Рішення

від 04.03.2020 по справі 904/6012/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2020м. ДніпроСправа № 904/6012/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Прокопенко А.В.

за позовом Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильський спецкомбінат", м. Чорнобиль, Київська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КМВ Буд", м. Дніпро

про стягнення заборгованості в сумі 61 995,31 грн.

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Державне спеціалізоване підприємство "Чорнобильський спецкомбінат" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення 42 508,65 грн., що складають суму заборгованості за договором № 247/03 про надання автотранспортних послуг від 21.07.2016; 12 786,60 грн. - інфляції грошових коштів; 3 724,46 грн. - річних; 2 975,60 грн. - штрафу.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання автотранспортних послуг № 247/03 від 21.04.2016 в частині повної та своєчасної оплати надані послуги.

У межах визначеного законом строку сторонам була надана можливість скористались своїми правами на подання заяв по суті справи з документальним обґрунтуванням.

Відповідач відзив на позов не надав.

Відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2019 вказану вище позовну заяву залишено без руху у зв`язку з тим, що остання подана без додержання вимог, викладених у статті 162 Господарського процесуального кодексу України.

03.01.2020 від позивача надійшла заява, до якої останнім залучено обґрунтований розрахунок основного боргу та штрафних санкцій, відсутність якого на момент подання позовної заяви стала підставою для залишення її без руху.

08.01.2020 господарським судом відкрито провадження у справі № 904/6012/19, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 05.02.2020, про що постановлено ухвалу.

Представники сторін в судове засідання 05.02.2020 не з`явились.

17.01.2020 на адресу суду від Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильський спецкомбінат" надійшла заява про розгляд справи без участі представника підприємства останнього.

Товариство з обмеженою відповідальністю "КМВ Буд" було належним чином повідомлене про час та місце розгляду справи з огляду на таке.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 05.02.2020 відповідач знаходиться за адресою, зазначеною у позовній заяві, а саме: 49044, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Січових стрільців, буд. 3.

Відповідно до частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання, ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Як вбачається з матеріалів справи, поштове відправлення з ухвалою суду від 08.01.2020, надіслане на адресу відповідача за № 4930010727652 згідно Витягу з ЄДР, тобто, за останньою відомою суду адресою, повернуто 12.01.2020 підприємством зв`язку з відміткою "адресат відсутній", а отже, слід прийти до висновку, що відповідач відмовився від отримання надісланої на його адресу ухвали (а.с. 184-193).

З огляду на викладене, з метою повного, об`єктивного встановлення обставин справи ухвалою суду від 05.02.2020 розгляд справи відкладено до 04.03.2020.

У судове засідання представники сторін не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України, причини неявки суду не повідомили.

04.03.2020 у судовому засіданні ухвалено рішення (стаття 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у справі є обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов`язань в частині повного розрахунку за виконані роботи за договором про надання послуг.

Доказами, якими позивач підтверджує позовні вимоги є: договір про надання автотранспортних послуг № 247/03 від 21.04.2016 (а.с. 13-15); акт виконаних робіт (надання послуг) № 1462 від 30.11.2016 на суму 9 406,01 грн. (а.с. 16); акт виконаних робіт (надання послуг) № 1648 від 31.12.2016 на суму 60 945,10 грн. (а.с. 17); реєстр корегуючий по відділенню транспортного забезпечення (а.с. 18); службова записка № 03/303 від 17.08.2017 (а.с. 19); кратка рахунок 361 за серпень 2017 (а.с. 20); службова записка 22/08-168 від 14.09.2017 (а.с. 21); лист № 71 від 29.06.2017 з додатком (а.с. 22-23); службова записка № 03/266 від 11.07.2017 з додатками (а.с. 24-27); лист № 3113/109/1012/01-17 від 04.08.2017 (а.с. 28-29); претензій з доказами направлення (а.с. 30-31, 124-131, 133-166); лист № 1 від 06.02.2018 (а.с. 132); журнал виїзду та заїзду автомобіля (а.с. 71 - 103); порожні листи автобуса (а.с. 104-119); бухгалтерська довідка (а.с. 123).

21.07.2016 Державним спеціалізованим підприємством "Чорнобильський спецкомбінат" (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КМВ Буд" (Замовник) укладено договір про надання автотранспортних послуг № 247/03 від 21.07.2016 (далі - договір).

Так, за своїм змістом договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором про надання послуг.

Згідно визначення частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (Виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (Замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до пункту 1.1 договору Виконавець надає послуги відповідно до заявок Замовника. Замовник сплачує виконавцю суму вартості наданих послуг відповідно до умов цього договору.

Відповідно до частини 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, Замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У пункті 2.1 договору встановлено, що розрахунки за надання автотранспортних послуг здійснюється згідно актів наданих послуг та рахунків Виконавця, протягом 15 днів з дня їх надання.

Згідно з пунктом 2.8 договору по завершенню надання послуг у звітному періоді, Виконавець надає Замовнику 2 (два) примірники акту, який останній зобов`язаний на протязі 5 перших робочих днів після його одержання підписати і один примірник акту повернути виконавцеві. У випадку наявності у Замовника заперечень з приводу обсягу послуг, наданих Виконавцем у звітному періоді, Замовник зобов`язаний у той же строк, у письмовій формі надати Виконавцеві свої обґрунтовані заперечення.

Пунктом 2.9 передбачено, що при неповерненні Замовником у термін, визначений пунктом 2.8 договору підписаного акту, або ненадання обґрунтованих заперечень з приводу обсягу послуг, вважається, що послуги в даному періоді надані відповідачем у повному обсязі й прийняті Замовником без зауважень, а акт вважається підписаний двома сторонами.

