Рішення

від 26.02.2020 по справі 910/10496/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.02.2020Справа № 910/10496/19

За позовомПриватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" доАкціонерного товариства "Українська залізниця" простягнення 15144,15 грн

Суддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Багнюк І.І.

Представники сторін:

від позивачане з`явились; від відповідачаБерезінський О.С., довіреність № Ц/6-45/195-19 від 19.07.2019;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" неустойки у розмірі 15144,15 грн, посилаючись на те, що відповідачем не було дотримано терміну доставки вантажу за накладною №52881182.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/10496/19; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк, який становить п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання до суду відзиву на позов; встановлено позивачу строк, який становить п`ять днів з дня отримання відзиву на позов, для подання до суду відповіді на відзив.

13.09.2019 через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заяви про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та про зменшення штрафних санкцій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 задоволено заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 28.10.2019.

Підготовче засідання, призначене на 28.10.2019, не відбулося.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 №05-23/2905 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/10496/19 у зв`язку з лікарняним судді Алєєвої І.В.

За результатами повторного автоматизованого розподілу справу №910/10496/19 передано на розгляд судді Смирновій Ю.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2019 суддею Смирновою Ю.М. справу №910/10496/19 прийнято до свого провадження та призначено підготовче засідання на 15.01.2020; встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

У підготовчому засіданні 15.01.2020 було оголошено перерву до 30.01.2020. Позивачу направлено повідомлення про судове засідання 15.01.2020 в порядку ст.ст.120-121 Господарського процесуального кодексу України.

21.01.2020 через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення по справі, в яких останній проти заявлених позовних вимог заперечив та зазначив, що перевезення за залізничною накладною №52881182 здійснювалось у міжнародному залізничному вантажному сполученні, внаслідок чого правовідносини сторін, які виникли у зв`язку з даним перевезенням регулюються нормами Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення.

Як зазначає відповідач, станом на дату звернення позивача з розглядуваним позовом до суду, у останнього не виникло право на подання даного позову, оскільки Приватним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод" не дотримано передбаченої Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення процедури досудового врегулювання спору.

При цьому за твердженнями відповідача, строк на розгляд претензії позивача від 30.01.2019 №11/08/26 і надання Акціонерним товариством "Українська залізниця" відповіді на неї сплив 05.08.2019, а отже право на звернення позивача з відповідним позовом до суду виникло у останнього з 06.08.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.02.2020.

В судове засідання 26.02.2020 представник позивача не з`явився. При цьому в матеріалах справи наявні клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника у судових засіданнях.

Представник відповідача у судовому засіданні 26.02.2020 проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у письмових поясненнях по суті справи.

У судовому засіданні 26.02.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

06.12.2017 між Приватним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод" як продавцем, та Компанією "MERTRADE spol s.r.o", як покупцем, був укладений контракт №862/17, за умовами якого продавець погодився поставляти, а покупець погоджується прийняти та оплатити бензол сирий кам`яновугільний марки БС і марки БС-1 (в подальшому - товар), найменування, якість і умови поставки якого вказані в даному контракті та специфікаціях (додатках) до нього.

Згідно п.1.2 контракту кількість кожної щомісячної партії товару зазначається у специфікаціях (додатках) до даного контракту.

Зі змісту специфікації №50 від 01.11.2018 вбачається, що постачанню підлягав бензол сирий кам`яновугільний, марки БС, кількістю 800,0 тон +/-10 % фактичної ваги при постачанні в автоцистернах покупця, ціною 355,00 євро за 1 тону фактичної ваги, дата відвантаження листопад 2018 року, умови поставки FCA Авдіївка (Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод"). Загальна вартість 284000,00 євро +/-10%.

