Постанова

від 10.03.2020 по справі 152/411/19

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 152/411/19

Провадження № 22-ц/801/497/2020

Категорія: 32

Головуючий у суді 1-ї інстанції Соколовська Т. О.

Доповідач:Стадник І. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 березня 2020 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Стадника І.М. (судді-доповідача),

суддів: Войтка Ю.Б., Міхасішина І.В.,

з участю секретаря судового засідання Безрученко Н.Р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №2

апеляційну скаргу представника Приватно-орендного підприємства Авангард адвоката Країло Степана Васильовича

на рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 18 грудня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Соколовської Т.О., повний текст якого складено 23 грудня 2019 року

в справі №152/411/19

за позовом ОСОБА_1 (позивач)

до Приватно-орендного підприємства Авангард с. Зведенівка Шаргородського району,

за участі Державного реєстратора департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради Бурлак Вікторії Вікторівни (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача)

про визнання недійсними договору оренди землі,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до районного суду з позовом до Приватно-орендного підприємства Авангард с. Зведенівка Шаргородського району, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державного реєстратора департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради Бурлак Вікторії Вікторівни про визнання недійсними договору оренди землі.

В обґрунтування позову посилався на те, що він є власником земельних ділянок, якими користується ПОП Авангард .

У 2018 році він дізнався про існування договорів оренди від 30.12.2016 строком на 10 років, належних йому на праві власності земельних ділянок площею 1,4583 га та 1,4586 га, з призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розміщуються на території Хоменківської сільської ради Шаргородського району Вінницької області. Договорів оренди землі він не підписував і не доручав їх підписання іншим особам, отже відповідач користується належними йому земельними ділянками незаконно, чинить йому перешкоди у праві вільно користуватися та розпоряджатися своєю власністю.

З урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати недійсним договір оренди землі від 30 грудня 2016 року, укладений між ним та ПОП "Авангард" про оренду земельної ділянки кадастровий номер 0525388300:01:003:0212 площею 1,4586 га, яка розміщена за межами населеного пункту на території Хоменківської сільської ради Шаргородського району Вінницької області та скасувати реєстрацію права оренди даної земельної ділянки, вчинену державним реєстратором департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради Бурлак В.В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 34650189 від 06.04.2017.

Рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 18 грудня 2019 року позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди землі від 30 грудня 2016 року, укладений від імені ОСОБА_1 з Приватно - орендним підприємством "Авангард" с. Зведенівка Шаргородського району Вінницької області про оренду, належної ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 12.03.2015, земельної ділянки площею 1,4586 га, розміщеної на території Хоменківської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки - 0525388300:01:003:0212, зареєстрований державним реєстратором департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради Бурлак Вікторією Вікторівною 06.04.2017, індексний номер 34650189.

Стягнуто з Приватно - орендного підприємства "Авангард" с. Зведенівка Шаргородського району Вінницької області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 768 гривень 40 коп.

Стягнуто з Приватно - орендного підприємства "Авангард" с. Зведенівка Шаргородського району Вінницької області на користь ОСОБА_1 судові витрати на проведення судової почеркознавчої експертизи № 6145/6146/19-21 від 04.11.2019 в сумі 1570 (одна тисяча п`ятсот сімдесят) гривень та за надання правничої допомоги в сумі 6200 гривень.

Не погодившись із судовим рішенням, відповідач ПрОП Авангард подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність і необґрунтованість судового рішення, просило скасувати рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що висновок судово-технічної та почеркознавчої експертизи, який покладено судом в основу свого рішення, не може вважатись належним та допустимим доказом в розумінні ст. 89 ЦПК України, оскільки не відповідає як вимогам Закону України Про судову експертизу , так і Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень.

Крім того вважає, що позивач не довів ті обставини на які він посилається як на підставу своїх вимог, оскільки ще в 2017 році він знав про існування договорів оренди, укладених ним особисто з ПрОП Авангард , отримував орендну плату, що підтверджується матеріалами справи.

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов суду 26.02.2020 позивач зазначив, що апеляційна скарга є необґрунтованою, вважає її черговим намаганням затягнути розгляд справи з метою подальшого незаконного використання земельної ділянки позивача.

В судовому засіданні представник відповідача ПрОП Аванград адвокат Країло С.В. вимоги апеляційної скарги підтримав на умовах, викладених у ній, і просив задовольнити.

Представник третьої особи - Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради Чорнобровкіна Ю.В. відносить вирішення питання щодо обґрунтованості апеляційної скарги на розсуд суду. Пояснила, що державний реєстратор вчиняючи реєстраційну дію - реєстрацію договору оренди землі, діяв відповідно до закону і до його повноважень не входить перевірка справжності підписів осіб, які уклали договір.

Позивач ОСОБА_1 і його представник - адвокат Костриця В.С., повідомлені в установленому законом порядку про дату, час і місце судового розгляду, до суду не з`явилися, що відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з таких підстав.

Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися за засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав, передбачених ч. 2 ст. 16 ЦК України, є визнання правочину недійсним.

Статтею 204 ЦПК України встановлено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 7 Постанови від 06.11.2009 року №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Нормами частин 1-3 статті 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так, судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_2 № 973783 від 12.03.2015 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,4586 га розміщеної на території Хоменківської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та кадастровим номером 0525388300:01:003:0212

Зі змісту договору оренди слідує, що його укладено 30 грудня 2016 року між ОСОБА_1 , який надає та ПОП "Авангард", яке приймає в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 0525388300:01:003:0212 загальною площею 1, 4586 га для вирощування товарної сільськогосподарської продукції на території Хоменківської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, строком на десять років.

Зазначений договір оренди землі відповідно до вимог ст.6 ЗУ "Про оренду землі", зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 06.04.2017 державним реєстратором Бурлак В.В., індексний номер 34650189, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначав, що зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно договір оренди належної йому на праві власності земельної ділянки, ним шляхом його підписання не укладався.

Отже між сторонами у справі виник спір з приводу дійсності правочину - договору оренди земельної ділянки від 30 грудня 2016 року.

Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Частиною першою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Підстави та порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами встановлено Земельним Кодексом України.

Частиною першою статті 93 ЗК України, як один з видів права на землю, визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (частина четверта статті 124 ЗК України).

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі (далі - Закон) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі та за бажанням сторін може бути посвідчений нотаріально (стаття 14 Закону).

Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи (частина перша статті 4 Закону ).

Положеннями частини першої статті 16 Закону передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку, враховуючи висновок судово-технічної та почеркознавчої експертизи від 04.11.2019, проведеної на підставі ухвали суду експертами Вінницького відділення КНДІСЕ, якою встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 в договорі оренди земельної ділянки від 30.12.2016 виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою, дійшов обґрунтованого висновку про невідповідність вимогам закону правочину щодо передачі в оренду земельної ділянки. Позивач особисто не підписував договір оренди землі, повноваження на це в установленому законом порядку іншій особі не надавав, що свідчить про відсутність волі орендодавця на його укладення, а тому наявні правові підстави для визнання його недійсним.

Вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене статтею 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору оренди земельної ділянки. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

Доводи апеляційної скарги про порушення невідповідність висновку судово-почеркознавчої експертизи вимогам закону України Про судову експертизу та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08 жовтня 1998 року, є безпідставними.

На думку апелянта ці порушення полягають у не виконанні вимог п. 1.3,1.4, 1.5, 1.8 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень (далі - Рекомендації).

Так, відповідно до пунктів 1.3, 1.4, 1.5, 1.8 Рекомендацій для проведення досліджень орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) надати експерту вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації.

Вільними зразками є рукописні тексти, рукописні записи (буквені та цифрові), підписи, достовірно виконані певною особою до відкриття кримінального провадження, провадження в справах про адміністративні правопорушення, цивільних, адміністративних чи господарських справах і не пов`язані з їх обставинами; умовно-вільними є зразки почерку, виконані певною особою до відкриття провадження у справі, але пов`язані з обставинами цієї справи, або виконані після відкриття провадження у справі, але не в зв`язку з її обставинами; експериментальні зразки почерку - це такі, що виконані за завданням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), у зв`язку з призначенням даної експертизи.

Перед приєднанням вільних та умовно-вільних зразків до матеріалів справи орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) пред`явити їх особі, яка підлягає ідентифікації, а потім позначити кожний зразок, тобто указати, що це вільний зразок почерку (підпису) певної особи (указати її прізвище, ім`я, по батькові), та посвідчити це своїм підписом.

