Постанова

від 26.02.2020 по справі 908/1468/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2020 року м.Дніпро Справа № 908/1468/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Подобєда І.М.

при секретарі судового засідання: Ковзикові В.Ю.

За участю представників сторін:

від позивача: Каракуша К.В., ордер серія АР №1009601 від 31.01.2020 р., адвокат;

від позивача: Чоп`як В.М., ордер серія АР №1005153 від 03.02.2020 р., адвокат;

від відповідача-2: Гурильов А.С., довіреність №0-8-0.62-3/62-20 від 02.01.2020 р., представник;

представник відповідача-1 в судове засідання не з`явився, про час та мсісце розгляду справи повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства Могучий на рішення Господарського суду Запорізької області від 15.10.2019р. (повний текст складено та підписано 25.10.2019р. суддя Топчій О.А.) у справі №908/1468/19

за позовом Приватного підприємства Могучий (72343, Запорізька обл., Мелітопольський р-н, с. Промінь, вул. Миру, б. 123)

до відповідача-1 Промінівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області (72342, Запорізька обл., Мелітопольський р-н, с. Ясне, вул. Кобецької, б. 51/7)

до відповідача-2 Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, вул. Українська, б, 50)

про визнання права власності на земельні ділянки

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

До господарського суду Запорізької області 11.06.2019 звернулося Приватне підприємство "Могучий" з позовом до Промінівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання за Приватним підприємством "Могучий" права власності на земельні ділянки, шо розташовані на території Промінівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області:

1. Земельну ділянку площею 4,9536 кадастровий номер 2323086200:08:013:0016, що розташована за адресою Запорізька область, Мелітопольський район, с. Ясне, вул. Кобецької, буд. 47/5;

2. Земельну ділянку площею 2, 3242 кадастровий номер 2323086200:08:008:0026, що розташована за адресою Запорізька область, Мелітопольський район, с. Ясне, вул. Кобецької, буд. 70/1.

Позов обґрунтовано тим, що позивач є правонаступником КСП Могучий , якому було видано державний акт на право колективної власності серії ЗП № 000620 на землі сільськогосподарського призначення площею 2968,0 га в межах Промінівської сільської ради. За договором купівлі-продажу майна від 11.01.2001, що знаходиться в спільній власності громадян, 294 власники майнових паїв здійснили відчуження цілісного майнового комплексу, основних і оборотних засобів виробництва на користь ПП "Могучий". За цим договором до ПП "Могучий" перейшли у власність об`єкти нерухомості, що розташовані на спірних земельних ділянках. ПП "Могучий" є власником нерухомого майна, розташованого на спірних земельних ділянках на території Промінівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області. При реорганізації КСП "Могучий" в ПП "Могучий" перейшли всі землі, передані в колективну власність. Сільськогосподарські угіддя були виділені із земель ПП "Могучий" і розпайовані між власниками земельних часток (паїв). За рішенням Промінівської сільської ради від 02.11.2000 № 81 із земель ПП "Могучий" було вилучено 2733,02 га сільськогосподарських угідь. Решта земель, які передавалися в колективну власність (несільськогосподарські угіддя), в т.ч. земельні ділянки, які є предметом позову, залишились у власності ПП "Могучий". Рішенням зборів від 15.11.2000 (протокол № 3 від 15.11.2000 р.) землі колективної власності загальною площею 2961,52 га закріплені за ПП "Могучий", в т.ч. сільськогосподарські угіддя. Розпорядженням голови Мелітопольської районної ради від 24.11.2000 закріплено за ПП "Могучий" 2961,52 га, в т.ч. сільськогосподарські угіддя. Таким чином, ПП "Могучий" набув право власності на все майно, яке було передано йому як правонаступнику КСП "Могучий". При цьому, до новоствореної юридичної особи ПП "Могучий" перейшли земельні ділянки (несільськогосподарські угіддя), які знаходилися під господарськими будівлями та дворами, на підставі ст. 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство". Рішення Мелітопольської районної ради народних депутатів Мелітопольського району Запорізької області від 25.01.2000 за № 15 зберігає чинність. Державний акт на право колективної власності на землю, який зареєстровано 28.01.2000 також не скасовано, не визнано недійсним і він є чинним. Рішень органів влади про припинення права колективної власності чи вилучення спірних земельних ділянок не приймалось. Угоди щодо відчуження спірних земельних ділянок колективної власності не укладались. Ні КСП "Могучий", ні його правонаступник (позивач) у добровільному порядку не відмовлялися від права власності на земельні ділянки під нерухомим майном, спірні земельні ділянки до земель запасу не передавались.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.10.2019 в задоволенні позову Приватного підприємства Могучий до Промінівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області, Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання права власності на земельні ділянки відмовлено. Судові витрати покладено на позивача.

