Постанова

від 10.03.2020 по справі 127/16300/19

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/16300/19

Провадження № 22-ц/801/389/2020

Категорія: 30

Головуючий у суді 1-ї інстанції Федчишен С. А.

Доповідач:Ковальчук О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2020 рокуСправа № 127/16300/19м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

головуючого Ковальчука О.В.,

суддів : Сала Т. Б., Якименко М. М..,

за участі секретаря Кирилюк Л. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою її представником - адвокатом Кудельським Андрієм Анатолійовичем, на рішення Вінницького міського суду Вінницької області , ухвалене у цій справі 02 грудня 2019 року у м. Вінниці суддею цього суду Федчишеним С. А. , зі складанням його повного тексту 06 грудня 2019 року,

В С Т А Н О В И В:

В червні 2019 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів, мотивуючи його тим, що 31 жовтня 2017 року між ними укладено попередній договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу, згідно з умовами якого сторони зобов`язались в майбутньому, в строк до наступного дня після отримання кадастрового номеру на земельну ділянку орієнтовною площею 4572,25 кв. м., укласти і належним чином оформити договір купівлі-продажу нерухомого майна нежитлових будівель виробничого використання для обслуговування пекарні по АДРЕСА_1 . На виконання умов попереднього договору, з метою забезпечення реалізації своїх намірів щодо купівлі-продажу нерухомості та своєї платіжної спроможності, ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 суму завдатку у розмірі 53260 гривень (п. 2.2.1. попереднього договору). Крім завдатку, ОСОБА_1 в рахунок належних за основним договором платежів, згідно з графіком, зазначеним в попередньому договорі, передала ОСОБА_2 10150 дол. США.

13 лютого 2019 року земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 0520682200:05:002:0126 та згідно з наказом № 2-2259/15-19СГ від 25 лютого 2019 року про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області надано вказану земельну ділянку у власність ОСОБА_2 .

Умовами п. 6. 1 попереднього договору передбачено зобов`язання укласти основний договір не пізніше наступного дня після присвоєння кадастрового номеру, отже, оскільки суб`єктом подання документів для присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, в даному випадку, є власник розташованої на ній будівлі, то саме відповідач, володіючи інформацією про дату присвоєння кадастрового номера земельній ділянці мала би ініціювати укладення основного договору 14 лютого 2019 року.

В порушення умов попереднього договору ОСОБА_2 не повідомила позивача, що земельній ділянці присвоєно кадастровий номер, оформлено право власності на неї саме за відповідачем та, як наслідок, до 14 лютого 2019 року не укладено з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу вказаної ділянки. Водночас, ОСОБА_2 не повертає кошти, що були їй передані згідно з п. 2.2.1. попереднього договору як завдаток, хоча згідно з п. 5.2. цього договору у випадку невиконання умов договору продавець зобов`язується повернути покупцю протягом 3 днів з дати встановленої п. 6.1. цього договору подвійну суму завдатку.

Пославшись на викладене та на те, що після присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці, розташованій по АДРЕСА_1 та реєстрації в державному реєстрі прав на неї за ОСОБА_2 пройшло практично три місяці, а основний договір так і не укладено з вини продавця, позивач просила стягнути з останньої подвійну суму завдатку в розмірі 106520 гривень, 3% річних від простроченої суми, що становить 831,73 грн, та аванс в загальній сумі 10150 дол. США.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 02 грудня 2019 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 10 150 доларів США - сума авансу, 106 520 грн - подвійна сума завдатку та 831,73грн - 3% річних. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погодившись із ухваленим рішенням, ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог ст. 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, в апеляційній скарзі просить оскаржуване рішення скасувати, постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві позивач зазначила, що оскаржуване відповідачем рішення вважає законним, а тому просить апеляційний суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

10 березня 2020 року представник відповідача - адвокат Кудельський А. А., подав до апеляційного суду заяву про відкладення розгляду справи, призначеної на 10 год. 00 хв. 10 березня 2020 року, на іншу дату, мотивовану його зайнятістю, як представника відповідача, у Тиврівському районному суді Вінницької області у зв`язку з розглядом о 10 год. 45 хв. цивільної справи № 145/1655/19.

До цієї заяви ОСОБА_3 додано роздруківку з офіційного сайту Судової влади України про призначення цивільної справи № 145/1655/19 у Тиврівському районному суді Вінницької області 10 березня 2020 року об 11 год. 45 хв.

За таких обставин, не виходячи до нарадчої кімнати, порадившись на місці апеляційний суд ухвалив у задоволенні вказаної заяви відмовити у зв`язку з тим, що зазначені причини неявки не є поважними, оскільки з доказів, наданих заявником, вбачається, що судове засідання у місцевому суді призначене на 11 год. 45 хв., тобто технічно можливо прийняти участь в судому засіданні спочатку у Вінницькому апеляційному суді, а потім - у Тиврівському районному суді Вінницької області.

