Рішення

від 03.03.2020 по справі 920/75/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.03.2020 Справа № 920/75/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А. за участю секретаря судового засідання Галашан І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/75/20 у порядку спрощеного позовного провадження

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ТРИВЕТ (вул. В. Чорновола, буд. 12, кв. 3, м. Суми, 40009, ідентифікаційний код 36437980, електронна пошта 0972426614@ukr.net),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю КОЛОС - АГРО ТРЕЙД (вул. Батуринська, буд. 42/1, м. Конотоп, Сумська область, 41600, ідентифікаційний код 34072607),

про стягнення 31476,18 грн на підставі договору купівлі-продажу № 4 від 28.03.2018, укладеного між сторонами,

за участю представників учасників справи:

позивача: не з`явився,

відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю ТРИВЕТ (вул. В. Чорновола, буд. 12, кв. 3, м. Суми, 40009, ідентифікаційний код 36437980) з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю КОЛОС - АГРО ТРЕЙД (вул. Батуринська, буд. 42/1, м. Конотоп, Сумська область, 41600, ідентифікаційний код 34072607), в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором купівлі-продажу № 4 від 28.03.2018 в сумі 31476,18 грн, а також просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 2102,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем було порушено умови договору купівлі-продажу № 4 від 28.03.2018 щодо оплати отриманого товару.

Також, позивач у позовній заяві зазначає, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, понесених позивачем складається із суми сплаченого судового збору в розмірі 2102,00 грн та 5000,00 грн витрат на правову допомогу. Розрахунок вартості витрат на правову допомогу та перелік послуг міститься у договорі про надання правової допомоги від 14.01.2020, додатковому договорі до договору про надання правової допомоги від 14.01.2020 та підтверджуються актом наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 14.01.2020.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 28 .0 1.2020 у справі № 920/75/20 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі № 920/75/20; справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін; призначити судове засідання для розгляду справи по суті на 03.03.2020, 12:00; встановити відповідачу строк для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позов протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі; встановити позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив до 28.02.2020.

Копію вищезазначеної ухвали судом надіслано на адресу відповідача, що зазначена позивачем у позовній заяві та зазначена відповідачем у договорі № 4 від 28.03.2018.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернуто на адресу суду відділенням поштового зв`язку, копію вищезазначеної ухвали отримано уповноваженим представником відповідача 30.01.2020.

Станом на 03.03.2020 від відповідача на адресу суду не надходило заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, відзиву на позов та письмових заперечень по суті позовних вимог.

Представники сторін в судове засідання по суті 03.03.2020 не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового слухання справи повідомлені судом належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, повернуті на адресу суду відділенням поштового зв`язку.

Відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За приписами статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами у відповідності до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини третьої статті 222 ГПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.

28.03.2018 між позивачем та відповідачем укладений договір купівлі-продажу № 4 (далі - договір), за умовами якого позивач зобов`язався передати у власність відповідача, а відповідач в порядку і на умовах договору зобов`язується прийняти та оплатити ветеринарні препарати, деззасоби, комбікорма та інше (далі - товар).

Відповідно до умов пункту 1.2 договору загальною кількістю товару, що підлягає продажу за цим договором, вважається сума кількостей, зазначених у всіх погоджених сторонами замовленнях. Загальна кількість товару збільшується щораз, коли нове замовлення узгоджено сторонами.

У розділі 2 договору сторони узгодили, що ціна товару визначається в національній валюті України. Вартість тари, упаковки, маркування за цим договором включається у загальну ціну товару. Конкретні ціни за одиницю виміру товару, що визначені у видатковій накладній, встановлені сторонами виключно до цього договору.

За умовами розділу 3 договору продаж товару здійснюється партіями на підставі письмового або усного замовлення відповідача. Замовлення формулюється відповідачем і передається позивачу не пізніше п`яти днів до моменту продажу товару. Прийнятий товар, як і сам факт прийняття товару відповідачем підтверджує належне виконання умов договору позивачем. Передання товару від позивача до відповідача за цим договором здійснюється у п`ятиденний термін із дня затвердження позивачем замовлення на продаж товару, якщо інший термін продажу не погоджено сторонами у замовленні. Датою передання товару вважається дата вручення товару, що підтверджується видатковою накладною.

