Постанова

від 18.02.2020 по справі 302/914/16-ц

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 302/914/16-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

18 лютого 2020 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючої - судді Кожух О.А.,

суддів - Джуги С.Д., Собослоя Г.Г.,

за участі секретаря - Юрочко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Міжгірського районного суду від 10 листопада 2016 року (головуючий суддя Гайдур А.Ю.) у справі за позовом ОСОБА_2 до Присліпської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Державна реєстраційна служба Міжгірського районного управління юстиції, Відділ Держгеокадастру у Міжгірському районі, про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування, -

встановив:

У жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивував наступним.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , котрий залишив заповіт від 09.03.2006, згідно якого жилий будинок з надвірними спорудами і все майно, яке належатиме йому на день смерті, а також земельну ділянку 0,60 га заповів ОСОБА_2 .

Вказував, що до складу спадщини входять:

1)земельна ділянка площею 0,07 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, урочище Біля хати ;

2)земельна ділянка площею 0,0694 га для ведення особистого селянського господарства, урочище Біля хати ;

3)земельна ділянка площею 0,1478 га для ведення особистого селянського господарства, урочище Город ;

4)земельна ділянка площею 0,0980 га для ведення особистого селянського господарства, урочище Город-2 ;

5)земельна ділянка площею 0,1658 га для ведення особистого селянського господарства, урочище Над дорогою .

Право власності на вказані земельні ділянки у померлого ОСОБА_3 посвідчувалось державним актом на право приватної власності на землю від 30.09.1997, зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 158.

ОСОБА_2 зазначав, що оригінал даного державного акта було втрачено, і у зв`язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу від не може отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ці земельні ділянки.

Посилаючись на дані обставини, просив суд визнати за ним право власності на такі земельні ділянки у порядку спадкування за заповітом.

Рішенням Міжгірського районного суду від 10 листопада 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на: земельну ділянку площею 0,07 га, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, урочище Біля хати ; земельну ділянку площею 0,0694 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, урочище Біля хати ; земельну ділянку площею 0,1478 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, урочище Город ; земельну ділянку площею 0,0980 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, урочище Город-2 ; земельну ділянку площею 0,1658 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, урочище Над дорогою , які знаходяться на території с. Присліп Міжгірського району Закарпатської області, як спадкоємцем за заповітом померлого ОСОБА_3 , якому належали зазначені земельні ділянки на праві приватної власності.

На це рішення подала апеляційну скаргу ОСОБА_1 , посилаючись на те, що вона є особою, яка не брала участі у справі, а суд вирішив питання про її права.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 01.03.2017 апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 було закрито. Вказану ухвалу мотивовано тим, що ОСОБА_1 не має передбаченого статтею 292 ЦПК України 2004 року права апеляційного оскарження, оскільки рішенням суду від 10.11.2016 питання про її права та обов`язки судом не вирішувались, а оспорення нею в судовому порядку заповіту в іншій справі не є підставою для розгляду її апеляційної скарги.

Однак ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.07.2018 ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 01.03.2017 скасовано, а справу передано до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Дану ухвалу касаційної інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 як особа, яка не брала участі в справі, посилалась на те, що земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства покійному ОСОБА_3 збільшено на 0,0209 га за рахунок її земельної ділянки; ОСОБА_1 є племінницею ОСОБА_3 , який був рідним братом її батька - ОСОБА_4 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому є спадкоємцем за правом представлення (частина третя статті 1266 ЦК України), та звернулась до суду з позовом про визнання заповіту, вчиненого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_2 , недійсним. Проте апеляційний суд зазначені обставини не врахував й передчасно дійшов висновку, що районний суд не вирішував питання про права та обов`язки ОСОБА_1 , яка у разі визнання заповіту недійсним є спадкоємцем ОСОБА_3 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції. Доводи скарги зводяться до того, що ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_3 другої черги за правом представлення, оспорює дійсність заповіту, на підставі якого судом першої інстанції визнано за ОСОБА_2 право власності на земельні ділянки в порядку спадкування; згідно з довідкою Присліпської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області від 30.09.2016 земельна ділянка ОСОБА_3 у с. Присліп Міжгірського району Закарпатської області, урочище Біля хати , збільшилася на 0,0209 га до 0,0694 га у зв`язку із проведення топографічно-геодезичної зйомки у 2012 році. Вважає, що таке збільшення земельної ділянки на 0,0209 га у ОСОБА_3 відбулось або за рахунок обміру дороги загального користування, або за рахунок суміжних землевласників/землекористувачів, одним із яких є ОСОБА_1 . Оскільки дорога загального користування не зміщувалась, а земельні ділянки суміжних землевласників внесені до державного земельного кадастру, то відповідно, покійному ОСОБА_3 збільшено земельну ділянку в урочищі Біля хати на 0,0209 га саме за рахунок земельної ділянки ОСОБА_1 (в урочищі Над грушами , що належить їй на підставі Державного акту IV-ЗК № 010574). Вказує, що така земельна ділянка - збільшена на 0,0209 га (до розміру 0,0694 га) - не належала спадкодавцю ОСОБА_3 , а тому не може перейти у спадок до ОСОБА_2 .

Крім того, у касаційній скарзі також вказувала, що земельна ділянка площею 0,0209 га є комунальною власністю і належить на праві власності територіальній громаді с. Присліп. ОСОБА_1 є постійною жителькою села, членом місцевої територіальної громади, тому, враховуючи сприяння Присліпської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області у прийнятті незаконного рішення від 10.11.2016 шляхом видачі довідки від 30.09.2016 та визнання позову ОСОБА_2 у повному обсязі, вважала, що цим порушені її права як члена територіальної громади і вона вправі оспорювати таке рішення суду.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з`явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла таких висновків.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 (а.с.6).

На випадок своєї смерті ОСОБА_3 залишив заповіт від 09.03.2006, згідно якого жилий будинок з надвірними спорудами і все майно, яке належатиме йому на день смерті, а також земельну ділянку 0,60 га заповів ОСОБА_2 (а.с.10).

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , Присліпської сільської ради Міжгірського району, третя особа - приватний нотаріус між гірського нотаріального округу Дунаєв Ю.М. про встановлення факту родинних відносин та визнання заповіту недійсним (справа № 302/1000/16-ц).

Рішенням Міжгірського районного суду від 06.03.2017 відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсним заповіту ОСОБА_3 , посвідченого 09.03.2006 Присліпською сільською радою, актовий запис № 8, а рішенням Міжгірського районного суду від 13.02.1018 встановлено факт родинних відносин - що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є племінницею померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який був жителем АДРЕСА_1 .

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 12.03.2019 провадження у даній справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 302/1000/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Присліпської сільської ради Міжгірського району, третя особа - приватний нотаріус Міжгірського нотаріального округу Дунаєв Ю.М. про встановлення факту родинних відносин та визнання заповіту недійсним.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 22.10.2019 у справі №302/1000/16-ц було відмовлено в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , а рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 06.03.2017 - залишено без змін.

Таким чином, щодо заповіту ОСОБА_3 від 09.03.2006 діє презумпція правомірності правочину (ст. 214 ЦК України), а доводи ОСОБА_1 щодо недійсності цього заповіту є необґрунтованими.

Встановлено, що відповідно до копії Державного акту на право приватної власності на землю, виданого виконавчим комітетом Присліпської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області від 30.09.1997, ОСОБА_3 було передано у приватну власність земельні ділянки загальною площею 0,6001 га, з яких 0,07 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та 0,53 га для ведення особистого селянського господарства (а.с.12 т. 1).

З указаної копії Державного акту на право приватної власності на землю від 30.09.1997 вбачається, що ОСОБА_3 належали:

земельна ділянка площею 0,1885 га, яка складалася із 0,0950 га та 0,0935 га в урочищі Біля хати (по межі від А до Д - земля загального користування (дорога);

земельна ділянка площею 0,1478 га для ведення особистого селянського господарства, урочище Город ;

земельна ділянка площею 0,0980 га для ведення особистого селянського господарства, урочище Город-2 ;

земельна ділянка площею 0,1658 га для ведення особистого селянського господарства, урочище Над дорогою .

Рішенням Присліпської сільської ради від 03.10.2007 № 4 за згодою ОСОБА_3 у нього вилучено земельну ділянку площею 0,07 га в урочищі Біля хати для передачі під будівництво індивідуального житлового будинку ОСОБА_2 (а.с. 18 т. 1).

Рішенням Присліпської сільської ради від 03.10.2007 № 5 виділено та передано в приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,07 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у межах населеного пункту с. Присліп в урочищі Город (а.с. 141 т. 1).

Сторонами визнається, що вилучена земельна ділянка - це частина земельної ділянки в урочищі Біля хати , яка мала площу 0,0935 га.

Таким чином, після вилучення у ОСОБА_3 частини земельної ділянки, в урочищі Біля хати у нього мало залишитись 0,1185 га. З них 0,07 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, та для ведення особистого селянського господарства, відповідно, 0,0485 га. Проте, площа цієї земельної ділянки, на яку визнано право власності за ОСОБА_2 , становить 0,0694 га, тобто, 0,0209 га є спірними.

При цьому, як слідує з додатків до заперечення на апеляційну скаргу, у листопаді 2012 року ОСОБА_3 замовив розробку технічної документації на всі земельні ділянки, належні йому згідно державного акту на право приватної власності на землю IV-ЗК №010957 від 30.09.1997 (а.с.90-141 т. 1), однак не встиг їх завершити у зв`язку з смертю. З цієї документації вбачається, що земельна ділянка в урочищі Біля дороги для ведення особистого селянського господарства, площа якої згідно державного акту становила 0,1885 га, після вилучення земельної ділянки площею 0,07 га в користь ОСОБА_2 та її розподілу на дві земельні ділянки (одна з яких площею 0,07 га для будівництва та обслуговування житлового будинку) збільшилася в площі на 0,0209 га. - до 0,0694 га. Як зазначено в довідці виконкому Присліпської сільської ради від 30.09.2016 № 1330, таке збільшення відбулось у зв`язку з проведення топографо-геодезичної зйомки у 2012 році (а.с.19 т. 1).

Також апеляційним судом встановлено, що після закриття апеляційного провадження за скаргою ОСОБА_1 (ухвала Апеляційного суду Закарпатської області від 12.03.2019) та до скасування цієї ухвали судом касаційної інстанції, у вересні 2017 року ОСОБА_2 , на підставі оскаржуваного рішення суду, зареєстрував своє право власності на земельні ділянки (а.с.50-54 т. 2) -

-земельна ділянка площею 0,07 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, урочище Біля хати - кадастровий номер 2122485600:01:001:0021 ;

-земельна ділянка площею 0,0694 га для ведення особистого селянського господарства, урочище Біля хати - кадастровий номер 2122485600:01:001:0017 ;

-земельна ділянка площею 0,1478 га для ведення особистого селянського господарства, урочище Город - кадастровий номер 2122485600:01:001:0018 ;

-земельна ділянка площею 0,0980 га для ведення особистого селянського господарства, урочище Город-2 - кадастровий номер 2122485600:01:001:0020 ;

-земельна ділянка площею 0,1658 га для ведення особистого селянського господарства, урочище Над дорогою - кадастровий номер 2122485600:01:001:0019 .

Земельна ділянка площею 0,07 га., яка була вилучена у ОСОБА_3 та передана ОСОБА_2 під будівництво індивідуального житлового будинку, має кадастровий номер 2122485600:01:001:0007.

Також з наданих сторонами матеріалів вбачається, що ОСОБА_2 також належить земельна ділянка кадастровий номер 2122485600:01:001:0015, площею 0,1145 га, яка знаходиться через дорогу від земельних ділянок №№ 2122485600:01:001:0017 та 2122485600:01:001:0007 (а.с. 48 т. 2).

Як визнано ОСОБА_2 , підтверджено ОСОБА_1 та вбачається з картографічних матеріалів, дорога по межі земельних ділянок, які належали ОСОБА_3 (земельна ділянка площею 0,1885 га, яка складалася із 0,0950 га та 0,0935 га в урочищі Біля хати , по межі від А до Д межувала із землею загального користування (дорога)) ішла зигзагом, майже під прямим кутом, та в подальшому була трохи вирівняна. Внаслідок цього дорога між земельними ділянками, які належать ОСОБА_2 № 2122485600:01:001:0015 та № 2122485600:01:001:0017 - була звужена, а площа земельної ділянки - збільшена, та сформована в земельну ділянку площею 0,0694 га з кадастровим номером 2122485600:01:001:0017.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Статтею 79 ЗК України передбачено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

В даному випадку відсутні відомості про реєстрацію права власності ОСОБА_3 на одну із земельних ділянок - площею 0,0694 га.

Отже, судом визнано право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку такої площі, яка не належала померлому ОСОБА_3 .

Також встановлено, що ОСОБА_1 належать дві земельні ділянки - кадастрові номери 2122485600:01:001:0027 та 2122485600:01:001:0032, які сполучаються дорогою, що проходить між земельними ділянками, які належать ОСОБА_2 № 2122485600:01:001:0015 та №№ 2122485600:01:001:0017 і 2122485600:01:001:0007. Внаслідок звуження цієї дороги, ОСОБА_1 утруднено користування дорогою для обслуговування своїх земельних ділянок.

Таким чином, визнання судом права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0694 га в урочищі Біля хати , призначену для ведення особистого селянського господарства, порушує права апелянта.

В той же час, жодних доказів того, що визнання права власності за заповітом за ОСОБА_2 на інші земельні ділянки також порушує право ОСОБА_1 - апелянтом не надано.

Зважаючи на викладене, рішення суду першої інстанції, відповідно до п.п.1, 3, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України, підлягає частковому скасуванню - в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку площею 0,0694 га в урочищі Біля хати , призначену для ведення особистого селянського господарства, та у задоволенні цієї вимоги ОСОБА_2 слід відмовити.

Керуючись ч. 4 ст. 258, ст.ст. 265, п.2 ч. 1 ст. 374, п.п. 1, 3, 4 ст. 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Міжгірського районного суду від 10 листопада 2016 року в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку площею 0,0694 га в урочищі Біля хати , призначену для ведення особистого селянського господарства - скасувати, та у задоволенні цієї вимоги ОСОБА_2 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28 лютого 2020 року.

Головуюча

Судді