Крім того, відповідач про час і місце розгляду справи апеляційним судом повідомлена завчасно і належним чином, проте в судове засідання не з`явилась, причини неявки суду не повідомила.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак, рішення суду цим вимогам відповідає не у повній мірі, тому апеляційний суд з огляду на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, перевіривши його законність і обґрунтованість не тільки в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України).

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що 13 жовтня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено попередній договір купівлі - продажу нежитлової будівлі, відповідно до п. 1.1 якого сторони зобов`язуються в майбутньому, в строк до наступного дня після отримання кадастрового номеру на земельну ділянку, орієнтовною площею 4572,25 кв. м. укласти і належним чином оформити договір купівлі-продажу нерухомого майна нежитлових будівель виробничого використання для обслуговування пекарні по АДРЕСА_1 з розстроченням (відстроченням) платежу на умовах і в порядку, визначених цим договором та з урахуванням істотних умов, визначених діючим законодавством на момент укладання основного договору (а. с. 5-6).

Відповідно до п. 2.2.1 попереднього договору розрахунки за купівлю - продаж вказаної нерухомості сторони домовились провести наступним чином: до підписання цього договору, в рахунок належних за основним договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання, з метою забезпечення реалізації своїх намірів щодо купівлі - продажу нерухомості та своєї платіжної спроможності, покупець передав, а продавець отримав суму завдатку в розмірі 53 260 грн. В момент розрахунків за основним договором, зазначена сума буде зарахована у належний з покупця платіж за основним договором, як еквівалент 2000 доларів США.

На виконання умов п. 2.2.2 попереднього договору покупцем - ОСОБА_1 було сплачено ОСОБА_4 10 150 доларів США авансу.

Згідно з п. 5.1, 5.2 попереднього договору у випадку невиконання цього договору покупцем, сума, вказана у п. 2.2.1 цього договору, покупцю не повертається і залишається у продавця як неустойка у розмірі завдатку, а у випадку невиконання цього договору продавцем, він зобов`язується повернути покупцю протягом 3 днів з дати встановленої п. 6.1 цього договору подвійну суму завдатку.

Невиконанням договору є будь-який факт, який є причиною офіційної відмови нотаріуса у посвідченні договору купівлі-продажу; відмова однієї із сторін від підписання договору купівлі-продажу на визначених цим договором умовах; нез`явлення до нотаріуса у визначений час; або невиконання договору купівлі-продажу, якщо цей факт доказаний в судовому порядку, чи наслідком якого є розірвання договору купівлі-продажу (визнання його недійсним) (п. 5.3 попереднього договору).

Пунктом 6.1 попереднього договору передбачено, що за домовленістю сторін укладення та нотаріальне посвідчення основного договору здійснюватиметься наступного дня після отримання продавцем кадастрового номеру та повного пакету документів, необхідних для оформлення основного договору.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04 березня 2019 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45787153 від 04 березня 2019 року, державним реєстратором зареєстровано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 0520682200:05:002:0126 за її заявою від 28 лютого 2019 року (а. с. 35).

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 30 травня 2019 року та відповіддю виконкому Ільківської сільської ради Вінницького району Вінницької області № 211 від 03 червня 2019 року Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 надано у власність ОСОБА_2 відповідно до наказу про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність № 2-2259/15-19СГ від 25 лютого 2019 року. Державна реєстрація цієї земельної ділянки за кадастровим номером 0520682200:05:002:0126 здійснена 13 лютого 2019 року (а. с. 7-9).

01 липня 2019 року приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Марунько Ольгою Григорівно видано довідку № 54 про те, що ОСОБА_2 05 березня 2019 року з`явилась до офісу приватного нотаріуса для укладення з ОСОБА_1 основного договору купівлі-продажу нежитлових будівель виробничого використання для обслуговування пекарні по АДРЕСА_1 , що передбачено умовами попереднього договору, укладеного між вищевказаними особами 13 жовтня 2017 року (а. с. 34).

У визначений попереднім договором строк основний договір купівлі-продажу сторонами укладено не було.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов`язання.

Внесення завдатку як способу виконання зобов`язання може мати місце в разі наявності зобов`язання, яке повинно було виникнути на підставі договору.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 13 лютого 2013 року за наслідками розгляду справи № 6-176цс12.

Умовами попереднього договору від 13 жовтня 2017 року, який укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , визначено строк укладення основного договору наступним днем після отримання продавцем кадастрового номеру та повного пакету документів, необхідних для оформлення основного договору .

Основний договір купівлі-продажу нежитлових будівель виробничого використання для обслуговування пекарні по АДРЕСА_1 з відповідною земельною ділянкою так і не було укладено.

