Рішення

від 10.03.2020 по справі 420/7234/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/7234/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

судді - Бутенка А.В.,

за участю секретаря - Філімоненка А.О.,

за участю сторін:

представник позивача - Петров Є.В.

представник відповідача - Моргун Х.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЛАГОДА" (66862, Одеська область, Ширяївський район, с. Маркевичиве, вул. Віноградна, 4) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 18.11.2019 року №000500501, №000501501,

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог.

До суду надійшов адміністративний позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЛАГОДА" до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому просить суд:

- Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000500501 від 18.11.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 713 190,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 178 298,00грн.

- Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000501501 від 18.11.2019 року, яким застосовано штраф у сумі 354 511,00 грн.

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Позивач не згоден із висновками, зробленими посадовими особами контролюючого органу в Акті перевірки через їх безпідставність, необ`єктивність та невідповідність фактичним обставинам, первинним документам Позивача й вимогам діючого податкового законодавства України, а тому оскаржувані рішення є таким, що суперечать чинному законодавству, підлягають визнанню протиправними та скасуванню повністю.

26.12.2019 року, від Відповідача надійшов відзив на позов. В обґрунтування зазначено, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, на думку відповідача оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені законно, на підставі діючого законодавства, а тому є правомірними з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву.

Заяви, клопотання учасників справи.

02.01.2020 року до суду від представника Позивача, надійшла відповідь на відзив, в якій наполягає на задоволенні позовних вимог.

Інших заяв чи клопотань від сторін, до суду не надходило. Інші процесуальні дії судом не вчинялись.

Представник Позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, зазначених у позові та відповіді на відзив.

Представник Відповідача, заперечував щодо задоволення позовних вимог, з підстав зазначених у відзиві на позов.

Обставини справи.

Згідно з планом-графіком проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання на 2019 рік, на підставі п. п. 20.1.4, п. 20.1, ст. 20, п. п. 75.1.2, п. 75.1, ст. 75, п. 77.1, п. 77.4, ст. 77 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 12.09.2019 №63 та від 08.10.2019 №734, ГУ ДПС в Одеській області проведено документальну планову виїзну перевірку Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ЗЛАГОДА , код ЄДРПОУ 00850365 податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, валютного - за період з 01.01.2016 по31.12.2018 єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, дотримання іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018.

За результатами перевірки складено акт від 23.10.2019 №194/15-32-05-01/00850365 з додатками, згідно якого встановлено наступні порушення:

- п. 44.1, ст. 44, п. 185.1, ст. 185, п. 187.1, ст. 187, п. 188.1, ст. 188, п. 198.5, ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 731 129 грн.

- п.201.1., п.201.10,ст.201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2756- VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого СТОВ Злагода не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на загальну суму 731 129 грн.

На підставі акту перевірки ГУ ДПС в Одеській області від 23.10.2019 року № 194/15- 32-05-01/0085036 сформовано та направлено поштовим відправленням з повідомленням СТОВ Злагода податкові повідомлення-рішення, яке ТОВ СТОВ ЗЛАГОДА отримало 25.11.2019 року:

- №000500501 від 18.11.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 713 190,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 178 298,00грн.;

- №000501501 від 18.11.2019 року, яким застосовано штраф у сумі 354 511,00 грн.

Позивач вважає податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а тому звернувся із даним позовом до суду.

Джерела права й акти їх застосування.

Оцінюючи дії та рішення суб`єкта владних повноважень, суд з урахуванням приписів ч. 2 ст. 2 КАС України, дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі ПК України).

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК Украіни, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарськоі' діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбуваеться зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податку зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 44.2 ст. 44 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

П. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N 2755- VI, із змінами та доповненнями, об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з податку на додану вартість з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно зп. 189.1 ст. 189 ПКУ, у разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов`язаній з постачальником особі, суб`єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. "г" п. 198.5 ст. 198 ПКУ платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених п. 189.9 ст. 189 ПКУ).

