Рішення

від 03.03.2020 по справі 904/5281/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2020м. ДніпроСправа № 904/5281/19

За позовом ОСОБА_1 , м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Далас", м. Дніпро

про зобов`язання вчинити дії

Суддя Крижний О.М.

Секретар судового засідання Солом`яний С.С.

Представники:

Від позивача: Новицький Д.О., ордер від 15.01.2019, адвокат

Від відповідача: не з`явився

С У Т Ь С П О Р У:

ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Далас" надати належним чином завірені копії зареєстрованих податкових накладних за період з 2016-2018 роки; інформацію про наявність машин та обладнання, іншого майна, в тому числі станків, які були внесені до статутного капіталу товариства.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, будучи учасником товариства, для реалізації своїх корпоративних прав звернувся до відповідача із запитом про надання інформації про господарську діяльність товариства. Проте відповідач запитуваної позивачем інформації не надав, чим порушив корпоративні права позивача.

У позовній заяві позивачем в порядку ст. 90 Господарського процесуального кодексу України поставлені відповідачу наступні питання:

1. Чи знаходяться у власності або іншого речового права Товариства з обмеженою відповідальністю "Далас" (ідентифікаційний код 24604866) машини та обладнання, інше майно, в тому числі станки, які були внесенні до статутного капіталу товариства, та місцезнаходження цього майна?

У разі відсутності машин та обладнання у власності або іншого речового права товариства, в тому числі станків, які були внесенні до статутного капіталу товариства - надати інформацію про причини їх відсутності та з якого часу.

2. На підставі яких документів в спрощених фінансових звітах суб`єктах малого підприємства за період з 2016 по 2018 роки Товариства з обмеженою відповідальністю "Далас" (ідентифікаційний код 24604866) вносилась інформація у код рядку 1400 "капітал" фінансової звітності?

3. Хто був відповідальним за надання спрощених фінансових звітів суб`єктах малого підприємства за період з 2016 по 2018 роки Товариства з обмеженою відповідальністю "Далас" (ідентифікаційний код 24604866)?

Позивач просить надати відповіді у формі заяви свідка із нотаріальним посвідченням підпису на заяві. Надати відповідні докази, що будуть підтверджувати відповіді на поставлені запитання.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2019 відповідачу рекомендовано надати відповіді на поставлені позивачем питання в порядку ст. 90 ГПК України або відмову від надання відповідей.

Відповідач явку повноваженого представника не забезпечив, про день, час та місце судових засідань повідомлявся належним чином, відзиву на позов та відповідей на поставлені питання або відмову від їх надання не подав, причини неявки суду не повідомив.

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2019, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2019 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 03.12.2019. З 03.12.2019 підготовче засідання відкладене на 18.12.2019, з 18.12.2019 на 15.01.2020, з 15.01.2020 на 05.02.2020.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.02.2020. З 17.02.2020 розгляд справи відкладений до 03.03.2020.

У судовому засіданні 03.03.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування даній справі є встановлення обставин належності позивача до учасників товариства, розмір її частки, обставин звернення до товариства з проханням надати інформацію відповідно до Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", право позивача отримати запитувану інформацію, обставин надання (ненадання) товариством запитуваної інформації.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 15.07.2019 ОСОБА_1 є одним із засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю "Далас", (ідентифікаційний код 24604866), розмір внеску до статутного капіталу 4012,00 грн.

Іншими засновниками (учасниками) є: ОСОБА_3 - розмір внеску до статутного фонду 3894,00 грн., ОСОБА_4 - розмір внеску до статутного фонду 3894,00 грн.

Згідно з установчим договором від 09.02.2001 засновниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Далас" визначені ОСОБА_5 , розмір внеску 4012,00 з часткою в статутному капіталі 34%; ОСОБА_4 , розмір внеску 3 894, з часткою в статуному капіталі 33% та ОСОБА_3 , розмір внеску 3 894, з часткою в статуному капіталі 33%.

У відповідності з протоколом засідання засновників ТОВ "Далас" від 26.02.2001 перереєстровано ПП "Далас" у ТОВ "Далас", створено статутний фрнд у розмірі 11 800,00 грн., затверджено установчий договір та Статут.

Згідно свідоцтва від 18.03.2019, виданого Товариством з обмеженою відповідальністю "Далас", для забезпечення діяльності підприємства громадянин ОСОБА_5 , який є учасником товариства та власником частки у розмірі 34% у статутному капіталі, вніс:

1) станок автоматичного виготовлення скоби у кількості 2 одиниці загальною вартістю 1600,00 грн.;

2) станок спіралезвивочний у кількості 1 одиниця вартістю 346,00 грн.;

3) станок точільний у кількості 1 одиниця вартістю 985,00 грн.;

4) станок відрізний у кількості 1 одиниця вартістю 299,00 грн.;

5) вузлозв`язувальна головка у кількості 3 одиниці загальною вартістю 282,00 грн.;

6) компресор у кількості 1 одиниця вартістю 500,00 грн.

