Постанова від 05.03.2020 по справі 906/895/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2020 року Справа № 906/895/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Савченко Г.І. , суддя Демидюк О.О.

секретар судового засідання Полюхович І.Г.

за участю представників сторін:

позивача: Вовка С.П., адвоката, ордер серія КВ №821325 від 17.01.2020,

відповідача: Сичова Д.В., адвоката за довіреністю №1 від 20.02.2020, Євтуха С.П., директора.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледлаб" на рішення господарського суду Житомирської області, ухваленого 20.12.19р. суддею Вельмакіною Т.М. об 10:19 год. у м.Житомирі, повний текст складено 02.01.20р. у справі № 906/895/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледлаб"

до Приватного підприємства "Фабрика вікон та дверей "Океан"

про визнання недійсним договору купівлі - продажу автотранспортного засобу від 06.06.2019, із застосуванням двосторонньої реституції, та стягнення 220000грн збитків, 74400грн збитків (упущеної вигоди), 30000грн моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ледлаб" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом, у якому просить визнати недійсним договір купівлі - продажу автотранспортного засобу від 06.06.2019 року, укладеного між ТОВ "Ледлаб" та ПП "Фабрика вікон та дверей "Океан"; зобов`язати ПП "Фабрика вікон та дверей "Океан" повернути ТОВ "Ледлаб" грошові кошти в сумі 220000,00грн, отримані від ТОВ "Ледлаб" за автомобіль ЗИЛ - 131, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1978 року випуску, а ТОВ "Ледлаб" - повернути ПП "Фабрика вікон та дверей "Океан" автомобіль ЗИЛ-131, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1978 року випуску; стягнути з Приватного підприємства "Фабрика вікон та дверей "Океан" збитки у подвійному розмірі в сумі 220000грн, 74400грн збитків (упущеної вигоди), 30000грн моральної шкоди.

В обґрунтування позову вказує, що під час перереєстрації придбаного транспортного засобу експертом сервісного центру МВС №2341 в Запорізькій області було виявлено, що заводська табличка (шильда) з ідентифікаційним номером (номер шасі) НОМЕР_2 , закріплена не заводом виробником, піддавалась відокремленню та перезакріпленню; на рамі наданого на дослідження автомобіля "ЗИЛ-131" заводом виробником нанесений ідентифікаційний номер (номер шасі): НОМЕР_3 , який не відповідає номеру шасі внесеному до свідоцтва про реєстрацію, та номеру шасі нанесеному на заводській табличці. Аналогічні висновки містить експертний висновок №08/23441/18Д.

Позивач зазначає, що встановлена державним органом невідповідність номерів, вказаних у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу і на спеціальній номерній табличці (шильді) з номером на рамі автомобіля робить неможливим реєстрацію цього автомобіля в сервісному центрі МВС, а відсутність державної реєстрації унеможливлює його використання за цільовим призначенням.

У зв`язку із вказаними обставинами, 18.07.2019 позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою протягом 7 (семи) календарних днів, від дня пред`явлення претензії, здійснити дії щодо повернення сторін в первісний стан, а саме: продавцю перерахувати на поточний рахунок покупця 220000 грн, перерахованих продавцю за автомобіль, а покупцю повернути продавцю автомобіль ЗИЛ-131, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1978 року випуску.

Вказану претензію, як зазначає позивач, відповідач розглянув та відхилив.

Оспорюваний правочин, на думку позивача, вчинений під впливом обману, оскільки продавець, як власник автомобіля, не міг не знати про невідповідність номерів, вказаних у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу і на спеціальній номерній табличці (шильді) з номером на рамі автомобіля. Наявність свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу 08.06.2010 НОМЕР_4 , на думку позивача, може свідчити про протиправну реєстрацію цього транспортного засобу у 2010 році.

Зсилаючись на ст. 22, 230 Цивільного кодексу України, позивач вважає, що відповідач зобов`язаний відшкодувати йому збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, завдану вчиненням такого правочину.

Обґрунтовуючи суму заявлених збитків у розмірі 74400,00грн, як упущену вигоду, позивач вказує, що змушений орендувати подібний спеціальний автомобіль, на оренду якого за період з червня 2019 року по липень 2019 понесено витрати у розмірі 74400,00грн.

Обґрунтовуючи суму моральної шкоди у розмірі 30000,00грн, позивач вказує, що внаслідок виявлення експертом сервісного центру МВС невідповідності ідентифікаційних номерів автомобіля, була викликана слідчо-оперативна група, відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за вказаним фактом проводились слідчі та процесуальні дії, слідчим суддею розглядалося клопотання слідчого про арешт автомобіля, що є приниженням честі, гідності і ділової репутації ТОВ "Ледлаб".

Рішенням господарського суду Житомирської області від 20 грудня 2019 року у справі №906/895/19 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледлаб" до Приватного підприємства "Фабрика вікон та дверей "Океан" відмовлено.

В обґрунтування рішення, суд за посиланням на ст.ст. 15, 16, 203, 204, 215,229, 230,334 ЦК України, умови договору купівлі - продажу від 06.06.19р., ст.ст. 34, 35 Закону України Про дорожній рух , п.п.7, 14, 15 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджених Постановою КМ України, від 07.09.1998, № 1388, висновок експертного дослідження №08/2341/18Д від 26.07.19р., докази наявні в матеріалах справи, вказав, що позивач не довів, що саме відповідач вчинив дії, які призвели до не відповідності нанесеного заводом виробником ідентифікаційного номеру (номер шасі): НОМЕР_3 на рамі наданого на дослідження автомобіля "ЗИЛ-131" номеру шасі, внесеному до свідоцтва про реєстрацію, та номеру шасі нанесеному на заводській табличці (шилді). Водночас, підписаний сторонами без зауважень акт приймання-передачі автомобіля, в сукупності із здійсненим судом аналізом конклюдентних дій сторін договору, спрямованих на його виконання, на переконання суду, є більш вірогідними доказами безпідставності позиції позивача, якою обґрунтовано позов у цій частині.