Вільні зразки по змозі повинні відповідати об`єкту, який досліджується, за часом виконання, за видом матеріалів письма (папір, олівець, кулькова ручка тощо), за формою документа (накладні, відомості тощо), за його змістом та цільовим призначенням (п.1.5)

Як вільні, так і експериментальні зразки буквеного або цифрового письма бажано надавати не менше ніж на 15 аркушах. Чим коротший досліджуваний текст (запис), тим більша потреба у вільних зразках. Вільні зразки підпису надаються по змозі не менше ніж на 15 документах, експериментальні - у кількості не менше 5 - 8 аркушів (п. 1.8)

Експериментальні зразки підпису відбираються і посвідчуються у порядку, передбаченому пунктами 1.6, 1.7 науково-методичних рекомендацій.

При цьому вимога щодо відповідності наданих експерту вільних зразків за часом виконання об`єкту, який досліджується, носить рекомендаційний характер і не є обов`язковою.

Відповідно до п. 2.2 Інструкції експерт зобов`язаний повідомити в письмовій формі органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), про неможливість її проведення та повернути надані матеріали справи та інші документи, якщо поставлене питання виходить за межі компетенції експерта або якщо надані йому матеріали недостатні для вирішення поставленого питання, а витребувані додаткові матеріали не були надані;

В описовій частині висновку експертом зазначено, що в якості зразків підпису та почерку ОСОБА_1 для порівняння досліджувалися її підписи у таких документах: у копіях заяв до Шаргородської державної нотаріальної контори від 27.01.2015 та 22.09.2016, у витягу з реєстру нотаріальних дій Хоменківської сільської ради Шаргородського району за 2015 рік, у оригіналі довіреності від 12.03.2018, у розписці ОСОБА_1 від 16.092019; у позовній заяві ОСОБА_1 , у копії паспорта ОСОБА_1 , у заяві-клопотанні ОСОБА_1 від 28.03.2019; експериментальні зразки почерку ОСОБА_1 на 5-ти аркушах; експериментальні зразки підпису ОСОБА_1 на 5-ти аркушах; експериментальні зразки почерку ОСОБА_1 (написання прізвища, імені та по-батькові) на 5-ти аркушах;

До того ж у пункті 1.13 Методичних рекомендації вказано, що достатність та якість наданих для проведення експертизи зразків почерку та підпису особи визначаються експертом у кожній конкретній експертній ситуації.

У матеріалах справи відсутнє клопотання експерта про надання додаткових зразків почерку та підпису позивача, що може свідчити про достатність наданої судом кількості зразків для проведення призначеної експертизи.

Відповідно до статті 113 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Апелянтом не доведено необґрунтованості чи суперечності висновку експертизи від 04.11.2019 іншим матеріалам справи та не спростовано викладених у ньому обставин.

Доводи заявника про те, що зазначена експертиза проведена з порушення вимог Закону України Про судову експертизу та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, не заслуговують на увагу і з тих підстав, в суді першої інстанції відповідач не заявляв клопотання про призначення додаткової чи повторної експертизи, а сама по собі незгода з попереднім висновком експертизи не може бути підставою для його відхилення судом.

Отже висновок судово-почеркознавчої експертизи Вінницького відділення КНДІСЕ є належним та допустимим доказом, оскільки його отримано за результатами експертного дослідження, призначеного судовим рішенням та проведено атестованим судовим експертам.

Підлягають відхиленню доводи апелянта про те, що отримуючи орендну плату ОСОБА_1 знав про наявність укладеного ним договору оренди з 2017 року, оскільки виключне право на підписання договору оренди землі належить лише власнику землі або уповноваженій ним у встановленому законом порядку особі, а підписання договору іншою, не уповноваженою власником землі особою свідчить про порушення законних прав орендодавця під час укладення та підписання договору оренди. Факт отримання орендної плати за оспорюваним договором має значення лише для визначення наслідків недійсності договору, а не для вирішення спору про визнання договору оренди землі недійсним через його невідповідність закону.

Отже колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідивши обставини справи, надавши належну оцінку наявним у справі доказам, ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 375, 382, 384 ЦПК України, Суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника Приватно-орендного підприємства Авангард адвоката Країло Степана Васильовича залишити без задоволення, а рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 18 грудня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий І.М. Стадник

Судді Ю.Б. Войтко

І.В. Міхасішин