Рішення

від 06.03.2020 по справі 340/3407/19

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2020 року м. Кропивницький справа № 340/3407/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу

за позовомУправління Державної казначейської служби України у Долинському районі Кіровоградської області (вул. Соборності України, 17, м. Долинська, Долинський район, Кіровоградська область, 28500, код ЄДРПОУ - 37983323) до таДержавного реєстратора прав на нерухоме майно Долинської міської ради Кіровоградської області Леуш Сергія Юрійовича (вул. Соборності України, 50, м. Долинська, Долинський район, Кіровоградська область, 28500) Долинської міської ради Кіровоградської області (вул. Соборності України, 50, м. Долинська, Долинський район, Кіровоградська область, 28500, код ЄДРПОУ - 04055222) провизнання протиправним та скасування рішення, а також, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

І. Зміст позовних вимог.

Управління Державної казначейської служби України у Долинському районі Кіровоградської області звернулось до суду з адміністративним позовом в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати Рішення від 06 грудня 2019 року №50060061 державного реєстратора прав на нерухоме майно Долинської міської ради Кіровоградської області Леуша Сергія Юрійовича про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень;

- зобов`язати Долинську міську раду Кіровоградської області внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в частині запису про право Управління Державної казначейської служби у Долинському районі Кіровоградської області постійного користування земельною ділянкою площею 0,1426 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 69635235219), яка розташована по вул . Соборності України, 17, м. Долинська , Кіровоградської області (кадастровий номер 3521910100:04:009:0012).

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що державний реєстратор прав на нерухоме майно Долинської міської ради Кіровоградської області Леуша С. рішенням від 06 грудня 2019 року №50060061, відмовив у внесенні змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з посиланням на п.5 ч.1 ст.24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню (а.с.4-5).

Відповідачем 1 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому наголошено на правомірності дій відповідача та вказує, що у Управління Державної казначейської служби України у Долинському районі Кіровоградської області з заявою про державну реєстрацію іншого реєстру речового права, а не з заявою про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та наголошує, що відповідач діяв у межах та спосіб визначений законодавством (а.с.26-30).

Відповідачем 2 надано відзив на позов вимоги якого не визнаються в повному обсязі з тих підстав, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно здійснюється державним реєстратором, який перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав. Тому, вважає позовні вимоги необґрунтованими (а.с.38).

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі.

Додаткових заяв чи клопотань до суду подано не було.

Ухвалою Кіровоградським окружним адміністративним від 08.01.2020 року судом відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників.

У відповідності до п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа є справою незначної складності, та згідно ст.ст.257, 263 КАС України розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Клопотань позивача та представника відповідача про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши докази і письмові пояснення учасників справи, викладені у заявах по суті справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, судом встановлені відповідні обставини.

Управління Державної казначейської служби України у Долинському районі Кіровоградської області звернулось до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Долинської міської ради Кіровоградської області Леуш Сергія Юрійовича із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації іншого речового права, права постійного користування земельною ділянкою з реєстраційним номером 69635235219, кадастровий номер земельної ділянки 3521910100:04:009:0012.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Долинської міської ради Кіровоградської області Леуша Сергія Юрійовича від 06 грудня 2019року №50060061 відмовлено Управлінню Державної казначейської служби у Долинському районі Кіровоградської області у внесенні змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (земельна ділянка) з посиланням на пункт 5 частини першої статті 24 Закону N 1952-ІУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Позивач, вважаючи такі дії протиправними, звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 28 листопада 2018 року у справі №490/5986/17 (провадження № 14-331цс18) , під час визначення юрисдикційності спору з державним реєстратором чи щодо оскарження дій державного реєстратора критеріями розмежування адміністративної та цивільної (господарської) юрисдикцій є зміст спірних правовідносин та предмет оскарження. У разі оскарження дії державного реєстратора з приводу відмови позивачеві як заявнику в державній реєстрації прав згідно зі ст. 24 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і цей спір не стосується речових прав чи обмежень на нерухоме майно третіх осіб, то він є публічно-правовим і має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи зазначену правову позицію та предмет спору, справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав, є Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон).

