Рішення

від 10.03.2020 по справі 621/3102/19

ЗМІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

621/3102/19

2/621/130/20

РІШЕННЯ

іменем України

10 березня 2020 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області

головуючий - суддя Овдієнко В. В.

секретар судового засідання - Запорожець М. Б.

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

третя особа - територіальна громада Зідьківської селищної ради Зміївського району Харківської області, представники третьої особи - Голодніков П. В., Сумцова І. Г.,

розглянувши за відсутністю учасників справи за правилами загального позовного провадження в залі суду цивільну справу:

за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме та рухоме майно в порядку спадкування за законом, третя особа - територіальна громада Зідьківської селищної ради Зміївського району Харківської області;

за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,

у с т а н о в и в:

18.10.2019 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, а 18.02.2020 - з уточненою позовною заявою до ОСОБА_2 з наступними вимогами: визнати за ним в порядку спадкування за законом після смерті в смт Зідьки Зміївського району Харківської області його батька ОСОБА_3 , а також після смерті в смт Зідьки Зміївського району Харківської області його матері ОСОБА_4 право власності на наступне майно: житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 ; причіп ММЗ 81021, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; 78/100 частки громадської будівлі АДРЕСА_1 .

На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що він та відповідач по справі є рідними братами та дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4

ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт Зідьки Зміївського району Харківської області помер їх батько ОСОБА_3 . Останнім місцем реєстрації та проживання батька була наступна адреса: АДРЕСА_2 , а тому місцем відкриття спадщини, в силу ч. 1 ст. 1221 ЦК України, є смт Зідьки Зміївського району Харківської області.

Під час шлюбу батьками за спільні кошти було: збудовано житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 ; придбано громадський будинок АДРЕСА_1 , а також причіп ММЗ 81021, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Зазначене нерухоме майно розташоване на неприватизованих земельних ділянках.

Після смерті ОСОБА_3 залишилась спадщина, до складу якої входить наступне майно: 1/2 частка житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 ; 1/2 частка громадської будівлі (домоволодіння) за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/2 частка причепу ММЗ 81021, 1988 року, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Інша 1/2 частка зазначеного майна належала їхній матері ОСОБА_4 як частка у спільному майні подружжя.

Заповіту батько не залишав, а тому мало місце спадкування за законом.

Станом на момент смерті батька разом з ним за однією адресою постійно проживали та були зареєстровані зі спадкоємців 1-ї черги: їхня мати (дружина померлого) - ОСОБА_4 , а також він (син померлого) - ОСОБА_1 .

До нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька звертався тільки відповідач ОСОБА_2 , який зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не проживав.

Таким чином, він з братом та їх мати успадкували по 1/6 частині нерухомого та рухомого майна, що входило до складу спадщини.

Свідоцтво про право на спадщину ніхто із спадкоємців не отримав через відсутність домовленості щодо поділу спадкового майна.

ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт Зідьки Зміївського району Харківської області померла їх мати ОСОБА_4 .

Останнім місцем реєстрації та проживання матері була наступна адреса: АДРЕСА_2 , а тому місцем відкриття спадщини, в силу ч. 1 ст. 1221 ЦК України, є смт Зідьки Зміївського району Харківської області.

Заповіту мати не залишала, а тому має місце спадкування за законом.

Станом на день смерті матері разом з нею за однією адресою постійно проживав та був зареєстрований зі спадкоємців 1-ї черги лише він (син померлої) - ОСОБА_1 .

До нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ніхто не звертався.

Таким чином, в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт Зідьки Зміївського району Харківської області його батька ОСОБА_3 , а також після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт Зідьки Зміївського району Харківської області його матері ОСОБА_4 , він має право на спадщину у вигляді: 5/6 частки житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 ; 5/6 частки громадської будівлі АДРЕСА_1 та 5/6 частки причепа ММЗ 81021, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Відповідач ОСОБА_2 має право на спадщину в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт Зідьки Зміївського району Харківської області їхнього батька ОСОБА_3 на 1/6 частку перерахованого нерухомого та рухомого майна.

Під час підготовки документів для оформлення спадщини виявилися перешкоди для отримання свідоцтв про право на спадщину, що пов`язане з наступним.