На виконання умов наведеного контракту 17.11.2018 зі станції Авдіївка на адресу отримувача СВС с.р.о Вояни 07672, Словацька республіка - для фірми ДЕЗА, а.с., станція призначення: Вояни Словацька республіка, пограничні станції переходів: 381104 Ужгород (експ.ЖСР), згідно накладної СМГС №52881182 було відправлено вантаж у вагоні (цистерні) №51256006 УЗ.

Як вбачається з накладної СМГС №52881182, 03.12.2018 вагон №51256006 УЗ прибув на станцію Ужгород (графа 34.3), 05.12.2018 на станцію Матьовце (графа 34.4), 05.12.2018 на станцію призначення (календарний штемпель станції Вояни ЖСР у графі 27) та був переданий отримувачу СВС с.р.о Вояни 07672, Словацька Республіка - 7672 для фірми ДЕЗА, а.с. - 05.12.2018.

31.01.2019 позивач звернувся до відповідача із претензією №11/08/26 про сплату неустойки за перевищення терміну доставки вантажу.

Причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 15144,15 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ч.6 ст.306 Господарського кодексу України відносини, пов`язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.1 ст.10 Цивільного кодексу України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України.

Відповідно до ст.4 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.

Оскільки перевезення вантажу за накладною СМГС №52881182 здійснювалось у міжнародному сполученні, до правовідносин сторін застосовуються, зокрема, положення Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 (далі - УМВС), яка являє собою міжнародну угоду про пряме вантажне сполучення між станціями, які відкриті для вантажних операцій у внутрішньому залізничному сполученні країн, яка розроблена і діє в рамках організації співпраці залізниць (ОСЖД), членом якої є і Україна. УМВС є чинною з 01.11.1951 для УРСР, а для України з 05.06.1992.

Відповідно до параграфу §1 ст.3 УМВС ця угода встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу в прямому міжнародному залізничному сполученні і в прямому міжнародному залізнично-поромному сполученні.

Параграфом §1 ст.14 УМВС передбачено, що у відповідності з договором перевезення перевізник зобов`язується за плату перевезти ввірений йому відправником вантаж до станції призначення за маршрутом, узгодженим відправником і договірним перевізником, і видати його одержувачу.

Відповідно до параграфу §3 ст.14 УМВС укладення договору перевезення підтверджується накладною.

За умовами параграфів 2, 3 ст.24 УМВС строк доставки вантажу визначається, виходячи з наступних норм: для контейнерів - 1 доба на кожні розпочаті 150 км; для інших відправлень - 1 доба на кожні розпочаті 200 км. Строк доставки вантажу збільшується на 1 добу на операції, пов`язані з відправленням вантажу.

Параграфами 5, 7 ст.24 УМВС визначено, що перебіг строку доставки вантажу розпочинається з 0.00 годин дня, наступного за днем укладення договору перевезення, і закінчується в момент передачі отримувачу повідомлення про прибуття вантажу, при цьому неповна доба вважається повною. Строк доставки вважається дотриманим, якщо вантаж прибув на станцію призначення до спливу строку доставки і перевізник повідомив отримувача про прибуття вантажу і можливості передачі вантажу в розпорядження отримувача. Порядок повідомлення отримувача визначається національним законодавством, що діє в місці видачі вантажу.

Враховуючи те, що днем фактичного укладення договору перевезення між сторонами є 17.11.2018, термін доставки вантажу розпочався 18.11.2018 та складав 10 діб (загальна відстань доставки вантажу - 1601 км / на кожні розпочаті 200 км + 1 доба на операції, пов`язані з відправленням вантажу).

З матеріалів справи вбачається, що вагон №51256006 УЗ прибув на станцію Ужгород 03.12.2018, а відповідно до відмітки в графі 34.6 накладної СМГС №52881182 означений вагон передано на станцію Матьовце 05.12.2018.

Вантаж був переданий отримувачу СВС с.р.о. Вояни 07672, Словацька республіка - 7672 для фірми ДЕЗА, а. с. - 05.12.2018, про що у графі 27 накладної СМГС №52881182 проставлений відповідний календарний штемпель станції Вояни про прибуття вагону.

Тобто фактичний термін доставки вантажу за накладною СМГС №52881182 перевищує встановлений параграфами 2, 3, 5, 7 ст.24 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення термін доставки вантажу на 8 діб.

Параграфом §1 ст.45 УМВС визначено, що якщо перевізником не був дотриманий строк доставки вантажу, обчислений відповідно до ст.24 термін доставки вантажу, перевізник сплачує відшкодування за перевищення строку доставки у вигляді неустойки.

Згідно параграфу §2 ст.45 УМВС розмір неустойки за перевищення терміну доставки вантажу визначається виходячи з провізної плати того перевізника, який допустив перевищення терміну доставки, та величини (тривалості) перевищення терміну доставки і розраховується, як відношення перевищення терміну доставки (в добах) до загального терміну доставки, а саме: 6% провізної плати при перевищенні терміну доставки не зверху однією десятою загального терміну доставки; 18% провізної плати при перевищенні терміну доставки більше за одну десяту, але не понад три десятих загального терміну доставки; 30% провізної плати при перевищенні терміну доставки більше трьох десятих загального терміну доставки.

Відповідно до ч.6 ст.315 Господарського кодексу України щодо спорів, пов`язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред`явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Згідно ч.3 ст.124 Конституції України законом може бути визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.

У ч.1 ст.19 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Параграфом §2 ст.47 УМВС передбачено момент виникнення права на пред`явлення претензії та позову, за умовами якого право пред`явлення претензії та позову про відшкодування за недостачу, пошкодження (псування) вантажу, а також за перевищення строку доставки, виникає з дня видачі вантажу одержувачеві.

Позов може бути пред`явлено тільки після пред`явлення відповідної претензії і тільки до того перевізника, до якого була пред`явлена претензія. Право пред`явлення позову на підставі цієї Угоди належить тій особі, яка має право пред`явити претензію перевізнику (параграф §1 ст.47 УМВС).

За приписами параграфу §3 ст.47 УМВС позов може бути пред`явлений, якщо перевізник не дав відповіді на претензію в строк, встановлений на розгляд претензії, або якщо протягом строку на розгляд претензії перевізник повідомив особі, яка звернулася із претензією, про відхилення претензії повністю або частково.

Відповідно до параграфу §7 ст.46 УМВС претензійні вимоги, що випливають із договору міжнародного залізничного вантажного перевезення розглядаються перевізником протягом 180 днів з дня її отримання.

Як встановлено судом, претензія позивача №11/08/26 від 31.01.2019 в порядку ст.46 УМВС була прийнята до розгляду відповідачем 05.02.2019, чого сторонами не заперечувалось, та мала бути розглянута відповідачем протягом 180 днів.

Таким чином, визначений УМВС 180-денняй строк, встановлений на розгляд цієї претензії перевізником, спливав 05.08.2019, тоді як позивач звернувся з даним позовом 01.08.2019 (накладна відділення зв`язку №8606500817229), тобто до спливу встановленого УМВС строку на розгляд перевізником претензії позивача та до моменту виникнення у останнього можливості звернення з відповідним позовом до суду в розумінні імперативних приписів параграфу §3 ст.47 УМВС.

Враховуючи наведене, оскільки 180-денний строк розгляду відповідачем поданої позивачем претензії від №11/08/26 від 31.01.2019 станом на дату звернення останнього до суду з даним позовом не закінчився, а матеріали справи не містять доказів відхилення перевізником цієї претензії до звернення позивача з цим позовом до суду, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача в розглядуваній справі є передчасними та задоволенню не підлягають.

За таких обставин, враховуючи всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення неустойки у розмірі 15144,15 грн за несвоєчасну доставку вантажу.

Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст.74, 129, 238 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257, п.п.17.5 п. 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 10.03.2020

Суддя Ю.М.Смирнова