Приймаючи рішення місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що земельні ділянки колективної власності, які були надані КСП Могучій за актом на право колективної власності на землю від 28.01.2000 серії ЗП № 000620, в тому числі і спірні земельні ділянки, в результаті волевиявлення членів перейшли у власність реорганізованої юридичної особи - приватного підприємства "Могучий", як правонаступника КСП "Могучий". Однак, з урахуванням наявних в матеріалах справи інформаційних довідок №178624699 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 22.08.2019, право власності на земельні ділянки кадастровий номер 2323086200:08:008:0026 та 2323086200:08:013:0016 10.07.2019 зареєстровано за Головним управлінням Держземагенства України у Запорізькій області та в установленому порядку не скасовано, в зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апелянт не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає що при вирішенні справи судом помилково застосовано до спірних правовідносин приписи ст.182 ЦК України, та безпідставно не застосовано до спірних правовідносин ст.392 ЦК України.

Скаржник посилається на помилковість застосування до спірних правовідносин приписів ст. 182 ЦК України і вказує на те, що ця норма Цивільного Кодексу України набула чинності лише 01.01.2004 року, у той час коли право власності за захистом якого звернувся Позивач виникло в нього у 2000 році, а тому застосування до правовідносин, які виникли у 2000 році приписів ст.182 ЦК України, є порушенням ст. 5 ЦК України.

На думку апелянта, посилання суду першої інстанції на відсутність державної реєстрації права власності за позивачем, як на підставу для відмови у задоволені позовних вимог у відповідності до ст.182 ЦК України є також порушенням ст.3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно , де визначено наступне:

У свою чергу позивач здійснив державну реєстрацію правовстановлюючого документу, яким є Державний акт на право колективної власності серії ЗП № 000620, що зареєстрований 28 січня 2000 року.

На час спірних правовідносин (у 2000 році) Державні акти, що посвідчували право колективної власності на землю, реєструвалися у Книзі реєстрації державних актів на право колективної власності на землю за формою згідно з додатком 2 до Інструкції, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04.05.1999року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.06.1999 року за № 354/3647). Державний акт на право колективної власності КСП Могучий зареєстрований в такій Книзі реєстрації 28 січня 2000 року відповідно до вимог п.3.5. вказаної Інструкції.

З чого випливає, що Позивач здійснив реєстрацію свого права власності у відповідності до норм законодавства, які діяли на час виникнення права

Скаржник наголошує, що на час розгляду справи судом першої інстанції на спірні земельні ділянки було зареєстровано два права власності - одне право власності зареєстроване у 2000 році за КСП МОГУЧИЙ , яке виникло на підставі Державного Акту колективної власності, та інший запис - про реєстрацію права за Держземагенством, що здійснений 05.07.2019 році (хоча Держземагенство було ліквідоване у 2016 році).

Апелянт, просить звернути увагу суду апеляційної інстанції, що відповідно до застосування приписів ст.392 ЦК України наявна правова позиція Верховного суду України від 24 червня 2015 року по справі № 6- 318цс15

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Відповідач -1 відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Відповідач -2 у відзиві на апеляційну скаргу вважає, що судом першої інстанції, на підставі досліджених у справі письмових доказів та обставин, встановлено, що спірні земельні ділянки перебувають у державній власності.

Між Головним управлінням Держземагентства у Запорізькій області, правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, та ПП МОГУЧИИ 13.02.2014 були укладені два договори оренди земельних ділянок, які є предметом розгляду судової справи. За вказаними договорами Орендодавець надає, а Орендар приймає, в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на території Промінівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області (за межами населеного пункту).

Також, як вказує відповідач-2, дана обставина підтверджується і безпосередньо самими договорами оренди землі де, як зазначалось вище, що ПП МОГУЧИЙ прийнято земельну ділянку державної власності сільського господарського призначення, які на сьогодні є діючими.

Поряд з цим, зосереджуємо увагу суду на тому, що невід`ємними частинами вказаних договорів оренди землі є акти приймання-передачі земельних ділянок, які підписані позивачем. Також, сторонами вищезгаданих договорів були підписані акти визначення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості). Як зазначалося в актах, земельні ділянки, відносно яких визначались межі в натурі (на місцевості) знаходяться в державній власності та відносяться до категорії земель сільськогосподарського призначення.

В подальшому, орендодавцем були видані накази 15.01.2014 № 311/2323086200:08:008/00000034 та 311/2323086200:08:013/00000035 про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних вказаних ділянок.

Відповідач-2 звертає увагу, що вищеназвані накази видані за результатами розгляду звернень позивача ПП МОГУЧИЙ із заявами про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду від 27.12.2013 № 314 та від 27.12.2013 № 315. Вказані заяви не містять будь-яких відомостей щодо того, що земельні ділянки, про які йдеться в них, є землями, що належали до земель колишнього КСП МОГУЧИЙ на праві колективної власності.