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201,11 статті 201 нього Кодексу. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Також, пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до абз. 5 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІУ(далі - Закон № 996-ХІУ), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІУ бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та повинні мати назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ: зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Висновки суду.

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Щодо правомірності віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту, як вбачається з Акту перевірки, перевіряючі дійшли висновку, що в періоді, який перевірявся основним видом діяльності підприємства являлось вирощування сільськогосподарської продукції, що засівалася на орендованих сільськогосподарських земельних ділянках з метою її реалізації. Для здійснення даної діяльності СТОВ Злагода придбавались відповідні товари, роботи, послуги (насіння, хімія, добрива, паливно-мастильні матеріали, інше) вартість яких відносилась до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно наданих до перевірки первинних документів встановлено знищення попередньо засіяної сільскогосподарської продукції.

При вирощуванні вищевказаної продукції СТОВ Злагода було використано та віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість товарно-матеріальних цінностей (паливно-мастильні матеріали, хімія, добрива) на суму ПДВ 225 497,00 грн.

Перевіркою встановлено невикористання у власній господарській діяльності придбаних товарно-матеріальних цінностей (паливно-мастильні матеріали, хімія, добрива) на суму ПДВ 225 497,00 грн. у зв`язку з використанням їх при вирощуванні врожаїв озимої пшениці, озимого ячменю, гречки, які були знищені.

Перевіркою встановлено, що в зв`язку з не віднесенням до складу податкових зобов`язань з ПДВ та не реєстрацією податкових накладних на вартість товарно-матеріальних цінностей, які не використовувались у власній господарській діяльності, посадовими особами СТОВ Злагода був порушений п. 198.5, ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ із змінами та доповненнями.

Однак з такими твердженнями суд не погоджується з огляду на наступне.

Суд зазначає, що висновки податкового органу про невикористання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) з огляду на загибель посівів є неправомірною, оскільки підприємницька діяльність, зокрема у сільськогосподарській сфері, пов`язана з певними ризиками, у тому числі, з ризиком втрати посівів з об`єктивних причин, незалежних від виробника, і витрати, понесені в зв`язку з організацією таких посівів, є частиною господарської діяльності сільськогосподарського підприємства, незалежно від результатів врожаю.

Верховний суд по справі N 804/4853/14 від 10 вересня 2019 року дійшов тотожнього висновку.

Так, згідно з висновками, відповідно до акту від 02.06.2017 року земельні ділянки, на яких загинули 160 га озимої пшениці та 118 га озимого ячменю, після перекультивації були засіяні соняшником з 26 по 30 травня 2017 року. Усі витрати понесені раніше на цих площях під посів озимого ячменю та пшениці, використані для вирощування соняшника. Відповідно до акту від 03.10.2018 року земельна ділянка 84 га, на якій загинула гречка, засіяна озимим ячменем 1-2 жовтня 2018 року. Усі затрати понесені у результаті посіву гречки у вигляді мінеральних добрив, засобів захисту рослин, а також дизпалива використані на вирощування озимого ячменю. Копії актів від 02.06.2017 року та 03.10.2018 року додатково надані СТОВ Злагода податковому органу разом с запереченнями до акту перевірки від 23.10.2019 року № 194/15-32-05-01/0085036.

Отже, відповідач протиправно порівнює поняття отримання прибутку та мета отримання прибутку, яка передбачена п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд вважає, що СТОВ Злагода придбані товарно - матеріальні цінності (паливно - мастильні матеріали, хімія, добрива) на суму ПДВ 225 497,00 грн. правомірно віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ.

Також, перевіркою встановлене, що у періоді який перевірявся СТОВ Злагода було придбано легковий автомобіль Porsche Масаn. Суми придбання легкового автомобіля Porsche Масаn, вартість технічного обслуговування та ремонту віднесено СТОВ Злагода до складу податкового кредиту з ПДВ на підставі виписаних та зареєстрованих податкових накладних на загальну суму 400 774 грн.

