Постанова

від 04.03.2020 по справі 920/1061/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2020 р. Справа№ 920/1061/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

на рішення Господарського суду Сумської області від 28.11.2019

у справі № 920/1061/19 (суддя Джепа Ю.А.)

за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку № 154/2 по вул. Кірова в м. Суми Кіровське

про стягнення 5 704,39 грн

за відсутності представників учасників справи,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (далі - НАК Нафтогаз України , позивач) звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку № 154/2 по вул. Кірова в м. Суми Кіровське (далі - ОСББ Кіровське , відповідач) про стягнення 5 704,39 грн, з яких 4 650,24 грн пені, 775,44 грн 3% річних та 278,71 грн інфляційних втрат, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу № 5230/1617-ТЕ-29 від 24.10.2016 щодо здійснення оплати за поставлений природний газ.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 28.11.2019 у справі № 920/1061/19 позов задоволено частково, стягнуто з ОСББ Кіровське на користь НАК Нафтогаз України 2 325,12 грн пені, 775,44 грн 3% річних, 278,71 грн інфляційних втрат та 1 921,00 грн судового збору, в частині вимог про стягнення пені - відмовлено.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з наявності порушення відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем за договором, у зв`язку з чим визнав правомірним нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних; з огляду на встановлені під час розгляду спору обставини господарської діяльності відповідача, враховуючи баланс інтересів сторін, адекватність обсягу і міри відповідальності відповідача за допущене прострочення грошового зобов`язання, суд дійшов висновку про можливість зменшення стягуваної суми пені на 50 %.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, НАК Нафтогаз України звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог та постановити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги щодо стягнення пені в розмірі 2 325,12 грн задовольнити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, без дослідження усіх істотних обставин справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт наголошував на неправомірному здійсненні судом перерахунку пені та зменшенні її розміру на 50%, оскільки підписавши договір, відповідач взяв на себе зобов`язання у разі несвоєчасної оплати за поставлений природний газ сплатити пеню у визначеному розмірі; при вирішенні питання щодо зменшення пені суд повинен був об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення та врахувати при цьому інтереси позивача.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 поновлено НАК Нафтогаз України пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Сумської області від 28.11.2019 у справі № 920/1061/19, відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, призначено її до розгляду на 04.03.2020, встановлено ОСББ Кіровське строк для подання відзиву на апеляційну скаргу; зупинено дію рішення Господарського суду Сумської області від 28.11.2019 у справі № 920/1061/19.

Відповідач скористався правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Сумської області - без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, відповідач вказував на правомірність врахування судом тяжкого фінансового стану ОСББ Кіровське , яке є неприбутковою організацією, не здійснює господарської діяльності, спрямованої на отримання прибутку, та утримує лише один будинок, переважна більшість мешканців якого отримують пільги та субсидії; у зв`язку з низькою платоспроможністю, мешканці будинку несвоєчасно та в неповному обсязі розраховувалися за опалення, але, на відміну від позивача, відповідач не наділений правом нарахування мешканцям будинку штрафних санкцій (неустойки, пені тощо); судом правомірно враховано відсутність основного боргу за укладеним між сторонами договором, а також те, що порушення виконання зобов`язання за договором не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин; в матеріалах справи відсутні належні докази про заподіяння позивачеві збитків внаслідок порушення саме відповідачем своїх зобов`язань.

03.02.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ОСББ Кіровське надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, у зв`язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника у судове засідання.

У судове засідання сторони явку своїх уповноважених представників не забезпечили, про день, місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представників сторін, враховуючи наявність клопотання відповідача про розгляд справи без його участі та з огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд скарги без участі сторін.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 24.10.2016 між НАК Нафтогаз України (у тексті договору - постачальник) та ОСББ Кіровське (у тексті договору - споживач) було укладено договір постачання природного газу № 5230/1617-ТЕ-29 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Відповідно до п. 2.1 договору постачальник передає споживачеві з 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно) природний газ обсягом до 130,000 тис.куб.м.

Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі (п. 3.4 договору).

Згідно з п. 5.2 договору ціна за 1000 куб.м газу на дату укладення договору становить - 5 930,40 грн з ПДВ.

Відповідно до п. 5.4 договору загальна сума вартості природного газу за вказаним договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.

За умовами п. 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1 договору).

В подальшому між сторонами було укладено додаткові угоди №1 від 23.01.2017 та №2 від 31.03.2017 до договору, якими, зокрема, вносились зміни до розрахунку ціни на газ та відповідальності сторін договору (а.с. 30-33).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв у період з жовтня 2016 року по вересень 2017 року природний газ на загальну суму 825 078,76 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с. 34-45).

Разом з тим, як вбачається з розрахунку позивача та визнається відповідачем, останнім були порушені встановлені договором строки здійснення оплати за поставлений природний газ.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем своїх обов`язків за договором в частині оплати вартості поставленого газу, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на заборгованість, що виникла у вказаний період.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи вимоги чинного законодавства, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позову частково, з огляду на наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки, за яким, відповідно до ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою цієї статті визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, укладення НАК Нафтогаз України та ОСББ Кіровське договору постачання природного газу № 5230/1617-ТЕ-29 від 24.10.2016 було спрямоване на отримання останнім природного газу та одночасного обов`язку по здійсненню його оплати.

Положеннями статті 691 та частини 1 статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 6.1. договору сторони погодили, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною першою ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом, відповідач допускав порушення взятих на себе зобов`язань з оплати природного газу, оскільки не розраховувався за нього у строк, встановлений п. 6.1 договору.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов`язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому, порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Згідно зі ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Умовами укладеного сторонами договору (п. 8.2) передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно з п. 6.1 договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних (16,4% річних з 01.04.2017 згідно з додатковою угодою №2), але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, перевіривши надані позивачем розрахунки пені, інфляційних втрат та процентів за відповідний період, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що такі нарахування є арифметично правильними та здійсненими з урахуванням приписів чинного законодавства та умов договору.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, відповідач під час розгляду справи судом першої інстанції заявив клопотання про зменшення максимально можливо розміру стягнення з нього пені.

