Рішення

від 10.03.2020 по справі 927/1063/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

10 березня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/1063/19

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Федоренко Ю.В. , розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи №927/1063/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Три Стар» , місцезнаходження: вул. Польова, 5, с. Черняхівка, Кіровоградська область, 27641; поштова адреса: вул. Енергетиків, 6-а, м. Кропивницький, 25002

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «РОТОР» , місцезнаходження: вул. Толстого, буд.104, кв.4, м. Чернігів, Чернігівська область, 14014; поштова адреса: пр. Старобілоуський 4А, м. Чернігів, 14021

про стягнення 38482,37 грн

Учасники справи не викликались.

21.12.2019 до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява, у якій позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Три Стар» просить суд стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «РОТОР» 19664,40 грн боргу, 11626,00 грн пені, 1966,44 грн штрафу, 1901,51 грн інфляційних нарахувань та 3324,02 грн. 10% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами дистриб`юторського договору №96-17-1 від 30.10.2017.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 24.12.2019 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 08.01.2020, після усунення позивачем недоліків, вказана позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі № 927/1063/19, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ст.165 ГПК України вказаною ухвалою відповідачу було встановлено 15 денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для надання відзиву на позовну заяву.

Ухвала суду від 08.01.2020 направлена сторонам рекомендованою кореспонденцією, про що свідчить штамп суду з відміткою про відправлення документа.

Позивач отримав ухвалу, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке містяться в матеріалах справи.

Судом були вчинені дії щодо перевірки статусу та місця реєстрації відповідача, у зв`язку з чим отримано Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача станом на 05.03.2020, відповідно до якого за кодом ЄДРПОУ 22815464 в реєстрі значиться Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «РОТОР» , місцезнаходження: вул. Толстого, буд.104, кв.4, м. Чернігів, Чернігівська область, 14000.

Копія ухвали суду від 08.01.2020 направлена на адресу відповідача, вказану в позовній заяві і яка відповідає місцезнаходженню, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулася до суду з відміткою відділення поштового зв`язку "за закінченням встановленого строку зберігання".

Також судом була направлена копія ухвали про відкриття провадження у справі від 08.01.2020 на поштову адресу відповідача, яка була зазначена позивачем у позовній заяві, а саме пр. Старобілоуський, 4А. м. Чернігів, 14021, яка повернулась до суду без вручення адресату з відміткою відділу поштового зв`язку інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення .

Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Оскільки копія ухвали суду від 08.01.2020 направлялись відповідачу на адресу, вказану в ЄДР та зазначену позивачем у позовній заяві, і повернулись на адресу суду з відмітками відділення поштового зв`язку «за закінченням встановленого строку зберігання» , суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі та встановлення йому строку для подання відзиву і, лише у силу нехтування своїми правами на одержання поштового відправлення (фактично відмовившись від одержання поштового відправлення), відповідач не отримав копії ухвали суду, а отже не скористався своїми процесуальним правами.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Частиною 3 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами ч. 1 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 8, 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Поважних причин пропущення встановленого для подання відзиву строку відповідачем не наведено.

Оскільки відповідач своїм правом на подання відзиву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористався, за таких обставин, рішення приймається за наявними матеріалами справи, на підставі ч.2 ст.178 ГПК України.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд встановив:

30.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Три Стар" (надалі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «РОТОР» (надалі - покупець) укладено Дистриб`юторський договір поставки товару № 96-17-1 (далі -Договір, а.с. 9-11).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов`язується передати (поставити) у певний строк товар у власність покупця з наданням права на його просування на ринках України, у тому числі пошуку покупців, а останній зобов`язаний прийняти і оплатити його на умовах визначених у цьому Договорі.

Згідно п. 3.2, 3.4 Договору, поставка товару здійснюється на умовах DAP згідно правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 р. на склад покупця, розташований за адресою вказаною у розділі 12 цього Договору, якщо інше не зазначено в заявці.

Право власності на товар переходить від постачальника до покупця при передачі товару, що засвідчується видатковою накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п. 4.1. Договору покупець зобов`язаний оплатити товар у безготівковій формі в національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, протягом 14 календарних днів з моменту відвантаження товару постачальником. Датою відвантаження товару вважається дата виписки товарної накладної постачальником.

На виконання умов Договору позивач поставив а відповідач прийняв товар по видатковій накладній та товарно-транспортній накладній № 29/1-9 від 29.01.2018 на суму 108014,40 грн (а.с. 12-13).

Починаючи з 26.03.2018 по 07.06.2019 відповідачем було проведено часткову оплату отриманого товару в розмірі 88350,00 грн., що підтверджується оборотно - сальдовою відомістю по рахунку 361 за період з січня 2018 року по жовтень 2019 року (а.с. 22).

