Рішення

від 26.02.2020 по справі 280/6435/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 року 14 год. 15 хв.Справа № 280/6435/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в письмовому порядку за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою Приватного підприємства «Курорти Приазов`я» (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул.Мелітопольське шосе, буд. 84/1, код ЄДРПОУ 31508370)

до Виконавчого комітету Бердянської міської ради (71118, Запорізька область, м.Бердянськ, пл.Єдності 2, код ЄДРПОУ 02140805)

про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Курорти Приазов`я» (далі - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Бердянської міської ради (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправним рішення Виконавчого комітету Бердянської міської ради в особі Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області, виражене у формі листа № 425 від 16.12.2019 про відмову Приватному підприємству «Курорти Приазов`я» у наданні містобудівельних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на земельній ділянці загальною площею 7,4298 га (кадастровий номер 2310400000:01:009:0069), розташованої за адресою: м. Бердянськ вул. Бахчисарайська, 8 щодо будівництва санаторно-оздоровчих закладів;

зобов`язати Виконавчий комітет Бердянської міської ради в особі Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області надати Приватному підприємству «Курорти Приазов`я» містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва санаторно- оздоровчого закладу на земельній ділянці загальною площею 7,4298 га (кадастровий номер 2310400000:01:009:0069), розташованої за адресою: м. Бердянськ вул. Бахчисарайська, 8 з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.

Позовна заява обґрунтована тим, що Приватне підприємство Курорти Приазов`я є орендарем земельної ділянки (кадастровий № 2310400000:01:009:0069) загальною площею 7,4298 га), розташованої за адресою Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Бахчисарайська, 8. Вказує, що маючи намір будівництва санаторно-оздоровчих закладів, та на виконання вимог діючого законодавства, звернулось з відповідною заявою до Виконавчого комітету Бердянської міської ради, а саме Управління містобудування та архітектури щодо отримання містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на вказаній земельній ділянці. Посилається на те, що відповідачем розглянуто звернення позивача, та згідно листа № 398 від 22.11.2019, відмовлено у наданні містобудівних умов та обмежень, у зв`язку із відсутністю у складі Генерального плану міста Бердянська затвердженого історико - архітектурного опорного плану та ненадання схеми розташування М-2000. Зазначає, що усунувши недоліки долучивши схему, підприємством повторно було подано заяву до відповідача щодо отримання містобудівних умов та обмежень за адресою: м. Бердянськ, вул. Бахчисарайська, 8 для проектування та будівництва спального корпусу дитячого оздоровчого центру. Стверджує, що відповідачем розглянуто звернення позивача, та згідно листа № 425 від 16.12.2019, відмовлено позивачу у наданні містобудівних умов та обмежень за адресою: м. Бердянськ, вул. Бахчисарайська, 8 у зв`язку із відсутністю у складі Генерального плану міста Бердянська затвердженого історико - архітектурного опорного плану. Вважає прийняте рішення таким, що не відповідає діючому законодавству та просить позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав. У відзиві на позовну заяву (вх. №3794 від 24.01.2020) зазначає, що відповідно до чинного законодавства, для населених пунктів, занесених до Списку історичних населених місць України, в межах визначених історичних ареалів у складі генерального плану населеного пункту визначаються режими регулювання забудови та розробляється історико-архітектурний опорний план, в якому зазначається інформація про об`єкти культурної спадщини. На сьогоднішній день у складі Генерального плану міста Бердянська розроблений історико-архітектурний опорний план, але в установленому законом порядку він не затверджений. Отже, не затверджені охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару. Тому зазначити в містобудівних умовах та обмеженнях планувальні обмеження щодо охоронних зон пам`яток культурної спадщини, меж історичних ареалів, зон регулювання забудови, зон охоронюваного ландшафту, зон охорони археологічного культурного шару, обов`язковість зазначення яких визначена підпунктом 8 частини 5 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» , в межах яких діє спеціальний режим їх використання, не є можливим. Отже, неможливо зазначити в містобудівних умовах та обмеженнях гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах, обов`язковість зазначення яких визначена підпунктом 4 частини 5 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» . Зазначає, що за умови відсутності затвердженого в установленому порядку історико-архітектурного опорного плану, будь-яке нове будівництво, реконструкція та капітальний ремонт (крім реконструкції та капітального ремонту квартир чи окремих приміщень, які здійснюються без зміни об`ємно-просторових характеристик) в історично населених місцях, у тому числі в тих, в яких визначені історичні ареали, є неможливим. З урахуванням викладеного, просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 28.12.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі №280/6435/19, призначено підготовче судове засідання на 27.01.2020.