За результатами перевірки з урахуванням наданих первинних, бухгалтерських та інших документів встановлено використання автомобілю Porsche Масаn не у власній господарській діяльності станом на кінець періоду, що перевірявся (31.12.2018) у зв`язку з наступним:

- для автомобілю Porsche Масаn норми витрат палива не визначались;

- до перевірки не надано подорожні листи або інші первинні документи, які б містили

- інформацію про використання автотранспортному засобу і чи пов`язане таке

- використання з власною господарською діяльністю;

- усні пояснення директора;

- придбання СТОВ Злагода у HACK Оранта Зеленої карти - обов`язкового міжнародного страхового сертифікату, наявність якого є обов`язковою умовою для водіїв, які планують виїхати за кордон на власному автомобілі до країн - членів Міжнародної системи. Разом з тим, до перевірки не надано документи, що підтверджують виїзд працівників СТОВ Злагода за кордон.

В зв`язку з невіднесенням до складу податкових зобов`язань з ПДВ та не реєстрацією податкових накладних на вартість придбання легкового автомобіля Porsche Масаn, вартість технічного обслуговування та ремонту автомобіля Porsche Масаn, яке не використовувалось у власній господарській діяльності, посадовими особами СТОВ Злагода був порушений п. 198.5, ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями.

Суд не погоджується з таким висновком податкового органу з огляду на наступне.

Нормування витрат на паливо та мастильні матеріали регулюється, зокрема, Нормами витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, які затверджено Наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 року N 43 (надалі за текстом - "Норми витрат"). Державну реєстрацію вказаного документа як нормативно-правового акту Міністерством юстиції України не проведено.

За змістом загальних положень вказаного акту Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті призначені для планування потреби підприємств, організацій та установ (надалі - підприємств) в паливно-мастильних матеріалах і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії і раціонального використання нафтопродуктів, а також можуть застосовуватись для розроблення питомих норм витрат палива.

Відповідно до листа Міністерства юстиції України "Відносно наказу Міністерства транспорту від 10 лютого 1998 року N 43" від 28.02.2014 року N 1112-0-4-14/10.1 зазначений наказ є актом нормативно-технічного характеру і у відповідності до підпункту "е" пункту 5 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року N 731, державній реєстрації в Міністерстві юстиції не підлягає і є діючим без такої.

Верховний Суд у постанові від 3.04.2018 року по справі 817/1429/16 зазначив наступне: "судами першої та апеляційної інстанцій обгрунтовано встановлено протиправність дій податкового органу при визначенні понаднормованості витрат, внаслідок застосування нормативного акту, який не зареєстрований Міністерством юстиції України, не є нормативно-правовим актом у розумінні частини 2 статті 117 Конституції України, а відтак, не підлягає застосуванню судом, відповідно до положень принципу законності, передбаченого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року) та не є джерелом права, яке застосовується судом, згідно з статтею 7 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, яка діє після 15 грудня 2017 року), і має виключно рекомендаційний характер при плануванні витрат палива з метою його раціонального використання.

Отже, слід зазначити, що такі норми не є обов`язковими до застосування на підприємствах, які не входять до сфери управління Мінтрансу України, а мають для них рекомендаційний характер. Таку саму думку наведено в листі №02-14/1232 та у численних судових рішеннях.

При цьому, іншого нормативного документа, що дає змогу визначити кількість витраченого пального крім вищевказаного Наказу № 43 немає.

Таким чином, директор СТОВ Злагода був позбавлений можливості встановити норми витрат, які б однозначно визнав податковий орган, не встановлення витрат ПММ на транспортний засіб не може бути підставою для невизнання використання такого транспортного засобу у господарській діяльності підприємства.

Судом встановлено та незаперечується Відповідачем, що СТОВ Злагода на підтвердження використання транспортного засобу у власній господарській діяльності надало податковому органу разом з запереченнями до акту перевірки від 23.10.2019 року № 194/15-32-05-01/0085036 додаткові документи:

- Подорожні листи у кількості 15 шт.;

- Наказ про відрядження №7 від 21 серпня 2018 року до республіки Молдова;

- Наказ про відрядження №9 від 27.12.2017 року в Автономну республіку Крим.