Крім того, суд з посиланням на ст. ст. 22, 23, 230 ЦК України, ст. ст. 224, 225, 226 ГК України, докази наявні в матеріалах справи, вказав, що інші вимоги позивача також є безпідставними, а тому не підлягають до задоволення.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 20.12.2019 року у справі №906/895/19 та ухвалити нове, яким позовні вимоги ТОВ "ЛЕДЛАБ" задовольнити повністю.

Зауважує, що між ТОВ ЛЕДЛАБ та ПП Фабрика вікон та дверей Океан 06 червня 2019 року було укладено договір купівлі-продажу автотранспортного засобу.

В подальшому, як зазначає скаржник, під час перереєстрації цього транспортного засобу експертом сервісного центру МВС № 2341 в Запорізькій області було виявлено, що заводська табличка (шильда) з ідентифікаційним номером (номер шасі) НОМЕР_2 , на даному автомобілі закріплена не заводом виробником, піддавалась відокремленню та перезакріпленню. На рамі нанесений ідентифікаційний номер (номер шасі): НОМЕР_3 , який не відповідає номеру шасі внесеному до свідоцтва про реєстрацію та номеру шасі нанесеному на заводській табличці.

У Висновку експертного дослідження № 08/2341/18Д від 26.07.2019 року зазначається, зокрема, що заводська табличка (шильда) з ідентифікаційним номером (номером шасі): НОМЕР_2, на наданому на дослідження автомобілі ЗИЛ-131 , закріплена не заводом виробником, піддавалась відокремленню та перезакріпленню. На рамі наданого на дослідження автомобіля ЗИЛ-131 заводом виробником нанесений ідентифікаційний номер (номер шасі): НОМЕР_3 , який не відповідає номеру шасі внесеному до свідоцтва про реєстрацію, та номеру шасі нанесеному на заводській табличці. У зв`язку з вищевказаним, в результаті проведеного дослідження встановити первинний ідентифікаційний номер (номер шасі) наданого на дослідження автомобіля ЗИЛ-131 до якого закріплені державні номерні знаки НОМЕР_1 , не надалося за можливе.

З посиланням на ст. 34 Закону України Про дорожній рух та п. 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджених Постановою КМ України, від 07.09.1998, № 1388 звертає увагу щодо строку зобов`язання зареєструвати (перереєструвати) транспортні засобу протягом десяти діб після придбання не є підставою для відмови у здійсненні реєстрації/перереєстрації/знятті з обліку транспортного засобу.

Крім того, з посиланням на п. 15 Порядку зауважує, що державна реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортних засобів, крім випадків вибракування їх у цілому, без ідентифікаційного номера або із знищеними, пошкодженими (один чи кілька символів номера візуально не визначаються) чи підробленими (змінено один або кілька символів номера, замінено панель (табличку) або частину панелі (таблички) з номером) ідентифікаційними номерами складових частин ( кузова, шасі, рами) не допускається.

Відтак, як зазначає скаржник, подальша процедура зняття з обліку вказаного вище транспортного засобу була та є не можлива.

Звертає увагу, що суд у своєму рішенні взагалі не вказує на те, що Головний судовий експерт сектору криміналістичного дослідження транспортних засобів і реєстраційних документів, що їх супроводжують, відділу інженерних, економічних, товарознавчих видів досліджень та оціночної діяльності Насонов Д.В. під час надання ним пояснень чітко вказав, відповідаючи на питання представника Позивача, що основний номер рами транспортного засобу НОМЕР_3 не змінювався та нанесений заводом виробником, зміні (перезакріпленню) піддавалася лише дублююча табличка (тильда) з номером НОМЕР_2, номера яких повинні співпадати, подальша перереєстрація такого транспортного засобу не можлива.

Також, як вказує скаржник, суд у своєму рішенні зазначає, що у судовому засіданні 18.12.2019 судовий експерт Насонов Д.В. надав можливість суду та сторонам оглянути фотознімки автомобіля, які містяться в матеріалах експертизи та використовувалися при експертному дослідженні. Пояснив та показав наглядно, де на знімках відображено номер шасі на рамі автомобіля. Крім того, було оглянуто наявний у експерта фотознімок цього номера шасі, в результаті чого учасники справи та суд переконалися, що при огляді номера шасі на рамі автомобіля "ЗИЛ-131", на дату його передачі за актом прийому - передачі від 06.06.2019, можливо було безпомилково зчитати всі цифри вказаного номера.

Вищевикладене, на думку скаржника, не відповідає дійсності, оскільки судовий експерт Насонов Д.В. вказав, що основний номер рами НОМЕР_3, нанесений у місці, доступ до якого є ускладнений та особа, яка не знає точно де він знаходиться, не зможе звірити його з реєстраційними документами, при цьому у легкодоступному місці знаходиться лише дублююча табличка (шильда), яка за висновком експерта піддавалась перезакріпленню.

Таким чином однозначним висновком, який не спростований як відповідачем, так і судом є те, що вказаний вище транспортний засіб не може бути перереєстрований або знятий з обліку, що унеможливлює виконання умов п. 3.5 Договору купівлі-продажу автотранспортного засобу від 06.06.2019 року, що укладений між Сторонами, щодо переходу права власності на транспортний засіб. Сам по собі договір купівлі-продажу від 06.06.2019 року вчинений у простій письмовій формі, без реального зняття з реєстрації, перереєстрації транспортного засобу у вищезазначеному порядку не породжує правових наслідків у вигляді переходу права власності від продавця до покупця.

Щодо відмови суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків у виді упущеної вигоди, збитків внаслідок укладення договору під впливом обману та моральної шкоди, суд першої інстанції послався на те, що позивач не довів належними та достатніми доказами сам факт порушення відповідачем господарського зобов`язання, що свідчить про відсутність причинного зв`язку між діями відповідача та заподіянням вказаних позивачем збитків, на думку скаржника, спростовується наведеним вище.

Разом з тим, як зазначає позивач, суд у своєму рішенні зазначив, що надані позивачем рахунки-фактури не являються за своїм змістом та призначенням доказами понесення позивачем будь-яких витрат, тому не можуть підтверджувати і факт неодержання доходів (упущеної вигоди). Проте зауважує, що до кожного рахунка-фактури долучались акти здачі-приймання робіт (наданих послуг).

Так, з посиланням на ст. ст. 1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за номером 168/704 вказує, що акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) відповідає вимогам поняття первинного документа, та відповідно підтверджує факт господарської операції та понесених витрат, а отже ТОВ "ЛЕДЛАБ" підтверджено факти понесених витрат належними доказами, які містяться у справі, яким суд надав неналежну оцінку.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Серед іншого вказує, що норми законодавства передбачені ст. ст. 203, 638, 639, 655, 656 ЦК України дотримано сторонами при укладенні договору. Підстав щодо визнання договору купівлі - продажу транспортного засобу від 06.06.2019 року недійсним відсутні. Належних доказів спричинених збитків упущеної вигоди позивач суду не надав.

Крім того, вказує, щодо вимог про стягнення збитків у подвійному розмірі на підставі ч. 2 ст. 230 ЦК України то матеріалами справи не підтверджено наявність обставин, які позивач навів в обґрунтування вимог про визнання договору купівлі - продажу недійсним, а тому правові наслідки вчинення правочину під впливом обману не підлягають застосуванню, тому в цій частині позовні вимоги є безпідставними.

Зауважує, що суд оцінив сукупність доказів та зазначив, що позивач та відповідач при підписанні договору купівлі - продажу склали та скріпили підписами акт - приймання передачі ТЗ, де чітко зазначено дані про автомобіль в тому числі і номер шасі. Також даний ТЗ неодноразово знімався та ставився на облік, що свідчить про відсутність в минулому будь - яких пошкоджень Шилдиків з номером шасі.

Просить залишити рішення господарського суду Житомирської області від 20.12.2019 року у справі № 906/895/19 без змін, а скаргу - без задоволення.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Просить апеляційну скаргу задоволити.

Представник відповідача заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з підстав викладених у відзиві та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Просить залишити рішення господарського суду Житомирської області від 20.12.2019 року у справі №906/895/19 без змін, а скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла до наступного висновку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 06.06.2019 Приватне підприємство "Фабрика вікон та дверей "Океан" (продавець, відповідач) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Ледлаб" (покупець, позивач) уклали договір купівлі-продажу автотранспортного засобу (далі договір (а.с. 23)), за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність покупця автомобіль, зазначений у п. 1.2. цього договору, а покупець зобов`язався прийняти зазначений автомобіль і оплатити його вартість відповідно до умов цього договору.

Згідно із п.1.2. договору, характеристика автомобіля: марка: ЗИЛ -131; державні номерні знаки: НОМЕР_1 ; рік випуску: 1978; номер шасі ( Кузова , рами): НОМЕР_2 ; номер кузова: НОМЕР_6 технічний паспорт: НОМЕР_4 .

Умовами п. 1.5. договору сторони погодили, що передача і переоформлення автомобіля в органах державної автоінспекції здійснюється за рахунок покупця протягом 14 (чотирнадцять) календарних днів після оплати покупцем вартості автомобіля відповідно до умов цього договору.

У п. 2.2.2. договору, покупець зобов`язався поставити автомобіль на облік в органах державної автоінспекції відповідно до вимог діючого законодавства України.

За умовами п. 3.1.- 3.4. договору, передача автомобіля, що є предметом цього договору, здійснюється покупцю в місці (пункті) його передачі (приймання) згідно Акту передачі - приймання. Місцем (пунктом) передачі (приймання) автомобіля є: м. Житомир, вул. Михайла Грушевського, 61. Датою передачі - приймання автомобіля (терміном виконання цього договору) є 06.06.2019. Технічний стан автомобіля визначається сторонами при його передачі.

За умовами п. 3.5. договору, право власності на автомобіль переходить від продавця до покупця після передачі автомобіля покупцю і його перереєстрації в органах державної автоінспекції.

П.п. 5.1-5.4 договору сторони погодили, що за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим договором , винна сторона несе відповідальність відповідно до вимог чинного законодавства України і зобов`язана відшкодувати іншій стороні всі заподіяні таким невиконанням чи неналежним виконанням збитки. Майнова відповідальність визначається відповідно до чинного законодавства України. Усі суперечки і розбіжності, що виникають чи будуть виникати між сторонами в процесі виконання ними цього договору, будуть вирішуватися шляхом переговорів, відповідно до чинного законодавства України. Взаємовідносини сторін, не врегульовані цим договором, регулюються чинним законодавством України.

Згідно із п. 6.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

Здійснення оплати за придбаний автомобіль у розмірі 220000,00грн підтверджено платіжним доручення №1674 від 06.06.2019 (а.с.25) та не заперечується сторонами.

Про факт передачі автомобіля свідчить підписаний та скріплений печатками сторін акт прийому-передачі до договору купівлі-продажу автотранспортного засобу від 06.06.2019, який міститься в матеріалах справи (а.с.24).

16.07.2019 року та 18.07.2019 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензії з вимогою протягом 7 (семи) календарних днів, від дня пред`явлення претензії, здійснити дії щодо повернення сторін в первісний стан, а саме: продавцю перерахувати на поточний рахунок покупця 220000 грн, перерахованих продавцю за автомобіль, а покупцю повернути продавцю автомобіль ЗИЛ-131, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1978 року випуску.

У відповіді від 22.07.2019 року на претензію позивача від 16.07.2019 року відповідач вказав, що вважає її необґрунтованою та безпідставною.

Крім того, в матеріалах справи міститься висновок експертного дослідження №08/2341/18Д від 26.07.2019, проведене головним судовим експертом сектору криміналістичного дослідження транспортних засобів і реєстраційних документів, що їх супроводжують, відділу інженерних, економічних, товарознавчих видів досліджень та оціночної діяльності Насоновим Д.В., на підставі заяви представника ТОВ "Ледлаб" - Шевченко А.А., у якому вказано, що: заводська табличка (шильда) з ідентифікаційним номером (номером шасі): НОМЕР_2, на наданому на дослідження автомобілі "ЗИЛ-131", закріплена не заводом виробником, піддавалась відокремлюванню та перезакріпленню. На рамі наданого на дослідження автомобіля "ЗИЛ-131" заводом виробником нанесений ідентифікаційний номер (номер шасі): НОМЕР_3 , який не відповідає номеру шасі внесеному до свідоцтва про реєстрацію, та номеру шасі нанесеному на заводській табличці. У зв`язку з вищевказаним, в результаті проведеного дослідження встановити первинний ідентифікаційний номер (номер шасі) наданого на дослідження автомобіля "ЗИЛ-131" до якого закріплені державні номерні знаки НОМЕР_1 , не надалося за можливе. Номер двигуна НОМЕР_7 , наданого на дослідження автомобіля "ЗИЛ-131", не змінювався. Бланк наданого на дослідження документа "Свідоцтво про реєстрацію ТЗ серія НОМЕР_4 , відповідає бланкам, які знаходяться в офіційному обігу.

У зв`язку із встановленням державним органом невідповідність номерів, вказаних у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу і на спеціальній номерній табличці (шильді) з номером на рамі автомобіля, що робить неможливим реєстрацію цього автомобіля в сервісному центрі МВС, а відсутність державної реєстрації унеможливлює його використання за цільовим призначенням, позивач звернувся із позовом до суду про визнання недійсним договору купівлі - продажу автотранспортного засобу від 06.06.2019 року, укладеного між ТОВ "Ледлаб" та ПП "Фабрика вікон та дверей "Океан"; зобов`язання ПП "Фабрика вікон та дверей "Океан" повернути ТОВ "Ледлаб" грошові кошти в сумі 220000,00грн, отримані від ТОВ "Ледлаб" за автомобіль ЗИЛ - 131, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1978 року випуску, а ТОВ "Ледлаб" - повернути ПП "Фабрика вікон та дверей "Океан" автомобіль ЗИЛ-131, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1978 року випуску та стягнення з Приватного підприємства "Фабрика вікон та дверей "Океан" збитки у подвійному розмірі в сумі 220000грн, 74400грн збитків (упущеної вигоди), 30000грн моральної шкоди.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне.

У відповідності до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно з ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Як передбачено ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої - третьої, п`ятої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, вирішуючи спір про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 Цивільного кодексу, саме на момент вчинення правочину.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно зі ст. 204 ЦК України, правомірність правочину презюмується.

Отже, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, які порушують права та інтереси особи, що оспорює такий правочин.

Так, підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним позивач вважає введення його в оману відповідачем, так як останній, на думку позивача, не міг не знати про невідповідність номерів, вказаних у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу і на спеціальній номерній табличці (шильді), номеру на рамі автомобіля.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно з абз.2 ч. 1 статті 229 ЦК України, істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Для визнання недійсним правочину як укладеного під впливом обману необхідно, щоб сторона була введена в оману саме щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману та наявність умислу в діях її контрагента, а й істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману (Аналогічна позиція викладена у постанові ВС у складі КГС від 13.02.2019 у справі №91/1171/18).

Як підтверджено матеріалами справи правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного між ними договору купівлі - продажу автотранспортного засобу від 06.06.2019 року.

Покупець здійснив оплату за придбаний автомобіль у розмірі 220000,00грн, (підтверджено платіжним доручення №1674 від 06.06.2019 (а.с.25)), що не заперечується сторонами.

Крім того, відповідно до акту прийому-передачі до договору купівлі-продажу автотранспортного засобу від 06.06.2019 підписаного і скріпленого печатками сторін без зауважень і застережень, який міститься в матеріалах справи убачається факт передачі транспортного засобу покупцю (а.с.24).

Згідно зі ст.655 цього Кодексу за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ч.1 ст.656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Водночас відповідно до приписів ч.1, 2 ст.334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

За умовами п. 3.5. договору, право власності на автомобіль переходить від продавця до покупця після передачі автомобіля покупцю і його перереєстрації в органах державної автоінспекції.

Умовами п. 1.5. договору сторони погодили, що передача і переоформлення автомобіля в органах державної автоінспекції здійснюється за рахунок покупця протягом 14 (чотирнадцять) календарних днів після оплати покупцем вартості автомобіля відповідно до умов цього договору. У п. 2.2.2. договору, покупець зобов`язався поставити автомобіль на облік в органах державної автоінспекції відповідно до вимог діючого законодавства України.

