Рішення

від 10.03.2020 по справі 915/14/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2020 року Справа № 915/14/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Ткаченко О.В.,

без виклику сторін

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю АВІА ТЕХКОНТРАКТ

(01014, м.Київ, вул. Звіринецька, 63)

до відповідача : Державного підприємства Миколаївський бронетанковий завод

(54017, м.Миколаїв, вул.. 1 Слобідська, 120),

про : стягнення 39728,01 грн., -

встановив:

02.01.2020р. ТОВ АВІА ТЕХКОНТРАКТ звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 27.12.2019р. (вх.№59/20), в якій просить суд стягнути з ДП Миколаївський бронетанковий завод заборгованість за договором поставки №163 від 12.04.2018р. на загальну суму 39728,01 грн., з яких34755,96 грн. основного боргу, 3360,9 грн. втрат від інфляції, 1611,15 грн. 3% річних. Також позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати в сумі 1921,0 грн. судового збору та 7000,0 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача щодо стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 39728,01 грн. за порушення останнім договірних зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару.

Ухвалою суду від 08.01.2020р. вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання; запропоновано відповідачу, у разі наявності заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, в 5-денний строк від дня отримання даної ухвали, подати суду заяву у відповідності до ч.4 ст.176 ГПК України; запропоновано відповідачу, в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали, надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів на адресу позивача; запропоновано позивачу, в 5-денний строк від дня отримання відзиву на позов, надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно вимог ст.166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до нього доказів іншим учасникам справи; запропоновано відповідачу подати до суду заперечення на відповідь на відзив, які мають відповідати вимогам ст.167 ГПК України, протягом 5 днів з дня одержання відповіді на відзив.

20.02.2020р. від відповідача до суду надійшли: заява про визнання позову, в якій він зазначає, що визнає позовні вимоги в повному обсязі з підстав їх обґрунтованості; та заперечення щодо стягнення витрат на правничу допомогу, в яких відповідач не погоджується із заявленою сумою таких витрат у розмірі 7000,0 грн., вважаючи її завищеною та з огляду на відсутність документального підтвердження прийняття послуг позивачем та відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

12 квітня 2018 року за №163 між товариством з обмеженою відповідальністю Авіа Техконтракт , як продавцем, та державним підприємством Миколаївський бронетанковий завод , як постачальником, був укладений договір поставки, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, передбачених цим договором, поставити покупцю товар, асортимент, комплектність, кількість та вартість якого зазначається в специфікаціях, що є додатками до цього договору, а покупець зобов`язаний прийняти та оплатити поставлений товар в порядку та строки, що передбачені даним договором (п.1.1).

Умовами п.3.2 договору його учасники визначили, що товар поставляється у наступні строки: три календарних дні з моменту підписання сторонами специфікації, якщо інший строк не визначений сторонами в специфікації.

Поставка товару здійснюється за цінами, визначеними в специфікаціях і включають всі податки, збори й інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші видатки постачальника, пов`язані з поставкою товару (п.4.1 договору).

Згідно з умовами п. 5.1 договору, оплата покупцем товару здійснюється за відповідним рахунком постачальника в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у даному договорі (якщо постачальник не повідомить покупцеві реквізити іншого рахунка).

Оплата по даному договору, якщо інше не визначено в специфікаціях, здійснюється постачальником у розмірі 100% від суми специфікації протягом 14 банківських днів від дати отримання товару на складі покупця (п.5.2 договору).

Відповідно до специфікації №1, сторони узгодили, що позивач зобов`язується здійснити поставку товару: рукав дюритовий 40У 10-13 у кількості 70 п.м. за ціною 87,33 грн. на загальну суму 6113,1 грн.; рукав дюритовий 40У 6-13 у кількості 150 п.м. за ціною 61,38 грн. на загальну суму 9207,0 грн.; рукав дюритовий 40У 12-7 у кількості 160 п.м. за ціною 85,27 грн. на загальну суму 13643,0 грн. Загальна сума поставки з ДПВ становить 34755,96 грн. Умови розрахунків - розрахунок здійснюється протягом 10 календарних днів з дати поставки товару на склад покупця. Строки поставки: 25 календарних днів після підписання сторонами специфікації.

На виконання умов договору та специфікації позивач поставив відповідачу визначений у специфікації товар, що підтверджується видатковою накладною від 31.05.2018р. №75 та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей від 30.05.2018р. №221 (а.с.13,14).

30 травня 2018 року за №104 позивач виставив відповідачу рахунок на оплату поставленого товару в сумі 34755,96 грн.

Відповідач, в свою чергу, свої зобов`язання за договором не виконав, поставлений товар не оплатив, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 ГПК України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про поставку.

Господарським законодавством передбачено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язаний прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 265 Господарського кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони (ст. 193 Господарського кодексу України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту належної оплати за поставлений товар закон покладає на покупця.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором не представив, доводи позивача не спростував.

Окрім стягнення основного боргу позивач на підставі норм ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 1611,15 грн. за період з 12.06.2018р. по 29.12.2019р. та втрати від інфляції в сумі 3360,9 грн. за період з червня 2018 року по грудень 2019 року.

За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.

Перевіривши розрахунки позивача суд встановив, що вони виконані арифметично вірно.

При цьому, відповідач у заяві за вих. №281 від 14.02.2020р. визнав заявлені позовні вимоги у повному обсязі з підстав їх обґрунтованості.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимог є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окрім суми заборгованості за договором, нарахованих 3% річних та втрат від інфляції позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати, які складають 1921,0 грн. судового збору та 7000,0 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач заперечує проти стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000,0 грн., зазначаючи про їх завищений обсяг та з огляду на відсутність документального підтвердження таких витрат та відсутність документального підтвердження прийняття послуг. У випадку відхилення судом доводів вказаних відповідача, він просить зменшити їх до 95%.

При цьому, відповідач не наводить суми витрат на професійну правничу допомогу, співмірної на його думку, для даного виду справ.

Суд не вбачає підстав для відхилення або зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу з огляду на наступне.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з нормами ч.2 ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Матеріалами справи підтверджено, що 19.12.2019р. за №5-12/19 між позивачем та адвокатським об`єднанням ЕЙ-СІ-ЕФ ПАРТНЕРС був укладений договір про надання правової допомоги, відповідно до умов якого клієнт доручив, а адвокатське об`єднання відповідно до чинного законодавства прийняло на себе зобов`язання в якості правової допомоги здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси клієнта в обсязі та на умовах, встановлених цим договором, додатковими угодами до нього та домовленістю сторін.

Умовами п. 2.1.3 адвокатське бюро на виконання доручення клієнта зобов`язалось складати заяви, звернення, позовні заяви, пояснення, скарги та інші документи правового характеру.

Додатковою угодою №1 від 19.12.2019р. до вказаного договору, сторони визначили обсяг правової допомоги, зо має бути надана клієнту адвокатським об`єднанням з підготовки позовної заяви ТОВ АВІА ТЕХКОНТРАКТ до господарського суду про стягнення заборгованості за договором поставки №163 від 12.04.2018р., узгодили розмір гонорару за надання правової допомоги - 7000,0 грн. та визначили, що гонорар має бути перерахований протягом 5 банківських днів з моменту підписання цієї додаткової угоди.

Позивач належним чином виконав свої зобов`язання за даним договором та перерахував адвокатському об`єднанню гонорар в сумі 7000,0 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №11 від 24.12.2019р.

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (ч. 5 ст. 126 ГПК).

Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до справи, відповідач не надав.

Окрім цього, судом прийнято до уваги, що позивач первісно звертався до господарського суду із заявою про видачу судового наказу, та 27.11.2018р. такий наказу був виданий (справа №915/1301/18), однак за заявою відповідача ухвалою суду від 19.12.2018о. вказаний судовий наказ був скасований. Заява відповідача була мотивована посиланням на п.п.3.3., 3.4. Договору та твердженням, що заявником був відправлений, а боржником відповідно отриманий товар, визначений у видатковій накладній №75 від 31.05.2018р., проте, зазначений товар отриманий боржником без всієї необхідної кількості супровідних документів, що перелічені у п.3.3. Договору. Зокрема, відповідач зазначав, що заявником не було надано боржнику сертифікатів та/або паспортів якості на товар, або іншого документу, що підтверджує якість товару. У зв`язку з чим, боржник вважав, що заявником не поставлено всієї кількості необхідних супровідних документів, зокрема, документів, які свідчили б про належну якість товару, тому на підставі п.3.4. Договору, товар вважається не поставленим. Відповідно, підстави оплати за такий товар - відсутні.

Скасування виданого судом судового наказу від 27.11.2018р. стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом, і, відповідно, понесенням додаткових витрат на сплату судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому, відповідач у заяві від 14.02.2020р. №281 визнав позовні вимоги в повному обсязі, що, фактично, є протилежним мотивації, викладеній у заяві про скасування судового наказу.

Дослідивши витрати на професійну правничу допомогу, врахувавши надані позивачем докази, ступінь складності справи, підтверджену документально вартість робіт, сплату позивачем такої суми витрат виконавцю, з метою забезпечення права позивача на отримання судового захисту його порушених прав та законних інтересів та задля подальшого уникнення затягування розгляду справ, в т.ч. з видачі судових наказів, за участю відповідача, з огляду на визнання ним позовних вимог в повному обсязі, суд приходить до висновку про необхідності покладення на відповідача відшкодування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути Державного підприємства Миколаївський бронетанковий завод (54017, м.Миколаїв, вул 1 Слобідська, 120, код ЄДРПОУ 07856371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АВІА ТЕХКОНТРАКТ (01014, м.Київ, вул. Звіринецька, 63, код ЄДРПОУ 39444367) 34755,96 грн. основного боргу, 1661,15 грн. 3% річних, 3360,9 грн. інфляційних втрат, 960,5 грн. судового збору та 7000,0 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI Перехідні положення ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено та підписано 10.03.2020р.

Суддя О.В. Ткаченко