Поряд з цим, про те, що земельні ділянки, які є предметом розгляду даної судової справи належать до земель державної форми власності свідчать і довідки із звітності з кількісного обліку земель про наявність земель та розподіл іх за власниками земель, землекористувачами, угіддями від 25.07.2019 № 722/119-19 та від 25.07.2019 № 723/119-19. Зокрема, вказані довідки містять відомості про те, що спірні земельні ділянки відносяться до державної форми власності.

Також, вище викладене підтверджується й Витягами з Державного земельного кадастру про земельні ділянки від 04.06.2019 № НВ-2305962732019 та від 04.06.2019 № НВ-2305962702019, які були долучені Позивачем до позовної заяви.

На думку Головного управління вищенаведені докази в їх сукупності дають можливість встановити обставину в частині того, що у 2014 році за зверненням ПП МОГУЧИЙ останньому було передано в оренду 2 вищевказані земельні ділянки державної форми власності сільськогосподарського призначення, які були прийняті орендарем як земельні ділянки державної власності. В результаті вказаних дій між Орендодавцем та ПП МОГУЧИЙ було підписано відповідні договори оренди земельних ділянок.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.11.2019 у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Березкіної О.В., Іванова О.Г. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства Могучий на рішення Господарського суду Запорізької області від 15.10.2019р у справі №908/1468/19. Розгляд апеляційної скарги призначено у судове засідання на 16.12.2019 на 12:20.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.12.2019 у зв`язку з відпусткою головуючого судді Дарміна М.О. в період з 16.12.2019р. до 17.12.2019р. Розгляд апеляційної скарги призначено у судове засідання на 19.12.2019 на 12:20.

19.12.2019р. судове засідання не відбулося, у зв`язку з перебуванням у відпусці судді члена-колегії Березкіної О.В.

У зв`язку з перебуванням у відпусці судді Березкіної О.В. на підставі розпорядження керівника апарату суду №2344/19 від 27.12.2019 проведено повторний автоматизований розподіл справи

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.12.2019 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Подобєда І.М., Іванова О.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.12.2019 вище зазначеню колегією суддів апеляційну скаргу прийнято до свого провадження, розгляд справи призначено у судове засідання на 03.02.2020 на 12:40 год.

03.02.2020 у судовому засіданні оголошено перерву до 26.02.2020 до 12:40.

25.02.2020 на електронну адресу Центрального апеляційного господарського суду наійшло (без електронного цифрового підпису) клопотання відповідапча-1, в якому заявник просить судове засідання призначене на 26.02.2020 провести без його участі.

26.02.2020 у судовому засіданні оголошено перерву до 26.02.2020 до 16:30.

Представник відповідача-1 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомленим належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленням про вручення поштового відправлення №4900079479271. Беручи до уваги, що неявка представників, не перешкоджає перегляду справи по суті, матеріали справи є достатніми для її розгляду у судовому засіданні, справа переглядалася без участі представника відповідача-1 за наявними у справі матеріалами.

26.02.2020 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

17.01.2000 відбулась державна реєстрація Колективного сільськогосподарського підприємства Могучий (місцезнаходження: 72342, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Ясне, вул. Кобецької, буд. 51/7; ідентифікаційний код 03751416), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи, виданим Мелітопольською районною державною адміністрацією.

Відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю серії ЗП 000620 від 28.01.2000, Колективному сільськогосподарському підприємству Могучий передано у колективну власність 2968,0 га землі в межах згідно з планом. Землю передано у колективну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до рішення Мелітопольської районної Ради народних депутатів від 25.01.1999 №15.

Як свідчить зміст вказаного Акту, Додатком 1 до вказаного Акта є список громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства (при цьому, позивачем до суду додаток № 1 не надано).

Згідно з протоколом звітних зборів членів КСП Могучий від 19.01.2000 № 4, членами КСП Могучий , які були присутні на зборах, зокрема, прийнято рішення про реформування КСП Могучий , а також затверджено, що новоутворене приватне підприємство Могучий є правонаступником КСП Могучий .

Також на зборах від 19.01.2000 члени КСП Могучий вирішили, що акт інвентаризації майна та акт передачі майна по балансу КСП Могучий на 01.01.2000 (є додатками до протоколу) підлягає затвердженню уповноваженим ОСОБА_1

Наявна у матеріалах справи Довідка АБ № 572985 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, видана 12.12.2012, свідчить, що 12.02.2000 проведено первинну реєстрацію юридичної особи - приватного підприємства Могучий , скорочено ПП Могучий (ідентифікаційний код 03751416) (місцезнаходження: 72342, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Ясне, вул. Кобецької, буд. 51/7).

Зборами пайовиків колишнього КСП Могучий , на яких були присутні 278 пайовиків, відповідно до Проколу зборів колишнього КСП "Могучий" № 1 від 12.03.2000, затверджено одноголосно акт передачі майна на баланс ПП "Могучий" (який є додатком до протоколу) єдиним комплексом на суму 12 687 994,99 грн. з доповненнями, а також список техніки з нульовою вартістю.

Згідно з актом передачі від 12.03.2000, уповноваженим від співвласників ОСОБА_1 на підставі акту прийму-передачі майна отриманого від КСП "Могучий" передано на баланс ПП "Могучий" майно (основні засоби) згідно додатку.

Рішенням виконавчого комітету Промінівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області від 02.11.2000 за № 81 "Про виділення земельних паїв для передачі в приватну власність" виконком розглянувши заяви громадян в кількості 320 чол., які мешкають на території ПП "Могучий" (про виділення земельних паїв у приватну власність та одержання державного акту на право приватної власності на землю) вирішив: вилучити із земель ПП "Могучий" земельні ділянки для ведення сільськогосподарського виробництва в кількості 2783,02 га та виділити громадянам по 3,69 умовно кадастрових га кожному.

Рішенням зборів засновників ПП "Могучий" від 15.11.2000 (яке оформлено протоколом від 15.11.2000 № 3):

- погоджено технічну документацію по реструктуризації землеволодіння ПП "Могучий", яка передбачає закріплення за ПП "Могучий" 2 961,52 га земель в т.ч. сільськогосподарських угідь 2 783,02 га, з них ріллі - 2 555,02 га, сіножаті - 67,1 га, пасовищ - 160,9 га (п.1 протоколу);

- погоджено проект організації території ПП "Могучий", який передбачає розподіл на 320 земельних часток (паїв) з урахуванням якості агровиробничих груп ґрунтів (п. 2 протоколу).

Рішенням виконавчого комітету Промінівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області від 21.11.2000 № 95 "Про погодження технічної документації по реструктуризації землеволодіння з проектом організації території" погоджено проект реструктуризації землеволодіння з проектом організації території ПП "Могучий".

Розпорядженням Мелітопольської районної ради від 24.11.2000 за № 115-р головою вказаної ради затверджено технічну документацію по реструктуризації землеволодіння з проектом організації території ПП "Могучий". Закріплено за ПП "Могучий" 2961,52 га земель в т.ч. сільськогосподарських угідь 2783,02 га, з них ріллі - 2555 га, сіножаті - 67,1 га, пасовищ - 160,9 га (п.1 протоколу).

11.01.2001 уповноваженим ( ОСОБА_1 ) від співвласників майна отриманого у спільну часткову власність у зв`язку з реформуванням КСП "Могучий" за договором про спільне володіння, користування і розпорядження майном (Продавець) та ПП "Могучий" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу майна, що знаходиться в спільній власності громадян, за умовами якого (п. 1.1., 2.1., 2.3, 2.4, 3.2.) Продавець продає Покупцю майновий пай, який належить співвласникам у грошовому виразі, а Покупець зобов`язується оплатити вартість майна. Право власності (п. 2.1) на майно переходить до Покупця з моменту підписання акту приймання-передачі. Покупець (п. 3.2.) зобов`язується сплатити співвласникам вартість належного майнового паю в грошовому виразі, який знаходиться в сумісному володінні, використанні і розпорядженні згідно договору. Вартість майнового паю основних і оборотних засобів є договірною і на момент укладення договору складає 4036500 грн. (п. 2.3). Покупець зобов`язується (п. 2.4) сплатити вартість майнового паю співвласникам згідно списку на протязі 30 років, починаючи від 2001 року - перші 2 роки по 65 тисяч грн., останню суму рівними частками на протязі 28 років і закінчити в 2030 році. Договір набуває чинності (п. 6.1.) з моменту підписання сторонами.

Як вказує позивач в позовній заяві, за договором купівлі-продажу майна від 11.01.2001 до ПП Могучий перейшли у власність об`єкти нерухомості, що розташовані на спірних земельних ділянках на території Промінівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області.

Відповідно до свідоцтв та витягів про право власності на нерухоме майно від 16.04.09, ПП Могучий є власником комплексу будівель, будов і споруд, розташованих за адресою: Запорізька область, Мелітопольський р-н , с. Ясне, вул. Кобецької буд. 47/5 (свідоцтво серії НОМЕР_1, витяг № 22502467); Запорізька область, Мелітопольський р-н, с. Ясне, вул. Кобецької буд. 70/1 (свідоцтво серії НОМЕР_2 , витяг № 22498422).

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга підлягає задоволенню в силу наступного:

Відповідно до абзацу 4 пункту 3.12. Постанови № 18 від 26.12.2011р. Пленуму ВГСУ " Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Предметом спору у цій справі є вимога позивача про визнання права власності на дві земельні ділянки, які розташовані на території Промінівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області, а саме :

- земельну ділянку площею 4,9536 кадастровий номер 2323086200:08:013:0016, що розташована за адресою Запорізька область, Мелітопольський район, с. Ясне, вул. Кобецької, буд. 47/5;

- земельну ділянку площею 2, 3242 кадастровий номер 2323086200:08:008:0026, що розташована за адресою Запорізька область, Мелітопольський район , с . Ясне, вул. Кобецької , буд . 70 /1., які входили до складу земель, переданих згідно з Державним актом на право колективної власності на землю серії ЗП № 000620 від 28.01.2000 у колективну власність КСП Могучий.

У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільного права в силу ст. 16 ЦК України є визнання права.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 ЦК України закріплено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до приписів ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, відповідний позов пред`являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав та підтверджується належними та допустимими доказами. З цим кореспондується стаття 11 ЦК України, яка визначає підстави виникнення цивільних прав та обов`язків.

Захист права власності шляхом його визнання в судовому порядку можливий за наявності одночасно двох умов: по-перше, це підтвердження в судовому порядку своїх прав на майно шляхом подання належних і достатніх доказів, які достеменно підтверджують факт набуття права власності на законних підставах, і, по-друге, вичерпне спростування доводів третіх осіб, які оспорюють або не визнають право власності позивача.

Отже, у випадку якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то права такої особи підлягають захисту шляхом пред`явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно.

Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна. Відтак, до предмету доказування за позовом про визнання права власності входить встановлення цивільно-правових підстав набуття позивачем права власності на спірне майно.

Приписами статті 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, які не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, з огляду на те, що відповідно до ст. 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав чи в який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому ст. 392 ЦК України.

До предмету доказування у даній справі входить встановлення цивільно-правових підстав набуття позивачем права власності на земельні ділянки площею 4,9536га кадастровий номер 2323086200:08:013:0016 та площею 2,3242га кадастровий номер 2323086200:08:008:0026 з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на території Промінівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області і входили до складу земель, переданих 2000 у колективну власність КСП Могучий згідно з Державним актом на право колективної власності на землю серії ЗП № 000620 від 28.01.2000р.

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України 1990р. (в редакції чинній на час видачі державного акту на право колективної власності на землю) власність на землю в Україні мала такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності визнавались рівноправними. Власник землі міг вільно володіти, користуватись та розпоряджатись нею.

Суб`єктами права колективної власності на землю були колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств (стаття 5 Земельного кодексу України 1990р.).

25.01.1999 Рішенням Мелітопольської рай ради народних депутатів №15 затверджено матеріали про передачу земель у колективну власність колективному сільськогосподарському підприємству "Могучий" (т.1 а.с.192).

Згідно з ст. 60 ЗК України (в редакції 1990р.) землі, передані колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам у колективну власність, поділялися на землі загального несільськогосподарського використання і землі сільськогосподарського використання.

У відповідності до статтей 22, 23 ЗК України (в редакції 1990р.) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян.

У сторін відсутній спір щодо того, що спірні земельні ділянки площею 4,9536га кадастровий номер 2323086200:08:013:0016 та площею 2,3242га кадастровий номер 2323086200:08:008:0026 входять до складу земель, право колективної власності на які посвідчено Державним актом на право колективної власності на землю серії ЗП № 000620 від 28.01.2000р.

Згідно положень ст. 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" земля може належати підприємству на праві колективної власності, право власності на землю посвідчується державним актом.

Відповідно до частини 1 статті 60 ЗК України, землі, передані колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам у колективну власність, поділялися на землі загального несільськогосподарського використання і землі сільськогосподарського використання.

За змістом п. 1 Указу Президента України від 08.08.95 № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям , паюванню підлягали лише сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Виходячи зі змісту наведених вище положень ЗК України та Указу Президента України від 08.08.95 № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям , земельні ділянки колективної власності під господарськими будівлями та спорудами паюванню не підлягали і залишались у колективній власності.

Відповідно до статей 7, 8 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство , підприємство самостійно володіє, користується і розпоряджається належними йому об`єктами права колективної власності, якими є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об`єктами права власності підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об`єднань, учасником яких є підприємство. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам.

Право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених, або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном.

Відповідно до частини 1 та частини 3 статті 31 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство (у редакції, чинній на час прийняття зазначеного рішення зборів уповноважених членів КСП від 19.01.2000), реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) та ліквідація підприємства провадяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів або за рішенням суду чи арбітражного суду. Підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України.

При перетворенні одного підприємства в інше до новоствореного підприємства переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства (ч. 6 ст. 31 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство .

Матеріали цієї справи свідчать, що звітними зборами членів КСП Могучий 19.01.2000 (що підтверджується відповідним протоколом № 4 від 19.01.2000) вирішено, зокрема, реорганізувати (реформувати) КСП Могучий , а також затверджено, що новоутворене приватне підприємство Могучий є правонаступником КСП Могучий (т.1 а.с. 34-41).

Крім того, як слідує з протоколу № 4 звітних зборів членів КСП Могучий , на зборах, зокрема, було затверджено акт передачі майна с балансу КСП Могучий на 01.01.2000 уповноваженому ОСОБА_1 для подальшої передачі на баланс ПП "Могучий", затверджено акт розрахунку пайового фонду КСП Могучий , основних та оборотних засобів на 01.01.2000, перелік майна по забезпеченню боргів, соціальної сфери, майна, що не підлягає паюванню, а також перелік майна основних засобів з нульовою вартістю. Всього майна КСП Могучий на суму 12 687 994,99 грн.

Відповідно до частини 2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

З урахуванням заяв по суті та наданих доказів, судова колегія приходить до переконливого висновку, що ПП Могучий є правонаступником усіх прав щодо майна КСП Могучий , в тому числі і щодо прав на нерухоме майно, яке посвідчується Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності:

- (індексний № 148967383 від 11.12.18) власником об`єкта нерухомого майна реєстраційний № 1717769923230: комплекс (складається з 13 будівель, 3 будов, 16 споруд) загальною площею 8567,5 кв.м. за адресою: Запорізька область, Мелітопольський р-н, с. Ясне, вул. Кобецької буд. 47/5 є ПП Могучий (код ЄДРПОУ 03751416). Підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності на нерухоме майно виданий 16.04.09 виконавчим комітетом Промінівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області (т.1 а.с. 83);

- (індексний № 148939387 від 11.12.18) власником об`єкта нерухомого майна реєстраційний № 1717584023230: комплекс будівель і споруд загальною площею 5952,2 кв.м. за адресою: Запорізька область, Мелітопольський р-н, с. Ясне, вул. Кобецької буд. 70/1 є ПП "Могучий" (код ЄДРПОУ 03751416). Підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності на нерухоме майно виданий 16.04.09 виконавчим комітетом Промінівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області;

Право власності на вищевказані нежитлові приміщення також підтверджуються свідоцтвами про право власності на нерухоме майно (наведеними вище у тексті цього рішення).

Стаття 28 Земельного кодексу України 1990р містить виключний перелік підстав для припинення права колективної чи приватної власності на земельну ділянку чи її частину. Такими підставами є зокрема: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) відчуження (продажу) земельної ділянки Ради народних депутатів; 3) викупу земельної ділянки для державних або громадських потреб; 4) припинення у випадках, передбачених пунктами 4, 6-8 статті 27 цього Кодексу.

Однак, із зазначеного слідує, що вказана стаття не містить такої підстави для припинення права колективної власності на земельну ділянку як реорганізація юридичної особи шляхом її перетворення (реформування).

Відповідно до ст. 140 Земельного кодексу України (в редакції 2001 р.) підставами припинення права власності на земельну ділянку є: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Судова колегія враховуючи приписи ст. 28 Земельного кодексу України 1990 р., та ст. 140 чинного Земельного кодексу України, приходить до переконливого висновку, що реорганізація шляхом перетворення КСП Могучий у ПП Могучийц не означає припинення права колективної власності на землі членів сільськогосподарського підприємства, оскільки перетворення юридичної особи не входить до переліку підстав припинення права власності на землю визначених нормами матеріального права зазначених вище.

На даний час у встановленому законом порядку право власності на землю, яке оформлене Державним актом на право колективної власності на землю серії ЗП № 000620 від 28.01.2000р., не припинилося. Виданий КСП Могучий Державний акт на право колективної власності на землю на даний час є чинним. Оскільки, правонаступником КСП Могучий є ПП Могучий , останнє, відповідно є власником вказаної земельної ділянки.

За змістом п. 1 Указу Президента України від 08.08.95 № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям , паюванню підлягали лише сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Виходячи зі змісту наведених вище положень ЗК України та Указу Президента України від 08.08.95 № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям , земельні ділянки колективної власності під господарськими будівлями та спорудами паюванню не підлягали і залишались у колективній власності.

Оскільки спірні земельні ділянки знаходились під сільськогосподарськими будівлями і спорудами, то останні відповідно до Указу Президента України від 08.08.95 № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям не підлягали розпаюванню, як такі, що не належать до сільськогосподарських угідь.

Зміст права власності на землю, згідно з частини 1 статті 78 Земельного кодексу України, залишився незмінним. І таке право в Україні гарантується (стаття 1 Земельного Кодексу України). Діючим на теперішній час законодавством України, зокрема Земельним кодексом України не передбачено такої форми власності на землю як колективна, а також не передбачено порядку переоформлення права колективної власності в інші форми власності чи за іншими суб`єктами.

Однак, пунктом 7 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше чинним законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Проте, не може бути підставою для припинення права власності на землю у звязку із відсутністю в чинному законодавстві положень щодо правового регулювання такої форми власності на землю як колективна, яка існувала на момент набуття позивачем права власності на землю. Набуте у встановленому порядку право власності не може припинитися автоматично, тобто поза визначеними законодавством процедурами. З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність в ПП Могучий , як правонаступника КСП Могучий права власності на земельні ділянки площею 4,9536га кадастровий номер 2323086200:08:013:0016 та площею 2,3242га кадастровий номер 2323086200:08:008:0026, які знаходяться на території Мелітопольського району Запорізької області, право на які підтверджується Державним актом на право колективної власності на землю серії ЗП № 000620 від 28.01.2000р.

З аналізу ст. 31 Закону України „Про колективне сільськогосподарське підприємство та ст. 37 ЦК УРСР 1963р. (чинного на момент перетворення КСП Могучий в ПП Могучий ) слідує, що за роздільним актом (передаточним балансом) передаються до новостворених юридичних осіб майно (права і обовязки) при злитті та поділі юридичних осіб. Проте, КСП МогучийЦ було реорганізовано шляхом перетворення в ПП Могучий й, до якого відповідно до положень ч. 6 ст. 31 Закону України „Про колективне сільськогосподарське підприємство всі майнові права і обовязки реорганізованого підприємства. При цьому, складання передаточного балансу під час перетворення юридичної особи чинним на той момент законодавством не вимагалося.

З урахуванням положень пункту 7 розділу Х Перехідних положень ЗК України в чинній редакції, відповідно до якої, громадяни та юридичні особи, що одержали у власність земельні ділянки, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що спірні земельні ділянки колективної власності, у результаті волевиявлення членів перейшли у власність реорганізованої юридичної особи - приватного підприємства Могучий , як правонаступника КСП Могучий .

Разом з тим, колегія суддів вважає помилковими висновок місцевого господарського суду, з яким погоджується відповідач, що наявність інформаційних довідок №178624699 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна та інформаційної довідки Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 22.08.2019 є підставою для відмови в задоволені позовних вимог з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

На підтвердження правомірності внесення даних до Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку за Головним управлінням Держземагества України в Запорізькій області, відповач посилається на укладені 13.02.2014р. між Головним управлінням Держземагенства України в Запорізській області та ПП Могучий договори оренди земельних ділянок площею 4,9536 га кадастровий номер 2323086200:08:013:0016 (т.2 а.с. 27-31) та площею 2, 3242 га кадастровий номер 2323086200:08:008:0026 (т.2 а.с. 38-42), документацію пов`язану з укладанням даних договорів (т.2 а.с. 32-37) та (т.2 а.с. 43-48) відповідно; довідки Держгеокадастру № 723/119-19 та № 722/119-19 (т.2 а.с. 49-50); накази Головного управління Держземагенства у Запорізькій області Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки (т.2 а.с.54-55) та (т.2 а.с. 51-52).

Як вбачається зі змісту довідок Держгеокадастру № 723/119-19 та № 722/119-19 на земельні ділянки кадастрові номери 2323086200:08:013:0016 (т.2 а.с.49) та 2323086200:08:008:0026 (т.2 а.с.50) в графі наявність правовстановлюючого документа на землю стоїть відмітка так .

Відповідно до частини 2 статті 12 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідачем не надано суду як доказів того, що Рішення мелітопольської районної ради № 15 від 25.01.2000р. Про передачу земель у колективну власність , на підставі якого було видано Державний акт на право колективної власності на землю серії ЗП № 000620 від 28.01.2000р. було у встановленому порядку скасовано, так і доказів наявності в його розпорядженні правовстановлюючих документів, на підставі яких були проведені відповідні реєстраційні дії.

Сам по собі факт того, що при укладанні договорів оренди спірних земельних ділянок Головне управління Держземагенства у Мелітопільському районі виступало як орендодавець, передавало спірні земельні ділянки за актами приймання як орендодавець і надавало дозволи на розробку документації не спростовує факти переходу права власності на спірні земельні ділянки до позивача, які встановлені колегії суддів вище, а тому відповідні доводи Головного управління Держзеокадастру відхиляються як необґрунтовані.

Доводи Промінівської сільської ради в частині того, що після ліквідації КСП Могучий , право колективної власності КСП Могучий було припинено у зв`язку із його ліквідацією, а тому спірні земельні ділянки колективної власності за межами населених пунктів перейшли у державну власність і на час розгляду спору вони залишаються у державній власності відхиляються з огляду на відсутність доказів ліквідації КСП Могучий .

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 7 Закону України „Про колективне сільськогосподарське підприємство майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

Згідно з ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Спірні земельні ділянки входять у масив земельних ділянок, переданих КСП Могучий у колективну власність згідно Державного акту від 28.01.2000р., і з цього приводу у сторін відсутній спір.