Суд зазначає, що наказ про відрядження №7 від 21 серпня 2018 року до республіки Молдова, підтверджує виїзд працівника - директора СТОВ Злагода за кордон, який пов`язаний з власною господарською діяльністю СТОВ Злагода та обґрунтовує придбання СТОВ Злагода у HACK Оранта Зеленої карти - обов`язкового міжнародного страхового сертифікату.

Крім цього, відповідно до акту виконаних робіт від 29 листопада 2019 рок вбачається, загальний пробіг транспортного засобу за три роки експлуатації транспортного засобу станом на 29.11.2019 року становить 12 960 км., тобто приблизно 4000 км на рік.

Постановою КМУ від 10 квітня 2013 року Про затвердження Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів встановлено нормативний середньорічний пробіг транспортних засобів, який становить 27 000 (двадцять сім) тис. кілометрів.

Таким чином, пробіг транспортного засобу в 4 000 (чотири) тисячі кілометрів набагато менший ніж нормативний, що додатково свідчить про те, що транспортний засіб не використовувався у власних цілях співробітників підприємства, а використовувався у господарській діяльності.

Відповідно до відповіді №3870/1015-32-05-01-10 від 13.11.2019 року на заперечення СТОВ Злагода податковим органом при прийнятті податкового повідомлення-рішення враховано заперечення та додаткові документи.

На підставі викладеного, суд вважає, що СТОВ Злагода правомірно віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ вартість придбання легкового автомобіля, вартість технічного обслуговування та ремонту автомобіля, який використовувся у власній господарській діяльності СТОВ Злагода на загальну суму 400 774 грн.

Крім того, перевіркою встановлено, що в періоді, який перевірявся на СТОВ Злагода здійснювалось безоплатне годування власних працівників. Перевіркою встановлено, що в порушення п. 185.1, ст.185, п. 187.1, ст.187, п.188.1,ст. 188 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-У1 із змінами та доповненнями СТОВ Злагода не віднесено до складу податкових зобов`язань з ПДВ, не складено та не зареєстровано податкові накладні на суми безоплатно наданих продуктів харчування в розмірі ПДВ 104 858 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України від 14 грудня 1992 року N 2694-ХІІ "Про охорону праці", керівник підприємства (роботодавець) може за власні кошти додатково встановлювати за колективним договором (угодою, трудовим договором) працівникові пільги і компенсації, не передбачені законодавством.

Судом встановлено, що відповідно до колективних договорів, укладених на СТОВ Злагода на 2016 - 2017 роки та 2018 - 2020 роки, роботодавець за власні кошти додатково встановив гаряче харчування працівників безкоштовно (безоплатно). В зв`язку з цим, оподаткування операцій з безоплатного забезпечення працівників харчуванням залежить від умов, згідно з якими здійснюється таке забезпечення.

Копії колективних договорів додатково надані СТОВ Злагода податковому органу разом із запереченнями до акту перевірки від 23.10.2019 року № 194/15-32-05-01/0085036.

Таким чином, безоплатне забезпечення працівників харчуванням, яке здійснюється за ініціативи работодавця, є операцією з продажу такого харчування, яка є об`єктом оподаткування ПДВ та при здійсненні якої ПДВ нараховується у загальному порядку.

Суд зазначає, що платник податку при придбанні харчування включає суми ПДВ, сплачені (нараховані) при його придбанні, до складу податкового кредиту за наявності складеної та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкової накладної.

Таким чином, суми ПДВ, нараховані (сплачені) платником податку у зв`язку з придбанням харчування, у разі обов`язкового забезпечення працівників харчуванням, включаються до складу податкового кредиту за умови наявності відповідного документального підтвердження (податкові накладні / розрахунки коригування до таких податкових накладних, зареєстровані в ЄРПН, митні декларації, інші документи, передбачені п. 201.11 ст. 201 ПКУ).