Загальна сума внеску складає 4012,00 грн.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 20.03.2019 ОСОБА_1 є спадкоємцем частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Далас", яка належала померлому ОСОБА_5 , у розмірі 34%.

Позивач, ОСОБА_1 , зазначає, що відповідно до інформації, зазначеної в спрощених фінансових звітах за період з 2016 по 2018 роки товариство є збитковим та не проводить майже ніякої господарської діяльності. При цьому у коді рядку 1400 "капітал" фінансової звітності, зазначено, що статутний капітал жодним чином не змінювався. Станки та інше майно, яке було внесено для статутного капіталу, повинно перебувати на балансі товариства.

06.09.2019 позивач звернулася до Товариства з обмеженою відповідальністю "Далас" із запитом про надання інформації про господарську діяльність товариства, в якому просила надати копії зареєстрованих податкових накладних за період з 2016-2018 роки та інформацію про наявність машин та обладнання, іншого майна, в тому числі станків, які були внесені до статутного капіталу товариства. У разі відсутності машин та обладнання на балансі товариства, в тому числі станків, які були внесені до статутного капіталу товариства - надати копії документів, що підтверджують припинення права власності на зазначене майно.

Вказаний запит 10.10.2019 направлявся за місцезнаходженням товариства (м. Дніпро, пров. Л.Мокієвської, 4, кв. 123) та на адресу директора товариства ( АДРЕСА_1 ).

Вказані поштові відправлення повернулися за зворотною адресою з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Відповіді на вказані запити матеріали справи не містять.

Позивач вважає ненадання на його запит документів неправомірним, просить зобов`язати відповідача надати належним чином завірені копії зареєстрованих податкових накладних за період з 2016-2018 роки; інформацію про наявність машин та обладнання, іншого майна, в тому числі станків, які були внесені до статутного капіталу товариства, що і стало причиною виникнення спору.

Згідно з ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Статтею 116 Цивільного кодексу України визначено, що учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" установчим документом товариства є статут.

Пунктом 3.1 статуту відповідача передбачено, що учасники товариства мають право брати участь в управлінні справами підприємства, брати участь в розподілі прибутку підприємства та одержувати його частку (дивіденди).

Згідно з ст. 5 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасники товариства мають такі права:

1) брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства;

2) отримувати інформацію про господарську діяльність товариства;

3) брати участь у розподілі прибутку товариства;

4) отримати у разі ліквідації товариства частину майна, що залишилася після розрахунків з кредиторами, або його вартість.

Учасники товариства можуть мати інші права, передбачені законом та статутом товариства.

Відповідно до ст. 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" товариство зобов`язано зберігати такі документи:

1) протокол зборів засновників товариства (рішення одноосібного засновника);

2) статут товариства та зміни до статуту;

3) протоколи загальних зборів учасників;

4) документи товариства, що регулюють діяльність органів товариства, та зміни до них;

5) положення про філії (представництва) товариства у разі їх створення (відкриття);

6) протоколи засідань наглядової ради товариства та колегіального виконавчого органу товариства, накази і розпорядження виконавчого органу товариства;

7) аудиторські висновки та результати надання інших аудиторських послуг;

8) річну фінансову звітність;

9) документи звітності, що подаються відповідним державним органам;

10) документи, пов`язані з випуском емісійних цінних паперів;

11) інші документи, передбачені законодавством, статутом товариства, рішеннями загальних зборів учасників, наглядової ради та виконавчого органу товариства;

12) документи, що підтверджують права товариства на майно;

13) документи бухгалтерського обліку.

Відповідальність за зберігання документів товариства покладається на виконавчий орган товариства та на головного бухгалтера (у разі призначення) - щодо документів бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Документи, передбачені частиною першою цієї статті, підлягають зберіганню протягом усього строку діяльності товариства, крім документів бухгалтерського обліку, строки зберігання яких визначаються відповідно до законодавства.

Товариство забезпечує кожному учаснику (його представнику) доступ до документів, визначених частиною першою цієї статті.

Протягом 10 днів з дня надходження письмової вимоги учасника товариства виконавчий орган товариства зобов`язаний надати такому учаснику копії відповідних документів, визначених частиною першою цієї статті. За підготовку копій документів товариство може встановлювати плату, розмір якої не може перевищувати розмір витрат на виготовлення копій документів та витрат, пов`язаних з пересиланням документів поштою.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про інформацію" всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Далас".

Матеріалами справи підтверджується, що позивач зверталася до відповідача із запитом (а.с.16) в якому просила надати належним чином засвідчені копії податкових накладних за період з 2016-2018 роки та інформацію про наявність машин та обладнання на балансі товариства, а тому числі станків, які були внесені до статутного капіталу товариства.