Під час проведення паювання земель, переданих в колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям члени КСП Могучий , члени сільськогосподарського підприємства реалізували своє право власності шляхом отримання майнових паїв на землі, які підлягали паюванню. Натомість спірна земельна ділянка відносилася до земель під будівлями і спорудами, тому не підлягала паюванню і залишилася у колективній власності КСП Могучий , правонаступником якого є ПП Могучий .

Відтак, суд апеляційної інстанції на підставі доказів наявних в матеріалах справи, та поясненнями наданими представниками сторін прийшов до висновку, що позовні вимоги ПП Могучий про визнання права власності на

- земельну ділянку площею 4,9536 кадастровий номер 2323086200:08:013:0016, що розташована за адресою Запорізька область, Мелітопольський район, с. Ясне, вул. Кобецької, буд. 47/5;

- земельну ділянку площею 2, 3242 кадастровий номер 2323086200:08:008:0026, що розташована за адресою Запорізька область, Мелітопольський район, с. Ясне, вул. Кобецької, буд. 70/1. є обґрунтованими , а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

З приводу заяви про застосування строку позовної давності, про застосування якої заявив у суді першої інстанції відповідач, суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

В даному випадку предметом спору є вимога позивача про визнання права власності на земельну ділянку, заявлена на підставі ст. 392 ЦК України. Норма даної статі передбачає право власника майна на звернення до суду з позовом про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з ст. 392 ЦК України позов про визнання права власності на майно необхідний позивачеві тоді, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності, у зв`язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів, наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними, а метою подання позову про визнання права власності є усунення невизначеності у суб`єктивному праві, належному особі щодо індивідуально визначеного майна, власником якого є позивач.

Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги якого звернені до суду, який має підтвердити наявність у позивача права власності на відповідне майно.

Відповідачем у позові про визнання права власності є особа, яка оспорює право власності на майно, або особа, яка хоч і не оспорює права власності на майно, але і не визнає його.

В даному випадку предметом позову є вимога власника про визнання в судовому порядку його права власності на майно (земельну ділянку), оскільки таке право не визнається відповідачем, що позбавляє позивача можливості в установленому законом порядку зареєструвати своє право власності на належну йому земельну ділянку.

Судом враховуються, що оскільки позови про визнання права власності, що пред`явлені на підставі статті 392 ЦК, пов`язані з невизначеністю відносин права власності позивача щодо свого майна, то на ці позови не поширюються правила про позовну давність (абз. 3 п. 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014р. №5 „Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав).

З огляду на зазначене, в даному випадку відсутні підстави для застосування позовної давності, та фактичного позбавлення права власності на земельну ділянку, що в свою чергу суперечить ч. 4 ст. 41 Конституції України, якою передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до пункту 4 частини 1, абзацу 2 частини 2 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

У відповідності до положень частини 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши правильність рішення суду першої інстанції в повному обсязі, колегія суддів не встановила інших порушень під час прийняття рішення судом першої інстанції.

Розподіл судових витрат:

Оскільки за наслідками розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позову, на підставі ч.14 ст.129 ГПК України, суд апеляційної інстанції змінює розподіл судових витрат за подання позову до суду першої інстанції.

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги підлягають стягненню на користь апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, - 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Могучий на рішення Господарського суду Запорізької області від 15.10.2019р у справі №908/1468/19- задовольнити.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 15.10.2019р у справі №908/1468/19 - скасувати.

Ухвалити нове:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати за приватним підприємством "Могучий" (72342, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Ясне, вул. Кобецької, буд. 51/7, код ЄДРПОУ 03751416) право власності на земельні ділянки, що розташовані на території Промінівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області:

- земельну ділянку площею 4,9536 та кадастровий номер 2323086200:08:013:0016, що розташована за адресою Запорізька область, Мелітопольський район, с. Ясне, вул. Кобецької, буд. 47/5;

- земельну ділянку площею 2, 3242 та кадастровий номер 2323086200:08:008:0026, що розташована за адресою Запорізька область, Мелітопольський район, с. Ясне, вул.Кобецької, буд. 70/1.

Стягнути з Промінівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області (72342, Запорізька обл., Мелітопольський р-н, с. Ясне, вул. Кобецької, б. 51/7, код ЄДРПОУ 26122746) на користь приватного підприємства "Могучий" (72342, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Ясне, вул. Кобецької, буд. 51/7, код ЄДРПОУ 03751416) 1322,21 грн. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви до суду першої інстанції та 1983,32 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, вул. Українська, б, 50, код ЄДРПОУ 39820689) на користь приватного підприємства "Могучий" (72342, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Ясне, вул. Кобецької, буд. 51/7, код ЄДРПОУ 03751416) 1322,21 грн. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви до суду першої інстанції та 1983,32 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Запорізької області видачу відповідних наказів.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, в строки визначені статтею 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 10.03.2020 року.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя О.Г. Іванов

Суддя І.М. Подобєд