Судом встановлено та не заперечувалось ОСОБА_4 , що в рахунок оплати вартості нежитлових будівель за попереднім договором ОСОБА_1 сплатила їй 53260,00 грн та 10150 дол. США.

З урахуванням наведеного, враховуючи, що договір купівлі-продажу нежитлових будівель виробничого використання для обслуговування пекарні з відведеною земельною ділянкою, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами у справі не було укладено, а сторони лише домовилися укласти такий договір у майбутньому, отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що передана позивачем відповідачу грошова сума в розмірі 53260,00 грн та 10150 дол. США є авансом, який підлягає поверненню позивачу.

За таких обставин, апеляційний суд вважає помилковими та такими, що суперечать цим висновкам, висновки суду першої інстанції про стягнення з відповідача на підставі п. 5.2 попереднього договору подвійної суми завдатку, оскільки, як встановлено цим судом, основний договір купівлі-продажу нерухомого майна між сторонами справи так і не було укладено, що за наведеної вище правової позиції Верховного Суду виключає подвійне стягнення завдатку.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання (ч. 1 ст. 614 ЦК України).

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_4 здійснила необхідні дії для виконання умов попереднього договору, зокрема, отримала кадастровий номер на земельну ділянку, зареєструвала право власності на неї та 05 березня 2019 року з`явилась до офісу приватного нотаріуса для укладення з ОСОБА_1 основного договору купівлі-продажу нежитлових будівель виробничого використання для обслуговування пекарні, отже необґрунтованого ухилення відповідачем від укладення договору не встановлено, а належних та допустимих доказів протилежного позивачем не надано.

За таких обставин, оскільки не встановлено вини ОСОБА_4 у порушенні зобов`язання за попереднім договором від 13 жовтня 2017 року, застосування судом першої інстанції положень ст. 625 ЦК України та стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних від простроченої суми є необґрунтованими.

Апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо свідомої відмови позивача від укладення основного договору купівлі-продажу, зокрема у зв`язку з нез`явленням 05 березня 2019 року до приватного нотаріуса та небажання з`явитись до нього у будь-яку іншу дату, оскільки відповідач не надала суду належних та допустимих доказів, що ОСОБА_1 було відомо про необхідність прибути у вказану дату до приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу, як і не надано будь-яких інших доказів ухилення позивача від укладення основного договору.

Доводи апеляційної скарги про те, що у зв`язку з невиконанням позивачем умов попереднього договору, сума коштів вказана у п. 2.2.1 цього договору не повертається і залишається у відповідача як неустойка у розмірі завдатку, апеляційний суд відхиляє, оскільки скаржником не доведено порушення позивачем умов попереднього договору, а сплачені позивачем відповідачу кошти у розмірі 53260,00 грн за наведених вище мотивів є авансом, а не завдатком, тому підлягають поверненню.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з ч. 2 ст. 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції в законній силі залишатись не може та відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню в частині задоволення вимог щодо стягнення з ОСОБА_4 подвійної суми авансу та 3% річних від простроченої суми, з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цих вимог.

Частиною 1, 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10 грудня 2019 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 12000,00 грн.

У абз. 6 п. 20 постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 18 грудня 2009 року Про судове рішення у цивільній справі судам роз`яснено, що у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

За таких обставин, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог та частковим задоволенням вимог апеляційної скарги, відповідно до положень ст. 141, п. п. в п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог, вважає за необхідне судові витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 10395,60 грн та судовий збір в розмірі 3504,40 грн, сплачений позивачем за подачу позовної заяви стягнути з відповідача, а судовий збір в розмірі 811,27 грн, сплачений відповідачем за подачу апеляційної скарги - з позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 - 384, 389 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану її представником - адвокатом Кудельським Андрієм Анатолійовичем, задовольнити частково, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02 грудня 2019 року скасувати в частині стягнення з ОСОБА_2 106 520,00 грн подвійної суми завдатку та 3% річних.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) аванс в розмірі 53260,00 грн, у задоволенні вимог про стягнення 3% річних від простроченої суми - відмовити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02 грудня 2019 року в частині стягнення судових витрат змінити, зменшити розмір стягнутого з ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) судового збору, сплаченого за подачу позовної заяви з 4429,44 грн до 3504,40 грн, додаткове рішення цього ж суду від 10 грудня 2019 року змінити, зменшити розмір стягнутих витрат на професійну правничу допомогу з 12000,00 грн до 10395,60 грн.

В іншій частині залишити оскаржуване рішення без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) 811,27 грн судового збору, сплаченого за подачу апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили із дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складання повного тексту постанови.

Головуючий О.В. Ковальчук

Судді : Т. Б. Сало

М. М. Якименко

Повний текст постанови виготовлено 10 березня 2020 року.