Колегія суддів беручи до уваги обґрунтування позовних вимог, зазначає, що правове регулювання відносин, пов`язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється Цивільним кодексом України, з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Закону України "Про дорожній рух" та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджених Постановою КМ України, від 07.09.1998, № 1388 (далі - Порядок).

Ст. 34 Закону України "Про дорожній рух", зокрема, визначено, що державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, а також відсутності будь-яких обтяжень, у тому числі за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків. Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.

Згідно із п. 7 вищевказаного Порядку, власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).

Так, матеріали справи також містять довіреність від 07.06.2019 (а.с. 47), згідно якої ПП "Фабрика вікон та дверей "Океан" (довіритель) в особі директора Євтуха С.П. уповноважує Зелевця Євгенія Миколайовича (представник), представляти інтереси довірителя в Регіональному сервісному центрі МВС в Запорізькій області. Вказаною довіреністю Зелевцю Є.М. надано право від імені довірителя здійснювати будь-які дії, надавати та отримувати всі необхідні документи, які необхідні для перереєстрації автотранспортного засобу ЗИЛ-131, державний номерний знак НОМЕР_1 . Довіреність видана без права передоручення з терміном дії до 01.07.2019.

Суд апеляційної інстанції погоджується із місцевим господарським судом, що вище наведені обставини свідчать про належне та добросовісне виконання відповідачем дій, спрямованих на виконання сторонами умов договору. Однак, у матеріалах справи відсутні докази звернення уповноваженої особи позивача до відповідного сервісного центру для здійснення перереєстрації автомобіля, як у визначені законодавством строки, з метою дотримання яких видавалась зазначена довіреність, так і поза їх межами.

Так, за приписами п.15 Порядку, під час проведення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортні засоби (крім випадків реєстрації нових транспортних засобів, перереєстрації транспортних засобів у зв`язку із зміною найменування та адреси юридичних осіб, прізвища, імені чи по батькові, місця проживання фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, установлення газобалонного обладнання, видачі тимчасового реєстраційного талона під час передачі права користування та/або розпорядження транспортними засобами, вибракування їх у цілому) підлягають огляду фахівцями експертної служби МВС з метою звірення ідентифікаційних номерів їх складових частин з номерами, зазначеними в поданих власником для реєстрації документах. За результатами огляду в документах, які подаються для державної реєстрації, робиться відповідна відмітка або складається акт огляду. Експертне дослідження транспортного засобу і реєстраційних документів на транспортний засіб (інших документів, які є підставою для реєстрації транспортного засобу) проводиться за заявою власника з метою визначення справжності ідентифікаційних номерів транспортного засобу і реєстраційних документів. Експертне дослідження проводиться фахівцями експертної служби МВС або судовими експертами державних спеціалізованих установ, які мають присвоєну в установленому Законом України "Про судову експертизу" порядку кваліфікацію судового експерта з правом проведення досліджень за відповідними експертними спеціальностями. За результатами дослідження складається висновок експертного дослідження, який додається до документів, що подаються для державної реєстрації. Установлення відповідності конструкції, перевірка за Єдиним державним реєстром транспортних засобів, автоматизованою базою даних про розшукувані транспортні засоби, банком даних Генерального секретаріату Інтерполу, перевірка відомостей про обмеження відчуження за Державним реєстром обтяжень рухомого майна та відомостей про документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, а також про реєстрацію місця проживання за Єдиним державним демографічним реєстром, відомостей про особу за Єдиним реєстром боржників, дійсності довіреності за Єдиним реєстром довіреностей проводяться уповноваженими особами сервісного центру МВС.

Відповідно до ч.5 п.15 Порядку, державна реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортних засобів, крім випадків вибракування їх у цілому, без ідентифікаційного номера або із знищеними, пошкодженими (один чи кілька символів номера візуально не визначаються) чи підробленими (змінено один або кілька символів номера, замінено панель (табличку) або частину панелі (таблички) з номером) ідентифікаційними номерами складових частин (кузова, шасі, рами) не допускається.

Як убачається із звукозапису судового засідання, в судовому засіданні у суді першої інстанції спеціаліст відділу автотехнічних досліджень та криміналістичного дослідження транспортних засобів Житомирського НДЕКЦ МВС України Федькович М.О. (далі - спеціаліст) та Головний судовий експерт сектору криміналістичного дослідження транспортних засобів і реєстраційних документів, що їх супроводжують, відділу інженерних, економічних, товарознавчих видів досліджень та оціночної діяльності Насонов Д.В. (далі - експерт), пояснили, що обов`язковим наслідком виявлення зазначених у ч.5 п.15 Порядку обставин, як при реєстрації транспортного засобу, так і при проведенні експертного дослідження, є повідомлення правоохоронних органів про виявлене порушення.

Також експерт пояснив, що експертне дослідження проводилось не під час перереєстрації автомобіля, а на підставі звернення представника ТОВ "Ледлаб".