Відповідач не бажає оформляти на себе право на спадщину на 1/6 частку житлового будинку з надвірними будівлями та легковий причіп, оскільки реальний виділ в натурі такої частки з цього майна є неможливим, а також і відсутня згода щодо спільного використання зазначеного спадкового майна.

Натомість, незважаючи на законні підстави претендувати лише на 1/6 частку громадської будівлі, відповідач претендує на отримання у власність частки, якою він на цей час фактично володіє, та розмір якої складає 63/100 частки, вартістю 267 029 грн.

В цілому він не заперечує проти збільшення частки відповідача у праві власності на громадський будинок за рахунок вартості 1/6 частки житлового будинку з надвірними будівлями та 1/6 причепу, що дорівнює відповідно: 19 883 грн 50 коп. та 2 000 грн.

Таким чином, вартість частки відповідача у громадській будівлі може бути збільшена на 21 883 грн 50 коп., і всього дорівнює 92 969 грн 50 коп., що відповідає 22/100 часткам.

Таким чином, він має право на житловий будинок з надвірними будівлями та причіп в цілому, а також на 78/100 часток громадського будинку (а. с. 1-4, 72-75).

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 23.10.2019 була залишена без руху через не подання документа про сплату судового збору.

В установлений судом строк позивач подав квитанцію про сплату судового збору.

11.11.2019 провадження у справі відкрито та призначено підготовче засідання на 09.12.2019.

09.12.2019 в зв`язку з першою неявкою сторін відкладено підготовче засідання.

22.01.2020 за клопотанням позивача підготовче засідання відкладено.

18.02.2020 позивач ОСОБА_1 подав уточнену позовну заяву.

18.02.2020 представник третьої особи ОСОБА_5 подав заяву, в якій просив розглянути справу без представника селищної ради.

19.02.2020 відповідач ОСОБА_2 в порядку ст. 193 ЦПК України подав зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 з вимогою: визнати за ним, в порядку спадкування за законом після смерті в смт Зідьки Зміївського району Харківської області його батька ОСОБА_3 , право власності на 63/100 частки громадського будинку АДРЕСА_1 , до складу якої входить нежитловий будинок літ. Б-1, вартістю 267 029 грн 00 коп. Також подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

На обґрунтування зустрічної позовної заяви зазначив, що уцілому він підтверджує обставини, викладені у позовній заяві ОСОБА_1 про те, що вони з первісним позивачем є рідними братами та дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт Зідьки Зміївського району Харківської області помер їх батько ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт Зідьки Зміївського району Харківської області померла їхня мати ОСОБА_4 .

За життя батьки мали спільне сумісне майно: житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 ; громадський будинок АДРЕСА_1 ; причіп ММЗ 81021, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Після смерті батька він прийняв спадщину подавши відповідну заяву до нотаріальної контори, а після смерті матері спадщину не приймав. Таке його рішення було обумовлено тим, що він проживав окремо від матері, а його брат ОСОБА_1 постійно з нею проживав, здійснював догляд за матір`ю, а також і ніс витрати по утриманню спадкового домоволодіння.

Таким чином, ідеальні частки у спадщині після батьків розподілені на 5/6 та 1/6 частки.

Він не претендує на частки у праві власності на житловий будинок з надвірними будівлями та причіп, оскільки 1/6 частка у цьому майні не може бути виділена в натурі. Також, він не бажає здійснювати право власності на вказане майно спільно з братом, частка якого складає 5/6.

Разом з тим, він фактично володіє 63/100 часткою спірної громадської будівлі, до складу якої входить нежитловий будинок літ. Б-1, вартістю 267 029 грн 00 коп.

Іншою 37/100 часткою громадської будівлі, до складу якої входять нежитловий будинок літ. А-1 та надвірна вбиральня літ. Г, вартістю 159 487 грн 00 коп., фактично володіє його брат ОСОБА_1 .

Різниця між вартістю 1/6 частки громадського будинку та вартістю частки, якою він фактично володіє, дорівнює - 195 943 грн 00 коп.

