Рішення

від 24.02.2020 по справі 320/409/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2020 року № 320/409/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сквирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Сквирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, в якому просить суд:

- визнати неправомірною відмову Сквирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 згідно довідки Сквирської районної спілки споживчих товариств про заробітну плату за роботу в зоні відчуження ЧАЕС від 24.07.2006 №267;

- зобов`язати Сквирське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області поновити виплати та здійснити подальше нарахування і виплату пенсії ОСОБА_1 виходячи з розміру заробітної плати за період виконання ним робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в сумі 596 крб. 47 коп. на підставі довідки Сквирської районної спілки споживчих товариств про заробітну плату за роботу в зоні відчуження ЧАЕС від 24.07.2006 №267, відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 22.07.2018, з урахуванням вже виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 01.07.1967 по 12.07.1994 перебував у трудових відносинах із Сквирською райспоживспілкою, правонаступником якого є Сквирська районна спілка споживчих товариств на різних посадах. У тому числі і директора. Після подій на Чорнобильській АЕС, у період з 18.10.1986 по 20.10.1986 позивача було відряджено до зони відчуження для участі в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Позивач зазначає, що облік часу у той період в зоні аварії на Чорнобильській АЕС не вівся. Через дану тяжку і небезпечну для життя та здоров`я роботу, з 13.06.2006 позивач втратив професійну здатність на 80 %, внаслідок чого став інвалідом 2 групи, захворювання пов`язано із роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 10.04.2006 по справі №2-О-39/2006р встановлено факт перебування позивача у період з 18.10.1986 по 20.10.1986 у відрядженні в м. Прип`яті Київської області і тривалість його робочого часу щоденно становила 21 годину в зоні відчуження.

Згодом, на підставі частини 4 статті 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громада які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" згідно первинних документів про заробітну плату позивача, а також враховуючи факти, встановлені вищезазначеним рішенням суду, Сквирською районною спілкою споживчих товариств було видано позивачу довідку про заробітну плату за роботу в зоні відчуження ЧАЕС від 24.07.2006 №267. Відповідно до змісту даної довідки, за період з 18.10.1986 по 20.10.1986 позивачу за роботу в зоні відчуження ЧАЕС було нараховано загалом 596 крб. 47 коп.

Відповідно до зазначеної вище довідки від 24.07.2006 №267 позивач отримував пенсію, однак останній дізнався, що з 01.01.2012 пенсію було перераховано відповідачем, що в свою чергу призвело до значного її зменшення.

09.08.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою №337 про проведення перерахунку та виплати йому пенсії згідно довідки Сквирської районної спілки споживчих товариств від 24.07.2006 №267.

Однак, листом №131/Щ-01 від 03.09.2018 позивачу було відмовлено у перерахунку пенсії за його заявою. Свою позицію відповідач обґрунтував тим, що рішення Сквирського районного суду Київської області від 10.04.2006 по справі №2-О-39/2006р не містить зобов`язань щодо перерахунку пенсії, а отже відсутні підстави для обчислення пенсії за довідкою від 24.07.2006 №267 з 01.01.2012.

Ухвалою суду від 28.01.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Відповідач позов не визнав, надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що позивачем не надано доказів на спростування відомостей, зазначених у довідці, що була видана позивачу при первинному призначенні пенсії, а відомості в довідці від 24.07.2006 №267 не підтверджено жодними первинними документами. На думку відповідача, оскільки заробітна плата, нарахована відповідно до довідки від 24.07.2006 №267, фактично не була виплачена позивачу, перерахунок пенсії не може проводитися на припущеннях чи даних, які не відповідають первинним бухгалтерським документам.

Відповідач також у відзиві на позовну заяву просив суд здійснювати розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.

Вирішуючи питання про наявність підстав для розгляду адміністративної справи в судовому засіданні, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до частини 2 та 3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Особливості розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження встановлені статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 5 вказаної статті, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Тобто, за загальним правилом, відкриті у спрощеному позовному провадженні справи розглядаються судом без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:

1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;

2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Частиною 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

У даному випадку предмет позову стосується рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Таким чином, дана адміністративна справа у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України є справою незначної складності, що має бути розглянута без проведення судового засідання.

Зазначаючи про необхідність розгляду справи у судовому засіданні з повідомлення (викликом) сторін, відповідач у відзиві не зазначила, встановлення яких обставин у справі є неможливим шляхом аналізу письмових доказів і пояснень та вимагає проведення судового засідання.

Враховуючи, що дана адміністративна справа з огляду на її предмет і характер спірних правовідносин є малозначною і будь-яких вагомих підстав для її розгляду у судовому засіданні відповідач не зазначив, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив в якій останній зазначив про необґрунтованість та надуманість позиції відповідача щодо суті правовідносин, що стали предметом розгляду даної справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України.

