Рішення

від 27.02.2020 по справі 914/2613/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2020 справа № 914/2613/19

За позовом: Державного підприємства Поліське лісове господарство , Волинська область, с.Череваха

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Язьм , м. Львів

про стягнення заборгованості в сумі 226 714,94 грн

Суддя Коссак С.М.

за участі секретаря Дубенюк Н.А.

Представники:

від позивача: Шевчук Є.В.;

від відповідача: не з`явився.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Державного підприємства Поліське лісове господарство до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Язьм про стягнення заборгованості за Договором купівлі-продажу № 75 від 15.07.2019 в сумі 226 714,94 грн, з яких: 221 908,29 грн основного боргу, 2 711,00 грн 3% річних та 2 095,65 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 23.01.2020.

23.01.2020 відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 13.02.2020.

23.01.2020 (після судового засідання) позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх.№ 182/20), з доказами надіслання даної заяви відповідачу.

У дані заяві просить зменшити розмір позовних вимог по справі №914/2613/19 та стягнути з відповідача 216 703,84 грн заборгованості, з яких 211 908,84 основного боргу, 2 699,90 грн 3% річних та 2 095,65 інфляційних втрат.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Судом прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог від 23.01.2020 (вх.№ 182/20) по справі №914/2613/19 та справу слухає з урахуванням вимог заяви.

Ухвалою суду від 13.02.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.02.2020.

17.02.2020 позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх.№ 410/20).

Відповідно статті 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Відповідно ч. 1 ст. 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Заяви про поновлення процесуального строку на подання заяви про зменшення розміру позовних вимог позивачем не подано.

З врахуванням вище наведеного суд залишає без розгляду заяву про зменшення позовних вимог, про що повідомлено позивача в судовому засіданні.

При цьому суд констатує, що ГПК України має на меті забезпечити своєчасний розгляд справи і правову визначеність, унеможливити зловживання процесуальними правами та підвищити ефективність судочинства в цілому, для чого встановлений чіткий порядок та присічні строки вчинення процесуальних дій, запроваджено розумні обмеження, в тому числі щодо збільшення чи зменшення розміру позовних вимог. Саме всі процесуальні дії учасників справи повинні вчинятися своєчасно для того, щоб в подальшому не залишалося невирішених питань, які можуть затримати розгляд справи.

27.02.2020 позивачем подано заяву про відмову від частини позовних вимог (вх.№ 582/20), а саме в частині стягнення основної заборгованості в сумі 211 908,29 грн, у зв`язку з погашенням її відповідачем. Додано копії платіжних доручень про сплату заборгованості в сумі 211 908,29 грн. Просить стягнути 4 795,54 грн, з яких: 2699,90 грн 3% річних та 2 095,65 грн інфляційних втрат. Просить покласти на відповідача судовий збір в сумі 3 250,64 грн.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач в праві відмовитись від позову (всіх або частини позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

В судовому засіданні 27.02.2020 представник позивача позовні вимоги підтримав, з врахуванням заяви про відмову від частини позовних вимог , просить стягнути з відповідача 2 699,90 грн 3% річних та 2 095,65 грн інфляційних втрат та покласти на відповідача судовий збір в сумі 3 250,64 грн у зв`язку сплатою основного боргу відповідачем після пред`явлення позову.

Судом прийнято до розгляду заяву позивача про відмову від частини позовних вимог. від 27.02.2020 (вх.№ 582/20) по справі №914/2613/19 та справу слухає з урахуванням вимог заяви.

В судове засідання 27.02.2020 відповідач явку повноважного представника не забезпечив, про причини не явки суд не повідомив, хоч належним чином повідомлений про день та час розгляду справи по суті, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення. Відзив на позов не подав, проти позову не заперечив.

У судовому засіданні 27.02.2020 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Аргументи сторін

Позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем у порушення умов договору купівлі-продажу №75 від 15.07.2019 не здійснено своєчасної та повної оплати поставленого товару, внаслідок чого станом на пред`явлення позову виникла заборгованість в розмірі 221 908,29 грн за поставлений товар. Також за неналежне виконання грошових зобов`язань позивач здійснив нарахування відповідачеві 2 711,00 грн 3% річних та 2 095,65 грн інфляційних втрат.

З врахуванням заяви про зменшення позовних вимог та заяви про відмову від частини позовних вимог, у зв`язку з сплатою основного боргу відповідачем, які прийняті судом, предметом спору є стягнення 4 795,54 грн, з яких: 2 699,90 грн 3% річних та 2 095,65 грн інфляційних втрат.

Підставою позову є порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу №75 від 15.07.2019 в частині своєчасної оплати поставленого товару.

Позивач просить покласти на відповідача судовий збір в сумі 3 250,64 грн, у зв`язку сплатою основного боргу відповідачем після пред`явлення позову.

Аргументи відповідача.

Вимог ухвали суду не виконав, проти позову в установленому порядку не заперечив. Тому суд розглянув справу без участі представника відповідача та його відзиву на позов, за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи.

Предметом доказування є обставини з яким пов`язує факт укладення договору купівлі-продажу, його належне виконання в частині оплати, застосування за прострочення виконання грошового зобов`язання (за неналежне виконання) нарахування інфляційних втрат та 3% річних, у спосіб визначеним законодавством.

