Ухвала

від 05.03.2020 по справі 757/35707/14-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/35707/14-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2020 року суддя Печерського районного суду м. Києва Литвинова І. В., розглянувши матеріали ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Аксеос про стягнення суми гарантійного внеску заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

10 вересня 2019 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана заява стягувача, в обґрунтування якої зазначено, що виконавчий лист було втрачено та не пред`явлено до виконання. Ухвалою судді від 23 вересня 2019 року заява залишена без руху, у зв`язку із несплатою суми судового збору.

Засвідчену копію ухвали від 23 вересня 2019 року, направлену рекомендованим відправленням, у тому числі повторно, заявникові на вказану ним у заяві адресу, адресатом не було отримано, будь-яких заяв з процесуальних питань від нього не надходили до суду.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (частина друга вказаної статті).

У відповідності до пункту 17.4 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, як передбачено вказаним пунктом 17.4.

Згідно з частиною дев`ятою статті 187 ЦПК України, заяви, скарги, клопотання, визначені цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду державного бюджету. Правила цієї частини не застосовуються до заяв про забезпечення доказів або позову.

За частиною другою статті 185 ЦПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Встановлено, що ухвалою судді від 23 вересня 2019 року залишено без руху заяву про видачу дубліката виконавчого листа, з підстав відсутності оплати судового збору у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2019 року - 57, 63 грн.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання, шляхом застосування національного законодавства. Суд приймає рішення щодо дотримання вимог Конвенції, переконавшись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

Так, Європейський суд з прав людини відхиляє скаргу заявника на порушення права доступу до суду, якщо він не виявив належної зацікавленості у розгляді своєї справи (остаточне рішення у справі Каракуця проти України від 16 травня 2017 року)).

Листом Верховного Суду України від 25 січня 2006 року № 1-5/45 визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.

Згідно з частиною п`ятою ст. 185 ЦПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше десяти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

За таких обставин суд приходить до висновку, що заява підлягає поверненню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1-35, 185, 352-355, 17.4 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суддя,

УХВАЛИВ:

Подання ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Аксеос про стягнення суми гарантійного внеску заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, вважати неподаним і повернути заявнику.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя І. В. Литвинова