Відповідно до відомостей про роботу, які містяться у трудовій книжці позивач з 01.07.1967 по 12.07.1994 перебував у трудових відносинах із Сквирською райспоживспілкою, правонаступником якого є Сквирська районна спілка споживчих товариств на різних посадах, у тому числі і директора.

Згідно посвідчення Серії НОМЕР_1 , виданого Київською обласною державною адміністрацією 26.06.2006, позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії і має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Судом встановлено, що позивач є особою з інвалідністю 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим Сквирським управлінням праці та соціального захисту населення 26.02.2008.

Відповідно до довідки МСЕК про результати визначення ступеню втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги до довідки серії КИО-І №260843 від 14.06.2006, Обласної спеціалізованої медико-соціальної експертної комісії ОСОБА_1 встановлено 80% втрати професійної здатності з 13.06.2006 довічно у зв`язку з захворюванням, пов`язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

З експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв`язку хвороб, інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС №365 слідує, що Центральна міжвідомча експертна комісія на засіданні №09/06 від 23.05.2006, розглянувши звернення ОСОБА_1 і надану документацію, встановила основний діагноз та дійшла висновку: захворювання пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 10.04.2006 у справі №2-О-39/2006р за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Сквирське районне управління Пенсійного фонду України в Київській області про встановлення факту тривалості робочого часу в зоні відчуження, заяву задоволено. Встановлено факт, що ОСОБА_1 перебував у відрядженні з 18.10.1986 по 20.10.1986 в м. Прип`яті Київської області і тривалість робочого часу становить за час відрядження щоденно 21 годину в зоні відчуження.

На підставі вищевказаного рішення Сквирського районного суду Київської області від 10.04.2006 у справі №2-О-39/2006р, Сквирською районною спілкою споживчих товариств позивачу видано довідку про заробітну плату від 24.07.2006 №267. Відповідно до змісту даної довідки, за період з 18.10.1986 по 20.10.1986 позивачу за роботу в зоні відчуження ЧАЕС було нараховано загалом 596 крб. 47 коп.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Сквирському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Київської області як пенсіонер та отримує пенсію по інвалідності 2 групи внаслідок захворювання, пов`язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відповідно до Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

З 01.10.2017 позивачу було призначено пенсію з врахуванням заробітної плати відповідно до довідки про заробітну плату №267 від 24.07.2006, що не заперечувалось відповідачем.

09 серпня 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою №337, в якій просив повідомити, коли та на якій підставі було припинено виплати ОСОБА_1 пенсії по довідці №267 від 24.07.2006, провести перерахунок та поновити пенсійні виплати за вищевказаною довідкою, починаючи з дня, коли було припинено виплату пенсії за вказаною вище довідкою і по день отримання даної заяви, з урахуванням вже виплачених сум. Заява також містила прохання подальші пенсійні виплати проводити на підставі довідки від 24.07.2006 №267.

Листом від 03.09.2018 №131/Щ-01, Сквирське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області повідомило позивача, що останній перебуває на обліку в Сквирському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Київської області як пенсіонер та отримує пенсію по інвалідності 2 групи в розмірі фактичних збитків з 01.10.2017 відповідно до Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Також, відповідач повідомив про те, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (пункту 2) з 01.01.2012 року позивачу здійснено перерахунок пенсії за матеріалами пенсійної справи. Враховуючи те, що рішення суду не містить зобов`язань до Пенсійного фонду України у Сквирському районі щодо перерахунку пенсій, підстав для обчислення пенсії за довідкою про заробітну плату, виданою на підставі рішення суду, немає.

Однак, вважаючи такі дії відповідача протиправними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 49 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №796-XII) передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Після 1 січня 2015 року додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, віднесеним до категорії 4, не встановлюється.

Відповідно до частини 1 статті 54 Закону №796-XII пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Згідно з приписами частини 4 статті 15 Закону №796-XII видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно якого визначено механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - пенсії). Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Відповідно до підпункту 4 пункту 3 вказаного Порядку, у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження менше календарного місяця у 1986-1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати.

Суд встановив, що позивач для підтвердження факту тривалості робочого часу та місця виконання робіт в зоні відчуження звернувся до Сквирського районного суду Київської області із відповідною заявою, адже облік робочого часу на той момент в зоні аварії на ЧАЕС не вівся, внаслідок чого табелі обліку робочого часу на підприємстві були відсутні.

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 10.04.2006 у справі №2-О-39/2006р було встановлено факт перебування позивача у відрядженні з 18.10.1986 по 20.10.1986 в м. Прип`яті Київської області і тривалість робочого часу становить за час відрядження щоденно 21 годину в зоні відчуження.

