Рішення

від 04.03.2020 по справі 922/124/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/124/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Кучко А.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Заммира" (63043, Харківська обл., с. Заміське, вул. Центральна, 21) до Державного підприємства "Харківське обласне сільськогосподарське підприємство по племінній справі у тваринництві" (63001, Харківська обл., м. Валки, вул. Шевченка, буд. 7) про стягнення 421994,03 грн. за участю представників:

від позивача - Яровенко О.Ю., адвокат

від відповідача - не прибув

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Заммира" до Державного підприємства "Харківське обласне сільськогосподарське підприємство по племінній справі в тваринництві" про стягнення 421994,03 грн. Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов`язань за Договором про надання послуг в рослинництві № 28/04/17 від 28.04.2017 в частині здійснення своєчасної оплати наданих послуг, з урахуванням чого, до стягнення заявлено суму основного боргу у розмірі 417477,06 грн., пеню у розмірі 4174,77 грн. та 3 % річних у розмірі 342,20 грн.

Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи складається із: суми сплаченого судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 6329,91 грн. та суми витрат на професійну правничу допомогу, які орієнтовно становлять 18000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/124/20, призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження та призначено підготовче засідання на 04.02.2020 об 11:15.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 04.02.2020 відкладено підготовче засідання на 18.02.2020 о 10:40.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.02.2020 закрито підготовче провадження та призначити справу № 922/124/20 до судового розгляду по суті на 04.03.2020 о 10:40.

Позивач у судове засідання 04.03.2020 з`явився, заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просить суд позов задовольнити та стягнути з відповідача на свою користь суму основного боргу у розмірі 417477,06 грн., пеню у розмірі 4174,77 грн. та 3 % річних у розмірі 342,20 грн.

Відповідач у судове засідання 04.03.2020 свого повноважного представника не направив, відзив на позовну заяву не подав, не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що копія ухвали суду від 18.02.2020, яку було надіслано на адресу, що вказана у позовній заяві та яка підтверджується інформацією з ЄДРПОУ стосовно Державного підприємства "Харківське обласне сільськогосподарське підприємство по племінній справі у тваринництві" (63001, Харківська обл., м. Валки, вул. Шевченка, буд. 7) 27.02.2020 повернулася, як і всі інші ухвали по даній справі, на адресу суду без вручення адресату з довідкою відділення поштового зв`язку: "адресат відсутній".

При цьому, необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвали господарського суду Харківської області від 15.01.2020, від 04.02.2020 та від 18.02.2020 були оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/, а тому Державне підприємство "Харківське обласне сільськогосподарське підприємство по племінній справі у тваринництві" мало можливість ознайомитися з текстом цієї ухвали.

Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.

Сам лише факт неотримання Державним підприємством "Харківське обласне сільськогосподарське підприємство по племінній справі у тваринництві" кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною для багаторазового відкладення розгляду даної справи, яке в подальшому може призвести до порушення процесуальних строків для розгляду апеляційної скарги, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторін щодо отримання кореспонденції, яка надходила на їх адресу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі №910/23064/17.

При цьому, суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено з`ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Аналогічної правової позиції притримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постановах від 07.06.2018 у справі №910/17797/17, від 11.07.2018 у справі №916/2525/13.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов`язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез`явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

З урахуванням наведеного, оскільки Державним підприємством "Харківське обласне сільськогосподарське підприємство по племінній справі у тваринництві" не було надано суду відзиву на позов, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами, відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

28.04.2017 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Заммира" (виконавець) та відповідачем - Державним підприємством "Харківське обласне сільськогосподарське підприємство по племінній справі в тваринництві" (замовник) укладено договір № 28/04/17 про надання послуг в рослинництві (далі - договір) (а.с. 10-11), відповідно до умов пункту 1.1. якого, виконавець зобов`язується на території сільгоспугідь замовника виконати сільськогосподарські роботи по обробітку сільгоспугідь замовника - за кількістю, якістю в строки та на умовах, що наведені у Додатках до Договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи згідно Акту передачі-приймання виконаних робіт, що складається о виконанні всього комплексу робіт по договору.

Згідно з п.1.2. договору, виконавець зобов`язався виконати роботи, визначені у Додатках, які складають його невід`ємну частину.

Пунктами 3.3 та 3.4 вищевказаного договору передбачено, що оплата здійснюється перерахуванням грошових коштів на поточний рахунок виконавця на підставі Акту передачі-приймання виконаних робіт. Сторони домовилися, що оплата за цим Договором буде здійснюватися шляхом поетапної оплати на умовах відстрочення платежу, але не пізніше 31 грудня кожного календарного року протягом дії договору.

Із обставин справи вбачається, що 01.10.2018 між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до умов якої договір діє до 31 грудня 2020 року (а.с. 12).

Також, Додатком № 4 від 05.10.2018 передбачено виконання позивачем дискування вартістю 348878,04 грн., додатком № 5 від 18.03.2019 передбачено наступні роботи: внесення добрив вартістю 68 599,02 грн. (а.с. 13, 15).

Таким чином, загальна вартість послуг становить 417477,06 грн.

Позивач звернувся з даним позовом до господарського суду, в якому наголошує про те, що позивач, як виконавець за договором № 28/04/17 про надання послуг в рослинництві від 28.04.2017 виконав своєчасно та належним чином, про що посилається на акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 2 від 19.02.2019 та № № 3 від 03.05.2019 та надав відповідачу (замовнику) послуги на загальну суму 417477,06 грн.

