Рішення

від 02.03.2020 по справі 925/41/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2020 року м. Черкаси справа № 925/41/20

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Буднік А.М., за участі представників сторін:

від позивача: Розборський В.В. - адвокат за ордером;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Уманьдоррембуд" (м. Умань, Черкаська область) до дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (м. Черкаси) про стягнення 91 868,62 грн. (ціну позову визначено судом)

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 91 868,62 грн. з яких 91 043,82 грн. основного боргу та 824,80 грн. штрафних санкцій на підставі договору купівлі-продажу (поставки) товарів № У17/045-П від 17.04.2018, укладеного між сторонами у справі.

Справа розглядається за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити.

Відповідач в жодне судове засідання не з`явився, явка обов`язковою не визнавалася, про розгляд справи повідомлений належним чином. Заперечень проти позову з боку відповідача суду не подано.

У відповідності до ст. 13,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відзив на позов у справу не подано. За загальним правилом, у відповідності до ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позов підлягає лише до часткового задоволення, виходячи з наступного:

З матеріалів справи вбачається, що 17.04.2018 між товариством з обмеженою відповідальністю "Уманьдоррембуд" (далі - Постачальник, позивач по справі) та філією "Уманський райавтодор" ДП "Черкаський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - Покупець, відповідач по справі) було укладено договір купівлі-продажу (поставки) товарів № У17/045-П (а.с. 14-19), у відповідності до якого Постачальник зобов`язався поставляти та передавати у власність Покупця, а Покупець зобов`язався прийняти і оплатити наступний Товар: асфальтобетон дрібнозернистий тип Б марка 1 на бітумах з адгезійними добавками ( п. 1.1. договору).

Найменування (номенклатура, асортимент) Товару асфальтобетон дрібнозернистий тип Б марка 1 на бітумах з адгезійними добавками. Кількість Товару, що підлягає поставці згідно умов цього договору становить 38,03 тонн (п. 1.2. договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін і діє до 31.12.2018 (п. 10.1 договору).

Зазначені договірні відносини по своїй суті мають ознаки договору поставки, за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 712 Цивільного кодексу України). За загальним правилом до відносин поставки застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж.

Загальні умови виконання господарських зобов`язань визначені ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, якими встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст.ст. 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, яке припиняється зазвичай виконанням, проведеним належним чином.

Ціна договору становить 91 043,82 грн. (дев`яносто одна тисяча сорок три гривні 82 коп.), в тому числі ПДВ - 15 173,97 грн. (п`ятнадцять тисяч сто сімдесят три гривні 97 коп.), що станом на дату укладення договору дорівнює загальній вартості Товару ( п. 3.1. договору).

Ціна товару не може змінюватись після підписання Договору і до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків зміни ринкової вартості за одиницю такого товару, але не більше 10 % від початкової вартості за погодження ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", але тільки після виконання Постачальником першої поставки Товару Покупцю (п. 3.3. договору).

Доказів про визнання недійсним чи про розірвання договору № У17/045-П від 17.04.2018 у справу не подано.

Припинення (реорганізація) філії "Уманський райавтодор" ДП "Черкаський облавтодор" згідно наказу ДП "Черкаський облавтодор" від 19.07.2018 № 65 (а.с. 24) не припиняє зобов`язання між сторонами.

Відповідач є належним, оскільки за зобов`язаннями філії (без права юридичної особи) відповідає та юридична особа, яка створила філію.

Це випливає з положень ст. 95, 96 ЦК України, якими передбачено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном.

Відповідач не доказував суду, що договір від 17.04.2018 № У17/045-П від імені філії "Уманський райавтодор" підписано неуповноваженою особою або він є нікчемним в силу закону.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар, передбачений в договорі від 17.04.2018 , а саме асфальтобетон дрібнозернистий тип Б марка 1 на бітумах з адгезійними добавками на загальну суму 91 043,82 грн., що підтверджується видатковою накладною № 6 від 23.04.2(а.с. 20).

Видаткова накладна містить посилання на договір № У17/045-П від 17.04.2018.

Слід вважати, що товар отримано відповідачем без зауважень, оскільки доказів суду про протилежне не надано.

Доказів про існування між сторонами спорів з приводу кількості та якості отриманого товару у справу не подано.

Розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом оплати Покупцем рахунку Постачальника за умови отримання від нього всіх документів, зазначених у пункту 4.2. Договору проте у будь-якому випадку після отримання Покупцем повного розрахунку від Замовника на відповідні цілі (п. 4.1. договору).

Відповідно до п. 4.2. договору рахунок приймається до оплати при отриманні Товару та всіх документів, що підтверджують належну якість Товару (сертифікат або паспорт якості), видаткових накладних, у яких вказуються дані про виробничий підрозділ Покупця, який безпосередньо отримав партію Товару, ТТН та інших первинних документів, передбачених для даного виду Товару Постачальник має зареєструвати податкову накладну в єдиному електронному реєстрі у передбачені чинним законодавством строки. У разі ненадання зазначених цим пунктом договору документів (у тому числі електронних) Постачальник зобов`язується відшкодувати спричинені Покупцю збитки (витрати).

Заперечень проти неотримання від позивача всіх необхідних документів по п. 4.2. договору для оплати товару відповідачем суду не подано.

