Рішення

від 10.03.2020 по справі 640/23327/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2020 року м. Київ № 640/23327/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О., розглянув в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Кідс Кутюр доГоловного управління Держпраці в Київській області про визнання протиправними та скасування припису і постанови, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Кідс Кутюр (надалі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Держпраці в Київській області (надалі - відповідач), в якому просить:

1) визнати протиправним та скасувати припис ГУ Держпраці в Київській області про усунення виявлених порушень № 1134/1520/АВ/П від 27.06.2018;

2) визнати протиправною та скасувати постанову ГУ Держпраці в Київській області про накладення штрафу № КВ1134/1520/АВ/ТД/ФС-412 від 25.06.2019.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Роз`яснено сторонам, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, посилаючись при цьому на те, що доводи Держпраці про використання ТОВ ТД Кідс Кутюр найманої праці 6 працівників, які не оформлені належним чином, є помилковими, внаслідок чого винесення припису та застосування штрафу є неправомірним.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись при цьому на те, що під час проведення інспекційного відвідування встановлено фактичний допуск 6 працівників до роботи без оформлення трудового договору (контракту), внаслідок чого застосування до позивача штрафу на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України є цілком обґрунтованим, припис правомірним, а позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

25 червня 2019 року відповідачем, на підставі акта інспекційного відвідування №КВ1134/1520/АВ від 07.06.2019, винесено оскаржувану постанову про накладення штрафу, а саме:

- КВ1134/1520/АВ/ТД/ФС-412, якою до позивача на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України (фактичний допуск 6 працівників до роботи без оформлення трудового договору (контракту)) застосовано штраф у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення в сумі 751140,00 грн (6 * 4173 грн) * 30).

Крім того, на підставі акта інспекційного відвідування Головним управлінням Держпраці у Київській області складено припис від 27.06.2019 (в приписі помилково зазначено дату 27.06.2018), яким зобов`язано директора позивача усунути порушення вимог ч.1 ст.24 КЗпП України в частині використання праці шести осіб без оформлення трудових відносин.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, припису та письмового відзиву відповідача, передумовою застосування до позивача штрафних санкцій, а також зобов`язання виконати вимоги припису, стали наступні обставини.

02 травня 2019 року до Державної служби України з питань праці від Зуб Анастасії Сергіївни надійшла заява про те, що з 03.12.2018 по 03.05.2019 вона працювала в ТОВ ТД Кідс Кутюр , офіційно оформлена не була, трудовий контракт не укладався. Станом на 03.05.2019 кошти за роботу не виплачені; директор Товариства ОСОБА_2 ухиляється від оподаткування допускаючи працівників без оформлення трудового договору.

На підставі зазначеної Заяви, Головним управлінням Держпраці у Київській області видано наказ від 04.06.2019 №2776, яким доручено заступнику начальника (інспектору праці) відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів управління з питань праці Головного управління Держпраці у Київській області Дмитренко Анні Володимирівні організувати проведення інспекційного відвідування на предмет додержання законодавства про працю, не оформлення трудових відносин ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ КІДС КУТЮР в період з 06 червня по 19 червня 2019 року.

Інспектором праці на підставі наказу № 2776 від 04.06.2019 та направлення № 1134 від 04.06.2019 було проведено перевірку у вигляді інспекційного відвідування на предмет додержання законодавства про працю, в тому числі не оформлення трудових відносин (надалі - перевірка).

Під час перевірки позивача посадовою особою Держпраці було виявлено порушення вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України, а саме: працівники допущені до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення ДФС про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зокрема, під час перевірки інспектором праці було встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю ТД Кідс Кутюр , за господарську та фінансову діяльність якого відповідає громадянка ОСОБА_2 , було допущено до роботи громадян ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , без оформлення трудових відносин відповідно діючого законодавства України, чим порушено законодавство про працю України, а саме вимоги ч.2 ст.30 Закону України Про оплату праці , ст.21-24 КЗпП України.

Зазначені висновки відповідача ґрунтуються виключно на наданих заявницею - ОСОБА_4 до інспекційного відвідування копіях: видаткових касових ордерів Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Кідс Кутюр , табелю обліку робочого часу Позивача за березень 2019 року, розрахункових відомостей та фотокопії приміщення Позивача з працівниками.

Разом з тим, під час проведення інспекційного відвідування директору Позивача вручено перелік документів, що необхідно надати, від 06.06.2019 Я№1134, відповідно до якого зобов`язано директора ОСОБА_2 у строк до 10:00 години 07.06.2019 надати копії належним чином завірених документів, необхідних для проведення інспекційного відвідування.

07 червня 2019 року директором Позивача надано документи, відповідно до яких станом на 06.06.2019 на Товаристві з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Кідс Кутюр працює один найманий працівник в особі громадянки ОСОБА_2 , яка працює на посаді директора. Директором Позивача, згідно переліку про надання документів від 06.06.2019, не надано інформації щодо наявності або відсутності договорів цивільно-правового характеру, які були укладені протягом 2017-2019 років, пояснення щодо ведення робіт, а також інформації щодо кількості працівників із зазначенням П. І. Б . залучених до робіт протягом 2017-2019 років. В той же час, директор Позивача наголошувала на тому, що в період з 2017-2019 років не використовувала найману працю більш, ніж двох осіб.

Однак, надані ОСОБА_2 пояснення та документи, посадовою особою Держпраці до уваги прийняті не були, внаслідок чого інспектором праці зроблено висновок, що директор Позивача вводить в оману посадових осіб Головного управління з метою уникнення відповідальності за допущення найманих працівників до роботи без оформлення з ними трудових правовідносин.

Не погоджуючись з обґрунтованістю наведених доводів відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V), дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з частиною четвертою статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому Законом №877-V порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону (частина п`ята статті 2 Закону № 877-V).

Тлумачення цієї норми вказує на те, що органи державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення в першу чергу повинні ураховувати особливості правового регулювання, визначені законами у відповідній сфері та міжнародними договорами, одночасно звертаючи увагу на правила перелічені в частині п`ятій статті 2 Закону № 877-V та, якщо певні правовідносини не врегульовані законами у відповідній сфері та міжнародними договорами, звертатись до інших норм Закону № 877-V.

Закону, який би регулював правовідносини зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері дотримання законодавства про працю та зайнятість населення на цей час відсутній, а тому спеціальним законодавчим актом, який регулює ці правовідносини є Закон № 877-V незважаючи на те, що він регулює правовідносини зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності для багатьох органів контролю.

Відповідно до статті 3 Закону № 877-V органи Держпраці при проведенні заходів державного нагляду (контролю), додержуються принципів державного нагляду (контролю), в тому числі: об`єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю), неприпустимості проведення перевірок суб`єктів господарювання за анонімними та іншими безпідставними заявами, а також невідворотності відповідальності осіб за подання таких заяв; здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом; відкритості, прозорості, плановості й системності державного нагляду (контролю).

При цьому, Закону № 877-V не містить в собі норм, які б врегульовували питання відповідальності за порушення законодавства про працю.

Натомість, такі норми міститься в Кодексі законів про працю України.

Зокрема, відповідно до частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Основні засади процедури здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю врегульовані Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю , затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 (далі - Порядок №295).

Як вбачається з наказу на проведення інспекційного відвідування, направлення, вимоги про надання документів, акта інспекційного відвідування, дані документи складені в своїй хронологічній послідовності на підставі заяви громадянки ОСОБА_4 (про не виплату їй заробітної плати, не оформлення трудових відносин останньої із позивачем) та відповідно до ст.259 Кодексу законів про працю України, Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 08.09.2004 № 1985-IV, Конвенції Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці у сільському господарстві, ратифікованої Законом України від 08.09.2004 № 1986-IV, наказу Міністерства соціальної політики від 18.08.2017 № 1338.

В контексті наведеного суд приймає до уваги наступне.

Сама по собі ст.259 КЗпП України, а також Конвенції і Наказ Мінсоцполітики від 18.08.2017 №1338, не визначають процедури проведення інспекційних відвідувань. Натомість, ст.259 КЗпП України вказує на те, що інспекційні відвідування проводяться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, яким є Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю , затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295.

Аналогічним чином, Наказ Мінсоцполітики від 18.08.2017 №1338 Про затвердження форм документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування інвалідів , складений відповідно до пункту 4 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, пункту 24 Порядку здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295.

Інспекційне відвідування здійснено 06.06.2019 - 19.06.2019.

В той же час, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі № 826/8917/17 визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Оскільки Державна служба України з питань праці є третьою особою по справі №826/8917/17, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про те, що відповідачу достеменно, станом на 06.06.2019, було відомо про відсутність правових підстав для складання Вимоги (Переліку) про надання документів №1134 від 06.06.2019, Акту інспекційного відвідування, форми яких затверджені Наказом Мінсоцполітики від 18.08.2017 №1338 Про затвердження форм документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування інвалідів , який, в свою чергу, прийнятий відповідно до Постанови №295, яка станом на дату інспекційного відвідування визнана нечинною в судовому порядку.

Отже, є можливим дійти висновку, що складений відповідачем акт інспекційного відвідування, Вимога про надання документів та наведені в них обставини не є належними доказами порушення позивачем вимог законодавства про працю, внаслідок чого застосування штрафних санкцій з цих підстав не можна вважати правомірним.

Крім того, статтею 6 Закону № 877-V визначено, що підставою для здійснення позапланового заходу є, зокрема, звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності).

Як встановлено судом, підставою для проведення інспекційного відвідування було звернення фізичної особи ОСОБА_4 , яка повідомила про невиплату їй заробітної плати та відсутність стосовно неї офіційного працевлаштування у ТОВ ТД Кідс Кутюр .

В абзаці 9 частини першої статті 6 Закону № 877-V зазначено, що під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Це положення покликане запобігти зловживанням державними органами з питань праці у проведенні перевірок з ширшим обсягом питань.

Як свідчить наказ про проведення перевірки, перевірку Позивача проведено на предмет додержання вимог законодавства про працю (в цілому).