Сторони у справі уклали Договір купівлі-продажу № 75 від 15.07.2019 (далі - Договір). За умовами пункту 1.1 цього Договору продавець (позивач у справі) зобов`язується передати у власність покупця (відповідач у справі), а покупець прийняти і оплатити на умовах даного договору, лісоматеріали іменовані далі - товар.

На виконання умов Договору позивачем поставлено та відповідачем отримано товар на суму 256 908,29 грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними, а саме:

- ТТН серії ВЛА №726872 від 17.07.2019р., на суму 56710,78 грн;

- ТТН серії ВЛА №726892 від 19.07.2019р., на суму 48721,75 грн:

- ТТН серії ВЛА №726904 від 22.07.2019р., на суму 54265,46 грн;

- ТТН серії ВЛА №735615 від 24.07.2019р., на суму 47997,60 грн;

- ТТН серії ВЛА №735625 від 29.07.2019р., на суму 42934,44 грн;

- ТТН серії ВЛА №220663 від 29.07.2019р., на суму 6278,26 грн.

Відповідно п. 3.2. Договору покупець здійснює оплату (передоплата 100% вартості) кожної партії товару на протязі трьох банківських днів з дня отримання рахунку.

Проте, відповідачем не виконувались умови Договору належним чином, та не здійснювалась оплата за поставлений товар, у зв`язку з чим станом на 20.08.2019 заборгованість відповідача перед позивачем становила 256 908,29 грн.

28.08.2019 відповідачу було надіслано претензією від 27.08.2019 вих. № 360 щодо сплати заборгованості у якому було висловлено прохання сплатити суму заборгованості за поставлений товар.

28.10.2019 відповідачу було надіслано повторний вимогу від 25.10.2019 вих. №414 на оплату заборгованості за договором. вимогу було отримано 31.10.2019р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Існування заборгованості у відповідача перед позивачем станом на 30.10.219 в сумі 231 908,30 грн підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків за період січень 2019 - жовтень 2019, що підписаний та скріплений печатками сторін.

Як вбачається з матеріалів справи (з платіжних доручень) відповідачем частково було оплаченого вартість поставленого товару (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог (від 23.01.2020 вих № 182/20)) не оплаченою залишилась була заборгованість за поставлений товар в сумі 211 908,29 грн.

Однак, після відкриття провадження у справі відповідач сплатив 211 908,29 грн, що підтверджується платіжними дорученими.

Позивачем підтримується, що основна заборгованість за договором оплачена відповідачем після пред`явлення позову, у зв`язку з чим в частині основного боргу позивач відмовився від частини позовних вимог.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо своєчасної оплати вартості отриманого товару (з врахуванням заяв про зменшення позовних вимог), позивач просить стягнути з відповідача 4 795,54 грн, з яких: 2 699,90 грн 3% річних та 2 095,65 грн інфляційних втрат.

Норми права та мотиви суду.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного Договору купівлі-продажу в силу статті 11 Цивільного кодексу України.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.

Відповідно до ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 693 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Частина ч. 4 ст. 538 Цивільного кодексу України встановлює, якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

З припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу.

Відтак, у відповідача виникло зобов`язання оплати товар після його прийняття.

Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

У зв`язку з тим, що позивач з власної ініціативи письмовою заявою відмовився від частини позовних вимог і відмова прийнята господарським судом, провадження у справі в частині стягнення 211 908,29 основної заборгованості підлягає закриттю на підставі пункту 4 частини 1 статті 231 ГПК України.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Статтею 611 ЦК України передбачені наслідки порушення зобов`язання.

Згідно з ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення 2 699,90 грн 3% річних та 2 095,65 грн інфляційних втрат, зазначає, що такі здійснено правильно та тому зазначені вимоги підлягають задоволенню в межах заявлених позовних вимог.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в сумі 3 400,72 грн, інших доказів понесених витрат, пов`язаних з розглядом справи позивачем не подано.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України „Про судовий збір" розмір ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У прохальній частині позовної заяві позивач з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог (від 23.01.2020 вих.№ 182/20) просить стягнути 216 703,84 грн (216 703,84 *1,5%= 3 250,56 грн - судовий збір, що підлягав сплаті).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

В судовому засіданні 27.02.2020 та у заяві про відмову від частини позовних вимог (у зв`язку сплатою основного боргу відповідачем після пред`явлення позову) позивач просить покласти на відповідача судовий збір в сумі 3 250,64 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 130 ГПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Враховуючи наведене, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 3 250,56 грн, оскільки спір виник з його вини та відмова від частини позовних вимог позивачем відбулась в наслідок задоволення їх відповідачем перед позивачем після пред`явлення позову.

Керуючись статями 10, 12, 20, 73,76, 79, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд

УХВАЛИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма Язьм (79039, Львівська область, місто Львів, вулиця Брюховицька, будинок 35; ідентифікаційний код 31978707) на користь Державного підприємства Поліське лісове господарство (44624, Волинська область, село Череваха; ідентифікаційний код 37580075) 2 699,90 грн 3% річних, 2095,65 інфляційних втрат та 3 250,56 грн судового збору.

3. В частині стягнення основного боргу в сумі 211 908,29 грн провадження у справі закрити.

4. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

5. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Інформацію у справі, яка розглядається можна отримати за такою веб-адресою - http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015/, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 10.03.2020 .

Суддя Коссак С.М.