Відповідно до статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Досліджуючи спірні правовідносини судом з позовної заяви вбачається, що позивач у своїх поясненнях посилається на те, що відповідач 1 відмовив у внесені змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та просив зобов`язати відповідача 2 - Долинську міську раду Кіровоградської області внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в частині запису про право Управління Державної казначейської служби у Долинському районі Кіровоградської області постійного користування земельною ділянкою.

Як зазначалося вище, державна реєстрація прав проводиться державним реєстратором з метою визнання і підтвердження від імені держави фактів набуття, зміни або припинення речових прав. Тобто така реєстраційна дія, як державна реєстрація прав може бути здійснена державним реєстратором виключно у разі наявності факту набуття, зміни або припинення речового права.

У свою чергу, процедура внесення змін до записів Державного реєстру прав, як окрема реєстраційна дія, та підстави для такого внесення врегульовані виключно статтею 26 Закону.

Так, відповідно до абзацу другого частини першої вказаної статті Закону у разі зміни ідентифікаційних даних суб`єкта права, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб`єкта управління об`єктами державної власності, відомостей про об`єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), за заявою власника чи іншого правонабувача, обтяжувача, а також у випадку, передбаченому підпунктом в пункту 2 частини шостої статті 37 Закону, вносяться зміни до записів Державного реєстру прав.

Виходячи з положень цієї статті внесення змін до записів Державного реєстру прав відбувається у випадках, прямо передбачених законодавством. Аналіз зазначених у статті 26 Закону підстав для внесення змін до записів Державного реєстру прав свідчить, що заява на внесення змін до записів Державного реєстру прав може мати місце виключно за наявності змін, які жодним чином не впливають на вже зареєстроване речове право в Державному реєстрі прав .

У свою чергу, наказом Міністерства юстиції України 12.12.2011 №3502/5 затверджено Порядок прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно , зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 грудня 2011 р. за № 1429/20167 (далі - Порядок).

Даний порядок визначає процедуру прийняття і розгляду заяв щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) та скасування записів (далі - заява) Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав), перелік документів, необхідних для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав, права та обов`язки суб`єктів, що є учасниками зазначеної процедури.

Пунктом 2.1 Розділу ІІ Порядку визначено, що для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав заявник подає органу державної реєстрації прав, державним реєстратором якого було проведено державну реєстрацію прав, або нотаріусу, яким проведено державну реєстрацію прав, заяву та документи, визначені цим Порядком.

При цьому, форма заяви про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно затверджена наказом Міністерства юстиції України від 17.04.2012 №595/5 Про впорядкування відносин, пов`язаних із державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.04.2012 за № 590/20903.

Пунктом 2.4 встановлено, що для внесення змін до записів Державного реєстру прав у зв`язку з допущенням технічної помилки заявник подає документ, у якому виявлено технічну помилку, та копії документів, визначені у пункті 2.3 цього розділу.

У разі допущення технічної помилки не з вини державного реєстратора заявник подає документ про внесення плати за внесення змін до запису Державного реєстру прав.

Приписами пункту 2.5 передбачено, що для внесення змін до записів Державного реєстру прав у зв`язку зі зміною відомостей про нерухоме майно, право власності та суб`єкта (суб`єктів) цього права, інші речові права та суб`єкта (суб`єктів) цих прав, обтяження прав на нерухоме майно та суб`єкта (суб`єктів) цих прав, що містяться у Державному реєстрі прав, які не пов`язані з проведенням державної реєстрації прав, заявник подає документ, що є підставою для зміни відомостей, копії документів, визначених у пункті 2.3 цього розділу, та документ про внесення плати за внесення змін до запису Державного реєстру прав.

Відповідно до пункту 2.9 Порядку, під час розгляду заяви та документів, що додаються до неї, державний реєстратор перевіряє наявність підстав для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав.

Згідно пункту 2.10 Порядку, за результатами розгляду заяви та документів, що додаються до неї, державний реєстратор приймає рішення щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав або рішення щодо відмови у внесенні змін до записів, відмови у внесенні записів про скасування державної реєстрації прав, відмови у скасуванні записів Державного реєстру прав.

