Рішення

від 04.08.2007 по справі 7/162-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/162-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.07.07р.

Справа № 7/162-07

За позовом  Відкритого акціонерного товариства "Хліб", м. Дніпропетровськ 

До  Товариства з обмеженою відповідальністю "Максімус", м. Новомосковськ Дніпропетровської області 

Про стягнення 51 190, 06 грн.

Суддя  Коваль Л.А.

Представники:

від позивача: юрисконсульт Чорна Ю.Ю., дов. № б/н від 17.01.2007р.;

від відповідача: не з'явився. 

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство "Хліб" (м. Дніпропетровськ) з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, що надійшла до господарського суду 23.05.2007р., просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Максімус" (м. Новомосковськ Дніпропетровської області) на свою користь суму основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за період прострочення –50 803, 76 грн., із яких 50 000, 00 грн. –основний борг, 803, 76 грн. –сума від інфляції, розрахована з застосуванням індексів інфляції за липень –жовтень 2006 року, 3% річних від простроченої суми за період прострочення з 31.12.2006р. по 03.07.2007р. 386, 30 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 07.07.2006р. згідно платіжного доручення № 2916 він помилково перерахував відповідачу 50 000, 00 грн. Згідно Указу Президента України від 16.03.1995р. № 227/95 „Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України” помилково зараховані на рахунок відповідача кошти мали бути повернені у п'ятиденний строк. Обов'язок повернути безпідставно набуте майно передбачений також ст. 1212 ЦК України. Згідно гарантійного листа відповідача відповідач зобов'язався повернути кошти в строк до 30.12.2006р., однак не повернув. 10.12.2006р. позивач звернувся до відповідача з претензією про повернення помилково перерахованих йому коштів. На час звернення з позовом до суду кошти відповідачем не повернені. В зв'язку з простроченням повернення коштів позивач на підставі ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача суму від інфляції та 3% річних.

Відповідач відзив на позов не надав, представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач повідомлений належним чином за адресою згідно матеріалів справи. Рекомендоване поштове відправлення № 11251396 відповідачем отримане.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи відкладався з 23.05.2007р. на 12.06.2007р., з 12.06.2007р. на 20.06.2007р., з 20.06.2007р. на 10.07.2007р.

Згідно ухвали господарського суду від 20.06.2007р., винесеної в.о. голови суду Камша Н.М., строк вирішення спору продовжено на один місяць.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно платіжного доручення № 2916 від 07.07.2006р. Відкрите акціонерне товариство "Хліб" (м. Дніпропетровськ) перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю "Максімус" (м. Новомосковськ Дніпропетровської області) 50 000, 00 грн. В призначенні платежу зазначено, що кошти перераховані як оплата за товарно-матеріальні цінності на підставі рахунку № б/номера від 07.07.2006р.

Позивач посилається на помилковість перерахування коштів, не повернення їх відповідачем, що і є причиною спору.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.07.2006р. не відповідач, а Товариство з обмеженою відповідальністю „Максимус ІІІ” виставило позивачу рахунок № МА-00039 на оплату товарно-матеріальних цінностей в сумі 50 000, 00 грн.

Відповідач наявність підстав для перерахування йому позивачем 50 000, 00 грн. не довів.

З огляду на гарантійний лист відповідача без номеру та дати відповідач погодився з позивачем щодо помилкового перерахування останнім 50 000, 00 грн. та зобов'язався їх повернути до 30.12.2006р.

Позивач заперечень щодо строку повернення відповідачем помилково отриманих коштів відповідачу не надав.

Гарантійним листом відповідач зобов'язався також надати позивачу в строк до 26.10.2006р. графік погашення помилково отриманих коштів, але не надав. 10.12.2006р. позивач звернувся до відповідача з претензією про повернення коштів в сумі 50 000, 00 грн. Відповіді на претензію не отримав.

Стаття 526 ЦК України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Оскільки відповідач безпідставно отримав грошові кошти в сумі 50 000, 00 грн., узгоджений позивачем та відповідачем строк повернення помилково отриманих відповідачем коштів настав, відповідач кошти не повернув, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно набутих відповідачем коштів в сумі 50 000, 00 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, як зазначено вище, грошове зобов'язання щодо повернення безпідставно набутих відповідачем коштів в узгоджений позивачем та відповідачем строк не виконане, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення 3% річних від суми боргу за період прострочення з 31.12.2006р. по 03.07.2007р. в сумі 386, 30 грн.

Не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми від інфляції 803, 76 грн., оскільки сума від інфляції розрахована за період до пред'явлення позивачем відповідачу вимоги про повернення коштів та до закінчення узгодженого позивачем та відповідачем строку повернення цих коштів.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Максімус" (51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Інтернаціональна, 6, ідентифікаційний номер 32905430) на користь Відкритого акціонерного товариства "Хліб" (49107, м. Дніпропетровськ, вул. Шинна, 18, ідентифікаційний номер 00381545) основний борг в сумі 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп., 3% річних в сумі 386 (триста вісімдесят шість) грн. 30 коп., витрати на оплату державного мита в сумі 503 (п'ятсот три) грн. 86 коп., витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 116 (сто шістнадцять) грн. 15 коп.,

про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог –відмовити.

         Суддя

    Л. А. Коваль