Рішення

від 26.02.2020 по справі 904/4634/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2020м. ДніпроСправа № 904/4634/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міхаель Хубер Україна", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінергія - Груп", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у розмірі 2 037 375, 68 грн

Суддя Золотарьова Я.С.

Секретар судового засідання КопаньВ.В.

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Смагін В.Г., дов. б/н від 03.01.2019, адвокат

ПРОЦЕДУРА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міхаель Хубер Україна" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінергія - Груп" і просить суд стягнути заборгованість у розмірі 2 037 375,68 грн, з яких: основний борг у розмірі 1 941 089, 45 грн, пеня у розмірі 96 286,23 грн та судовий збір.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 26.11.2019.

26.11.2019 прийнято протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 17.12.2019.

11.12.2019 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

16.12.2019 представник позивача подав відповідь на відзив, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 2 034,243,10 грн, з яких: сума основного боргу 1 941 089, 45 грн, сума пені 93 153,42 грн та судовий збір.

Суд розцінив відповідь на відзив як заяву про зменшення розміру позовних вимог та прийняв її до розгляду.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2019 продовжено строк підготовчого провадження до 31.01.2020. Підготовче засідання відкладено на 14.01.2020.

08.01.2020 представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив.

14.01.2020 представник позивача подав письмові пояснення.

14.01.2020 представник відповідача подав заяву про зменшення розміру штрафних санкцій.

Протокольною ухвалою від 14.01.2020 відкладено підготовче засідання на 29.01.2020.

29.01.2020 представник позивача подав письмові пояснення.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2020 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті на 19.02.2020.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2020 відкладено судове засідання на 27.02.2020.

Представник позивача в судове засідання 27.02.2020 не з`явився, 27.02.2020 надіслав до суду клопотання, в якому просить суд проводити судове засідання за відсутності представника.

27.02.2020 розглянуто справу по суті: заслухано виступ відповідача, встановлено обставини справи та досліджено докази, наявні у матеріалах справи. Під час судових дебатів відповідач заперечив проти задоволення позову.

У судовому засіданні 27.02.2020 у нарадчій кімнаті ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частини.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача, викладена у позові (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог)

Позивач вказує на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №219003 від 27.03.2019. Так, відповідач лише частково оплатив поставлений товар, у звязку з чим заборгованість становить 1 941 089,45 грн.

Позивачем за неналежне виконання відповідачем умов договору нараховано пеню у розмірі 93 153,42 грн.

Позивач ґрунтує свої вимоги на статтях 525, 526, 549, 610, 692, 712 Цивільного кодексу України.

Позиція відповідача, викладена у відзиві

Відповідач зазначає, що враховуючи положення договору, документами, що підтверджують поставку товару покупцеві певної кількості, асортимент та ціни, є письмові заявки покупця, рахунки, товарно-транспотні накладні, видаткові накладні, специфікації, довіреності та податкові накладні.

Відповідач вважає, що оскільки позивачем до позовної заяви додано лише копії видаткових накладних, тому відсутність інших перелічених вище документів свідчить про неузгодження кількості асортименту та ціни товару.

Також, відповідача вважає, що оскільки курс продажу євро з квітня 2019 зменшився на більш ніж на 10%, у такому випадку сума основного боргу повинна бути пропорційно зменшена станом на час розгляду справи.

Позиція позивача, викладена у відповіді на відзив

Позивач зазначає, що відповідно до пункту 5.3 договору факт прийому-передачі товару оформлюється і підтверджується видатковою накладною. Підтвердженням отримання товару покупцем є підписана сторонами видаткова накладна. Відтак, надані позивачем видаткові накладні є належним доказом отримання відповідачем товару відповідно до договору.

Позивач вказує на те, що умовами договору не визначено здійснення перерахунку ціни товару у разі зменшення курсу продажу євро.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

27.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Міхаель Хубер Україна" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сінергія - Груп" (покупець) було укладено договір поставки № 219003 (арк.с.13).

Відповідно до пункту 1.1 договору, постачальник зобов`язується поставити (передати у власність) покупця фарби, лаки та допоміжні засоби для поліграфічного виробництва на визначених цим договором умовах, а покупець зобов`язується прийняти товар і своєчасно оплатити його вартість.

Згідно пункту 1.2 договору кількість поставленого покупцеві товару вказується в рахунку-фактурі, видатковій та податковій накладній. Товар поставляється в асортименті, кількості, комплектності і за цінами у відповідності зі специфікацією або видатковими накладними (актами), які в якості додатків є складовими частинами договору. Сторони можуть узгодити необхідні умови поставки шляхом надання покупцем заявки на поставку товару в письмовій формі.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що товар поставляється покупцю на умовах DDP, м. Дніпро, вул. Данила Галицького, 2А, у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів Інкотермс в редакції 2010, які застосовуються із урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також особливостей, що випливають із умов договору. Доставка здійснюється продавцем за власний рахунок. За згодою сторін умови постачання чи адреса постачання можуть бути змінені.

Разом з товаром постачальник передає покупцю рахунок-фактуру та видаткову накладну (пункт 2.2 договору).