Відповіді на вказаний запит матеріали справи не містять.

Оскільки частиною 5 ст. 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" визначено обов`язок товариства протягом 10 днів з дня надходження письмової вимоги учасника товариства надати учаснику копії відповідних документів, визначених частиною першою цієї статті, враховуючи неодноразове звернення позивача із запитами щодо направлення на його адресу відповідних копій документів, суд доходить наступних висновків.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ч.1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Виходячи зі змісту ч.1 ст.8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Як зазначено Конституційним Судом України в рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004р., види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними.

Для розуміння поняття "охоронюваний законом інтерес" важливо врахувати й те, що конфлікт інтересів притаманний не тільки правовим і не правовим інтересам, а й конгломерату власне законних, охоронюваних законом і правом інтересів.

Поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Виходячи зі змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

За приписами ч.1 ст.167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Пунктом 2 ч.1 ст.5 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" унормовано, що учасник товариства має право отримувати інформацію про господарську діяльність товариства.

Згідно ст.43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" товариство зобов`язано зберігати такі документи: 1) протокол зборів засновників товариства (рішення одноосібного засновника); 2) статут товариства та зміни до статуту; 3) протоколи загальних зборів учасників; 4) документи товариства, що регулюють діяльність органів товариства, та зміни до них; 5) положення про філії (представництва) товариства у разі їх створення (відкриття); 6) протоколи засідань наглядової ради товариства та колегіального виконавчого органу товариства, накази і розпорядження виконавчого органу товариства; 7) аудиторські висновки та результати надання інших аудиторських послуг; 8) річну фінансову звітність; 9) документи звітності, що подаються відповідним державним органам; 10) документи, пов`язані з випуском емісійних цінних паперів; 11) інші документи, передбачені законодавством, статутом товариства, рішеннями загальних зборів учасників, наглядової ради та виконавчого органу товариства; 12) документи, що підтверджують права товариства на майно; 13) документи бухгалтерського обліку. Відповідальність за зберігання документів товариства покладається на виконавчий орган товариства та на головного бухгалтера (у разі призначення) - щодо документів бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Документи, передбачені частиною першою цієї статті, підлягають зберіганню протягом усього строку діяльності товариства, крім документів бухгалтерського обліку, строки зберігання яких визначаються відповідно до законодавства. Товариство забезпечує кожному учаснику (його представнику) доступ до документів, визначених частиною першою цієї статті. Протягом 10 днів з дня надходження письмової вимоги учасника товариства виконавчий орган товариства зобов`язаний надати такому учаснику копії відповідних документів, визначених частиною першою цієї статті. За підготовку копій документів товариство може встановлювати плату, розмір якої не може перевищувати розмір витрат на виготовлення копій документів та витрат, пов`язаних з пересилю та корпоративні права.

Тобто, з наведеного слідує, що чинним законодавством визначено перелік документів, які мають бути надані товариством у порядку надання інформації про діяльність товариства.

Інформація і документи, надання яких позивач у позові вимагає від відповідача, є такими, на одержання яких позивач як учасник товариства з обмеженою відповідальністю "Далас" має право згідно з ст. 116 Цивільного кодексу України, ст. 5 та ст. 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", статуту цього товариства та ст. 9 Закону України "Про інформацію".

Позивач просить надати копії зареєстрованих податкових накладних за період з 2016-2018 роки, що за своєю суттю є документами звітності, що подаються державним органам (п.9 ч.1 ст. 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю") та інформацію про наявність машин та обладнання, іншого майна, в тому числі станків, які були внесені до статутного капіталу товариства (ст. 5 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

Отож відповідач зобов`язаний був на письмові вимоги позивача від 06.09.2019 надати такі інформацію та документи.

Невиконання відповідачем зобов`язання щодо надання позивачу таких інформації та документів є порушенням права позивача на їх одержання.

Таким чином, позивач вправі захистити своє порушене відповідачем право на одержання від товариства з обмеженою відповідальністю "Далас" витребуваних позивачем інформації та документів у примусовому порядку шляхом зобов`язання господарським судом відповідача надати позивачу такі інформацію та документи.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до п.1 ч.6 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про порядок і строк виконання рішення.

Оскільки у ст. 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачено обов`язок товариства надати визначені, цією статтею документи протягом 10 днів з дня надходження письмової вимоги учасника, то суд доходить висновку про зобов`язання надати визначені копії документів протягом 10 днів з дати набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 1921,00 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 7042,50 грн.

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами статті 129 ГПК України, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвокатів, суд зазначає, що дане питання необхідно розглядати в двох площинах: по-перше, це договірні відносини позивача з адвокатом (адвокатами) стосовно надання юридичних послуг і, по-друге, це вимога про оплату наданих послуг відповідачем.