Зважаючи на викладене, суд зазначає, що для внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно визначені законодавцем підстави та встановлено окрема процедура.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.12.2019 року позивач звернувся до відповідача 1 з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (а.с.31), а не з заявою про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, як зазначає у позовній заяві. Таким чином, рішення про відмову у внесенні змін до запису відповідачем 1 не приймалося, оскільки заява з документами відповідно до Порядку не подавалася.

За таких обставин, відповідач 1 правомірно розглянув подану позивачем заяву та документи з дотриманням положень Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1141 та Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд з прав людини указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04. 2005 (заява № 38722/02).

Отже, зрештою ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в рішенні від 01.12.2004 №18-рп/2004 дав визначення поняттю охоронюваний законом інтерес , який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям право (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

З наведеного слідує, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або чи мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.

В обґрунтування порушення прав та законних інтересів Управління Державної казначейської служби України у Долинському районі Кіровоградської області у обґрунтуванні позовній заяві зазначає, що відповідач відмовив у внесенні змін до запису та заявлених вимогах просить зобов`язати відповідача внести зміни. Проте, як встановлено судом, позивач з відповідною заявою про внесення змін не звертався.

З огляду на викладене, суд зазначає, що при зверненні до суду Управління Державної казначейської служби України у Долинському районі Кіровоградської області необхідно обирати було такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Щодо вимоги про зобов`язання Долинську міську раду Кіровоградської області внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в частині запису про право, суд зазначає наступне.

Статтею 6 Закону визначено, систему органів та суб`єкти, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав

Відповідно до частини 1 статті, організаційну систему державної реєстрації прав становлять:

1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи;

2) суб`єкти державної реєстрації прав:

виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації;

3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).

Частиною 2 статті визначено, що виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) набувають повноважень у сфері державної реєстрації прав відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення.

Приписами стаття 9 Закону встановлено повноваження суб`єктів державної реєстрації прав.

Згідно частини 1 статті до повноважень суб`єктів державної реєстрації прав належить:

1) забезпечення: проведення державної реєстрації прав; ведення Державного реєстру прав; взяття на облік безхазяйного нерухомого майна; формування та зберігання реєстраційних справ.

Зберігання реєстраційних справ у паперовій формі здійснюється виключно виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями за місцезнаходженням відповідного майна;

2) здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Разом з тим, правовий статус і компетенція державного реєстратора прав та їх обтяжень визначені статтею 10 Закону №1952-IV. За приписами пунктів 1, 2, 8 частини третьої цієї статті державний реєстратор, зокрема:

- встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

- перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Згідно із частиною першою статті 11 вказаного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

На підставі аналізу зазначених норм права суд зауважує, що Долинська міська рада Кіровоградської області є суб`єктом державної реєстрації прав, до повноважень якої не належить вчинення реєстраційних дій. Тому, заявлена позовна вимога є безпідставною та задоволенню не підлягає.

З аналізу зазначених норм прав, спосіб захисту та предмету позову, суд дійшов до висновку про те, що заявлені в даному адміністративному позові позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки є безпідставними та не ґрунтуються на приписах законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Водночас, з огляду на підстави виникнення спірних правовідносин суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, право або інтерес позивача, який вважає себе постійним користувачем земельної ділянки, може бути порушено внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про наявність права власності (користування) іншої особи. При цьому рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (користування) (частина друга статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду 22 серпня 2018 року справа № 925/1265/16 (провадження № 12-158 гс18) .

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 77 КАС України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

На думку Кіровоградського окружного адміністративного суду, відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій під час прийняття оскаржуваного позивачем рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України , мотивація, на яку посилаються позивач, не дає суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували доводи відповідача, а відтак відсутні підстави для задоволення позову.

VІ. Судові витрати.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати у відповідності до статті 139 КАС України розподілу та присудженню не підлягають.

Керуючись ст.ст.139, 246, 255, 292-297, 325, КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Управління Державної казначейської служби України у Долинському районі Кіровоградської області про визнання протиправним та скасування рішення, а також, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст.ст.255, 295 КАС України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30-денний строк з дня отримання його копії.

Згідно до пп.15.5 п.1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 06 березня 2020 року.

Суддя

Кіровоградського окружного

адміністративного суду Р.В. Жук