Аналіз наведених норм в контексті спірних правовідносин дає змогу дійти висновку, що питання трудових взаємовідносин позивача з іншими особами, окрім ОСОБА_4 , не підлягали перевірці відповідно до заяви останньої від 02.05.2019 та вимог абзацу 9 частини першої статті 6 Закону № 877-V, адже ОСОБА_4 у зверненні не висловлювала жодних доводів про трудові відносини позивача із переліченими вище фізичними особами. При цьому, відповідачем не надано доказів того, що ОСОБА_4 є повноважним представником інших фізичних осіб в питаннях, що стосуються дотримання законодавства про працю або будь-яких інших питаннях щодо захисту прав та інтересів наведених в акті інспекційного відвідування осіб.

При цьому, слід зазначити, що наведені в акті інспекційного відвідування особи не звертались до Держпраці із заявами про порушення їх прав, а отже, дослідження відповідачем таких питань суперечить ч.2 ст.19 Конституції України, адже перевірці підлягали не будь-які питання дотримання позивачем трудового законодавства на розсуд перевіряючих, а виключно ті питання, які стали підставою для проведення інспекційного заходу.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 31.01.2019 №809/799/17, від 12.12.2018 №805/420/17.

На переконання суду наведені обставини є достатніми та самостійними підставами для визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу.

В той же час, з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин по справі, суд зазначає наступне.

За змістом ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч.6 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України .

Так, постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 13.09.2019 по справі №761/28143/19 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/84413334), провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 закрито за відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідачем не надано доказів оскарження та / або скасування постанови Шевченківського районного суду від 13.09.2019 №761/28143/19.

Стосовно наданих заявником до перевірки: видаткових касових ордерів Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Кідс Кутюр , табелю обліку робочого часу Позивача за березень 2019 року, розрахункових відомостей та фотокопії приміщення Позивача з працівниками, суд зазначає наступне.

Додатком 3 до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні від 29 грудня 2017 року № 148, затверджено форму видаткового касового ордеру (Типова форма № КО-2).

Проаналізувавши долучені відповідачем до відзиву копії документів під назвою видатковий касовий ордер , судом встановлено невідповідність форми таких документів формі КО-2 - відсутність в них найменування, номеру, дати та місця видачі документа, який засвідчує особу одержувача; підпису, прізвища, ініціалів касира.

Таким чином, оскільки дані документи жодним чином не підтверджують обставини їх складення саме позивачем, суд відхиляє посилання відповідача на отримані копії видаткових касових ордерів, як належний доказ перебування ОСОБА_4 у неоформлених трудових відносинах з позивачем.

Копії табелю обліку робочого часу за березень 2019 року, розрахункових відомостей за своїм змістом та формою позбавляють суд можливості прийти до висновку про складання таких документів саме позивачем.

При цьому, оскільки дані копії документів не містять будь-яких реквізитів, як то дата складання, номер, підпис відповідальної за складання документу особи, суд вважає, що такі відомості та табелі обліку робочого часу не мають юридичної значимості, оскільки не є можливим встановити особу, відповідальну за достовірність відображеної інформації.

Надані до відзиву копії фотографій, не містять інформацію про дату, час та місце, а також обставини та осіб, при яких здійснювалась фотофіксація, внаслідок чого відхиляються судом, як не належний та не допустимий доказ залучення позивачем до праці фізичних осіб без оформлення трудового договору.

Підсумовуючи вищевикладене, оскільки допущені відповідачем процедурні порушення проведення контрольного заходу, на переконання суду, є достатніми підставами для скасування постанови про накладення штрафу, а наявними у справі письмовими доказами, підтверджується необґрунтованість доводів Держпраці про залучення позивачем фізичних осіб без укладення відповідного трудового договору, з метою захисту порушених майнових прав позивача суд вважає за обґрунтоване визнати протиправною та скасувати постанову ГУ Держпраці в Київській області про накладення штрафу № КВ1134/1520/АВ/ТД/ФС-412 від 25.06.2019, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині скасування припису, підлягають задоволенню, як похідні, адже за відсутності обставин залучення позивачем до праці фізичних осіб, які вказані в акті перевірки, без укладення трудового договору, позивач вільний від обов`язку надавати Головному управлінню Держпраці в Київській області документи, що стосуються його взаємовідносин з такими особами.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач покладений на нього обов`язок доказування правомірності свого рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконав, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться у матеріалах справи, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпраці в Київській області про усунення виявлених порушень № 1134/1520/АВ/П від 27.06.2018.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці в Київській області про накладення штрафу № КВ1134/1520/АВ/ТД/ФС-412 від 25.06.2019.

4.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дія Кідс Кутюр за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київській області судовий збір в сумі 13188,10 грн (тринадцять тисяч сто вісімдесят вісім) грн 10 коп.

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ТОРГОВИЙ ДІМ КІДС КУТЮР (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 40909597, адреса: 65045, Одеська обл., місто Одеса, ВУЛИЦЯ БУНІНА, будинок 34).

Головне управління Держпраці у Київській області (04060, місто Київ, вулиця Вавілових, будинок 10, код ЄДРПОУ 39794214)

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.О. Григорович