Стосовно першого аспекту суд виходить із основоположного принципу цивільного права - принципу свободи договору. Позивач має право на свій розсуд оцінити вартість послуг адвоката, навіть у розмірі ціни позову.

Стосовно другої площини розглядуваного питання суд зазначає, що положення ГПК України про стягнення з відповідача вартості послуг адвоката по-суті є оплатою відповідачем наданих позивачеві послуг з правової допомоги. І в цьому аспекті оцінка вартості послуг позивачем не має беззаперечного статусу.

Право на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положення ст. 4 ГПК України стосовно рівності сторін є гарантією захисту прав, у даному випадку відповідача, від покладення на нього обов`язку відшкодування необґрунтованої вартості послуг адвоката внаслідок різних причин, зокрема, помилки позивача в оцінці вартості таких послуг, отримання і оплата позивачем послуг, що не були необхідні для розгляду даної справи або ж навіть навмисного завищення позивачем та адвокатом вартості таких послуг з метою отримання неправомірної вигоди за рахунок відповідача.

Аналогічна правова позиція щодо можливості суду за власною ініціативою зменшити розмір адвокатських витрат міститься у численних судових рішеннях КГС/ВС, зокрема, у додатковій постанові КГС/ВС від 25.06.2019 у справі № 909/371/18 та постанові від 06.03.2019 у справі №910/15357/17.

Підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що законодавчо передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Така позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19).

Також вивчення міжнародної практики, зокрема Німеччини, дає підстави для висновку про сталість підходів щодо можливості обмеження розміру відшкодування витрат на правничу допомогу у випадку встановлення судом їх неспівмірності.

Матеріалами справи підтверджується, що 31.05.2019 між адвокатським об`єднанням "Борисенко і партнери" (далі - адвокатське об`єднання), а особі партнера Новицького Дмитра Олексійовича та Вороніною Наталією Олегівною (далі - клієнт) укладено договір №16/01-12 про надання правової допомоги, відповідно до п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, адвокатське об`єднання зобов`язується надавати клієнту за його усними чи письмовими зверненнями правову (правничу) допомогу (далі - правова допомога або послуги) протягом усього строку дії цього договору. Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 22 січня 2020 року. В разі якщо жодна зі сторін не повідомить іншу сторону про бажання припинити дію цього договору не менше ніж за 30 днів до закінчення строку його дії, дія договору вважається продовженою на 12 місяців. Кількість продовжень дії договору не обмежується (п.7.1 договору). Вартість послуг (гонорар) за цим договором визначається згідно з погодинними ставками, вказаними у додатку до цього договору (п.4.1 договору).

Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг №12/01 від 01.12.2019 адвокатським об`єднанням надані клієнту у зв`язку із розглядом даної справи у суді першої інстанції наступні послуги: 15.07.2019 правовий аналіз наданих клієнтом документів. Консультування клієнта (1 год.) - 1408,50 грн.; 15.07.2019 отримання інформації про звітність підприємства (1 год.) - 1 408,50 грн.; 12.11.2019 складання та подання позовної заяви (2 год.) - 2 817,00 грн.; 03.12.2019 участь у судовому засіданні (1 год.) - 1408,50 грн.

Завданням суду при розгляді справи не є оцінка вищевказаних причин чи підстав, чи оцінка якості роботи адвоката, а є визначення обґрунтованого і адекватного розміру грошової суми, що підлягає стягненню з відповідача за надані позивачеві послуги. У цьому аспекті суд зазначає, що позовна заява у даній справі направлена на отримання позивачем документів та інформації про господарську діяльність товариства, позовні вимоги не стосуються майнового спору, тому, зокрема, отримання адвокатом інформації про звітність підприємства не було необхідним для надання правової допомоги позивачу саме в рамках даної справи та підготовки до неї. Тому суд, враховуючи характер даного позову, обсяг наданої правничої допомоги, що має безпосереднє відношення та є необхідною саме в рамках даної справи, вважає допустимим розміром правничої допомоги, яка підлягає розподілу та, відповідно, стягненню з відповідача - 5 364,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Далас" про зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Далас" (49125, м. Дніпро, пров. Людмили Мокієвської, буд. 4, кв. 123, ідентифікаційний код 24604866) протягом 10 днів з дати набрання рішенням законної сили надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) належним чином засвідчені копії податкових накладних за період з 2016-2018 роки та інформацію про наявність машин та обладнання, іншого майна, в тому числі станків, які були внесені до статутного капіталу товариства.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Далас" (49125, м. Дніпро, пров. Людмили Мокієвської, буд. 4, кв. 123, ідентифікаційний код 24604866) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1921,00 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 5 364,00 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду безпосередньо або через Господарський суд Дніпропетровської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 10.03.2020

Суддя О.М. Крижний