Вважав, що ця сума повністю компенсується вартістю 1/6 частки у домоволодінні та причепі, на які він міг би претендувати, оскільки позивачем за первісним позовом в уточненій заяві, на його думку, значно занижена вартість житлового буднику з надвірними будівлями та взята інвентаризаційна вартість домоволодіння станом на 22.07.2008 - 119 301 грн 00 коп., яка не відповідає дійсній вартості на теперішній час.

З метою забезпечення його права на виділ у майбутньому спадкового майна в натурі вважав, що за ним має бути визнано право на 63/100 частки спірної громадської будівлі, до складу якої входить нежитловий будинок літ. Б-1, вартістю 267 029 грн 00 коп., у порядку спадкування за законом після смерті батька (а. с. 78-80).

Ухвалою судді Зміївського районного суду Харківської області від 19.02.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.03.2020.

Позивач (відповідач за зустрічним позовом) ОСОБА_1 , відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 , представник третьої особи Сумцова І. Г. подали заяви, в яких просили розглянути справу за їх відсутності (а. с. 83, 90, 91).

На судовий розгляд учасники справи не з`явилися.

Враховуючи раніше подані заяви про судовий розгляд справи за їх відсутності, відсутні передбачені ст. 223 ЦПК України підстави для відкладення судового розгляду з причини нез`явлення учасників справи, що дало суду підстави для судового розгляду справи по суті за відсутності учасників справи на підставі наявних у справі письмових доказів.

Зважаючи на те, що всі учасники справи в судове засідання не з`явилися, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши доводи заяв по суті справи, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Частинами 1, 3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Спірним є право позивача (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 та відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_2 на спадщину за законом після смерті їх батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Згідно свідоцтву про одруження ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі з 21.11.1965 (а. с. 15).

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є рідними братами та дітьми ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , що підтверджується даними свідоцтв про народження Серія НОМЕР_2 та Серія НОМЕР_3 (а. с. 13, 14).

Згідно свідоцтву про смерть, виданому 23.07.2008 Зідьківською селищною радою Зміївського району Харківської області, ОСОБА_3 помер у віці 67 років (а. с. 11).

Згідно свідоцтву про смерть, виданому 13.12.2013 Зідьківською селищною радою Зміївського району Харківської області, ОСОБА_4 померла у віці 66 років (а. с. 12).

Під час шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 набули наступне майно: збудували житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 ; придбали громадський будинок АДРЕСА_1 ; придбали причіп ММЗ 81021, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується відомостями наступних документів, копії яких долучено до матеріалів справи: технічного паспорта на громадський будинок; витягів з реєстру прав власності на нерухоме майно та про реєстрацію права власності на нерухоме майно; технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок; довідки КП "Зміївське бюро технічної інвентаризації"; свідоцтва про реєстрацію ТЗ (а. с. 18-45).

З довідки Зідьківської селищної ради Зміївського району Харківської області № 02-28/807 від 13.09.2019 вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований разом з дружиною та дітьми в будинку АДРЕСА_1 (а. с. 16, 17).

За інформацією Зідьківської селищної ради від 31.10.2019 ОСОБА_2 зареєстрований та проживає в АДРЕСА_4 (а. с. 56).

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Закону України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. ст. 317, 319, 321 ЦК України право власності є непорушним, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків /спадщини/ від фізичної особи, яка померла /спадкодавця/, до інших осіб /спадкоємців/.

Відповідно до ч. 1 ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідністю зі ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

У відповідності з ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Частинами 1, 2 статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно статті 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.

Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.

Статтею 1279 ЦК України передбачено, що спадкоємці, які протягом не менш як одного року до часу відкриття спадщини проживали разом із спадкодавцем однією сім`єю, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їм у натурі предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку в розмірі частки у спадщині, яка їм належить.

Спадкоємці, які разом із спадкодавцем були співвласниками майна, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їм у натурі цього майна, у межах їхньої частки у спадщині, якщо це не порушує інтересів інших спадкоємців, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно з ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

У п. 3.1 Роз`яснень, що містяться у листі Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування зазначено, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини. Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Відповідно до п. 4.15, 4.18 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Оскільки між сторонами виник спір щодо розподілу спадкового майна, у них відсутня можливість одержання в нотаріальній конторі свідоцтв про право на спадщину, тому вони мають право звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Сторонами надано докази того, що до після померлого батька ОСОБА_3 спадщина складалася з 1/2 частки вказаного вище нерухомого та рухомого майна.