В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначав, що ОСББ Кіровське є неприбутковою організацією, яка обслуговує лише один будинок, мешканці якого переважно є пільговиками та мають право на отримання субсидій, зокрема, учасники бойових дій в зоні АТО, багатодітні родини тощо; саме несвоєчасність розрахунку із ОСББ з боку мешканців будинку, призвела до несвоєчасного розрахунку відповідача із позивачем за отриманий природний газ.

Також відповідач посилався на дані свого майнового стану та відсутність інших джерел фінансування, окрім платежів та внесків мешканців будинку.

На підтвердження вказаних обставин відповідачем надано до відзиву на позовну заяву відповідні документи, зокрема, копії Статуту ОСББ Кіровське , Рішення ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області №1348 від 30.12.2016, довідку №1 про кількість субсидіантів та пільговиків по ОСББ Кіровське та копії відповідних документів мешканців.

Частиною 1 статті 233 ГК України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Аналогічне положення міститься в ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, чинне законодавство передбачає неустойку в якості засобу виконання зобов`язань та міру майнової відповідальності за їх невиконання або неналежне виконання, а правом на пом`якшення неустойки суд наділений задля усунення явної її неспіврозмірності й подальшого порушення зобов`язань.

Враховуючи комплексний характер цивільно-правової відповідальності, під співрозмірністю суми неустойки у результаті порушення зобов`язань, кодекс допускає виплату кредитору такої компенсації його втрат, які будуть адекватними й співрозмірними з порушеним інтересом.

При цьому, відповідач має надати докази явної неспіврозмірності неустойки наслідкам порушення зобов`язання, зокрема, що покладений розмір збитків кредитора, які могли виникнути внаслідок порушення зобов`язань, значно вище основного невиконаного зобов`язання.

Крім того, правовий аналіз наведених норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, і відповідно питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто, сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв`язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме, частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 233 ГК України.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

З мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п. 1 розділу І, п. 2 розділу ІІ Статуту ОСББ Кіровське вказане об`єднання створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку №154/2, що розташований за місцезнаходженням: Сумська обл., м. Суми, вул. Г. Кондратьєва, буд. 154/2 відповідно до Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та є неприбутковою організацією.

За змістом п. 1 розділу ІV Статуту ОСББ Кіровське єдиним джерелом фінансування для оплати за постачання та транспортування природного газу є внески і платежі співвласників та кошти, отримані об`єднанням як відшкодування за надані окремим категоріям громадян пільги на оплату житлово-комунальних послуг та призначені житлові субсидії.

Отже, крім коштів, які надходили від мешканців будинку за опалення та від держави по відшкодуванню пільг та субсидій для оплати за поставлений газ інші кошти у відповідача відсутні.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції враховано, що купуючи газ у позивача, відповідач надає послуги з теплопостачання і саме від вчасності та повноти розрахунків споживачів з відповідачем залежить вчасність виконання зобов`язань останнім перед позивачем по спірному договору.

У свою чергу, позивачем не надано суду доказів понесених ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором або погіршення матеріального стану підприємства, саме в зв`язку з порушенням відповідачем умов договору.

Згідно з інформацією (окрема фінансова звітність за 2018 рік), що міститься на офіційному сайті АТ НАК Нафтогаз України (http://www.naftogaz.com), позивач за підсумками діяльності у 2018 році отримав чистий прибуток в сумі 13 613 258 000,00 грн.

При цьому, колегія суддів зазначає, що втрати позивача від знецінення коштів компенсуються йому стягненням інфляційних втрат за ст. 625 ЦК України, та за цією ж нормою йому компенсується плата у вигляді трьох процентів річних за час, який позивач не міг користуватися коштами.

За таких обставин, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, враховуючи також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, та зокрема на необхідність стимулювання відповідача в інтересах позивача до вчасного виконання грошових зобов`язань, так і враховуючи відсутність основного боргу за укладеним між сторонами договором, а також те, що порушення виконання зобов`язання за договором не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість зменшення розміру стягуваної суми пені на 50 %.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №904/12429/16.

На переконання колегії суддів, таке зменшення, з урахуванням усіх обставин справи, відповідає вимогам співрозмірності, балансу інтересів обох сторін, здійснене з урахуванням ступеня виконання зобов`язань відповідачем та причин їх неналежного виконання, а тому твердження апелянта в цій частині відхиляються як безпідставні та необґрунтовані.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Разом з тим, доводи апелянта щодо неповного дослідження всіх обставин справи, порушення норм матеріального права, зокрема, ст. 233 ГК України, ст.ст. 549-552, 599 ЦК України та процесуального права, а саме, ст.ст. 236, 238, 239 ГПК України, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позову частково та стягнення з ОСББ Кіровське на користь НАК Нафтогаз України 2 325,12 грн пені, 775,44 грн 3% річних, 278,71 грн інфляційних втрат. У задоволенні іншої частини позову, а саме, у стягненні 2 325,12 грн пені необхідно відмовити.

Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Сумської області від 28.11.2019 у справі №920/1061/19 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга НАК Нафтогаз України має бути залишена без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду Сумської області від 28.11.2019 у справі № 920/1061/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 28.11.2019 у справі № 920/1061/19 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду Сумської області від 28.11.2019 у справі № 920/1061/19.

4. Матеріали справи № 920/1061/19 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 06.03.2020.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз