біт-Центр" трудових ресурсів, основних засобів та, як наслідок, об`єктивної можливості для виконання договору поставки, а також правових підстав для використання транспортного засобу, яким здійснювалось перевезення бітуму, то суд зазначає, що укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки.

До того ж, податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів/надання послуг постачальником або перевізником.

Варто звернути увагу на те, що як на момент здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "Біт-Центр", так і станом на день розгляду даної справи, останнє не визнане банкрутом, знаходиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відтак, вказане підприємство не мало дефектів у своєму правовому статусі та мало право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Таким чином, враховуючи усі вищевикладені обставини, суд вважає, що висновки акта перевірки щодо відсутності факту реального здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "Біт-Центр" не знайшли свого належного підтвердження в ході судового розгляду справи, оскільки спростовуються зазначеними вище нормами законодавства та дослідженими в ході судового розгляду доказами.

За таких обставин податкові повідомлення-рішення від 02.12.2019 №0002850512 та №0002860512 є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно із ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу ч. 2 ст. 77 КАС України В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов підлягає задоволенню.

В той же час, визначаючись щодо питання розподілу судових витрат у даній справі, суд виходив із наступного.

В силу частин 2 та 3 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.

В даному випадку, до суду для підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 грн. представником позивача разом із позовною заявою подано договір про надання правової допомоги 03.12.2019, додаткову угоду №1 до договору від 03.12.2019, копії квитанцій до прибуткового касового ордеру від №05/12 від 05.12.2019 та №06/12 від 06.12.2019, розрахунок понесених позивачем судових витрат від 09.12.2019.

В той же час, представник відповідача, заперечуючи в судовому засіданні щодо стягнення на користь позивача витрат в сумі 15000,00 грн., зазначила, що заявлена до відшкодування сума витрат на правову допомогу є неспівмірною зі складністю справи.

На думку суду, такі заперечення представника відповідача щодо розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката є обґрунтованими, адже зазначені представником позивача витрати в сумі 15000,00 грн. є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді першої інстанції, затраченим ним часом на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, адже, адвокат був обізнаним про позицію позивача; нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося), не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Так, зокрема, як слідує із розрахунку понесених позивачем витрат від 09.12.2019 слідує, що адвокатом надано наступні послуги: усні консультації клієнту - 1000,00 грн., підготовка позову - 3000,00 грн., підготовка додатків до позову - 1000,00 грн., подання позову та супроводження справи в суді - 11000,00 грн.

При цьому, із матеріалів справи слідує, що в межах її розгляду відбулось 3 судових засідання, загальна тривалість яких (без урахування часу перебування судді у нарадчій кімнаті) не перевищує 40 хвилин.

Крім того, суд також звертає увагу представника позивача на те, що подання позову безпосередньо до канцелярії Вінницького окружного адміністративного суду не може бути віднесено до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені статтями 1, 19 Закону № 5076-VI, а тому, витрати на здійснення вказаних видів робіт не можуть бути відшкодовані у якості витрат на професійну правничу допомогу.

Аналогічний висновок відображений в ухвалі Верховного Суду від 04.11.2019 по справі №9901/264/19.

Таким чином, враховуючи те, що витрати на подання позовної заяви безпосередньо до суду не можуть бути відшкодовані у якості витрат на професійну правничу допомогу, а також беручи до уваги те, що загальна тривалість судових засідань у даній справі не перевищила 40 хвилин, зазначені представником позивача витрати в сумі 11000 грн. за подання позову та супроводження справи в суді, на думку суду, не відповідають критерію розумності їхнього розміру.

Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, враховуючи заперечення представника відповідача щодо розміру заявлених витрат на правову допомогу, а також беручи до уваги обсяг наданих адвокатом послуг, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення на його користь витрат, понесених ним на правову допомогу адвоката у сумі 15000,00 грн., підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення таких витрат в сумі 5000,00 грн.

Крім того, на користь позивача також підлягають відшкодуванню понесені ним витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0002850512 та №0002860512 від 02.12.2019.

Стягнути на користь Приватного підприємства "Еліта-Індустріал" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області сплачений судовий збір в сумі 2666 (дві тисячі шістсот шістдесят шість) гривень 10 копійок та витрати на правову допомогу адвоката в сумі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Приватне підприємство "Еліта-Індустріал" (вул. Пушкіна, 74, м. Хмільник, Вінницька область, код ЄДРПОУ 35110957);

Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 43142454).

Повний текст рішення складено 10.03.2020.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна