Постанова

від 04.03.2020 по справі 160/4633/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 березня 2020 року м. Дніпросправа № 160/4633/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач),

суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,

за участю секретаря судового засідання Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2019 року у справі №160/4633/19 за позовом Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№122)" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

22.05.2019р. Державне підприємство "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№122)" звернулося до суду з позовною до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.12.2018 р. №0011775541, яким нараховано штрафні санкції у сумі 15035,61 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що Державне підприємство не погоджується з висновками Акту камеральної перевірки, що стали підставою для винесення податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки за період вказаний у даному Акті підприємством сплачені своєчасно та повному обсязі, про що свідчать відповідні платіжні документи. Більш того, підприємство не є платником ПДВ з 2015 р. і 17.04.2018 р. (як зазначено в акті камеральної перевірки) жодних перерахувань ПДВ не здійснювало, що підтверджується банківською випискою по рахунках. Таким чином, підприємство не має уявлення хто і яким чином здійснював погашення податкового боргу 17.04.2018 р.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2019 року позов задоволено.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на невірне застосування норм ПК України щодо зарахування коштів на погашення податкового боргу.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити у її задоволенні. У відзиві зазначив, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що законодавець наділив правом податковий орган застосовувати штраф до платника податку згідно з цією нормою у випадку сплати суми грошового зобов`язання, зазначеної в платіжному дорученні з затримкою сплати, проте не наділив правом податковий орган застосовувати штраф при виконанні п. 9 ст. 87 ПК України в разі зарахування коштів, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити з підстав в ній викладених.

Представник позивача до суду апеляційної інстанції не з`явився, повідомлений про день та час розгляду справи. У відзиві на апеляційну скаргу просив суд апеляційної інстанції провести розгляд у відсутності представника позивача.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 06.11.2018 р. Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було проведено камеральну перевірку з питання своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість за квітень-липень 2012 року, висновки якого зафіксовані у Акті перевірки від 06.11.2018 р. № 63881/18/04-36-55-41-33/08679793.

Перевіркою встановлено, що в порушення вимог ПК України, ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№122)" несвоєчасно сплачені суми грошових зобов`язань з ПДВ визначені в податкових деклараціях з ПДВ за березень, квітень, травень, червень 2012 р., з граничними строками сплати 30.04.2012 р., 30.05.2012 р., 30.06.2012 р. та 30.07.2012р. Кошти, сплачені підприємством в погашення податкових зобов`язань, визначених у зазначених податкових деклараціях та в подальшому зараховувались в погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення. Відповідно на момент погашення в інтегрованій картці платника податків (далі - ІКПП) в автоматичному режимі розрахувався штраф за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов`язання у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

На підставі Акту перевірки, ГУ ДФС у Дніпропетровській області 06.12.2018 р. винесено ППР № 0011775541, яким позивача зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 15035,61 грн. за платежем ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14060100.

Позивач не погодившись з рішенням відповідача звернувся до суду з вищезазначеним позовом.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги дійшов висновку, що зміст графи "призначення платежу" у платіжних дорученнях за будь-яких умов не має значення, що прямо передбачено п. 87.9 ст. 87 ПК України, проте, законодавець наділив правом податковий орган застосовувати штраф до платника податку згідно з цією нормою у випадку сплати суми грошового зобов`язання, зазначеної в платіжному дорученні з затримкою сплати, проте не наділив правом податковий орган застосовувати штраф при виконанні п. 9 ст. 87 ПК України в разі зарахування коштів, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Колегія суддів не погоджується з доводами суду першої інстанції з наступних підстав.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що актом камеральної перевірки відповідача від 06.11.2018 р. № 63881/18/04-36-55-41-33/08679793 встановлено, що в порушення вимог ПК України, ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№122)" несвоєчасно сплачені суми грошових зобов`язань з ПДВ визначені в податкових деклараціях з ПДВ за березень, квітень, травень, червень 2012 р., з граничними строками сплати 30.04.2012 р., 30.05.2012 р., 30.06.2012 р. та 30.07.2012р. Кошти, сплачені підприємством в погашення податкових зобов`язань, визначених у зазначених податкових деклараціях та в подальшому зараховувались в погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення. Відповідно на момент погашення в інтегрованій картці платника податків (далі - ІКПП) в автоматичному режимі розрахувався штраф за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов`язання у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Так, за податковою декларацією з ПДВ за березень 2012. №9020413150 від 19.04.2012р. граничний строк сплати 30.04.2012р., фактично сплачено 17.04.2018р. (кількість днів затримки 2178); за податковою декларацією за квітень 2012р. №9027231904 від 17.05.2012р., граничний строк сплати 30.05.2012р., фактично сплачено 17.04.2018р. (кількість днів затримки 2148); за податковою декларацією за травень 2012р. №9034679058 від 19.06.2012р., граничний строк сплати 30.07.2012р., фактично сплачено 17.04.2018р. (кількість днів затримки 2117); за податковою декларацією за червень 2012р. №9041291601 від 18.07.2012р., граничний строк сплати 30.07.2012р., фактично сплачено 17.04.2018р. (кількість днів затримки 2087).