Спеціаліст відділу автотехнічних досліджень та криміналістичного дослідження транспортних засобів Житомирського НДЕКЦ МВС України, у суді першої інстанції пояснив, що така експертиза може бути проведена як під час реєстрації, перереєстрації автомобіля, так і на підставі звернення власника, або уповноваженої особи із заявою про проведення експертизи.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції, критично відноситься до тверджень позивача про те, що у перереєстрації придбаного автомобіля було відмовлено, оскільки під час його перереєстрації експертом сервісного центру МВС №2341 в Запорізькій області було виявлено, що заводська табличка (шильда) з ідентифікаційним номером (номер шасі) НОМЕР_2, закріплена не заводом виробником, піддавалась відокремленню та перезакріпленню; на рамі наданого на дослідження автомобіля "ЗИЛ-131" заводом виробником нанесений ідентифікаційний номер (номер шасі): НОМЕР_3 , який не відповідає номеру шасі внесеному до свідоцтва про реєстрацію, та номеру шасі нанесеному на заводській табличці.

При цьому, судова колегія звертає увагу, що про виявлене експертом 26.07.2019 порушення йдеться також у надісланій відповідачу претензії від 16.07.2019 та від 18.07.2019, які містяться в матеріалах справи, що не узгоджується з твердженнями позивача та підтвердженими матеріалами справи обставинами щодо його виявлення.

Так, як зазначалося вище, у матеріалах справи міститься висновок експертного дослідження №08/2341/18Д від 26.07.2019, проведений головним судовим експертом сектору криміналістичного дослідження транспортних засобів і реєстраційних документів, що їх супроводжують, відділу інженерних, економічних, товарознавчих видів досліджень та оціночної діяльності Насоновим Д.В., на підставі заяви представника ТОВ "Ледлаб" - Шевченко А.А.

Із вказаного висновку вбачається, що: на дослідження було надано вантажний автомобіль "ЗИЛ-131", до якого закріплені державні номерні знаки НОМЕР_1, кабіна якого має лакофарбове покриття (далі - ЛФП) зеленого кольору. Дослідження проводилось на оглядовому майданчику ТСЦ № 2341, при природному та штучному освітленні, методом візуального огляду та із застосуванням оптичних збільшувальних приладів. Згідно довідкової інформації, номер ідентифікаційний номер (номер шасі), наданого на дослідження автомобіля "ЗИЛ-131", заводом виробником наносився: - ударним способом (за допомогою клейм) на вертикальній поверхні зовнішньої сторони задньої частини правого (за напрямком руху) лонжерона рами; - ударним способом (за допомогою клейм) на заводській металевій табличці (шильді), яка за допомогою чотирьох спеціальних гвинтів закріплювалась в кабіні, на вертикальній поверхні зовнішньої сторони правого (за напрямком руху) боку опори кріплення пасажирського сидіння.

При візуальному дослідженні експертом було встановлено, що на вертикальній поверхні зовнішньої сторони задньої частини правого (за напрямком руху) лонжерона рами розташований номерний майданчик, на якому візуально розпізнається рельєфне позначення ідентифікаційного номера (номера шасі) яке візуально читається так: НОМЕР_3. На початок проведення дослідження ЛФП на поверхні зовнішньої сторони номерного майданчика рами (шасі) частково пошкоджене. Символи ідентифікаційного номера (номера шасі) мають вигляд цифр заглиблених відносно поверхні номерного майданчика, нанесені в один рядок, по конфігурації, розміру та типу шрифту відповідають зразкам маркування шасі заводом-виробником автомобілів аналогічної марки, моделі та року виготовлення, які наявні в Запорізькому НДЕКЦ MBЗ України. Ознак змінення символів ідентифікаційного номера (номера шасі) не виявлено. В кабіні, на вертикальній поверхні зовнішньої сторони правого (за напрямком руху) боку опори кріплення пасажирського сидіння за допомогою чотирьох гвинтів закріплена заводська металева табличка (шильда). На вказаній табличці (шильді) крім іншої інформації заводським способом (ударним, за допомогою клейм) нанесений ідентифікаційний номер (номер шасі) який візуально читається так: НОМЕР_2, та який не співпадає з номером шасі: НОМЕР_3, нанесеним на номерному майданчику рами. Дослідженням за допомогою оптичних збільшувальних приладів поверхні вказаної таблички та елементів її кріплення, виявлені ознаки, які свідчать про те, що вищевказана табличка піддавалась відокремленню та перезакріпленню, закріплена не заводом виробником (кустарним способом). Ознак змінення символів ідентифікаційного номера (номера шасі) на заводській табличці не виявлено.

За результатами проведеної експертизи складено висновок, що: заводська табличка (шильда) з ідентифікаційним номером (номером шасі): НОМЕР_2, на наданому на дослідження автомобілі "ЗИЛ-131", закріплена не заводом виробником, піддавалась відокремлюванню та перезакріпленню. На рамі наданого на дослідження автомобіля "ЗИЛ-131" заводом виробником нанесений ідентифікаційний номер (номер шасі): НОМЕР_3 , який не відповідає номеру шасі внесеному до свідоцтва про реєстрацію, та номеру шасі нанесеному на заводській табличці. У зв`язку з вищевказаним, в результаті проведеного дослідження встановити первинний ідентифікаційний номер (номер шасі) наданого на дослідження автомобіля "ЗИЛ-131" до якого закріплені державні номерні знаки НОМЕР_1 , не надалося за можливе. Номер двигуна НОМЕР_7 , наданого на дослідження автомобіля "ЗИЛ-131", не змінювався. Бланк наданого на дослідження документа "Свідоцтво про реєстрацію ТЗ серія НОМЕР_4 , відповідає бланкам, які знаходяться в офіційному обігу.

Відповідно до норм ч. 1,2 ст. 101, ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Судом було встановлено та підтверджено експертом в суді першої інстанції, що експертне дослідження №08/2341/18Д від 26.07.2019 не містить інформації про час внесення змін (відокремлення, перезакріплення) на заводську табличку (шильду) з ідентифікаційним номером (номером шасі) НОМЕР_2 на автомобілі марки "ЗІЛ-131". Також експерт вказав про не можливість встановити час перезакріплення заводської таблички з ідентифікаційним номером (номером шасі) НОМЕР_2 автомобіля "ЗИЛ-131".