Таким чином, обставини щодо періоду роботи позивача у зоні відчуження з 18.10.1986 по 20.10.1986 в м. Прип`ять Київської області і тривалість робочого часу позивача за час відрядження встановлено судовим рішенням Сквирського районного суду Київської області від 10.04.2006 у справі №2-О-39/2006р, яке не було оскаржено відповідачем та набрало законної сили.

На підставі вищевказаного рішення Сквирського районного суду Київської області від 10.04.2006 у справі №2-О-39/2006р, Сквирською районною спілкою споживчих товариств, позивачу видано довідку про заробітну плату від 24.07.2006 №267. Відповідно до змісту даної довідки, за період з 18.10.1986 по 20.10.1986 позивачу за роботу в зоні відчуження ЧАЕС було нараховано загалом 596 крб. 47 коп. Окрім того, Сквирською районною спілкою споживчих товариств було видано позивачу маршрутний лист який наявний в матеріалах справи.

Відповідно до статті 1 Конвенції про захист заробітної плати, ратифікованої Президією Верховної Ради СРСР 31 січня 1961 року, яка є чинною в Україні, Україна прийняла на себе зобов`язання заробітною платою рахувати будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах за виконану роботу або послуги працівникові.

Статтею 1 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР "Про оплату праці" (далі - Закон №108/95-ВР) встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Відповідно до статті 2 Закону №108/95-ВР, основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Правилами статті 49 Кодексу законів про працю України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.

Тобто, за загальним правилом видача довідок про заробітну плату за період роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС здійснюється підприємствами, установами та організаціями або їх правонаступниками.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що з 01.10.2017 позивачу виплачувалась пенсія згідно довідки Сквирської районної спілки споживчих товариств від 24.07.2006 №267.

В оскаржуваній відмові щодо проведення перерахунку пенсії на підставі довідки Сквирської районної спілки споживчих товариств від 24.07.2006 №267 та у відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що рішення Сквирського районного суду Київської області від 10.04.2006 по справі №2-О-39/2006р не дає право на підвищену оплату праці в зоні відчуження.

Суд наголошує, що за приписами частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Одним із основних принципів, на необхідності дотримання якого наголошує Європейський суд з прав людини, є принцип верховенства права, до фундаментальних аспектів якого відноситься принцип юридичної визначеності, який включає в себе принцип остаточності рішень суду.

Так, у рішенні від 09.11.2004 "Справа "Науменко проти України" Європейський суд з прав людини вважає, що обставини даної справи схожі з обставинами справи "Рябих проти Росії" (заява №52854/99, рішення від 24.07.2003), де у відповідній частині було вирішено: "право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ст.6 §1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип юридичної певності, який, серед іншого, вимагає, щоб остаточні рішення судів не могли бути поставлені під сумнів. Правова певність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи".

У справі "Совтрансавто-Холдінг" проти України (рішення Європейського Суду з прав людини від 25.07.2002) Європейський Суд наголосив, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Суд, зважаючи на принципи здійснення правосуддя, зокрема, обов`язковості судових рішень, відмічає, що відповідачем не надано доказів оскарження рішення Сквирського районного суду Київської області від 10.04.2006 по справі №2-О-39/2006р, чи інших допустимих і належних доказів щодо цього.

Суд зазначає, що довідка Сквирської районної спілки споживчих товариств про заробітну плату за роботу в зоні відчуження ЧАЕС від 24.07.2006 №267, яка видана з врахуванням фактів, встановлених рішенням Сквирського районного суду Київської області від 10.04.2006 по справі №2-О-39/2006р,, не була визнана судом незаконною, недійсною або такою, що видана безпідставно чи з порушенням правил її видачі.

При цьому суд враховує, що відповідач, всупереч вимогам частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не надав суду будь-яких доказів, які б спростовували факт того, що Сквирської районної спілки споживчих товариств не було проведено доплату позивачу коштів згідно рішення Сквирського районного суду Київської області від 10.04.2006 по справі №2-О-39/2006р.

При цьому суд звертає увагу на інші докази перебування позивача у зоні відчуження при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а саме:

- довідкою МСЕК про результати визначення ступеню втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги до довідки серії КИО-І №260843 від 14.06.2006, Обласної спеціалізованої медико-соціальної експертної комісії, відповідно до якої ОСОБА_1 встановлено 80% втрати професійної здатності з 14.06.2006 довічно у зв`язку з захворюванням, пов`язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС;

- посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (Категорія 1) серії НОМЕР_1 від 26.06.2006, видане Київською обласною державною адміністрацією позивачу;

- експертний висновок Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв`язку хвороб, інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС №365, з якого слідує, що Центральна міжвідомча експертна комісія на засіданні №09/06 від 23.05.2006, розглянувши звернення ОСОБА_1 і надану документацію, встановила основний діагноз та дійшла висновку: захворювання пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Суд наголошує, що відповідач, не будучи органом, який є компетентним та уповноваженим встановлювати факт участі особи у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, перебирає на себе не властиві йому повноваження ставити під сумнів чинні, не скасовані, не визнані недійсними офіційні документи, які свідчать про особисту участь позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, нехтуючи правом особи, яка жертвуючи власним здоров`ям, виконувала свій громадянський обов`язок перед державою.