Спадщину після ОСОБА_3 прийняли дружина померлого - ОСОБА_4 та діти ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .

Після померлої ОСОБА_4 спадщина складається з 1/2 частки спірного нерухомого та рухомого майна, що належала їй на праві спільної сумісної власності, а також 1/6 частки цього майна, успадкованої після померлого чоловіка ОСОБА_3 .

Після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняв син - ОСОБА_1 , який на момент смерті матері проживав разом з нею.

Таким чином, ОСОБА_1 має право на 5/6 часток у спадщині, а ОСОБА_2 - на 1/6.

Після смерті батька ОСОБА_3 , а в подальшому і після смерті матері ОСОБА_4 між сторонами фактично було розподілено спадкове майно в натурі таким чином, що ОСОБА_1 перейшло право на житловий будинок за надвірними будівлями, причіп, а також 37/100 часток нежитлової будівлі, до складу якої входять нежитловий будинок літ. "А-1" та надвірна вбиральня літ. "Г", а ОСОБА_2 фактично володіє часткою нежитлової будівлі, що складається з нежитлового будинку літ. "Б-1", та дорівнює 63/100 частки вказаної нежитлової будівлі.

Позивач ОСОБА_1 в уточненій позовній заяві погодився з тим, що відповідачеві ОСОБА_2 на його частку у спадщині після батька має бути виділено більшу частку нежитлової будівлі за рахунок вартості належної йому ідеальної частки у спадщині.

У свою чергу відповідач (позивач за зустрічним позовом) також не заперечував проти визнання за ОСОБА_1 права на спадщину на житловий будинок та причіп у цілому та вимагав збільшення його частки у нежитловій будівлі за рахунок вартості його 1/6 частки у майні, що в цілому передається його брату.

Проаналізувавши відомості щодо вартості нерухомого та рухомого майна, що входить до складу спадщини, які були надані позивачем ОСОБА_1 (а. с. 30-32, 35, 36, 42, 44, 46, 47, 76), суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів зустрічної позовної заяви, що з урахуванням вартості спірного спадкового майна розмір частки ОСОБА_2 у праві власності на нежитлову будівлю має бути збільшений до 63/100 частки.

За таких обставин позовна заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню шляхом визнання за ним в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 та матері ОСОБА_4 право власності на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 ; причіп ММЗ 81021, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; 37/100 частки громадського будинку АДРЕСА_1 , до складу якої входять нежитловий будинок літ "А-1" та надвірна вбиральня літ. "Г".

Зустрічний позов ОСОБА_2 належить задовольнити у повному обсязі та визнати за ним, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , право власності на 63/100 частки громадського будинку АДРЕСА_1 , до складу якої входить нежитловий будинок літ. Б-1.

З урахуванням характеру спірних правовідносин та відсутності вимог щодо розподілу судових витрат, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вирішення питання щодо розподілу судових витрат між сторонами відповідно до ст. 141, 142 ЦПК України.

Відповідно до другого речення ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 76-82, 89, 211, 223, ч. 2 ст. 247, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на наступне майно:

1) житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 ;

2) 37/100 частки громадської будівлі АДРЕСА_1 , до складу якої входять нежитловий будинок літ "А-1" та надвірна вбиральня літ. "Г";

3) причіп ММЗ 81021, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

У решті позову ОСОБА_1 - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 63/100 частки громадської будівлі АДРЕСА_1 , до складу якої входить нежитловий будинок літ. "Б-1".

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 .

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 .

Третя особа - територіальна громада Зідьківської селищної ради Зміївського району Харківської області, місцезнаходження: 63432, Харківська область, Зміївський район, смт Зідьки, вул. Шкільна, буд. 5, код ЄДРПОУ: 04397495.

Повне рішення складене 10.03.2020.

Головуючий: В. В. Овдієнко