Протокольною ухвалою від 27.01.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 24.02.2020.

24.02.2020 від представника позивача надійшло клопотання (вх. №8570) про розгляд справи за відсутності представника у порядку письмового провадження.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву також просив суд розглядати справу у порядку письмового провадження. Проти позову заперечує.

Відповідно до частини третьої статті 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження, на підставі наявних в ній матеріалів.

На підставі приписів частини четвертої статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з частиною четвертою статті 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Приватне підприємство Курорти Приазов`я є Орендарем земельної ділянки (кадастровий № 2310400000:01:009:0069, загальною площею 7,4298 га), розташованої за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Бахчисарайська, 8, що підтверджується Договором оренди землі від 30 травня 2018 року та Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 188639815 від 13.11.2019.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про отримання містобудівних умов та обмежень за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Бахчисарайська, 8 для проектування спального корпусу дитячого оздоровчого центру.

Відповідачем на заяву позивача листом №398 від 22.11.2019 відмовлено у наданні містобудівних умов та обмежень за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Бахчисарайська, 8, у зв`язку із відсутністю історико - архітектурного опорного плану м. Бердянськ та ненадання схеми розташування М-2000.

Позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про отримання містобудівних умов та обмежень за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Бахчисарайська, 8 для проектування спального корпусу дитячого оздоровчого центру.

Відповідачем на заяву позивача листом №425 від 16.12.2019 відмовлено у наданні містобудівних умов та обмежень за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Бахчисарайська, 8, у зв`язку із відсутністю історико - архітектурного опорного плану м. Бердянськ.

Вважаючи таку відмову протиправною та з вимогою вчинити дії позивач звернувся до суду із цим позовом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд приходить до наступних висновків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлює Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції чинній, на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 8 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» , містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» , забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва.

Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування (ч. 2, 3, 4, 5 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» ).

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» , основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Частиною 2 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію;

2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);

3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000;

4) витяг із Державного земельного кадастру.

Зі змісту заяви позивача на отримання містобудівних умов та обмежень (а.с.52) вбачається, що позивачем під час подання такої заяви додані всі необхідні документи, перелік яких є вичерпним та встановлений ч. 3 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» .

Згідно із ч. 4 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» , підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:

1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;

3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень здійснюється шляхом направлення листа з обґрунтуванням підстав такої відмови відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.

Таким чином, підстави для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень визначені у ч. 4 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та їх перелік є вичерпним.

Також, наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 06.11.2017 № 289 затверджений Перелік об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються.

При цьому, відповідачем не надано доказів того, що об`єкт, який позивач має намір збудувати, відноситься до такого переліку.

В той же час, відповідач листом від 16.12.2019 № 425 відмовив позивачу у надання містобудівних умов та обмежень з тих підстав, що у складі Генерального плану міста Бердянська розроблений історико-архітектурний опорний план, але в установленому законом порядку він не затверджений. Таким чином зазначити в містобудівних умовах та обмеженнях планувальні обмеження щодо охоронних зон пам`яток культурної спадщини, меж історичних ареалів, зон регулювання забудови, зон охоронюваного ландшафту, зон охорони археологічного культурного шару не є можливим. Також, неможливо зазначити в параметри забудови, насамперед висоту забудови.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у наданні містобудівних умов та обмежень з підстав, які не визначені законодавством, а саме ч. 4 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» .

Крім того, як вбачається зі змісту договору оренди земельної ділянки, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування дитячого оздоровчого центру, що розташована за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Бахчисарайська, 8.

Таким чином, відповідач відмовив у наданні позивачу містобудівних умов та обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням. При цьому, цільове призначення земельної ділянки визначено у договорі оренди землі, який підписаний між позивачем та Бердянською міською радою.