Відповідач послуги отримав, про що свідчить підпис уповноваженої особи на вищевказаних актах здачі-приймання робіт (надання послуг), натомість їх вартість у погоджені сторонами у п.п. 3.3 та 3.4 договору, не сплатив, у зв`язку із чим, у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість у розмірі 417477,06 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (ч.1 ст.11 ЦК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, ( ч. 2 ст.11 ЦК України)

Як свідчать матеріали справи, спір між сторонами по цій справі, виник у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 28/04/17 про надання послуг в рослинництві від 28.04.2017, який за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ст. 978 Цивільного кодексу України за договором охорони охоронець, який є суб`єктом підприємницької діяльності, зобов`язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов`язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до умов пунктів 3.3 та 3.4 договору № 28/04/17 про надання послуг в рослинництві від 28.04.2017 передбачено, що оплата здійснюється замовником перерахуванням грошових коштів на поточний рахунок виконавця на підставі Акту передачі-приймання виконаних робіт. Сторони домовилися, що оплата за цим Договором буде здійснюватися шляхом поетапної оплати на умовах відстрочення платежу, але не пізніше 31 грудня кожного календарного року протягом дії договору.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Матеріали справи містять відповідні акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 2 від 19.02.2019 на суму 348 878,04 грн. та № 3 від 03.05.2019 на суму 68 599,02 грн.

Також, між сторонами складено та підписано акт взаємних розрахунків за період з 19.02.2018 по 03.05.2019, в якому сторонами відображено наявну заборгованість відповідача, яка станом на 25.05.2019 склала 417477,06 грн. (а.с. 19).

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що послуги є прийнятими відповідачем в повному обсязі на суму 417477,06 грн. без будь-яких претензій та зауважень щодо кількості та якості наданих послуг, таким чином у відповідача виникає обов`язок їх оплатити.

Доказів протилежного, суду відповідачем не надано.

Суд зазначає, що складання акту надання послуг є підставою для виникнення між сторонами зобов`язальних правовідносин у даному випадку, оскільки правовідносини виникають саме з факту надання таких послуг позивачем.

Тобто, обов`язок відповідача оплатити позивачу вартість наданих послуг з охорони виникає саме з факту надання таких послуг, означених в актах надання послуг (підписання його відповідачем), який по суті є документом, який фіксує господарську операцію відповідно до положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

За таких обставин суд зробив висновок про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак суд вважає, що позовні вимоги в частині заявленої до стягнення заборгованості у розмірі 417477,06 грн. підлягають задоволенню повністю.

Щодо заявленої до стягнення пені у розмірі 4174,77 грн., суд виходить з наступного.

Згідно з вимогами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

З огляду на викладене, судом встановлено, що відповідач у встановлений договорами строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання (у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (стаття 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (стаття 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до статті 614 Цивільного Кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина 2 статті 193, частина 1 статті 216 та частина 1 статті 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Так, відповідно до статей 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

За умовами пункту 5.1. договору у випадку відмови замовника від отримання робіт (послуг) у обсязі, визначеному п. 1.2. договору, замовник сплачує виконавцю неустойку.

Перевіривши правомірність нарахування позивачем пені, суд встановив, що дане нарахування не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки нараховано арифметично невірно, у зв`язку з чим, сума пені, що підлягає задоволенню, становить 3079,74 грн., тому в частині позову щодо стягнення 1095,03 грн. пені суд відмовляє у зв`язку з невірним нарахуванням.

Щодо заявлених до стягнення 3 % річних у розмірі 342,20 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 78 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 року (Віденської конвенції), до якої Україна приєдналася відповідно до Указу Президії Верховної Ради Української РСР № 7978-ХІ від 23 серпня 1989 року, та яка набула чинності 01 лютого 1991 року, встановлено, що «якщо сторона допустила прострочення у виплаті ціни чи іншої суми, інша сторона має право на відсотки з простроченої суми".

Згідно з приписами статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 626 Цивільного кодексу України).

За змістом наведених норм закону нарахування трьох процентів річних та інфляційних нарахувань входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що відповідають чинному законодавству, у тому числі статті 625 ЦК України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 342,20 грн.

Здійснивши перерахунок 3 % річних, з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов`язання, а також порядку розрахунків, погодженого сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 3% річних в сумі 342,20 грн. підлягають задоволенню повністю.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідачем не оспорено розрахунок пені та 3% річних, та власного розрахунку вказаних сум до суду не подано.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Заммира" підлягають частковому задоволенню.

З урахуванням вимог статті 129 ГПК України, та враховуючи висновки господарського суду про наявність підстав для часткового задоволення позову, витрати зі сплати судового збору покладаються у даному разі на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Харківське обласне сільськогосподарське підприємство по племінній справі у тваринництві" (63001, Харківська обл., м. Валки, вул. Шевченка, буд. 7, код ЄДРПОУ 00725128) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Заммира" (63043, Харківська обл., с. Заміське, вул. Центральна, 21, код ЄДРПОУ 34236520) - 417477,06 грн. основного боргу; 3079,74 грн. пені; 342,20 грн. 3 % річних та 6313,48 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині позову щодо стягнення 1095,03 грн. пені - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "10" березня 2020 р.

Суддя Г.І. Сальнікова