За приписами пункту 3.1 договору Замовник зобов`язаний забезпечити своєчасну оплату за отримані послуги.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2016, а в частині фінансових зобов`язань до повного виконання.

Так, як вбачається із наданих позивачем доказів, в листопаді 2016 останнім надані відповідачу послуги на суму 9 406,01 грн., про що свідчить акт виконаних робіт (надання послуг) № 1462 від 30.11.2016, який підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств останніх.

Послуги за вказаним вище актом, відповідно даних позивача, зазначених в проекті акту звірки взаємних розрахунків станом на 30.06.2017, частково сплачені в сумі 1 681,07 грн., відповідно до платіжного доручення № 166 від 16.12.2016.

В підтвердження послуг з автоперевезення наданих в грудні 2016, до матеріалів справи залучено акт № 1648 від 31.12.2016 на суму 60 945,10 грн., який містить підпис лише з боку позивача.

Умовами договору, як вже було зазначено вище, що розрахунки за надання автотранспортних послуг здійснюються згідно актів наданих послуг та рахунків Виконавця, протягом 15 днів з дня їх надання.

Позивачем до матеріалів справи не надано доказів, які б підтверджували факт та дату передачі Замовнику вказаного акту, відповідно і доказів виконання умов п. 2.8 договору, яким встановлено, що такий акт передається завершенню надання послуг у звітному періоді.

Відносно послу наданих за вказаним актом, позивач зазначає лише при зверненні з претензією, яку останній на адресу відповідача надіслав 20.06.2017, та просив сплатити вартість автотранспортних послуг в сумі 68 970,00 грн.

У відповіді на претензію від 29.06.2017 № 71 відповідач просить виключити з переліку, що підлягають оплаті перевезення зазначені у додатку та зробити перерахунок заборгованості.

Позивач, врахував зауваження Замовника, скоригуваши дані відносно послуг наданих в грудні 2016 сторону зменшення на суму 26 161,39 грн., про що повідомив відповідача в претензії № 222-2429 від 19.09.2017, в якій вже просив сплатити вартість наданих авто послуг на суму 42 508,65 грн. Вказана претензія отримана відповідачем 27.09 2017.

У відповіді на претензії відповідача, які також надсилались останнім на адресу відповідача 21.11.2017, 30.01.2018, відповідач не заперечував факту заборгованості за спірними актами на суму 42 508,65 грн., проте вказував про відсутність на його підприємстві грошових коштів, що позбавило його можливості погасити спірну заборгованість та запевняв, про те, що після отримання коштів в березні-квітні 2018, зобов`язується сплатити спірну заборгованість.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Наведені обставини вказують на те, що відповідач ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань зі сплати за надані автотранспортні послуги, що призвело до звернення позивача до суду з метою захисту прав та порушеного господарського інтересу.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Доказів виконання зобов`язання щодо погашення заборгованості в сумі 42 508,65 грн., відповідач на момент розгляду справи не надав.

З огляду на викладене, вимоги позивача щодо примусового стягнення заборгованості на зазначену вище суму, слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов`язань на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Позивачем до стягнення заявлено 3% річних у сумі 3 724,46 грн. та інфляційні втрати у сумі 12 786,60 грн. за загальний період з 31.12.2016 по 01.12.2019 на загальну суму 42 508,65 грн.

Проте, з огляду на те, що прострочення виконання грошового зобов`язання за атом № 1648 від 31.12.2016 на суму 33 102,64 (з урахуванням зменшення суми) у відповідача виникло 13.10.2017 відповідно до пункту 2.1 договору, після того, як відповідачем була отримана претензія № 222-2429 від 19.09.2017, а саме 27.09.2017, вимоги щодо стягнення річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню частково.

Після здійснення судом перерахунку, до стягнення підлягають річні за загальний період з 31.12.2016 по 01.12.2019 в сумі 2 325,27 грн.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальність, передбачена частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Після здійснення судом перерахунку, до стягнення підлягають інфляційні втрати за загальний період січень 2017- листопад 2019 в сумі 7 833,89 грн.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (статті 548 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (пунктом 3 частиною1 статті 611 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 4.4 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату наданих послуг Замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30-ть календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7-ми відсотків від вартості невиконаних в термін зобов`язань.

Позивачем до стягнення заявлено штраф у розмірі 7% на суму 2 975,60 грн.

За результатом перевірки здійсненого позивачем розрахунку порушень не встановлено.

З огляду на викладене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 7% на суму 2 975,60 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судового збору здійснюється судом відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої у разі часткового задоволення позову, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 526, 837, 901 Цивільного кодексу України, статтями 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КМВ Буд" (49044, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, буд. 3; код ЄДРПОУ 31840687) на користь Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильський спецкомбінат" (07270, Київська обл., м. Чорнобиль, вул. Радянська, 70; код ЄДРПОУ 37197165) 42 508,65 грн. (сорок дві тисячі п`ятсот вісім гривень 65 коп.) основного боргу, 2 799,03 грн. (дві тисячі сімсот дев`яносто дев`ять гривень 03 коп.) річних, 7 833,89 грн. (сім тисяч вісімсот тридцять три гривні 89 коп.) інфляції грошових коштів, 2 975,60 грн. (дві тисячі дев`ятсот сімдесят п`ять гривень 60 коп.) штрафу, 1 660,15 грн. (одна тисяча шістсот шістдесят шість гривень 15 коп.) судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено 10.03.2020

Суддя І.Ф. Мельниченко