Разом з тим, згідно із даних Територіального сервісного центру №1841 Регіонального сервісного центру в Житомирській області (а.с. 141), перша реєстрація автомобіля марки ЗИЛ 131, номерний знак НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_2 була здійснена 26.05.2006, а перереєстрація 08.06.2010, що на думку суду, свідчить про відсутність будь-яких змін та здійснення втручань у автомобіль станом на 08.06.2010.

Так, за приписами ст. 35 Закону України "Про дорожній рух" (в редакції станом на 08.06.2010, державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.

Згідно п. 14 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопеді, в редакції станом на 2006, 2010 рік, також передбачалося, що під час проведення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортні засоби (крім випадків вибракування їх у цілому) підлягають огляду (обстеженню та дослідженню) з метою звірення ідентифікаційних номерів складових частин транспортного засобу з номерами, зазначеними в наданих документах, визначення їх справжності та перевірки за наявними автоматизованими базами даних зареєстрованих та розшукуваних транспортних засобів, а також відповідності конструкції і технічного стану транспортного засобу обов`язковим вимогам норм і стандартів, що діють в Україні. Обстеження проводиться уповноваженими працівниками підрозділів ДАІ, а дослідження - фахівцями експертної служби МВС або іншими спеціалістами, які мають свідоцтво про право проведення відповідного виду експертних досліджень і внесені до єдиного державного реєстру. За результатами огляду в документах, які подаються на реєстрацію, уповноваженим працівником ДАІ робиться відповідна відмітка або складається акт технічного огляду та додається відповідний висновок фахівця, про що також наголошував представник відповідача в судовому засіданні. Державна реєстрація (перереєстрація) або зняття з обліку транспортних засобів (крім випадків вибракування їх у цілому) без ідентифікаційного номера або із знищеними, пошкодженими (один чи кілька символів номера візуально не визначаються) чи підробленими (змінено один чи кілька символів номера, замінено панель (табличку) або частину панелі (таблички) з номером) ідентифікаційними номерами складових частин (кузова, шасі, рами, двигуна) не допускається. Перша реєстрація в Україні таких транспортних засобів, а також транспортних засобів, які розшукуються правоохоронними органами іноземних держав, увезених на митну територію України, не здійснюється.

Тобто, вищенаведеним підтверджується, що ст. 34 ЗУ "Про дорожній рух" від 30.06.1993 та п. 14 Порядку, в редакції станом на час реєстрації транспортного засобу за ПП "Фабрика вікон та дверей "Океан", встановлювали такі ж вимоги щодо огляду (обстеження та дослідження) з метою звірення ідентифікаційних номерів складових частин транспортного засобу з номерами, зазначеними в наданих документах, визначення їх справжності та перевірки за наявними автоматизованими базами даних зареєстрованих та розшукуваних транспортних засобів, при реєстрації та обліку транспортних засобів, як і чинне на час виникнення спору та розгляду справи законодавство. Також передбачали аналогічні наслідки виявленої невідповідності ідентифікаційних номерів складових частин транспортного засобу з номерами, зазначеними в наданих документах.

Крім того, як зазначає скаржник у своїй апеляційній скарзі, він не погоджується із зазначеним у рішенні судом, що у судовому засіданні 18.12.2019, у суді першої інстанції, судовий експерт Насонов Д.В. надав можливість суду та сторонам оглянути фотознімки автомобіля, які містяться в матеріалах експертизи та використовувалися при експертному дослідженні. Пояснив та показав наглядно, де на знімках відображено номер шасі на рамі автомобіля. Крім того, було оглянуто наявний у експерта фотознімок цього номера шасі, в результаті чого учасники справи та суд переконалися, що при огляді номера шасі на рамі автомобіля "ЗИЛ-131", на дату його передачі за актом прийому - передачі від 06.06.2019, можливо було безпомилково зчитати всі цифри вказаного номера.

Звертає увагу, що судовий експерт Насонов Д.В. вказав, що основний номер рами НОМЕР_3, нанесений у місці, доступ до якого є ускладнений та особа, яка не знає точно де він знаходиться, не зможе звірити його з реєстраційними документами, при цьому у легкодоступному місці знаходиться лише дублююча табличка (шильда), яка за висновком експерта піддавалась перезакріпленню.

Прослухавши звукозапис судового засідання від 18.12.2019 року, суд апеляційної інстанції зазначає, що експерт, серед іншого, вказав, що питання чи мав можливість покупець самостійно не володіючи спеціальними знаннями звірити номер шасі і табличку яка була змінена, не входить до його компетенції, при цьому зазначив, якщо знати де вона знаходиться то будь яка особа може його звірити.

В результаті огляду наданих експертом фотознімків, суд першої інстанції, дійшов вірного висновку про можливість ідентифікувати номер, зображений на рамі автомобіля "ЗИЛ-131" з номером шасі на табличці (шильді) без спеціальних знань, засобів та без труднощів у доступі. Суд звертає увагу, що вищевказані невідповідності встановлені також експертом саме при візуальному огляді, про що зазначено у експертному дослідженні. Наведене свідчить про те, що на момент приймання-передачі придбаного автомобіля, у позивача не було жодних перешкод для того, щоб перевірити на відповідність номера шасі на заводській табличці та ідентифікаційного номера (номера шасі), нанесеного на раму автомобіля "ЗИЛ-131" заводом виробником.