Отже, суд переконаний, що обов`язок збереження всіх первинних бухгалтерських документів за 1986 рік, зокрема, документів щодо виплати заробітної плати та відрядження позивача у зону відчуження, за часів існування Радянського Союзу, де всі документи та сама подія - аварія на ЧАЕС були тривалий час засекречені, не може бути покладено на позивача, як і поставлено під сумнів їх існування, адже наслідки у вигляді ушкодженого здоров`я, причинний зв`язок втрати якого поставлено в пряму залежність від участі особи у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС уповноваженими та компетентним органами, є тим прямим та безперечним доказом, який свідчить про наявність права на отримання належного рівня пенсійного та соціального забезпечення як такого.

Щодо посилання відповідача на правову позицію Верховного Суду України про те, що невід`ємною складовою підстав та порядку перерахунку пенсії є беззаперечне підтвердження відомостей, що містяться в довідці про заробітну плату, відповідними первинними документами бухгалтерського обліку про тривалість робочого дня та місце її виконання (постанови від 04.11.2015 у справі №539/4466/14-а та від 15.12.2015 у справі №2-а/576/29/14), суд наголошує, що тривалість робочого дня позивача та місце виконання роботи підтверджено рішенням Сквирського районного суду Київської області від 10.04.2006 у справі №2-О-39/2006р, яке набрало законної сили, не було оскаржено відповідачем у справі.

У зв`язку з вищенаведеним, суд також відхиляє посилання відповідача і на постанову Держкомпраці СРСР і секретаріату ВЦРПС від 07.05.1986, якою для працівників, які виконували роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, встановлено 6 годинний робочий день при 6-денному робочому тижні.

З огляду на зазначене та враховуючи, що відповідачу була подана відповідна довідка для перерахунку (розрахунку) пенсії, з якої вбачається, що позивачу була виплачена заробітна плата за роботу в зоні ЧАЕС, а також установлений Сквирським районним судом Київської області від 10.04.2006 у справі №2-О-39/2006р факт роботи позивача у зоні відчуження з 18.10.1986 по 20.10.1986 та відповідна кількість відпрацьованих щоденно годин, суд вважає, що відповідачем було неправомірно відмовлено позивачу у поновленні виплати пенсії за довідкою Сквирської районної спілки споживчих товариств про заробітну плату за роботу в зоні відчуження ЧАЕС від 24.07.2006 №267.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу здійснювалося нарахування пенсії без урахування спірної довідки Сквирської районної спілки споживчих товариств від 24.07.2006 №267.

В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і дію принцип верховенства права.

Основний Закон також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх зокрема у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державою і за жодних умов не можуть бути скасовані а їх обмеження не допускаються, крім випадків передбачених Конституцією України.

За таких обставин, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що відмова Сквирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 згідно довідки Сквирської районної спілки споживчих товариств про заробітну плату за роботу в зоні відчуження ЧАЕС від 24.07.2006 №267 з 22.07.2018 є протиправною та такою, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Отже, враховуючи встановлені обставини, суд приходить до висновку, що для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача необхідно зобов`язати відповідача поновити позивачу виплату пенсії виходячи з розміру заробітної плати за період виконання ним робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в сумі 596 крб. 47 коп. на підставі довідки Сквирської районної спілки споживчих товариств від 24.07.2006 №267, відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 22.07.2018, з урахуванням вже виплачених сум.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності своїх дій.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач є звільненим від сплати судового збору. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати присудженню на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати неправомірною відмову Сквирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 згідно довідки Сквирської районної спілки споживчих товариств про заробітну плату за роботу в зоні відчуження ЧАЕС від 24.07.2006 №267.

Зобов`язати Сквирське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області поновити виплати та здійснити подальше нарахування і виплату пенсії ОСОБА_1 виходячи з розміру заробітної плати за період виконання ним робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в сумі 596 крб. 47 коп. на підставі довідки Сквирської районної спілки споживчих товариств про заробітну плату за роботу в зоні відчуження ЧАЕС від 24.07.2006 №267, відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 22.07.2018, з урахуванням вже виплачених сум.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лиска І.Г.