Щодо посилань відповідача на той факт, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 № 878 «Про затвердження Списку історичних населених місць України» , місто Бердянськ Запорізької області віднесене до історичних населених місць, а відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» для населених пунктів, занесених до Списку історичних населених місць України, в межах визначених історичних ареалів у складі генерального плану населеного пункту визначаються режими регулювання забудови та розробляється історико-архітектурний опорний план, в якому зазначається інформація про об`єкти культурної спадщини, то суд зазначає наступне.

По-перше, ч. 4 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» відсутність історико-архітектурного опорного плану не є підставою для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень.

По-друге, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини", "Беєлер проти Італії").

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі "Лелас проти Хорватії").

Іншими словами, ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" та у справах "Ґаші проти Хорватії" "Трґо проти Хорватії").

Отже йдеться про дотримання принципу «належного урядування» . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" Онер`їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" "Москаль проти Польщі").

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому, Європейський суд з прав людини в рішеннях у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 1 червня 2006 року вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини. Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції» , від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» , заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» , пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» , п. 50, Series А N 98).

Таким чином, у діях відповідача щодо ненадання містобудівних умов та обмежень вбачається порушенням права позивача на мирне володіння орендованою земельною ділянкою, що полягає, насамперед у перешкоджанні використання земельної ділянки за її цільовим призначенням, яке визначене у договорі оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може . При цьому дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом.

Положення ст. 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності передбачає лише два варіанти дій: надання містобудівних умов та обмежень та відмова у їх наданні у чітко визначених випадках.

Судом встановлено, що позивач надав відповідачу всі документи, визначені ч. 3 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» , необхідні для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень.

Також, суду не надано доказів наявності недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці та не встановлено невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Суд звертає увагу, що відповідач листом від 16.12.2019 №01/4741/28 надав відповідачу роз`яснення, у відповідності до яких земельна ділянка, орендована позивачем, знаходиться поза межами історичного ареалу, поза зоною охорони пам`яток архітектури, поза зоною охоронюваного ландшафту.

Тобто, наявність законодавчо визначених підстав для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень судом не встановлено.

З огляду на викладене, суд зазначає, що приймаючи рішення про зобов`язання органу державної влади виконати свої дискреційні повноваження, суд, перш за все, відновлює баланс взаємодії між органами державної влади та суб`єктами господарювання. При цьому, суд приймаючи саме таке рішення на захист порушених прав суб`єктів господарювання - про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певну дію унеможливлює виникнення вільного трактування та зловживання з боку органів державної влади своїми дискреційними повноваженнями.

Аналізуючи викладене вище, суд вважає, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у видачі містобудівних умов та обмежень, а відтак, для захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача надати Приватному підприємству «Курорти Приазов`я» містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва санаторно-оздоровчого закладу на земельній ділянці загальною площею 7,4298 га (кадастровий номер 2310400000:01:009:0069), розташованої за адресою: м. Бердянськ вул. Бахчисарайська, 8.

Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, судові витрати, понесені позивачем на оплату судового збору, мають бути стягнені на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Бердянської міської ради.

Керуючись статтями 2, 7, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Приватного підприємства «Курорти Приазов`я» (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул.Мелітопольське шосе, буд. 84/1, код ЄДРПОУ 31508370) до Виконавчого комітету Бердянської міської ради (71118, Запорізька область, м.Бердянськ, пл.Єдності 2, код ЄДРПОУ 02140805) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Виконавчого комітету Бердянської міської ради в особі Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області, викладену у листі № 425 від 16.12.2019 щодо надання Приватному підприємству «Курорти Приазов`я» містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на земельній ділянці загальною площею 7,4298 га (кадастровий номер 2310400000:01:009:0069), розташованої за адресою: м. Бердянськ вул. Бахчисарайська, 8 щодо будівництва санаторно-оздоровчих закладів.

Зобов`язати Виконавчий комітет Бердянської міської ради в особі Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області надати Приватному підприємству «Курорти Приазов`я» містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва санаторно- оздоровчого закладу на земельній ділянці загальною площею 7,4298 га (кадастровий номер 2310400000:01:009:0069), розташованої за адресою: м. Бердянськ вул. Бахчисарайська, 8.

Стягнути на користь Приватного підприємства «Курорти Приазов`я» судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Бердянської міської ради.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 26.02.2020.

Суддя Л.Я. Максименко