У зв`язку з порушенням умов Договору, а саме несплатою у встановлені Договором строки вартості поставленого товару, відповідачу було направлено вимогу про оплату товару № 114 від 13.09.2019 року, в якій зокрема ставилася вимога про погашення 19664,40 грн заборгованості за поставлений товар, що підтверджується копіями опису вкладення до цінного листа, накладної та фіскального чеку від 13.09.2019, що містяться в матеріалах справи (а.с. 14-17).

Вимога про погашення заборгованості відповідачем виконана не була, відповідь на вимогу позивач не отримував.

Станом на дату подання позову за відповідачем рахується заборгованість по оплаті переданого товару у сумі 19664,40 гривень, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період січень 2018 року по жовтень 2019 року TOB Три Стар (а.с. 21).

Позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права у зв`язку з невиконанням умов Договору відповідачем.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

За своєю юридичною природою, укладений між сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ст. 662 ЦК України).

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (ст. 11, 626 Цивільного кодексу України), які мають виконувались належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ст. 14 ГПК України).

Доказів про відсутність заборгованості, про те, що сума боргу є меншою, відповідач не надав.

За таких обставин, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача по стягненню 19664,40 грн боргу за Договором є правомірними, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 11626,00 грн пені, 1966,44 грн штрафу, 1901,51 грн інфляційних нарахувань та 3324,02 грн. 10% річних.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.

Відповідно до статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 ЦК України.

За визначенням статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

У відповідності до пунктів 8.1-8.3 Договору у разі несвоєчасної оплати товару покупець зобов`язаний сплатити постачальнику неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості неоплаченого Товару за кожний день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом усього терміну прострочення виконання зобов`язання незалежно від його тривалості.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Вказаною нормою закону передбачено право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 252 Цивільного кодексу України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Пунктом 8.1 Договору сторони передбачили, що нарахування пені здійснюється протягом усього терміну прострочення виконання зобов`язання незалежно від його тривалості.

Пункт 8.1 Договору не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, наприклад, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначенням до дати фактичного виконання , тощо.

Отже, умову, передбачену у п. 8.1 договору, неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

У відповідності до п.4.1 Договору відповідач зобов`язався оплатити отриманий товар протягом 14 календарних днів з моменту його відвантаження.

Згідно з ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якої пов`язано його початок.

Товар відповідачем отримано 29.01.2018 і перебіг передбаченого сторонами строку оплати за товар розпочинається 30.01.2018. Оплатити товар відповідач зобов`язаний був до 12.02.2018. З 13.02.2018 відповідачем прострочено зобов`язання по оплаті товару, що є підставою для нарахування передбаченої Договором пені, нарахування якої припиняється відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України з 14.08.2018.

За розрахунком суду за період з 19.03.2018 (зазначена позивачем дата початку розрахунку) по 13.08.2018 на 19664,40 грн боргу сума пені становить 2 709,92 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача.

В решті вимог про стягнення 8 916,08 грн пені судом відмовлено за необгрунтованістю.

Відповідно до п. 8,2 та 8.3 Договору у разі прострочення оплати поставленого Товару на термін більше 10 (десяти) календарних днів, покупець крім пені, передбаченої п. 8.1. цього договору, сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 % (десять) від вартості неоплаченого товару.

Крім того, у разі прострочення оплати поставленого Товару покупець, у відповідність до ст. 625 Цивільного Кодексу України, зобов`язаний сплатити постачальнику суму основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 10 % (десять) річних від простроченої суми.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення за порушення відповідачем грошових зобов`язань за Договором 10% річних в розмірі 3324,02 грн, інфляційні збитки в розмірі 1901,51 грн за період з 19.03.2018 по 25.11.2019 та 1966,44 грн штрафу.

Здійснивши перевірку розрахунків штрафу, відсотків річних, інфляційних збитків заявлених позивачем, судом встановлено, що зазначені суми позивачем нараховані правомірно, у відповідності до умов Договору та вимог законодавства.

Таким чином, вимоги позивача по стягненню з відповідача 1966,44 грн штрафу, 1901,51 грн інфляційних нарахувань та 3324,02 грн. 10% річних є правомірними і підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного позов задовольняється частково з покладенням судових витрат на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 129, 165, 232-233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «РОТОР» , місцезнаходження: вул. Толстого, буд.104, кв.4, м. Чернігів, Чернігівська область, 14014; поштова адреса: пр. Старобілоуський 4А, м. Чернігів, 14021, код 22815464 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Три Стар» , місцезнаходження: вул. Польова, 5, с. Черняхівка, Кіровоградська область, 27641; поштова адреса: вул. Енергетиків, 6-а, м. Кропивницький, 25002, код 13745606, 19664,40 грн боргу, 2 709,92 грн пені, 1 966,44 грн штрафу, 1 901,51 грн інфляційних нарахувань, 3 324,02 грн. 10% річних та витрати зі сплати судового збору у сумі 1 475,92 грн.

В решті позову про стягнення 8 916,08 грн пені - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 10.03.2020.

Суддя Ю.В. Федоренко