В п. 4.3 договору Сторони виклали домовленість, що Покупець зобов`язався розрахуватись з Постачальником за отриманий товар на протязі 60 календарних днів з моменту отримання від Постачальника документів, зазначений в п. 4.1., п. 4.2 цього договору, проте в будь-якому випадку лише після отримання повного розрахунку від Замовника на відповідні цілі. У випадку затримки Постачальником передачі повного пакету документів, визначених Договором цінним листом з описом вкладення Покупцю, обов`язок оплати відстрочується на цей період і настає лише після належного виконання Постачальником взятих на себе зобов`язань.

Доказів проведення розрахунку за товар відповідачем суду не подано.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням вказаних норм суд вважає, що строк виконання зобов`язання по оплаті отриманого товару для відповідача є таким, що настав, оскільки отримання грошових коштів для проведення розрахунку за прийнятий по договору товар є прямим обов`язком покупця за господарським зобов`язанням.

Договір між сторонами від 17.04.2018 не містить вказівки на особу, яка повинна виконати зобов`язання по оплаті товару замість покупця (відповідача).

Між сторонами у справі складено акт звіряння взаємних розрахунків за період січень 2018 по серпень 2018 року ( а.с. 23) з якого вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 91 043,82 грн.

Підписання акту звіряння свідчить про визнання відповідачем боргового зобов`язання по оплаті прийнятого товару за договором від 17.04.2018, на який є посилання у Акті звіряння.

З метою врегулювання спору 07.03.2019 позивачем на адресу відповідача

було направлено досудову вимогу № 102 (а.с. 27-29) в якій позивач просить відповідача сплатити заборгованість в розмірі 91 043,82 грн.

Відповідач вимоги позивача не задовольнив, його права на отримання оплати за товар порушив, з чого і виник спір.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід примусово стягнути заборгованість в сумі 91 043,82 грн. за поставлений асфальтобетон дрібнозернистий тип Б марка 1 на бітумах з адгезійними добавками.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 75 грн. штрафу та 749,80 грн. пені за період з 23.06.2018 по 23.07.2017 за прострочення розрахунків, які передбачені умовами договору.

Відповідно до п.7.3.7. договору, в разі порушення строків оплати Товару, Покупець на вимогу Постачальника зобов`язаний сплатити останньому пеню в розмірі 0,001% від суми боргу за кожен день прострочення та штраф в розмірі 0,0001% від суми боргу ( сплачується одноразово).

Пеня при сплаті не повинна перевищувати розмірі подвійної облікової ставки НБУ у відповідності до ст. 1,3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Рішенням КС № 1-12/2013 від 11.07.2013 № 7-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" сформульовано правовий висновок про те, що в аспекті конституційного звернення положення другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22 листопада 1996 року N 543/96-ВР з наступними змінами у взаємозв`язку з положеннями статей 1, 3 цього закону потрібно розуміти так, що обмеження пені у грошових зобов`язаннях подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, поширюється на правовідносини, суб`єктами яких є лише підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і господарювання та фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності (підприємці).

Господарськими санкціями визнаються штрафні санкції у вигляді грошової суми, зокрема штраф, пеня (ч.1 ст. 230 ГК України). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у процентах, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір процентів не передбачено законом або договором (ч. 6. ст. 231 ГК України).

Цивільним законодавством визначено, що у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ч.1 ст.611 ЦК України). Неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання, при цьому пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання (ч.ч.1, 3 ст.549 ЦК України).

Згідно з висновками Верховного Суду України, викладеними, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 09.04.2012 у справі №20/246-08, у випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України є видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Право на нарахування штрафу та пені, за загальним правилом, у позивача виникає з моменту прострочення виконання зобов`язання (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського Кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. За змістом п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК із вимогою про стягнення штрафних санкцій особа може звернутися до суду протягом одного року з моменту невиконання зобов`язання.

Суд перевіривши нарахування позивачем пені в розмірі 749,80 грн. та штрафу в розмірі 75 грн. за період з 23.06.2018 по 23.07.2017 встановив неправильність їх нарахування.

Розрахунок суми пені в програмі "Ліга Закон"

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір пені за кожний день простроченняСума пені за період прострочення 91043.82 23.06.2018 - 23.07.2018 31 0.001 % 28.22

Таким чином, загальна сума пені за договором складає 28.22 грн. ( при цьому сума пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ становить 2656,48 грн.).

Штраф стягується лише одноразово і не розраховується за кожен день прострочення боргу як пеня. Тому після належного перерахунку судом сума штрафу становить лише 0,10 грн. ( 91 043,82 х 0,0001%).

Чинним ЦК та ГК України не передбачено право особи на зміну способу розрахунку пені та штрафу, які визначені законом.

Доказів проведення розрахунку за позовними вимогами відповідачем у справу не подано, на час вирішення спору строк оплати товару вже є таким, що настав, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача підлягає лише 91 043,82 грн. основного боргу 28,22 грн. пені та 0,10 грн. штрафу на підставі договору купівлі-продажу (поставки) товарів № У17/045-П від 17.04.2018.

В решті вимог у позові слід відмовити повністю через неправильні розрахунки.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, оскільки спір виник через неправильні дії відповідача, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2102,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору повністю.

Керуючись ст. 238,240 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (ідентифікаційний код 31141625, м. Черкаси, бул. Шевченка, 389) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Уманьдоррембуд" (ідентифікаційний код 03333370, м. Умань, Черкаська область, вул. Індустріальна, 16) -- 91 043,82 грн. основного боргу за товар, 28,22 грн. пені, 0,10 грн. штрафу на підставі договору купівлі-продажу (поставки) товарів № У17/045-П від 17.04.2018 та 2102,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

В решті вимог у позові відмовити.

Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повний текст рішення складено 11 березня 2020

Суддя Н.М. Спаських