Рішення

від 26.02.2020 по справі 910/17184/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.02.2020Справа № 910/17184/19

Господарський суд міста Києва в складісудді Привалова А.І. , за участю секретаря судового засідання Мазура В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження

справу № 910/17184/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРАШАР ІНДАСТРІЗ"

до Київського казенного експериментального протезно-

ортопедичного підприємства

про стягнення 1 349 908,25 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Соболь О.Я.;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАРАШАР ІНДАСТРІЗ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства про стягнення 1 349 908,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором поставки № 794 від 09.09.2015, внаслідок чого виникла заборгованість за отриманий товар у сумі 1 320 782,00 грн, за прострочення сплати якої позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховані інфляційні втрати в сумі 14 485,49 грн і 3% річних - 14 640,76 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 відкрито провадження у справі № 910/17184/19 та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено у справі на 16.01.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2020 розгляд справи було відкладено на 13.02.2020, у зв`язку з неявкою в судове засідання представників сторін.

13.02.2020 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, які свідчать про неможливість надати суду для огляду оригінал Договору поставки № 794 від 09.09.2015, який було вилучено в рамках кримінального провадження.

Присутній у підготовчому засіданні 13.02.2020 представник позивача позовні вимоги підтримав, надав суду для огляду оригінали видаткових накладних, за якими відповідачу був переданий товар, та не заперечував проти призначення справи до розгляду по суті.

Представник відповідача в засідання суду не з`явився, про причини неявки суд не повідомив та клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача на адресу суду не надходило.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 27.02.2020.

Присутній в судовому засіданні 27.02.2020 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача правом на участь в судовому засіданні не скористався, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 27.02.2020, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

09.09.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАРАШАР ІНДАСТРІЗ" (Постачальник) Київським казенним експериментальним протезно-ортопедичним підприємством (Покупець) було укладено Договір поставки №794 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується систематично поставити і передати у власність, а покупець - прийняти та оплатити товар повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим Договором.

Асортимент та ціна на товар, що поставляється, визначаються на підставі Специфікацій Постачальника, погоджених Покупцем, які є невід`ємною частішою даного договору. На кожну партію Товару Постачальником складається окрема Специфікація за формою, що наведена у додатку № 1 до даного договору (п. 2.1. договору).

Відповідно до пункту 5.1. договору Покупець оплачує поставлені товари за цінами, вказаними у замовленні та товаросупроводжувальній документації, на умовах даного Договору в порядку і формах, які не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до пункту 5.2. договору, розрахунки за поставлений Постачальником товар здійснюються протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки товару.

Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2018 року (п. 8.1. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач передав, а відповідач в свою чергу прийняв товар на суму 1 320 782,00 грн, що підтверджується видатковими накладними №153 від 23.05.2019 на суму 207 871,00 грн, №167 від 30.05.2019 на суму 138 170,00 грн, №177 від 10.06.2019 на суму 98 160,00 грн, №187 від 18.06.2019 на суму 198 870,00 грн, №198 від 01.07.2019 на суму 100 490,00 грн, №202 від 04.07.2019 на суму 171 635,00 грн, №213 від 10.07.2019 на суму 179 900,00 грн, №219 від 16.07.2019 на суму 135 265,00 грн, №232 від 30.07.2019 на суму 90 421,00 грн.

Позивач стверджує, що відповідачем допущено неналежне виконання зобов`язань за Договором поставки № 794 від 09.09.2015, внаслідок чого виникла заборгованість за отриманий товар у сумі 1 320 782,00 грн, за прострочення сплати якої позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховані інфляційні втрати в сумі 14 485,49 грн і 3% річних - 14 640,76 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач передав, а відповідач в свою чергу прийняв товар без зауважень та заперечень на суму 1 320 782,00 грн, що підтверджується видатковими накладними №153 від 23.05.2019 на суму 207 871,00 грн, №167 від 30.05.2019 на суму 138 170,00 грн, №177 від 10.06.2019 на суму 98 160,00 грн, №187 від 18.06.2019 на суму 198 870,00 грн, №198 від 01.07.2019 на суму 100 490,00 грн, №202 від 04.07.2019 на суму 171 635,00 грн, №213 від 10.07.2019 на суму 179 900,00 грн, №219 від 16.07.2019 на суму 135 265,00 грн, №232 від 30.07.2019 на суму 90 421,00 грн.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене, виходячи з умов п. 5.2. договору поставки строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати поставленого товару за вищезазначеними видатковими накладними є таким, що настав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як свідчать матеріали справи, відповідач своє зобов`язання зі своєчасної оплати поставленого товару не виконав, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість у розмірі 1 320 782,00 грн.

Відповідач наявності у нього заборгованості за поставлений за товар у розмірі 1 320 782,00 грн. не спростував, доказів її оплати суду не надав.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що строк оплати вартості поставленого товару настав, а доказів оплати товару в повному обсязі станом на день розгляду справи відповідачем не надано, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з останнього на користь позивача заборгованості у розмірі 1 320 782,00 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку включається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі №905/600/18.

Перевіривши розрахунки позивача щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат, суд визнав їх обґрунтованими та арифметично вірним, у зв`язку із чим позовні вимоги про стягнення 14 485,49 грн інфляційних втрат та 14 640,76 грн.3% річних підлягають задоволенню.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, факт порушення відповідачем зобов`язань за Договором поставки № 794 від 09.09.2015 щодо оплати товару належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований. Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Київського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства " (04070, м. Київ, вул. Фролівська, 4; ідентифікаційний код 03187691) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПАРАШАР ІНДАСТРІЗ (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 17, офіс 224 ; ідентифікаційний код 39724849) заборгованість у розмірі 1 320 782,00 грн, 3% річних у розмірі 14 640 грн 76 коп., інфляційні втрати - 14 485 грн 49 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 26 998 грн 17 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 06.03.2020.

Суддя А.І. Привалов