Згідно з пунктом 4.1 договору встановлено, що приймання товару по кількості і якості уповноваженим представником відповідача в момент продажу товару.

Оплата за поставлену партію товару проводиться відповідачем шляхом перерахування коштів а поточний рахунок позивача по попередній оплаті, на підставі виданого рахунку, або по факту отримання товару, але не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання товару (пункт 7.1 договору).

Пунктом 11.1 договору передбачено, що договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2019.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач передав у власність відповідача товар на загальну суму 128746,30 грн, що підтверджується доданими позивачем до матеріалів цієї справи копіями видаткових накладних та товарно-транспортних накладних (а.с. 44-69).

Проте відповідач свої зобов`язання з оплати за отриманого товару виконав частково на суму 97270,12 грн, що підтверджується копіями відповідних виписок банку (а.с. 17-43).

Станом на 23.01.2020 заборгованість відповідача з оплати отриманого товару складає 31476,18 грн. Зазначений факт відповідачем не спростовано.

У зв`язку з порушенням з боку відповідача передбачених договором строків оплати товару, 09.01.2020 позивачем направлено відповідачеві претензію № 01 від 06.01.2020 з вимогою оплати заборгованість за договором купівлі-продажу № 4 від 29 .0 3.2018 в сумі 31476,18 грн, проте зазначена претензія позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другої сторони (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина перша статті 662 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692 цього ж Кодексу визначено, що покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 частини першої статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Факт заборгованості відповідача за отриманий товар на суму 31476,18 грн станом на 23.01.2020 повністю підтверджується матеріалами справи, а саме: копіями видаткових накладних та товарно-транспортних накладних (а.с. 44-69) та актом звіряння взаємних розрахунків за 2019 рік від 31.12.2019 (а.с. 80), підписаних уповноваженими представниками сторін та скріплених печатками сторін, а також не спростовується відповідачем, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подачу до суду відзиву та письмових заперечень щодо позовних вимог позивача.

Відповідач отримав поставлений позивачем товар без будь-яких заперечень, а тому, враховуючи положення статті 692 Цивільного кодексу України, відповідач зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, в порушення умов договору купівлі-продажу № 4 від 29 .0 3.2018, укладеного між сторонами, та вимог статей 526, 629, 655 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач за отриманий товар не розрахувався в повному обсязі та у встановлені договором строки, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості перед позивачем з оплати отриманого товару за договором купівлі-продажу № 4 від 29.03.2018 в сумі 31476,18 грн.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 129 ГПК України судовий збір в сумі 2102,00 грн. покладається на відповідача.

Щодо покладання на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до положень частини першої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).

За приписами статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини першої статті 129 ГПК України). Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 3 частини четвертої статті 129 ГПК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За приписами частини восьмої статті 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до наданих представником позивача на підтвердження факту понесення позивачем витрат на оплату правничої допомоги копій договору про надання правової допомоги від 14.01.2020, додаткового договору до договору про надання правової допомоги від 14.01.2020, акту наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 14.01.2020 та платіжного доручення № 3679 від 20.01.2020 вартість наданих адвокатом позивачу юридичних послуг складає 5000,00 грн.

Представником позивача наведено детальний опис наданих позивачу послуг правового характеру, докази сплати цих витрат позивачем на користь адвоката.

Враховуючи відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відсутність доказів неспівмірності таких витрат, суд з урахуванням положень статті 126 ГПК України, відшкодовує позивачеві за рахунок відповідача витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, у сумі 5000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 76-79, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю КОЛОС - АГРО ТРЕЙД (вул. Батуринська, буд. 42/1, м. Конотоп, Сумська область, 41600, ідентифікаційний код 34072607) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТРИВЕТ (вул. В. Чорновола, буд. 12, кв. 3, м. Суми, 40009, ідентифікаційний код 36437980, електронна пошта 0972426614@ukr.net) заборгованість в сумі 31 476,18 грн, витрати по сплаті судового збору в сумі 2 102,00 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повне рішення складено 10 березня 2020 року.

Суддя Ю.А. Джепа