Рішення

від 26.02.2020 по справі 640/12194/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2020 року м. Київ № 640/12194/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О., за участі секретаря судового засідання Морозової Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Філії Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд Акціонерного товариства Українська залізниця доПечерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання протиправними та скасування постанов, Представники:

позивача: Доронін К.Ю.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство Українська залізниця в особі Філії Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд Акціонерного товариства Українська залізниця (надалі - Позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві (надалі - відповідач), в якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову (уточнено дати оскаржуваних постанов) просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Коваль Л.І. від 04.06.2019, винесену в межах виконавчого провадження № 59265124, про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" виконавчого збору в розмірі 96 282,90 грн.;

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Коваль Л.І. від 12.06.2019, винесену в межах виконавчого провадження № 59265124, про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.10.2019 позовну заяву повернуто.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2019 ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.10.2019 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями, дану справу розподілено на суддю Григоровича П.О.

Ухвалою від 09.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі, призначено судове засідання для розгляду по суті на 04.02.2020, яке в подальшому відкладалось з метою отримання додаткових доказів для правильного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Крім того, ухвалою від 09.01.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю АГРО-ЕНЕРГО .

Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, посилаючись при цьому на відсутність у відповідача правових підстав для прийняття постанов про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження та виконавчого збору.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не прибули, будучи належним чином повідомленими про дату час та місце проведення судового засідання. Від відповідача до матеріалів справи подано належним чином засвідчену копію матеріалів виконавчого провадження №59265124, внаслідок чого суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір на підставі наявних письмових доказів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.04.2019 по справі №910/3099/19, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО-ЕНЕРГО задоволено повністю.

Стягнуто з Акціонерного товариства Українська залізниця в особі виробничого підрозділу Подільське територіальне управління філії Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд ПАТ Укрзалізниця на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО-ЕНЕРГО 948 600,00 грн. основного боргу та 14 229,00 грн. судового збору. Видано наказ.

Як вбачається зі змісту мотивувальної частини вказаного рішення Господарського суду міста Києва, підставою для його прийняття стали обставини існування заборгованості позивача перед контрагентом по договору про закупівлю № УЗ/ЦБМЕС-18893/ю від 07.12.2018.

04 червня 2019 державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Коваль Л.І. відкрито виконавче провадження №59265124 з метою примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 08.05.2019 №910/3099/19 про стягнення з позивача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО-ЕНЕРГО 948 600,00 грн. основного боргу та 14 229,00 грн. судового збору

Відповідно до п.3 резолютивної частини постанови про відкриття виконавчого провадження, вирішено стягнути з боржника виконавчий збір в розмірі 96282,90 грн.

В подальшому, в рамках зазначеного виконавчого провадження державним виконавцем прийнято оскаржувані постанови від 04.06.2019: 1) про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 96282,90 грн та 2) про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 301,00 грн.

Позивач вважає, що оскаржувані постанови прийняті з порушенням вимог законодавства, а тому звернувся до суд з даним позовом.

Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Закон України Про виконавче провадження № 1404-VІІІ від 02.06.2016 року визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Частиною 1 статті 18 Закону України Про виконавче провадження визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У відповідності до частини 4 статті 18 Закону України Про виконавче провадження вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Згідно статті 3 Закону України Про виконавче провадження примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів:

1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;

2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;

3) виконавчих написів нотаріусів;

4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;

6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;

8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;

9) рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Частиною 1 статті 26 Закону України Про виконавче провадження визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

У відповідності до частини 5 статті 26 Закону України Про виконавче провадження виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За змістом ч.2 ст.27 Закону України Про виконавче провадження , виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості зі сплати аліментів.

Разом з тим, відповідно до положень ч.9 ст.27 Закону України Про виконавче провадження , виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

В свою чергу, пунктом 9 частини першої статті 39 цього Закону передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Як підтверджується наявною в матеріалах справи копією постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 19.06.2019 ВП №59265124, виконавче провадження закінчено на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України Про виконавче провадження .

При цьому, під час винесення постанови про стягнення з позивача виконавчого збору, відповідачем, як свідчать матеріали виконавчого провадження, не було вчинено жодних дій з метою перевірки обставин добровільного виконання боржником рішення суду, в тому числі і до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Так, платіжними дорученнями №1870845 від 31.05.2019 та №258 від 11.05.2019 (виконавче провадження відкрито 04.06.2019) позивачем сплачено на користь ТОВ Агро-Енерго кошти в сумі 948 600,00 грн з призначенням платежу за виконані роботи з монтажу на об`єкті вокзал ст. Роздільна, згідно договору №УЗ/ЦБМЕС-18893/Ю від 07.12.2018 без пдв .

Оригінали платіжних доручень з відміткою банку про їх проведення долучено позивачем до матеріалів справи. А ні відповідачем, а ні третьою особою не заперечено і не спростовано факту сплати позивачем коштів в сумі 948 600 грн на користь третьої особи на підставі вказаних платіжних документів.

Проте, доказів сплати на користь третьої особи 14 229,00 грн судового збору позивачем не надано.

Враховуючи наведене, оскільки в матеріалах справи наявні докази виконання боржником рішення суду в частині суми в розмірі 948 600 грн до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині, внаслідок чого постанова про стягнення виконавчого збору в сумі 94860,00 грн (10% від 948 600) є протиправною та підлягає скасуванню.

Стосовно стягнення з позивача витрат виконавчого провадження, суд зазначає наступне.

За змістом ч.ч.1-3 ст.42 Закону України Про виконавче провадження , кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Відповідно до постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, відповідачем вирішено стягнути з позивача 301,00 грн.

Як дослівно зазначено в мотивувальній частині постанови від 12.06.2019 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження: В ході проведення виконавчих дій понесено витрати виконавчого провадження

Проте, в порушення ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем до матеріалів справи не надано жодного доказу понесення витрат в сумі 301,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова від 12.06.2019 року про стягнення витрат виконавчого провадження є протиправною, винесеною без дотримання вимог законодавства, з порушенням норм Закону України Про виконавче провадження , а тому підлягає скасуванню, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновків про часткове задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Коваль Л.І. від 04.06.2019, винесену в межах виконавчого провадження № 59265124, про стягнення з Акціонерного товариства Українська залізниця виконавчого збору в частині 94 860,00 грн.;

3. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Коваль Л.І. від 12.06.2019, винесену в межах виконавчого провадження № 59265124, про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.

4. В решті позову відмовити.

4. Стягнути на користь Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Філії Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд Акціонерного товариства Українська залізниця понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3813,61 грн (три тисячі вісімсот тринадцять грн 61 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві

АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ в особі Філії Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд Акціонерного товариства Українська залізниця (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 40075815, адреса: 03680, м.Київ, ВУЛИЦЯ ТВЕРСЬКА, будинок 5).

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ ВІДДІЛ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ У МІСТІ КИЄВІ ЦЕНТРАЛЬНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ (М. КИЇВ) (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 41216199, адреса: 01011, м.Київ, ВУЛИЦЯ РІЗНИЦЬКА, будинок 11-Б).

Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 28.02.2020.

Суддя П.О. Григорович