За результатами перевірки відповідачем 06.12.2018р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0011775541, яким до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 20%, відповідно до ст. 126 ПК України, у сумі 15035,61 грн.

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення - рішення залишено без змін, а скарга без задоволення.

Пунктом 57.1 ст. 57 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем були подані податкові декларації з податку на додану вартість:

за березень 2012. №9020413150 від 19.04.2012р. граничний строк сплати 30.04.2012р.,;

за квітень 2012р. №9027231904 від 17.05.2012р., граничний строк сплати 30.05.2012р.;

за травень 2012р. №9034679058 від 19.06.2012р., граничний строк сплати 30.07.2012р.;

за червень 2012р. №9041291601 від 18.07.2012р., граничний строк сплати 30.07.2012р.

позивачем надано до матеріалів справи платіжні доручення про оплату податку на додану вартість за вказаними деклараціями (платіжні доручення №144 28.04.2012, №181 05.2012, №269 30.07.2012, №233 25.05.201) (а.с. 17, 18).

Так, згідно з п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Абзацом другим цього ж пункту статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелом самостійної сплати грошових зобов`язань з податку на додану вартість є суми коштів, джерела яких зазначені в абзаці першому цього пункту та обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У разі сплати податкових зобов`язань, що виникли до 1 липня 2015 року, та/або погашення податкового боргу за податковими зобов`язаннями, що виникли до 1 липня 2015 року, перерахування коштів до бюджету здійснюється безпосередньо з поточних рахунків платника податків, відкритих у банках.

Відповідно до п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Враховуючи вказані положення ст. 87 ПК України, колегія суддів дійшла висновку, що кошти, спрямовані позивачем на оплату податку на додану вартість за вищевказаними деклараціями, правомірно були зараховані контролюючим органом у погашення сум податкового боргу у порядку календарної черговості його виникнення незалежно від напрямку сплати, визначеного платником, який встановлений першим реченням пункту 87.9 ст. 87 ПК України, а наявність заборгованості підтверджена інтегрованою карткою платника податків (а.с. 49-95).

Висновки суду першої інстанції, з якими погоджується позивач про те, що законодавець наділив правом податковий орган застосовувати штраф до платника податку згідно з цією нормою у випадку сплати суми грошового зобов`язання, зазначеної в платіжному дорученні з затримкою сплати, проте не наділив правом податковий орган застосовувати штраф при виконанні п. 9 ст. 87 ПК України в разі зарахування коштів, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, є помилковими враховуючи наступне.

Пунктом 126.1 ст. 126 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Норма вказаної статті визначає застосування до платника податків штрафної санкції у разі несплати узгоджену суму грошового зобов`язання та визначає суму штрафу - відсоток від погашеної суми податкового боргу на не містить застережень застосування такого, з урахуванням способу та порядку погашення такого боргу.

Крім того, норма п. 87.3 ст. ст. 87 ПК України визначає, що не можуть бути використано як джерела погашення податкового боргу платника податків. Позивач не наводить доводів що відповідачем погашення податкового боргу було здійснено з порушенням такої норми.

Розрахунок по кількості днів затримки сплати за кожним терміном сплати по податкових деклараціях з ПДВ, наведена як в акті камеральної перевірки та і розрахунку до податкового повідомлення-рішення: за березень 2012. №9020413150 від 19.04.2012р. граничний строк сплати 30.04.2012р., фактично сплачено 17.04.2018р. (кількість днів затримки 2178); за податковою декларацією за квітень 2012р. №9027231904 від 17.05.2012р., граничний строк сплати 30.05.2012р., фактично сплачено 17.04.2018р. (кількість днів затримки 2148); за податковою декларацією за травень 2012р. №9034679058 від 19.06.2012р., граничний строк сплати 30.07.2012р., фактично сплачено 17.04.2018р. (кількість днів затримки 2117); за податковою декларацією за червень 2012р. №9041291601 від 18.07.2012р., граничний строк сплати 30.07.2012р., фактично сплачено 17.04.2018р. (кількість днів затримки 2087), а також відсоток штрафу - 20%.

Позивач не спростовує встановлені кількості днів затримки сплати, а не відсоток застосування штрафу, а отже оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене відповідно до норм чинного законодавства України, а тому підстави для його скасування відсутні.

Щодо доводів позивача на ту обставину, що останній не є платником податку на додану вартість з 2015р. та не здійснює жодних перерахувань з цього податку, слід зазначити, відповідачем було встановлено, камеральною перевірною, самостійно узгоджені податкові зобов`язання з податку на додану вартість за 2012р., та сплату таких з порушенням граничних термінів. Те, що позивач не є платником податку на додану вартість з 2015р. не звільняє його від обов`язку сплатити самостійно узгоджені податкові зобов`язання з податку на додану вартість за 2012р.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку задовольняючи позовні вимоги, а тому рішення підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 315, ст. 317, ст.ст. 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2019 року у справі №160/4633/19 за позовом Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№122)" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - скасувати та прийняти у справі нове судове рішення.

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повне судове рішення складено 10 березня 2020 року.

Головуючий - суддя Н.І. Малиш

суддя Н.П. Баранник

суддя А.А. Щербак