Рішення

від 27.02.2020 по справі 138/3096/17

МОГИЛІВ-ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 138/3096/17

Провадження №:2/138/19/20

РІШЕННЯ

Іменем України

27 лютого 2020 року м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого, судді: Цибульського О.Є.,

з участю: секретаря Політанської Т.М., Спічко А.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_3 - ОСОБА_5 ,

відповідача ОСОБА_6 ,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні Могилів-Подільського міськрайонного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору: редакція газети Правди сила , про захист честі, гідності та ділової репутації, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Могилів-Подільського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 про захист честі, гідності та ділової репутації. Позовні вимоги мотивує тим, що у жовтні 2017 року на шпальтах газети ІНФОРМАЦІЯ_9 . В даній статті наведені матеріали, які є неправдивими і шкодять діловій репутації позивача. Зокрема, серед матеріалів є викладеною така інформація:

Читачам газети Правди сила колективне звернення від ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6.

11 червня 2017 року біля ставка в селі Петрівка Могилів-Подільського району державний службовець, начальник відділу інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю апарату Могилів-Подільської РДА ОСОБА_1, ОСОБА_3 , учасника бойових дій АТО, та ОСОБА_7 визначила бандитами , ОСОБА_6- тюремником , а ОСОБА_4 , оскільки він з західної України, недобитим бандерівцем , якого треба добити або посадити в тюрму. ОСОБА_1 свідомо висловила своє політичне бачення.

При Радянському Союзі вона займала посаду інструктора, секретаря-завідувача шкільної та учнівської молоді міського комсомолу. Під час проведення політичних занять вона казала аудиторії, що бандерівці - це бандити і буржуазні націоналісти. Комуністична ідеологія так і залишилася у її свідомості. Для ОСОБА_1 громадяни України - бандити, тюремники, недобиті бандерівці. Така антиукраїнська ідеологія посягає на суспільний лад, політичну систему, правопорядок, на права та свободи громадян мінімум на території району.

Державний службовець дискредитує та ганьбить ідеї збереження та розквіту країни, однією з початкових цілей яких є славні постаті українського народу. Для держави небезпечно, коли на державній службі перебувають громадяни з проросійською комуністичною ідеологією .

Як зазначено в позовній заяві, недостовірність надрукованої інформації спростовується наступним:

позивач нікого з відповідачів не ображала та не називала бандитами, тюремниками, тим більше, недобитими бандерівцями . Жоден з відповідачів не був присутнім на комсомольських зборах, які проводила позивач. Тим більше не могли чути нічого про бандерівців , оскільки лекції по історії та міжнародному становищу читали не в комсомолі, а у всесоюзному товаристві Знання , в якому позивач не працювала.

Щодо комуністичної свідомості, то на момент заборони комуністичної ідеології та символіки позивач не була членом жодної комуністичної організації чи комуністичної партії. Навпаки, позивач прихильна до демократичних цінностей, оскільки її чоловік приватний підприємець, який здійснює господарську діяльність в сфері риборозведення і їх син з дозволу позивача допомагає батькові. І зараз чоловік позивача ОСОБА_8 є орендарем ставка, але така господарська діяльність не подобається ні ОСОБА_4 , ні ОСОБА_3 , оскільки не дозволяє їм ловити на ставку зариблену орендарем товарну рибу. Тому під громадянами, на права яких позивач впливає, відповідачі скоріше за все мали на увазі себе. ОСОБА_3 вже намагався, уводивши в оману Господарський суд Вінницької області розірвати договір оренди з ОСОБА_8 .. Зазнавши поразки на законному фронті, відповідачі вирішили припинити законну діяльність ОСОБА_8 фізично, не даючи йому господарювати, влаштовуючи конфліктні ситуації під час вилову риби. Насправді, саме тут криється зерно конфлікту, а не в тому, хто і ким кого назвав. Що ж до небезпечності перебування на державній службі, то з інтерв`ю з ОСОБА_9, завідуючою сектором з питань роботи з персоналом Могилів-Подільської РДА, Могилів-Подільська РДА розглянула численні скарги від одних і тих же осіб (відповідачів) на ОСОБА_1 , по кожній скарзі проводилося внутрішнє розслідування, жодне з яких не виявило порушень в діяльності ОСОБА_1 , не кажучи вже про загрозу державній безпеці. Отже, інформація, яка висвітлена в газеті Правди сила зачіпає інтереси позивача, оскільки є неправдивою, що шкодить діловій репутації позивача і принижує її честь, гідність. Інформація була поширена в місцевому друкованому засобі масової інформації. При цьому уся наведена відносно позивача інформація, зазначена у статті є наклепницькою та недостовірною, оскільки не відповідає дійсності, а головне повідомляє про позивача ганебну інформацію та звинувачує у діях, які є неприпустимі у суспільстві та свідомості позивача. Поширення неправдивої інформації свідчить про принизливе ставлення відповідачів до ОСОБА_1 , що в свою чергу впливає на зниження цінності її особи- приниження її гідності. Також поширенням вказаної інформації відповідачі створили негативну соціальну оцінку про позивача в очах оточуючих, порушивши її честь. До того ж значно знизилась оцінка її професійних якостей третіми особами, це принижує її професійний авторитет та загальну оцінку її якостей як публічної та добропорядної людини.