Відповідно до пункту 2.5 договору, право власності на товар та ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що ціна на товар, що поставляється, узгоджується сторонами окремо на кожну партію поставки та вказуються в рахунках-фактурах.

Згідно пункту 7.2 договору, сума договору складається з суми вартості всіх партій товарів, поставлених постачальником протягом строку дії даного договору та вказаних у накладних.

Ціни встановлюються у національній валюті України (пункт 7.3 договору).

Відповідно до пункту 7.4 договору, у відповідності зі статтею 524 Цивільного кодексу України сторони погодили встановлювати грошовий еквівалент вартості кожної партії товару і іноземній валюті (євро) на дату підписання видаткової накладної на кожну партію товару за офіційним комерційним курсом іноземної валюти установленому на Міжбанківському валютному ринку.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв у власність товар на загальну суму 1 991 089,45 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними (арк.с. 18-28).

Пунктом 8.2 договору встановлено, що покупець має право на відстрочку платежу по кожній партії товару строком до 90 днів з дати поставки товару. Загальна вартість відвантаженого та несплаченого товару не повинна перевищувати 1 000 000 грн. (один мільйон) грн. з урахуванням ПДВ, або у разі несплати відвантаженого товару протягом 90 (дев`яносто) календарних днів відвантаження наступних партій товару постачальником припиняється.

Відповідно до пункту 8.3 договору товар оплачується на розрахунковий рахунок постачальника в національній валюті (гривні), згідно цін, вказаних у відповідних рахунках - фактурах, скоригованих пропорційно зміни курсу євро на міжбанківському валютному ринку України до гривні на дату оплати відповідної партії постановленого товару.

Коригування суми проводиться у тому випадку, якщо курс євро на день виставлення рахунку - фактури більше ніж на 5%.

Згідно пункту 8.4 договору Зобов`язання по оплаті покупцем вартості кожної партії поставленого товару вважаються виконаними після зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, з урахуванням п.8.3. даного договору.

Позивач зазначає, що відповідачем було частково оплачено поставлений товар на суму 50 000,00 грн. Відтак, заборгованість відповідача перед позивачем становить 1 941 089,45 грн.

На час прийняття рішення, доказів оплати товару у повному обсязі сторонами до матеріалів справи не надано.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Згідно частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір, між сторонами склались правовідносини поставки товару.

Щодо суми основного боргу

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Умовами договору передбачено строки, розмір та порядок оплати поставленого товару. Відповідно до пункту 8.2 договору, строк оплати поставленого товару є таким, що настав.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд не приймає доводи відповідача щодо зменшення розміру основного боргу у разі зменшення курсу євро, оскільки таке зменшення не передбачено умовами договору.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

Перевіривши розрахунок наданий позивачем, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 1 941 089,45 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо суми пені

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 9.1 договору, у випадку несвоєчасної оплати покупцем товару, на вимогу постачальника від сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочених платежів за кожний день прострочення оплати.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати поставленого товару, позивачем останньому нараховано пеню у розмірі 93 153,42 грн за період з 15.07.2019 по 04.10.2019.

Враховуючи те, що факт порушення зобов`язання підтверджений належними та достатніми доказами, а також враховуючи, що сторони у договорі передбачили стягнення пені у разі прострочення сплати поставленого товару, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення пені.

Суд перевіривши розрахунок пені, зазначає що він є правильним.

Щодо зменшення розміру пені

Відповідач зазначає, що порушення строків оплати товару не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, відповідач завжди сумлінно виконував свої договірні зобов`язання, але наразі зазнає матеріальних труднощів внаслідок економічної ситуації у країні та наявності боргів контрагентів.

На підтвердження вказаних обставин надав довідки банку про кредитну заборгованість відповідача за № 050/29-897 від 17.12.2019, про залишки коштів на рахунках за № 050/26-2493 від 14.01.2020, а також довідку відповідача про дебіторську заборгованість за № 14/01-1 від 14.01.2020.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту наведених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню з відповідача, суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема із розміром збитків кредитора, а також чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) і захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Суд наголошує, що вказане питання вирішується з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відтак, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, беручи до уваги неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків чи додаткових витрат внаслідок допущеного відповідачем порушення, суд дійшов висновку про можливість застосування приписів статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин та вважає за необхідне зменшити суму пені, яка підлягає до стягнення з відповідача, на 50% та стягнути пеню у розмірі 46 576,71 грн.

Таке зменшення розміру пені суд вважає розумним та оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому судові витрати позивача у розмірі 1 921,00 грн слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінергія - Груп" про зменшення розміру штрафних санкцій задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінергія - Груп" (49000, м. Дніпро, вул. Данила Галицького, 2-А; ідентифікаційний код 36441431) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міхаель Хубер Україна" (04074, м. Київ, вул. Шахтарська, 9-Г, ідентифікаційний код 33496053) основний борг у розмірі 1 941 089,45 грн, пеню у розмірі 46 576,71 грн та судовий збір у розмірі 30 513,64 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.

Оскільки Єдина судова інформаційно-телекомунікаційної система не почала функціонувати, відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги подаються учасниками справи до господарського суду Дніпропетровської області.

Повний текст складено 10.03.2020

Суддя Я.С. Золотарьова