Отже, судова колегія зауважує, що матеріали справи містять підписаний та скріплений печатками сторін акт прийому-передачі до договору купівлі-продажу автотранспортного засобу від 06.06.2019, з якого вбачається, що: продавець здійснив передачу автомобіля ЗИЛ-131, номерний знак НОМЕР_1 , а покупець прийняв зазначений автомобіль в місці передачі за адресою м. Житомир, вул. Грушевського, 61; разом з автомобілем покупцю передано технічний паспорт НОМЕР_4 та видаткова накладна №1 від 06.06.2019; автотранспортний засіб перебуває в належному експлуатаційному технічному стані; покупець оплатив продавцю повну вартість автомобіля.

Також у п.5 вказаного акту сторони засвідчили відсутність будь-яких претензій один до одного.

Тобто, підписавши акт приймання-передачі автотранспортного засобу від 06.06.2019, ТОВ "Ледлаб" підтвердило належне виконання умов договору купівлі - продажу автотранспортного засобу від 06.06.2019 ПП "Фабрика вікон та дверей "Океан", у тому числі і щодо передачі автомобіля, ідентифікуючі ознаки якого визначені у розділі 1 цього договору.

За вказаного, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду, що позивач не довів, вчинення відповідачем дій, які призвели до не відповідності нанесеного заводом виробником ідентифікаційного номеру (номер шасі): НОМЕР_3 на рамі наданого на дослідження автомобіля "ЗИЛ-131" номеру шасі, внесеному до свідоцтва про реєстрацію, та номеру шасі нанесеному на заводській табличці (шилді). При цьому, підписаний сторонами без зауважень акт приймання-передачі автомобіля, в сукупності із аналізом конклюдентних дій сторін договору, спрямованих на його виконання, свідчить про безпідставність позову у цій частині.

Щодо вимог про стягнення з відповідача збитків у подвійному розмірі в сумі 220000,00 грн, заявлених позивачем з посиланням на ч.2 ст. 230 ЦК України, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч.2 ст.230 ЦК України, сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину. Проте, оскільки, матеріалами справи не підтверджено наявність обставин, які позивач навів в обґрунтування позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу недійсним, правові наслідки вчинення правочину під впливом обману не підлягають застосуванню, а тому суд апеляційної інстанції, також погоджується із висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги в цій частині є безпідставними.

Щодо заявлених позивачем 74400,00грн збитків, слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Аналогічні приписи містить ст. 22 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до змісту ст. 226 ГК України, якщо кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

З вищенаведеного вбачається, що для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина боржника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому, позивач не довів належними та достатніми доказами сам факт порушення відповідачем господарського зобов`язання, що свідчить про відсутність причинного зв`язку між діями відповідача та заподіянням вказаних позивачем збитків.

Крім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що як на підставу виникнення збитків у вигляді упущеної вигоди, позивач вказує неможливість використовувати придбаного автомобіля без державної реєстрації. Однак, як було з`ясовано доказів протиправної поведінки відповідача та його вини позивачем не подано, також відсутні докази понесення витрат у заявленому розмірі, оскільки надані позивачем рахунки-фактури (а.с. 30-33) не являються за своїм змістом та призначенням доказами понесення позивачем будь-яких витрат, тому не можуть підтверджувати і факт неодержання доходів (упущеної вигоди).

Крім того, скаржник зазначає, що суд у своєму рішенні зазначив, що надані позивачем рахунки-фактури не являються за своїм змістом та призначенням доказами донесення позивачем будь-яких витрат, тому не можуть підтверджувати і факт неодержання доходів (упущеної вигоди). Проте зауважує, що до кожного рахунка-фактури долучались акти здачі-приймання робіт (наданих послуг).

Твердження скаржника, з посиланням на ст. ст. 1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за номером 168/704 про те, що акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) відповідає вимогам поняття первинного документа, та відповідно підтверджує факт господарської операції та понесених витрат, а отже ТОВ "ЛЕДЛАБ" підтверджено факти понесених витрат належними доказами, які містяться у справі, яким суд надав неналежну оцінку, не беруться судовою колегією до уваги, оскільки матеріали справи не містять вказаних скаржником актів здачі-приймання робіт (наданих послуг).

Отже, в частині стягнення 74400,00грн збитків (упущеної вигоди) позов, також не підлягає задоволенню.

Щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 30000,00грн, судова колегія зауважує наступне.

Відповідно до п. 4 ч.2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно із ч.3.4 цієї статті, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Тобто, згідно вищенаведених приписів законодавства, моральна шкода, завдана юридичній особі може полягати лише у приниженні ділової репутації.

При цьому, відповідно до змісту ст. 23 ЦК України та загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди також підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювала, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Відсутність хоча б однієї з ознак складу господарського правопорушення виключає настання відповідальності.

Натомість, як зазначалося вище, звертаючись з вимогою про відшкодування моральної шкоди, позивач не надав суду доказів, які б вірогідно свідчили про приниження його ділової репутації або наявності втрат немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням його ділової репутації, внаслідок протиправних дій відповідача.

Оскільки позивач не довів наявності усіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для відшкодування моральної шкоди, апеляційний господарський суд вважає позовні вимоги в цій частині, також, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

За наведеного судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду про відмову у позові.

Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 20.12.2019р. у даній справі прийняте з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледлаб" на рішення господарського суду Житомирської області від 20.12.19р. у справі № 906/895/19 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 20.12.19р. у справі №906/895/19 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку, встановленому ст. ст. 287-291 ГПК України.

4. Справу №906/895/19 повернути до господарського суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "11" березня 2020 р.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Демидюк О.О.