Крім того, виходячи із глибини, характеру та тривалості душевних страждань та нервових переживань, істотності порушених прав, керуючись принципом розумності на справедливий розмір спричиненої моральної шкоди, позивач оцінює розмір спричиненої моральної шкоди в розмірі 172800 грн.

А тому, позивач просить визнати недостовірною та такою, що ганьбить честь, гідність та ділову репутацію позивача інформацію такого змісту: Читачам газети Правди сила колективне звернення від ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6.

11 червня 2017 року біля ставка в селі Петрівка Могилів-Подільського району державний службовець, начальник відділу інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю апарату Могилів-Подільської РДА ОСОБА_1, ОСОБА_3 , учасника бойових дій АТО, та ОСОБА_7 визначила бандитами , ОСОБА_6 - тюремником , а ОСОБА_4 , оскільки він з західної України, недобитим бандерівцем , якого треба добити або посадити в тюрму. ОСОБА_1 свідомо висловила своє політичне бачення.

При Радянському Союзі вона займала посаду інструктора, секретаря-завідувача шкільної та учнівської молоді міського комсомолу. Під час проведення політичних занять вона казала аудиторії, що бандерівці - це бандити і буржуазні націоналісти. Комуністична ідеологія так і залишилася у її свідомості. Для ОСОБА_1 громадяни України - бандити, тюремники, недобиті бандерівці. Така антиукраїнська ідеологія посягає на суспільний лад, політичну систему, правопорядок, на права та свободи громадян мінімум на території району.

Державний службовець дискредитує та ганьбить ідеї збереження та розквіту країни, однією з початкових цілей яких є славні постаті українського народу. Для держави небезпечно, коли на державній службі перебувають громадяни з проросійською комуністичною ідеологією, яка була поширена відповідачами в статті під назвою Бандерівці , чиновники та заморожений сільський конфлікт .

Зобов`язати відповідачів опублікувати у газеті Правди сила судове рішення, після набуття ним законної сили (резолютивну частину), та спростувати інформацію, яка порушує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , і визнати її недостовірною. Стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача компенсацію та заподіяну моральну шкоду в розмірі 172800 гривень.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд їх задовольнити.

Відповідачі - ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , та їх представник ОСОБА_5 , відповідачі - ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , в судовому засіданні позовні вимоги не визнали з мотивів зазначених у відзивах на позовну заяву, просили відмовити в задоволенні позову, так як інформація в статті, яка зазначена позивачем - оціночні судження.

Представник газети Правди сила , в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи.

Свідок ОСОБА_10 , в судовому засіданні дав наступні показання, що дійсно в червні місяці 2017 року, він виловлював рибу на ставку зі своїм помічником в с. Петрівка Могилів-Подільського району, який орендує його батько. До них спочатку прийшов ОСОБА_4 , між ними виник конфлікт щодо законності вилову риби на ставку, а потім інші відповідачі, приїхали його батьки, а також працівники поліції. Слів матері на адресу відповідачів він не чув. Батько показав документи, що підтверджують законність оренди ним ставка, на цьому конфлікт був вичерпаний.

Свідок ОСОБА_11 , в судовому засіданні надала наступні показання, вона є депутатом Пилипівської сільської ради Могилів-Подільського району. Відповідачі писали скарги на сім`ю ОСОБА_1 . Були випадки, коли на сесію сільської ради по розгляду скарг запрошувались адвокати, екологи, на сесії сільської ради з даного приводу проводився відеозапис, був випадок, коли ОСОБА_4 не давав провести сесію. Вона ніколи не чула, що в позивача були проросійські погляди.

Свідок ОСОБА_8 , в судовому засіданні надав наступні показання, що позивач по справі - це його дружина. З ОСОБА_4 він перебуває близько 10 років в неприязних відносинах, на нього він писав в різні інстанції скарги. Останні 2-3 роки писав скарги на його дружину. В день, який зазначено в скарзі, відбувся конфлікт на ставку в с. Петрівка, який він орендує, щодо законності вилову риби за участю відповідачів. Викликались на місце події працівники поліції, які відбирали пояснення від учасників конфлікту. Він надав працівникам поліції документи, що підтверджують його право на оренду ставка. Його дружина була присутня при цьому конфлікті, ніякими словами, які зазначені в статті, його дружина відповідачів не ображала, ніяких проросійських поглядів у неї не має.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідачів, представника відповідачів, покази свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, з наступних підстав:

ІНФОРМАЦІЯ_3 на шпальтах газети ІНФОРМАЦІЯ_9 , автор ОСОБА_12 . В даній статті також було опубліковано думку ОСОБА_1 з приводу цього листа. З зазначеної в статті інформації вбачається, що між сім`єю позивача та ОСОБА_4 багато років триває конфлікт, він постійно зачіпає її родину, й не дає їм спокою. Того дня вона приїхала з родиною на ставок відпочити, натомість отримали скандал, до них викликали поліцію, не маючи на те причин.

Також надруковано пояснення з даного приводу в статті сільського голови с. Петрівка Могилів-Подільського району, де він телефоном підтвердив, що підписався під листом і був свідком конфлікту на ставку. Позивач називала його бандитом.

В даній статті також надруковано інтерв`ю завідувача сектору з питань роботи з персоналом Могилів-Подільської РДА ОСОБА_9 , яка зазначила, що вони провели службове розслідування, під час якого не виявили порушень у роботі ОСОБА_1 ОСОБА_4 вже не вперше звертається до районної ради зі скаргами то на одних, то на інших людей. До ОСОБА_1 в них не має ніяких претензій, вона чудовий працівник, який сумлінно виконує свою роботу (т.1, а.с.11).

На підтвердження колективного звернення в матеріалах справи є звернення відповідачів до редакції газети, яка була опублікована в газеті (т.1, а.с.242).

До позовної заяви надано також договір оренди землі від 07.11.2006, укладений між Пилипівською сільською радою та ОСОБА_8. та рішення Пилипівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області №45 від 28.01.2016 Про продовження строку договору оренди земельної ділянки водного фонду загальною площею 4,5717 га, розташованої на території Пилипівської сільської ради за адресою с. Петрівка Могилів-Подільського району Вінницької області , з яких вбачається, що ОСОБА_8 орендує земельну ділянку під ставком для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (розведення риби) (т.1, а.с.12-15).

На підтвердження конфлікту між сім`єю позивача та відповідачами, ОСОБА_1 надано лист-відповідь Вінницької обласної державної адміністрації від 07.11.2017 №29-4-10814-4, колективне звернення відповідачів на ім`я голови Вінницької обласної державної адміністрації, відповідь на ім`я ОСОБА_4 від 07.07.2017, колективне звернення відповідачів на ім`я президента України, голови Могилів-Подільської державної адміністрації, витяги з газет, відповідь з Вінницької обласної державної адміністрації від 02.11.2017 (т.1, а.с.73-92,94-97).

Згідно довідки 4/5 - 13162 -Т від 30.12.1991 УВС Львівської області вбачається, що сім`я ОСОБА_4 реабілітована (а.с.93).

Згідно з ч.1 та 2 статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Цим конституційним положенням відповідають приписи Цивільного кодексу України, якими встановлено, що фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію (абзац перший частини першої статті 302).

Таке конституційне та законодавче регулювання права особи вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію узгоджується із Міжнародним пактом про громадянські і політичні права 1966 року, яким визначено, що кожна людина має право на вільне вираження свого погляду; це право включає свободу шукати, одержувати і поширювати будь-яку інформацію та ідеї, незалежно від державних кордонів, усно, письмово чи за допомогою друку або художніх форм вираження чи іншими способами на свій вибір (пункт 2 статті 19). Парламентська Асамблея Ради Європи у своїй Резолюції від 25 грудня 2008 року N 1165 (1998) вказала, що публічні особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони мають у суспільстві, автоматично збільшує рівень тиску на приватність їхнього життя (пункт 6).

Згідно положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету міністрів Ради Європи, зокрема, статей 3,4,6, зазначено, що, оскільки посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодились виставити себе на публічне політичне обговорення, вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у ЗМІ з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. У зв`язку з чим межа допустимої критики стосовно політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи, оскільки публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їхніх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Відповідно до положень п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України № 1 від 27.02.2009 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи , при розгляді справ про захист гідності, честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи суди повинні точно і неухильно застосувати положення Конституції України, Цивільного кодексу України, законів України від 16 листопада 1992 року N 2782-ХІІ "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", від 2 жовтня 1992 року N 2657-ХІІ "Про інформацію", від 21 грудня 1993 року N 3759-ХІІ "Про телебачення і радіомовлення" (у редакції Закону від 12 січня 2006 року N 3317-ІУ), від 23 вересня 1997 року N 540/97-ВР "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" та інших нормативно-правових актів, що регулюють вказані суспільні відносини.

Враховуючи положення статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23 лютого 2006 року N 3477-ІV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року; далі - Конвенція) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права, а також враховувати роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року N 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя".

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у п. 19 його постанови N 1 від 27 лютого 2009 року "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Згідно з частиною другою статті 30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Відповідно до ч.1 та 4 ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ратифікованої Україною, передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

За змістом цієї норми свобода слова, преси як захисника інтересів громадськості, критики представників держави, висловлення своєї думки в процесі обговорення питань, що становлять громадський інтерес, є однією з найважливіших свобод людини.

Межі свободи вираження думок залежать від їх змісту та від того, чим займається особа, стосовно якої ці думки висловлені. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати (п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року).

Проблеми, пов`язані з особливостями реалізації права громадян на свободу слова і критику відносно дій (бездіяльності) посадових і службових осіб, неодноразово були предметом розгляду Європейського суду з прав людини.

Застосовуючи положення статті 10 Конвенцій про захист прав людини і основних свобод в рішеннях у справах "Никула проти Фінляндії", "Яновский проти Польщі" і інших, суд підкреслює, що межі допустимої інформації відносно посадових і службових осіб можуть бути ширшими в порівнянні з межами такої ж інформації про звичайних громадян. Тому, якщо посадові або службові особи діють без правових підстав, то мають бути готові до критичного реагування з боку суспільства.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лінгенс проти Австрії суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного ст.10 Конвенції.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , при вирішенні спорів про відшкодування моральної шкоди, суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно ст. 31 Закону України Про інформацію суб`єкти владних повноважень як позивачі у справах про захист честі, гідності та ділової репутації вправі вимагати в судовому порядку лише спростування недостовірної інформації про себе і не мають права вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Це не позбавляє посадових і службових осіб права на захист честі, гідності та ділової репутації в суді.

Крім того, практика Європейського суду свідчить, що в демократичному суспільстві будь-яка критика політичних фігур не може бути обмежена. Згідно з п.10 Європейської конвенції з прав людини, обмеження свободи слова має бути прямо встановлено законом. Жоден з законів України прямо не встановлює санкції за висловлення думки. Європейський суд з прав людини використовує прецедентне право (що підтверджується у п. 47 справи Вебер проти Швейцарії). Отже, прецеденти цього суду є обов`язковими до використання в країнах-учасницях (п. 55 Фелік проти Словакії). Європейська конвенція з прав людини в § 2 ст. 10 встановлює основний критерій обмеження свободи слова - необхідність цих заходів у демократичному суспільстві. Європейський суд у п. 39 справи Лінгенс проти Австрії тлумачить "необхідність" як наявність "гострої соціальної потреби" в такому обмеженні.

Як зазначає суд у справі Лінгенс проти Австрії , критика, що є неприпустимою й карною за умови її спрямування проти звичайної людини, є припустимою відносно політика. Це правило набуває підвищеного захисту, якщо критика здійснюється з рядів опозиції. В цій же справі суд констатує, що не можна перевіряти істинність твердження про політика, якщо таке твердження є точкою зору. В п. 44 суд кваліфікує обмеження свободи слова як неприпустиму цензуру. В п. 46 він заперечує проти можливості кваліфікації оцінки діяльності політичної фігури як дифамації.

У справі Кастелс проти Іспанії судді дійшли висновку, що правдивість висловлювань взагалі не має значення, якщо справа представляє великий суспільний інтерес. На думку суду, такий інтерес становить для громади Могилів-Подільського району діяльність ОСОБА_1 , як державного службовця та працівника Могилів-Подільської РДА.

У справі Торгер Торгерсон проти Ісландії суд вирішив, що вимога довести викладені факти не є необхідною в демократичному суспільстві, якщо факти використовуються для звинувачення публічних фігур. Як зазначає суд, достатньо довести намір привернути увагу до проблеми, яка становить великий суспільний інтерес. Згідно з п. 48 рішення, заява має розглядатися в цілому; неприпустимо розглядати як дифамацію вирвані з контексту частини.

Стаття 10 Конвенції захищає не лише зміст, а й форму висловлювання (п. 57), допускаючи, зокрема, звинувачувальну форму. Свобода політичних дебатів є однією з обов`язкових умов існування демократичної держави. Тому рамки прийнятної критики є ширшими стосовно політика, ніж звичайного громадянина (п. 59).

В п. 50 справи Делбен проти Румунії суд дійшов висновку про неприпустимість обмеження свободи слова (застосування санкцій), якщо тільки не встановлено, що викладені відомості є цілком неправдивими й поширеними свідомо й зловмисно.

У справі Українська Прес-Група проти України , Європейський суд відзначає (п. 66), що національні суди визнали весь текст публікації в газеті День щодо позивача дифамаційним, не дивлячись на те, що суди визначили твердження, вжиті журналістом, як оціночні судження. Однак, Суд робить висновок, що оціночні судження журналіста у формі політичної риторики не вимагають доведення. Суд вказує (п. 67), що ці публікації містили критику обох політиків у формі сильних полемічних та саркастичних висловлювань. Безсумнівно, позивачі були цим ображені і, можливо, навіть обурені. Хоча обираючи свою професію, вони відкрили себе для такої прискіпливої критики та уваги; таким є той тягар, який повинні прийняти на себе політики в демократичному суспільстві. У цій справі Суд дає наступне визначення свого прецедентного права:

38. Преса відіграє важливу роль у демократичному суспільстві. Хоча вона не може переступати певні межі, зокрема щодо репутації та прав інших людей, однак її обов`язком є поширення інформації та ідей у всіх питаннях, що становлять громадський інтерес, таким чином, щоб це було у відповідності з її обов`язками та відповідальністю. Не тільки преса має завдання поширювати таку інформацію та ідеї, але й громадськість має право, щоб їх отримувати. Якби було інакше, преса не могла б виконувати свою роль вартового на сторожі демократії .

39. Суд нагадує, що згідно з Статтею 10 (§2) Конвенції, сфера для обмеження політичних висловлювань чи дебатів щодо питань, які становлять громадський інтерес є дуже малою. Більш того, межі прийнятної критики на адресу політиків, які діють в такій публічній якості є ширшими, ніж для приватних осіб. На відміну від останніх, оскільки політичний діяч неминуче і свідомо відкривається для прискіпливого аналізу кожного свого слова і вчинку з боку журналістів і громадськості, він повинен проявляти більш високу ступінь терпимості до критики. Звичайно, політичний діяч має право на захист своєї репутації, навіть якщо він не діє як приватна особа, але вимоги для цього захисту мають бути збалансовані з інтересом до відкритої дискусії політичних питань.

40. Стаття 10 захищає не тільки суть ідей та інформації, але й форму, у якій вони подаються. Журналістська свобода також стосується можливого використання якоюсь мірою перебільшення або навіть спонукання. Відповідно до Статті 10 (§2), право на вільне розголошення інформації стосується не тільки інформації та ідей , які сприймаються позитивно або розглядаються як необразливі, чи як несуттєве питання, але й таких, які ображають, обурюють або непокоять. Такими є вимоги щодо плюралізму, терпимості й широти кругозору, без яких неможливе існування демократичного суспільства .

41. У своєму прецедентному праві Суд розрізняв між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як існування фактів можна продемонструвати, істинність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу щодо доведення правдивості оціночного судження неможливо виконати, і вона сама по собі порушує свободу поглядів, що є основоположною частиною права, гарантованого Статтею 10.

42. Однак, навіть якщо твердження представляє собою оціночне судження, пропорційність втручання може залежати від наявності достатньої фактологічної основи для оскаржуваного висловлювання. У світлі контексту конкретної справи твердження, що представляє собою оціночне судження, може бути перебільшеним при відсутності будь-якої фактологічної основи. .

А тому, аналізуючи висловлювання відповідачів, що зазначені в статті, які просить спростувати позивач, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд приходить до висновку, що інформація, яка викладена в даній статті не є фактичним твердженням, а є особистими оціночними судженнями відповідачів щодо поглядів ОСОБА_1 , як діючого начальника відділу інформаційної діяльності та комунікації з громадськістю апарату Могилів-Подільської РДА, та надана ними в цілому, та в зв`язку з відповідністю перебування позивача на займаній нею посаді.

При цьому, оцінку дій позивача, враховуючи її публічність та статус, має дати громада району та державна адміністрація. В зазначеній статті позиція Могилів-Подільської РДА висловлена.

Факти зазначені відповідачами, що були опубліковані в газеті, крім їх показань, ніякими належними та допустимими доказами при розгляді справи не були підтвердженні.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.42 Закону України Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні , редакція, журналіст не несуть відповідальності за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадян і організацій, порушують права і законні інтереси громадян або являють собою зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації і правами журналіста, якщо вони є дослівним відтворенням публічних виступів або повідомлень суб`єктів владних повноважень, фізичних та юридичних осіб.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.19, 34 Конституції України; ст. 16, 23, 277, 280, 297, 299 ЦК України; ст.30,31 Закону України Про інформацію ; ч.1 ст.42 Закону України Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні ; ст.4-13,76-81,89,141,258,259,263-265,268,273,354,355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору: редакція газети Правди сила , про захист честі, гідності та ділової репутації, - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

- представник позивача: адвокат Кравчук Михайло Олександрович, місце здійсненні адвокатської діяльності: АДРЕСА_2 ;

- відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ;

- відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_4 ;

- представник відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_3 : адвокат Пинзар Ігор Віталійович, місце здійсненні адвокатської діяльності: АДРЕСА_5 ;

- відповідач: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 ;

- відповідач: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_6 ;

- третя особа: редакція газети Правди сила , засновник газети: Громадська організація Медіа Центр ВЛАСНО , код ЄДРПОУ 39514329, місце знаходження: вул. Ватутіна, 19, м. Вінниця Вінницької області.

Повний текст рішення суду складений 06.03.2020.

Суддя: О.Є.ЦИБУЛЬСЬКИЙ