Постанова

від 10.03.2020 по справі 200/10057/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2020 року справа №200/10057/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів: Арабей Т.Г., Міронової Г.М., секретар судового засідання - Мирошниченко О.Л.,

за участю:

представника позивача - Попович К.О., на підставі ордеру КВ № 819423 від 10.03.2020 року,

представника відповідача - Помалюк І.В., на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року у справі № 200/10057/19-а (головуючий І інстанції Голошивець І.О. текст рішення складено у приміщенні суду за адресою: вул. Добровольського, 1, м. Слов`янськ Донецької області) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АБЗ Промбуд до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю АБЗ ПРОМБУД (далі-позивач, ТОВ АБЗ ПРОМБУД ) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (відповідач, ГУ ДФС у Донецькій області), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0005871411 від 26.07.2019 року про збільшення сум грошового зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю АБЗ ПРОМБУД з податку на додану вартість на загальну суму 728356,25 грн., прийняте Головним управлінням ДФС у Донецькій області відносно Товариства з обмеженою відповідальністю АБЗ ПРОМБУД (т.1, а.с. 4-15).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Донецькій області № 0005871411 від 26.07.2019 про збільшення сум грошового зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю АБЗ ПРОМБУД з податку на додану вартість на загальну суму 728356,25 грн. Стягнуто з Головного управління ДФС у Донецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АБЗ ПРОМБУД суму судових витрат у розмірі 10925,35грн (т.3,а.с. 3-8).

Відповідач з вказаним рішенням суду не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій послався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просив скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що ГУ ДФС у Донецькій області відповідно до норм ПК України та на підставі наказу ГУ ДФС у Донецькій області від 07.06.2019 року № 1093 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ АБЗ ПРОМБУД за період діяльності з 01.10.2018 року по 31.12.2018 року з питань дотримання повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом - постачальником ТОВ УКРТОПСНАБ за жовтень 2018 року з урахуванням віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у грудні 2018 року. Перевіркою встановлено завищення підприємством податкового кредиту у розмірі 582 685,00грн. за грудень 2018 року. З наданих позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних не підтверджується можливість здійснення операцій транспортування, оприбуткування в пункті призначення нафтопродуктів, оскільки підприємство за адресою вказаною у товарно-транспортних накладних не мало основних засобів та земельних ділянок у власності та у платному користуванні. Вважає, що документи надані до перевірки по взаємовідносинам із контрагентом - постачальником ТОВ УКРТОПСНАБ`за жовтень 2018 року з урахуванням віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у грудні 2018 року, не можуть за змістом п.44.1 ст. 44 ПК України вважатися документами для підтвердження даних податкового обліку і звітності ТОВ АБЗ ПРОМБУД . Посилається на правову позицію Верховного Суду викладену в постанові від 14.05.2019 року по справі 825/3990/14, від 06.06.2019 року по справі 807/2202/15 та від 06.08.2019 року по справі № 160/8441/18 в яких зазначено, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту та складу витрат належними документами первинного обліку покладається на платника - покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання на суму понесених витрат, що підлягають перерахуванню до бюджету. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо (т.3, а.с. 12-15).

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що з наданих підприємством документів вбачається, що вони містять всі обов`язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і в розумінні цього Закону є первинними, тобто такими, що підтверджують здійснення господарських операцій з постачання товарів, фактичний рух активів та зміну у власному капіталі позивача. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим (т.3, а.с. 32-34).

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2020 року замінено відповідача по справі - Головне управління ДФС у Донецькій області на Головне управління ДПС у Донецькій області

Відповідно до приписів статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Суд, заслухав суддю - доповідача, перевірив матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, встановив наступне.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ТОВ АБЗ ПРОМБУД є юридичною особою, код ЄДРПОУ № 36652075, юридична адреса: 84206, Донецька область, м. Дружківка, вул. Енгельса Ф., буд. 83, прим. 80, про свідчить (т. 1 а.с. 210-216).

Головним управління ДФС у Донецькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю АБЗ ПРОМБУД (далі - позивач) за період діяльності з 01.10.2018 року по 31.12.2018 року з метою контролю за дотриманням повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість (далі - ПДВ) по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ УКРТОПСНАБ (ЄДРПОУ: 37670467) за жовтень 2018 року з урахуванням віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту у грудні 2018 року. За результатами перевірки відповідачем складено акт перевірки від 24.06.2019 року № 643/05-99-14-11/36652075 ( далі - акт перевірки (т.1 а.с. 16-44).

Відповідно до висновків акту перевірки встановлено порушення:

- ст. 1,4, п. 1,2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні, від 16.07.1999 року № 996-ХІV зі змінами і доповненнями в результаті документального оформлення відносин щодо придбання товарів, по яких не підтверджується реальність здійснення приймання-передачі права власності в місці, розташованому на митній території України та відсутні об`єкти оподаткування, що підпадають під визначення пп. 14.1.36, пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 а) п. 185.1 ст.185, пп. а), в) п.186.1 ст.186 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ із змінами та доповненнями, з контрагентом ТОВ УКРТОПСНАБ ЄДРПОУ: 37670467) за жовтень 2018 року.

- пп. а п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, ст.. 198 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ із змінами та доповненнями, ТОВ АБЗ ПРОМБУД завищено податковий кредит у рядках 10.1 та 17 всього у сумі 582685,00 грн., у т.ч. за грудень 2018 року у сумі 582685,00 грн. в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевіряється, на загальну суму 582685,00 грн. у т.ч. за грудень 2018 року у сумі 582685,00 грн.

На підставі акту перевірки, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення форми Р № 0005871411 від 26.07.2019 року про збільшення сум грошового зобов`язання позивача за платежем ПДВ з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 728356,25 грн. з яких: за податковими зобов`язаннями - 582685,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 145671,25 грн. (т. 1 а.с. 48-49).

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як слідує зі ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов`язків. При цьому загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 цього Кодексу).

З приписів статті 6 ЦК України вбачається, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Отже, одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Вирішуючи питання щодо реальності господарських операцій ТОВ АБЗ ПРОМБУД з контрагентом ТОВ УКРТОПСНАБ , колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ АБЗ ПРОМБУД (Покупець) та ТОВ УКРТОПСНАБ (Постачальник) укладено договір на поставку нафтопродуктів № УТС-1610 від 16.10.2018, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах договору прийняти та оплатити, бітум нафтовий дорожній БНД 60/90, найменування, кількість, ціна яких вказана в накладних документах та цей товар, які оформленні на кожну окрему партію товару. (т.1 а.с.52-54).

Між ТОВ АБЗ ПРОМБУД (Покупець) та ТОВ УКРТОПСНАБ (Постачальник) укладено договір на поставку нафтопродуктів № УТС-2610-ДТ від 26.10.2018, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах договору прийняти та оплатити, паливо дизельне ЕN590, найменування, кількість, ціна яких вказана в накладних документах та цей товар, які оформленні на кожну окрему партію товару. (т.1 а.с.55-57).

В матеріалах справи містяться сертифікати відповідності на бітум нафтовий дорожній БНД 60/90 та на паливо дизельне ЕN590, в яких зазначено виробника та характеристики товару (т. 1 а.с. 95,96).

Обставини реальності виконання господарських зобов`язань за правочином в частині виконання зобов`язань підтверджуються складеними та підписаними між ТОВ АБЗ ПРОМБУД (Покупець) та ТОВ УКРТОПСНАБ (Постачальник) видатковими накладними № УТС - 16101 від 16.10.2018 року, № УТС - 1710 від 17.10.2018 року, № УТС - 2210 від 22.10.2018 року, № УТС - 2310 від 23.10.2018 року, № УТС - 2410 від 24.10.2018 року, № УТС - 3126 від 25.10.2018 року, № УТС - 26101 від 26.10.2018 року, № УТС - 29101 від 29.10.2018 року, № УТС - 3010 від 30.10.2018 року, № УТС - 3110 від 31.10.2018 року; № УТС- 2610 від 26.10.2018 року; товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів від 16.10.2018 року № 101618/1, від 17.10.2018 року № 101718/1, від 22.10.2018 року № 102218/1, від 23.10.2018 року № 102318/1, від 24.10.2018 року № 102418/1, від 25.10.2018 року № 102518/1, від 26.10.2018 року № 102618/1, від 29.10.2018 року № 102918/1, від 30.10.2018 року № 103018/1, від 31.10.2018 року № 103118/1; від 26.10.2018 року № 102618/1. (т. 1 а.с. 58-79)

Зобов`язання по оплаті вартості придбаних товарів були виконані позивачем на підставі платіжних доручень № 443 та №444 від 14.12.2018, банківської виписки від 29.11.2018. (т.2 а.с.29-31).

Згідно ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, що не заборонена законом.

У відповідності до ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

За положеннями ст. ст. 42-44 цього ж Кодексу підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Підприємництво здійснюється на основі в тому числі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

А отже, суб`єкти господарювання здійснюють господарську діяльність в залежності від специфіки роботи підприємства та на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені у статті 44 ПК України.

Згідно з абзацами першим, другим пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-XIV).

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону 996-XIV, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням має дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Визначення поняття господарської операції також наведене у статті 1 Закону 996-XIV, згідно положень якої господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частини першої статті 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного вище, визначення господарської операції пов`язане не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами пункту 198.1 статті 198 ПК України (тут і далі редакція кодексу в період формування позивачем податкового кредиту) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, у податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто, не відображають реальних подій (господарської операції), витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування та податковий кредит можуть вважатися не підтвердженими.

Наявність або відсутність окремих документів, таких як товарно-транспортні накладні, а так само помилки у їх оформленні не є безумовною підставою для висновків про відсутність господарської операції.

Колегія суддів вважає також за необхідне зауважити, що товаросупроводжувальний документ, на дефектність якого посилається апелянт, не може слугувати підставою для висновку щодо нереальності чи безтоварності укладеної угоди позивача з його контрагентом, оскільки такі документи не можуть однозначно ствердити про наявність таких фактів, з урахуванням тієї обставини, що правовідносини між господарюючими суб`єктами не пов`язані в сфері транспортування, так як основна їх мета - це купівля-продаж товару.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 806/8289/13-а (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 79410441).

При оцінці оспорюваних господарських операцій колегія суддів вважає цілком обґрунтованими доводи позивача, які підтверджено долученими до матеріалів справи копіями належним чином оформлених документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, та які містять достатні дані про зміст господарських операцій і їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій.

Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальників, як-от: пояснень посадової особи щодо її непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваного суб`єкта господарювання, судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Відсутність у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 813/66/16, від 06 листопада 2018 року у справі № 820/10024/13-а, від 26 лютого 2019 року у справі № 804/1433/16, від 02 квітня 2019 року у справі № 804/1444/14 (реєстраційні номера рішень в Єдиному державному реєстрі судових рішень 73843802, 77699736, 80235648, 80980117 відповідно).

Слід зазначити, що на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та його контрагентом, останній був внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та був зареєстрований платником податку на додану вартість.

Апеляційний суд не приймає посилання апелянта на висновки Верховного Суду, по іншим справам, оскільки з обставин даної справи та наданих доказів підтверджується реальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентами.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, укладені позивачем договори (правочини) відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт виконання господарських зобов`язань сторін підтверджується первинними та податковими документами, а тому колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про правомірність сформованого податкового кредиту підприємством на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з контрагентами.

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року у справі № 200/10057/19-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АБЗ Промбуд до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року у справі № 200/10057/19-а - залишити без змін.

Повний текст постанови складений та підписаний 10 березня 2020 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення окрім випадків визначених статтєю 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач: І.В. Геращенко

Судді: Т.Г. Арабей

Г.М. Міронова