При цьому, якщо вартість зазначеного харчування включається до вартості товарів/послуг, операції з постачання яких є об`єктом оподаткування та пов`язані з отриманням доходів, дані товари визнаються такими, що призначаються для використання / використані в господарській діяльності, і додаткового нарахування податкових зобов`язань за правилами, встановленими п. 198.5 ст. 198 ПКУ, не здійснюється.

Суд зазначає, що Відповідачем не заперечується:

- наявність відповідного документального підтвердження на придбання продуктів харчування (податкові накладні / розрахунки коригування до таких податкових накладних, зареєстровані в ЄРПН, що передбачені п. 201.11 ст. 201 ПКУ);

- що СТОВ Злагода провадить господарську діяльність, яка пов`язана з виробництвом та реалізацією товарів та спрямована на отримання доходу;

- що СТОВ Злагода здійснювалось безоплатне годування власних працівників, задіяних саме в господарській діяльності СТОВ Злагода , що пов`язана з виробництвом та реалізацією товарів та спрямована на отримання доходу;

- відповідно до колективних договорів, укладених на СТОВ Злагода на 2016 - 2017 роки та 2018 - 2020 роки, роботодавець за власні кошти додатково встановив гаряче харчування працівників безкоштовно (безоплатно).

Аналогічний висновок містить відповідь Державної фіскальної служби, яка оприлюднена на сайті відомства (http://dp.sfs.gov.ua/media-ark/news-ark/print-348244.html)

Також, згідно з ч.1 ст.9-1 Кодексу законів про працю України, підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників.

На роботах з шкідливими умовами праці працівникам видаються безплатно за встановленими нормами молоко або інші рівноцінні харчові продукти (ч.1 ст. 166 Кодексу законів про працю України).

Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством (ч.1 ст.7 Закону України Про охорону праці ).

Суд зазначає, що відповідно до пп. в , г ч.1 ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі; жінки, які працюють трактористами-машиністами, машиністами будівельних, шляхових і вантажно- розвантажувальних машин, змонтованих на базі тракторів і екскаваторів, - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 15 років на зазначеній роботі.

Гаряче харчування є заходом з охорони праці робітників, задіяних на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, на виконання приписів ст.7 Закону України Про охорону праці .

Таким чином, суд вважає, що СТОВ Злагода правомірно віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ суми безоплатно наданих продуктів харчування працівникам в розмірі ПДВ 104 858 грн. у періоді з січня 2016 року по грудень 2018 року.

Щодо висновку податкового орану про порушення СТОВ Злагода п.201.1., п.201.10,ст.201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2756-УІ, із змінами та доповненнями, в результаті чого СТОВ Злагода не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на загальну суму 731 129 грн., суд зазначає, що це порушення є похідним від порушення зазначеного в акті щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму 731 129 грн.

В зв`язку з відсутністю заниження ПДВ на загальну суму 731 129 грн., у СТОВ Злагода відсутній обов`язок щодо складання та реєстрації в ЄРПН податкових накладних на загальну суму 731 129 грн.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про безпідставність висновків Відповідача, а тому відсутні підстави вважати про порушення Позивачем приписів Податкового Кодексу України, у зв`язку з цим податкові повідомлення-рішення від 18.11.2019 року №000500501, №000501501 є протиправними та підлягають скасуванню у судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЛАГОДА" (66862, Одеська область, Ширяївський район, с. Маркевичиве, вул. Віноградна, 4) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 18.11.2019 року №000500501.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 18.11.2019 року №000501501.

Стягнути на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЛАГОДА" (код ЄДРПОУ 00850365) з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370), сплачений судовий збір у розмірі 18689 (вісімнадцять тисяч шістсот вісімдесят дев`ять) гривень 10 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до Наказу Одеського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 року № 3-ВД/ТМ/С, суддя знаходився у відрядженні тривалістю 5 календарних днів, з 02 по 06 березня 2020 року для участі у підготовці суддів окружних адміністративних судів, тому повний текст судового рішення складений та підписаний 10.03.2019 року.

Суддя Бутенко А.В.

.